Рішення

від 08.11.2024 по справі 711/2566/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2566/24

Номер провадження2/711/1197/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

за участю:

представника позивача - адвоката: Білоглазенко Г.П.

представника відповідача за дорученням: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача за дорученням: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного клопотання представника Державної казначейської служби України за дорученням ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат БілоглазенкоГалина Петрівна,яка дієв інтересахпозивача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ),звернулась досуду зпозовом доГоловного управліннянаціональної поліціїв Черкаськійобласті (18001,м.Черкаси,вул.Смілянська,57,код ЄДРППОУ40108667),Черкаської обласноїпрокуратури (18001,м.Черкаси,бул.Шевченка,286,код ЄДРПОУ02911119),Державної казначейськоїслужби України(01601,м.Київ,вул.Бастіонна,6,код ЄДРПОУ37567646)про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2018 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Улановим М.Д. за погодженням з прокурором відділу прокуратури Черкаської області Шарапою В., в межах кримінального провадження № 12017250000000261 внесеному до ЄРДР 14.07.2017 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5ст.191КК України, тобто, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах.

27 червня 2018 року підозрюваному ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у виді особистого зобовязання строком на 2 місяці.

18 липня 2018 року ОСОБА_4 , прокурорм відділу прокуратури Черкаської області Шарапою В.Ю, було вручено підписаний та затверджений нею Обвинувальний акт від 18.07.2018 року про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Кримінальне провадження № 12017250000000261 було направлено на розгляд по суті до Манківського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Манківського районного суду Черкаської області від 19.10.2018 року по справі № 701/716/18 задоволено клопотання про відвід колегії суддів та кримінальне провадження передане до канцелярії суду для подальшого розподілу.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 31.10.2018 року по справі № 701/716/18 кримінальне провадження за обвинуваченням, в т.ч. ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України передано на розгляд з Маньківського районного суду Черкаської області до Черкаського районного суду Черкаської області.

Ухвалами Черкаського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року та 08 січня 2019 року по справі № 701/716/18 призначено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В ході судового розгляду кримінального провадження, в зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в діях обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_4 . Черкаською обласною прокуратурою змінено обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України, а саме, складення службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Обвинувальний акт зі зміненим ОСОБА_4 обвинуваченням за ч. 1 ст. 367 КК України від 21.05.2021 року підписано заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування Черкаської обласної прокуратури Яшником Богданом Степановичем та погоджено першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Сдором Остапом Ігоровичем.

12 листопада 2021 року Черкаським районним судом по справі № 701/716/18 винесено вирок, яким ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виправдано та визнано їх невинуватими у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367 та ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30.11.2022 року по справі № 701/716/18 вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України залишено без змін.

Черкаською обласною прокуратурою касаційна скарга на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30.11.2022 року по справі № 701/716/18 не подавалася.

Зазначає, що виправдальний вирок відносно ОСОБА_4 ,, який 30.11.2022 року вступив в законну силу став наслідком неправильного застосування органом досудового слідства та прокурорм закону про кримінальну відповідальність.

Вказує, що внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури, які виразилися в оголошенні повідомлення про підозру у вчинені особливо тяжкого злочину, обрання запобіжного заходу, вручення обвинувального акту про вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_4 було спричинено моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_4 з самого початку розслідування і до зміни обвинувачення 21.05.2021 року в суді з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України перебував під загрозою відбування реальної міри покарання так як санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, що було очевидним для нього і він розумів про можливе позбавлення волі.

Зокрема, було принижено його честь та гідність, він жив у постійному страху за своє майбутнє, переживав щодо можливого реального позбавлення волі на значний строк, оскільки, не був впевнений у справедливому завершенні справи. Від цього страждали члени сімї, дружина, діти, так як також не були впевнені щодо долі чоловіка та батька в майбутньому.

Після оголошеної йому прокурором підозри, вручення акту у вчиненні особливо тяжкого злочину та перед кожним засіданням суду і після нього, він відчував душевні переживання, його морально пригнічувала легковажність і безвідповідальність посадових осіб досудового слідства та прокурора, які пред`явили йому безглузду підозру та обвинувачення.

Крім того, в зв`язку з перебуванням у статусі підозрюваного та обвинуваченого в розкраданні бюджетних коштів звільнився з ТОВ «Будпроектсервіс» так як працівники підприємства «поза очі» стали негативно ставитися до нього, виникла напруженість в спілкуванні.

