Ухвала

від 31.10.2024 по справі 389/3786/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-сс/4809/559/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Категорія ст. 121КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відеконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7

наухвалу слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2024 року, якою стосовно підозрюваного

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янка Кіровоградської області, громадянина України, який офіційно не працює, не одружений, на утриманні осіб не має, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності:

- 13.07.2004 Знам`янським міським судом Кіровоградської області за ч.1 ст.396 КК України до позбавлення волі на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим стром 1 роки;

- 22.12.2004 Знам`янським міським судом за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим стром 3 роки;

- 23.06.2006 Знам`янським міськрайонним судом за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців;

- 08.01.2014 Знам`янським міськрайонним судом за ч.2 ст.125 КК України до громадських робіт на 180 годин;

- 24.01.2017 Знам`янським міськрайонним судом за ч.3 ст.186, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до позбавлення волі на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим стром 3 роки,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121020000810 від 20.10.2024,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме до 22 грудня 2024 року, без визначення застави,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 , звернулася слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 терміном на 60 днів, без права внесення застави.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СВ відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12024121020000810 від 20.10.2024,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 13:00 год ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 знаходились на території Державного навчального закладу "Знам`янський професійний ліцей", розташованого за адресою вул. Олени Теліги, 6, м. Знам`янка Кіровоградської області .

В цей час між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_7 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_7 під час сварки з ОСОБА_9 взяв у руки металевий швелер, який лежав на ґрунтовому покрові у вказаному місці, та, тримаючи його двома руками, наніс вказаним швелером не менше 5 ударів в область голови та тулубу ОСОБА_9 , спричинивши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми грудної клітки та живота з переломами ребер, розриву селезінки, які відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Унаслідок отриманих за вищевказаних обставин тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у КНП «Знам`янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка» Знам`янської міської ради.

Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2024 року задоволено вказане клопотання.

Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком на 60 днів, до 22 грудня 2024 року.

Роз`яснено порядок та строки оскарження ухвали слідчого судді.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який кваліфікується як тяжкий злочин, проти життя та здоров`я, яким передбачено покарання строком до 10 років позбавлення волі, вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнає, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, не одружений, на утриманні осіб не має, що вказує на відсутність у підозрюваного достатньо міцних соціальних зв`язків, та свідчить про високу ймовірність переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того підозра ОСОБА_7 у тому числі ґрунтується на показаннях свідків, а тому є вагомі підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній може здійснювати незаконний вплив на свідків з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.

До того ж, ОСОБА_7 не працює, постійного заробітку не має, раніше п`ять разів притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення майнових злочинів, злочинів у сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів проти життя та здоров`я особи. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, схильний до вчинення кримінальних праовопорушень, та, у разі не застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати його підзахисному альтернативний запобіжний захід - домашній арешт згідно якого заборонити залишати домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в період доби з 20 години 00 хвилин вечора до 08 години 00 хвилин ранку.

Покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з міста Знам`янки Кропивницького району Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні №12024121020000810 від 20 жовтня 2024 року, за винятком випадків їх спільної участі у проведенні необхідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і лише в обсязі, необхідному для виконання завдань кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що підозрюваний потребує постійного медичного догляду, так як перебуває з 2015 року на метадоновій програмі у КПН «Знам`янська міська лікарня імені А.В. Лисенка» та має хвороби як «ВІЧ» та «Гепатит С», має постійне місце проживання, за яким мешкає разом із матір`ю інвалідом, позитивно характеризується, що вказує на те, що ОСОБА_7 не є суспільно небезпечною особою.

Ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПП України, жодними доказами не підтверджуються, а навпаки спростовуються поведінкою самого ОСОБА_7 , а саме - після вчинення злочину, останній не залишив місце події, хоча мав таку можливість. Перебуваючи під домашнім арештом він не зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що обрати відносно ОСОБА_7 інший запобіжний захід, більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою не можливо, хоча тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КК України цього Кодексу, прокурор не надав жодних доказів наявності ризиків передбачених ст.І77 КК України, тому вважаю, що стосовно ОСОБА_7 можливо обрати міру запобіжного заходу не пов`язану з позбавленням волі.

А тому, на думку сторони захисту без наведення конкретних фактичних обставин які вказують на дійсну необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, як взяття під варту, тобто без конкретного їх обґрунтування про таке, є порушенням як вимог ст.ст.178, 194 КПК України, так і ст. 9 Конституції України, так і положень Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до яких позиція вказаного суду є обов`язковою для виконання і судами першої інстанції України при розгляді судових справ.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просили застосувати по відношенню до його підзахисного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, тощо.

Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.

Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.

Причетність ОСОБА_7 , до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: рапортами, складеними за результатами повідомлення на лінію «102»; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 від 21.10.2024; протоколом огляду місця події від 21.10.2024; протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками свідку ОСОБА_12 ; протоколом проведення слідчого експерименту; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 .

Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:

- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;

- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;

- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.

Доводи про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 колегією суддів не можуть бути враховані.

Необхідно зазначити про те, що не визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_7 в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування їх від органів досудового розслідування та суду.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який є тяжким злочином від якого настала смерть людини.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.

Викладене вище свідчить, що ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні та потерпілих, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним.

За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на потерпілих та свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 добре зазнає свідків, тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Отже, на переконання колегії суддів, обов`язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об`єктивно виправданим.

Також, ОСОБА_7 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки останній не працевлаштований та не має утриманців, раніше п`ять разів притягувався до кримінальної відповідальності.

Особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

В той же час, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу зводиться до того, що у ОСОБА_7 наявне місце проживання та не доведеність ризиків відповідними доказами.

В той же час, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків та достатнього рівня репутації, які можуть вплинути на поведінку останнього.

Однак, вказані доводи не можуть бути враховані оскільки вказане жодним чином не забезпечить забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а навпаки підозрюваний може вчинити дії направленні на ухилення від органу досудового розслідування та суду, та вчинити нові кримінальні правопорушення.

Отже, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.

З цих же підстав, колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Враховуючи обґрунтованість підозри підозрюваному ОСОБА_7 а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби, колегією суддів не можуть бути враховано, оскільки з врахуванням висунутої підозри вказане жодним чином не зменшує існування встановлених ризиків, а навпаки надасть йому змогу уникнути кримінальної відповідальності.

Також слідчим суддею згідно ч.4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховано підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та правомірно не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 підозрюють у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2024 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121020000810 від 20.10.2024,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме: до 22 грудня 2024 року, без визначення розміру застави, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4