Все це призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, до позбавлення можливостей реалізації його бажань щодо подальшої професійної діяльності, погіршення відносин з оточуючим людьми, було підірвано його ділову репутацію.

Отже, вважає, що ОСОБА_4 , як позивач має право на відшкодування шкоди, відповідно до ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльнність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Зазначає, що відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік», розмір мінімальної заробітної плати становить з 01 січня 7100 грн. 00 коп. Таким чином, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування за період 53 місяці 12 днів перебування позивача під слідством та судом не повинен бути меншим ніж 379139,99 грн. (53 місяці: 53Х7100 грн.+376300,00 грн.) та 12 днів: (7100:30) х12 днів) _ 2839, 99 грн.).

Враховуючи вищевикладене вважає незаконними, протиправними діями органу досудового слідства та прокуратури позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 500000 грн.

Просить визнати незаконними рішення та дії старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Уланова М.Д. щодо складання Повідомлення про підозру від 18.06.2018 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та вручення такого повідомлення; прокурора відділу прокуратури Черкаської області Шарапи В.Ю, щодо погодження Повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 18.06.2018 року; прокурора відділу прокуратури Черкаської області Шарапи В.Ю. щодо складання Обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , та інших від 18.07. 2018 року та його вручення; заступника начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Яшник Б.С. щодо складання Обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , від 21.05.2021 року (погодженого першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Сидором О.І.) та його вручення. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 500000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, зумовленої здійсненим щодо нього кримінальним провадженням, по якому він був визнаний невинуватим. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в сумі 40000 грн. 00 коп. Судовий збір покласти на відповідачів.

03 квітня 2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

17 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_3 , яка діє в інтересах відповідача ГУНП в Черкаській області, надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

17квітня 2024рокучерез систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , який діє в інтересах відповідача Державної казначейської служби України, в якому зазначено, що Державна казначейська служба України у повному обсязі заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_4 та вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

23 квітня 2024 року через канцелярію суду Черкаською обласною прокуратурою надано Відзивна позовну заяву, в якому зазначено, що вважають, що позов не підлягає до задоволення.

29 квітня 2024 року через канцелярію суду від адвоката Білоглазенко Галини Петрівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 , надійшла Відповідь на Відзив.

28 травня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання.

06 листопада 2024 року ухвалою суду клопотання представника Державної казначейської служби України за дорученням ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

06 листопада 2024 року ухвалою суду клопотання представника Головного управління національної поліції в Черкаській області за дорученням ОСОБА_3 про закриття провадження у справі залишено без розгляду.

Адвокат Білоглазенко Галина Петрівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 , в судовому засіданні позов підтримала частково. Просить стягнути з державного бюджету України 500000 грн. і витрати на правничу допомогу в розмірі 40000 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог просила суд їх не розглядати.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України за дорученням ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що сума моральної шкоди є необгрунтованою

Представник відповідача -- Головного управління національної поліції в Черкаській області за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначила, що моральна шкода є не доведеною. Також зазначила, що заперечують проти стягнення судових витрат в розмірі 40000 грн. Вказала, що взагалі не зрозуміло за що було сплачено 40000 грн. та допущено ряд помилок при укладенні договору на правничу допомогу та акті, на її думку, розмір витрат на правову допомогу є недоведеним.

Представник відповідача Черкаської обласної прокуратури Палій О.О. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 18 червня 2018 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Улановим М.Д. за погодженням з прокурором відділу прокуратури Черкаської області Шарапою В., в межах кримінального провадження № 12017250000000261 внесеному до ЄРДР 14.07.2017 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах.

12 листопада 2021 року Вироком Черкаського районного суду Черкаської області по справі № 701/716/18 при розгляді кримінального провадження № 12017250000000261 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, виправдано ОСОБА_4 та визнано його невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

30 листопада 2022 року ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурорабез задоволення.

Встановлено, що у період з 18 червня 2018 року по 30 листопада 2022 року (що становить 53 міс. 12 дн.), позивач перебував під слідством, до нього були застосовані запобіжні заходи.

Відповідно дост. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями15,16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістомстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 ч. 2ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. ч. 1, 2, 7ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченихЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це п. 1 ч. 1ст. 2 вказаного Закону.

У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно дост. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду;1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно дост. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.

Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).

Згідно зістаттею 13 вказаного Законурозмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно дост. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно дост. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно зчастиною першоюстатті 12.Розмір моральноїшкоди визначаєтьсяз урахуваннямобставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

За змістом п. 14 ч. 1ст. 3 КПК Українипритягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.

Враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_4 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 18 червня 2018 року по 30 листопада 2022 року (дата набрання ухвалою Черкаського апеляційного судуЧеркаси законної сили), що становить 53 міс. 12 дні.

Період перебування позивача ОСОБА_4 під слідством та судом становить 53 міс. 12 дні ( з 18 червня 2018 року по 30 листопада 2022 року).

Таким чином, наявні підстави визначені законом для відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивач стверджував, що протягом вказаного періоду, він жив в постійному страху за своє майбутнє, переживав щодо можливого реального позбавлення волі на значний строк. Від цього страждали члени сім`ї: дружина, діти, які не були впевнені щодо долі чоловіка та батька. Перебуваючи в статусі підозрюваного та обвинуваченого звільнився з ТОВ «Будпроектсервіс», так як працівники підприємства поза очі стали негативно до нього відноситись, виникла напруженість у спілкуванні. Все це призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливостей реалізації його бажань щодо подальшої професійної діяльності, погіршення відносин з оточуючими, підірвано його ділову репутацію.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди, а відтак, відхиляє доводи відповідачів щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із наступного.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідност.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

У пункті 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року № 610/3221/19-ц зазначено: «отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, тобто з інших підстав, ніж неправомірне перебування під судом та слідством, судам необхідно виходити із загальних положень про відшкодування шкоди, які вимагають враховувати характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі фактичні підстави позову, якими обґрунтовано як обставин спричинення, так і розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 при зверненні до суду з позовом, зазначив, що підставою відшкодування моральної шкодичас перебування під слідством чи судом. Інших самостійних підстав для відшкодування моральної шкоди позивач не зазначає.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першоїстатті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

ВЗаконі України «Про державний бюджет на 2024 рік»встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 квітня 2024 року становить 8 000 гривень.

Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 8 000 грн., тому сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача складає 427 200 грн., виходячи із наступного розрахунку: 53 місяців 12 днів х 8000 грн.= 427 200 грн.

Таким чином до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_4 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 427 200 грн. 00 коп.

Крім того, такий розмір для відшкодування моральної шкоди, що завдана позивачу, є мінімальним розміром, який гарантований законом.

А тому,з урахуваннямвищевикладеного,а такожіз врахуваннямпринципів розумності,виваженості тасправедливості,суд приходитьдо висновкупро частковезадоволення позову ОСОБА_6 тастягненнюз Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 427 200 грн. 00 коп.

Відносно позовної вимоги позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_4 у суді здійснювала адвокат Білоглазенко Галина Петрівна, яка на підтвердження повноважень представника надала суду Ордер про надання правничої (правової)допомоги ,виписаний на підставі договору про надання правової допомоги № 42/2024 від 25.03.2024 року.

Відповідно до Договору № 42/2024 про надання правничої (правової) допомоги від 25 березня 2024 року обумовлений гонорар складає 40000 грн.

Відповідно до Платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» від 28.03.2024 позивачем ОСОБА_4 перераховано ОСОБА_7 20050 грн. 00 коп. (авансу за правничу допомогу)

В судовому засіданнні щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідачі вказували на неспівмірність її розміру, який складає 40000 грн. 00 коп., вказуючи, що такі витрати є неналежно обґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи та в розрахунках допущені помилки.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шостастатті 137 ЦПК України).

Отже, відповідачі скористалася своїм процесуальним правом, звернувшись до суду із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 40000 грн. 00 коп., заперечення представників відповідачів в контексті положення ч. 4ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, складанням процесуальних документів, часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в справі №925/1137/19.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає, що заявлений адвокатом Білоглазенко Галиною Петрівною розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, з огляду на заперечення останніх, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а отже підлягає зменшенню до 8000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з Держави, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені на 85% (427200х100:500000=85%), стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі (8000х85%=6 8000 грн. 00 коп.)

При поданні даного позову позивач звільнений від оплати судового збору, тому оплату судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст.12,13,259,264,265,268,279 ЦПК України, 15,16, 23, 1167, 1176ЦК України, Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Головного управління національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 427 200 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6800 грн. 00 коп.

Решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2024 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб