Постанова

від 31.10.2024 по справі 766/2777/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 766/2777/17

провадження № 61-14716св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та від імені малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», поданою адвокатом Тутою Інною Вікторівною, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Воронцової Л. П., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_3 , правонаступником якого є малолітня ОСОБА_2 , та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до ТОВ «ФК «Поліс», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. про захист права власності і скасування рішення про реєстрацію права власності.

Позов мотивований тим, що 21 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено генеральну кредитну угоду № 12 терміном дії до 21 серпня 2017 року, в рамках якої в цей же день сторони уклали кредитний договір №25.30-12/07-СК, за умовами якого банк зобов`язувався надати ОСОБА_3 як позичальнику кредит у розмірі 140 000,00 дол. США строком до 20 серпня 2014 року зі сплатою 13,5 процентів річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем був укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася солідарно відповідати перед банком за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

23 серпня 2007 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем укладено іпотечний договір, предметом якого є належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення ? магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в.

27 листопада 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» уклало з ТОВ «ФК «Поліс» договір про відступлення права вимоги, за яким до товариства перейшло право вимоги за вказаними договорами кредиту та іпотеки.

01 листопада 2016 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О. за заявою нового кредитора прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки ? магазин промислових товарів, що знаходиться на АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Поліс», зазначивши підставою виникнення права власності на це нерухоме майно договір іпотеки від 23 серпня 2007 року та договір про відступлення права вимоги від 27 листопада 2015 року.

Звернення стягнення шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відбулося з порушенням вимог статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» та за відсутності боргу позивачів перед ним за вказаним кредитним договором, оскільки рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2007 року відмовлено у зв`язку з відсутністю такої заборгованості, що виключає право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Здійснюючи реєстраційні дії, нотаріус порушив порядок їх вчинення шляхом недодержання вимог закону щодо розмежування суб`єктів реєстраційних дій та перевищив визначені для нього законом повноваження, у зв`язку з чим вчинив реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке не було предметом вчинення ним будь-яких нотаріальних дій. Крім того, нотаріус не перевірив отримання позивачами письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору та/або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, як це вимагає законодавство. У матеріалах реєстраційної справи відсутній документ, який відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в редакції, що діяла на час проведення реєстрації, має підтверджувати завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2018 року залучено до участі в справі у якості співвідповідача Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, оскільки наказом від 21 вересня 2017 року № 762/7 цього управління припинена приватна діяльність та дія реєстраційного посвідчення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. з 25 вересня 2017 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2021 року відновлено провадження у справі, зупинене на підставі ухвали цього суду від 21 травня 2019 року до залучення правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , допущено заміну позивача ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 .

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , просила суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 01 листопада 2016 року за № 32163427, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в, за ТОВ «ФК «Поліс», з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення такого рішення за № 32163427 від 01 листопада 2016 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 01 листопада 2016 року за № 32163427, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ? магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Поліс», з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до внесення такого рішення.

У задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що товариством не були надані нотаріусу документи, які б підтверджували наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові. Натомість до заяви, крім оригіналу договору іпотеки, його копії та довіреності, було додано копії рекомендованих повідомлень та поштових конвертів, з відміткою про повернення «за закінчення терміну зберігання». Суд вважає неприйнятним твердження представника відповідача про те, що товариство направляло вимоги про усунення порушень на всі відомі останньому адреси іпотекодавця, а позивачі через власну недбалість чи ухилення не отримували їх, оскільки зазначене твердження було б правильним лише у разі доведення, що позивачі, знаючи, що на їх адресу надійшов рекомендований лист товариства, не отримували його. Проте таких обставин судом не установлено.

Отже, встановленими судом обставинами справи підтверджено, що у матеріалах реєстраційної справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя - ТОВ «ФК «Поліс» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, а також інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» є обов`язковою умовою набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Залишення приватним нотаріусом без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії державного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Поліс» права власності на спірне нерухоме майно, не можна вважати законними. Посилання відповідача на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 04 вересня 2018 року у справі № 666/7945/14-ц, якою скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року та ухвалено нове рішення про солідарне стягнення на користь ТОВ «ФК «Поліс» із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за генеральною угодою від 21 серпня 2007 року № 12 та кредитного договору від 21 серпня 2007 року № 25.30-12/07-СК у розмірі 57 948, 14 дол. США, як на правомірність своїх дій і дій державного реєстратора, суд до уваги не приймає, враховуючи, що на час проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно - 01 листопада 2016 року, між сторонами існував спір щодо заборгованості за кредитним договором, що, на думку суду, унеможливлювало вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку до остаточного врегулювання спору.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначеного судового рішення обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса належить відмовити, оскільки належним відповідачем у цьому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а не державний реєстратор.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому. Враховуючи, що ТОВ «ФК «Поліс» на адресу іпотекодавця двічі (в червні та вересні 2016 року) було направлено повідомлення-вимогу про обов`язок достроково сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено про наслідки невиконання, проте у справі відсутні докази вручення повідомлення-вимоги боржниці (поштові відправлення повернулися без вручення адресату за закінченням строку зберігання), що було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса.

Сам по собі факт належного надсилання вимоги іпотекодержателем на адресу іпотекодавця не звільняє реєстратора від обов`язку перед здійсненням відповідних процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя. При цьому державний реєстратор не наділений повноваженням здійснювати оцінку дій чи бездіяльності іпотекодавця щодо ухилення від отримання повідомлення-вимоги чи її неотримання внаслідок власної недбалості. Не встановлені такі факти і судом при вирішенні цієї справи.

Скаржник стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що наявність спору щодо заборгованості за кредитним договором унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, не кореспондується з нормами законодавства, яке діяло на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії. Разом з тим, суд першої інстанції не встановлював обставин щодо наявної у позивачів кредитної заборгованості перед товариством як на час вчинення оспореної реєстраційної дії, так і на час вирішення цього спору судом, а керувався лише рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року у справі №666/7945/14-ц, яке станом на 01 листопада 2016 року (дата прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора) набрало законної сили та яким у задоволенні позову банку відмовлено на підставі відсутності у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Позивачі посилалися на наведену обставину як на підставу позову, однак позов задоволено судом саме з підстав недотримання приватним нотаріусом вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: прийняття рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у позасудовому порядку при відсутніх документах, які б підтверджували наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень за основним зобов`язанням. Отже, зазначена судом обставина на впливає на висновки суду по суті спору та не може бути врахована судом апеляційної інстанції як підстава для скасування чи зміни ухваленого судом рішення.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає таким, що не спростовує висновків суду першої інстанції, і аргумент скаржника щодо висновків суду про прийняття державним реєстратором рішення за відсутності відомостей про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, хоча погоджується з тим, що наведена обставина не заявлялася позивачами як підстава позову, учасники справи не надавали щодо неї своїх пояснень та доводів і вона не досліджувалася судом, тому посилання суду в цій частині на частину другу статті 37 Закону України «Про іпотеку» є зайвим, а статтею 36 Закону України «Про іпотеку», яка регулює питання щодо повідомлення іпотекодавця про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору, не передбачено обов`язок іпотекодержателя зазначати у письмовій вимозі про усунення порушення інформації щодо вартості предмета іпотеки.

Щодо доводів апеляційної скарги про одночасну зміни судом предмета і підстав позову, колегія суддів виходила з того, що на стадії підготовчого провадження, а саме 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із письмовою заявою, в якій доповнила обставини, якими обґрунтовано позов (підстави позову), вказавши крім первісно заявленої підстави, на додаткові підстави: 1) приватний нотаріус порушив порядок вчинення реєстраційних дій шляхом недодержання вимог закону щодо розмежування суб`єктів реєстраційних дій; 2) приватний нотаріус не пересвідчився в отриманні іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень основного зобов`язання. 05 квітня 2021 року судом зареєстровано письмову заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, у якій позивач, посилаючись на зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», просила, крім первісно заявленої вимоги (визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора), ухвалити рішення про визнання речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення державним реєстратором рішення від 01 листопада 2016 року № 32163427. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 червня 2021 року вирішено, серед іншого, прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Цією ж ухвалою закрито підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду. Отже, позивач не змінювала, а доповнювала як підстави, так і предмет позову, межі якого перебувають у площині законності державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору. Враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу і це право може бути реалізованим в цьому випадку до закінчення підготовчого засідання, а тому позивач має право на уточнення позовних вимог.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі, скаржник не навів доводів щодо законності та обґрунтованості висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса, тому в силу вимог статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

16 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Поліс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про те, що відсутні докази вручення повідомлення-вимоги боржниці, адже ТОВ «ФК «Поліс» неодноразово направлялися боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушення згідно з статтею 35 Закону України «Про іпотеку» цінним листом з описом вкладень та з рекомендованим повідомленням про вручення, а саме поштові відправлення: за реєстраційним номером 0100409159685 на ім`я ФОП ОСОБА_1 , яке направлялося 16 червня 2016 року на адресу: АДРЕСА_2 (адреса зазначена в договорі іпотеки як місце проживання ОСОБА_1 ); за реєстраційним номером 0100409159693 на ім`я ФОП ОСОБА_1 , яке направлялося 16 червня 2016 року на адресу: АДРЕСА_3 ; за реєстраційним номером 0100409159707 на ім`я ФОП ОСОБА_1 , яке направлялося 16 червня 2016 року на адресу: АДРЕСА_4 ; за реєстровим номером 0100409159650 на ім`я ОСОБА_3 , яке направлялося 16 червня 2016 року на адресу: АДРЕСА_5 . Всі зазначені поштове відправлення, надіслані на ім`я ОСОБА_1 , були повернуті у зв`язку з закінченням строку зберігання, а поштове відправлення, надіслане ОСОБА_3 , вручено йому 29 червня 2016 року. Крім того, на вимогу ТОВ «ФК «Поліс» приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алекєєвою О. В. направлялися нотаріально посвідчені вимоги про усунення порушень, які також повернулися до відправника, а саме поштові відправлення, надіслані на ім`я ФОП ОСОБА_1 30 вересня 2018 року на вказані адреси.

Зазначені повідомлення про усунення порушень були направлені на адреси іпотекодавця та боржника у червні 2016 року та вересні 2016 року, в той час як звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося 01 листопада 2016 року, тобто, з моменту направлення вимог про усунення порушення до моменту державної реєстрації права власності за іпотекодержателем минуло більше 30 днів.

Отже, відсутність доказів вручення вимоги про усунення порушення виконання основного зобов`язання не впливає на законність реєстрації права власності на предмет іпотеки, оскільки за цих обставин діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателем боржника та іпотекодавця про необхідність усунення порушення виконання кредитного договору.

Апеляційний суд, вказуючи про те, що суд першої інстанції задовольнив позов не з підстав наявності спору між сторонами щодо заборгованості за кредитним договором, не звернув увагу, що суд першої інстанції встановив факт відсутності заборгованості за кредитним договором. Таким чином, фактично судом першої інстанції був безпідставно встановлений факт відсутності у боржника заборгованості за кредитним договором, що суттєво впливає на права ТОВ «ФК «Поліс» як кредитора та іпотекодержателя, адже позивачі можуть використовувати вказане судове рішення як доказ преюдиційного значення на підтвердження нібито відсутності боргу за основним зобов`язанням.

Судами не враховано, що норми Закону України «Про іпотеку» та інших нормативних актів, які регулюють іпотечні правовідносини, не забороняють звертати стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку за наявності судового спору щодо суми заборгованості за основним зобов`язанням. Крім того, на цей час відсутнє рішення суду, яким було б встановлено відсутність заборгованості за кредитним договором. Ураховуючи наведене, у боржника на момент звернення стягнення на предмет іпотеки була наявна заборгованість за кредитним договором. На момент державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Поліс» ні державний реєстратор, ні власне ТОВ «ФК «Поліс», не знали та не могли знати про наявність рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року у справі № 666/7945/14-ц про відмову у задоволення позову ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , оскільки таке було ухвалено за відсутності ТОВ «ФК «Поліс», яке на цей момент вже набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. При цьому вказане судове рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 28 листопада 2018 року, тобто після спливу 28 днів з моменту вчинення реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Наявність непогашеної заборгованості підтверджується матеріалами реєстраційної справи, а саме листом ОСОБА_3 від 25 липня 2016 року, листом ТОВ «ФК «Поліс» вих.№1.441 віл 02 серпня 2016 року та копією ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 13 липня 2016 року у справі № 666/7945/14-ц, в якій вказано, що позичальник ОСОБА_3 не виконує взятих на себе зобов`язань за вказаними угодами, внаслідок чого має заборгованість, яка повинна бути стягнута у солідарному порядку з позичальника і поручителя. Таким чином, ТОВ «ФК «Поліс» здійснило державну реєстрацію права власності лише після фактичного отримання документального підтвердження наявності та дійсності заборгованості ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову, які були вказані позивачами, адже останні не обґрунтовували свою позовну заяву про оскарження реєстрації права власності фактом відсутності інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя. Разом з тим, чинне на момент вчинення оскаржуваної реєстрації законодавство не передбачало вимог: 1) зазначати у вимозі про усунення порушення інформацію про вартість, за якою предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателем; 2) подавати державному реєстратору документи, що підтверджують вартість предмету іпотеки.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Клопотання ТОВ «ФК «Поліс» про зупинення дії судового рішення задоволено. Зупинено дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 761/17416/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 та постановах Верховного Суду: від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, від 05 вересня 2018 року у справі № 367/7135/16, від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20).

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «ФК «Поліс», Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення такого рішення. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що 21 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено генеральну кредитну угоду №12 терміном дії до 21 серпня 2017року включно, за якою банк зобов`язався надати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених в рамках цієї угоди, які є її невід`ємними частинами. Загальний розмір позикової заборгованості ОСОБА_3 за наданими в рамках цієї угоди кредитними договорами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 160 000,00 дол. США.

В рамках зазначеної генеральної кредитної угоди між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 21 серпня 2007року був укладений кредитний договір № 25.30-12/07-СК, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 140 000,00 дол. США строком користування до 20 серпня 2014 року, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, 21 серпня 2007 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір поруки № ДП-1, згідно з яким поручитель зобов`язалася перед кредитодавцем солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

23 серпня 2007 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ФОП ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № ДІ-1, предметом якого є нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137в.

Пунктом 4.1-4.2 договору іпотеки від 23 серпня 2007 року № ДІ-1 передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат пов`язаних з пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов`язання та/або цього договору іпотеки. У разі невиконання зобов`язань іпотекодавця за будь-яким договором, що є невід`ємною частиною генеральної угоди, іпотекодержатель має право достроково вимагати виконання зобов`язань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі цієї угоди та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

На підставі договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами та договорами застави 27 листопада 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» передало ТОВ «ФК «Поліс» своє право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 21 серпня 2007 року № 25.30-12/07, укладеним між ним та ПАТ «ВТБ Банк» та забезпеченими договорами поруки № ДП-1, іпотеки №ДІ-1, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» та ФОП ОСОБА_1 .

За умовами п. 1.4 цього договору та додатковою угодою первісний кредитор ПАТ «ВТБ Банк» передав новому кредитору ТОВ «ФК «Поліс» право замість первісного кредитора вимагати від боржників сплати грошових коштів за кредитними договорами у розмірі заборгованості боржників, що відступається за договором, а у випадку невиконання цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки та застави і в рахунок предметів застави задовольнити свої вимоги за кредитним договорами у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення, а також вимагати від боржників виконання інших зобов`язань за договорам іпотеки та застави.

16 червня 2016 року ТОВ «ФК «Поліс» на адресу іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) поштовим зв`язком направлено письмову вимогу про обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором в сумі 66 173,86 дол. США та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку з моменту отримання цієї вимоги новий кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, в тому числі шляхом передачі товариству права власності на предмет іпотеки. Вказане повідомлення повернулося без вручення адресату за закінченням строку зберігання.

У вересні 2016 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої О. В. із проханням передати ФОП ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку»), зміст якої аналогічний вимозі від 16 червня 2016 року.

19 вересня 2016 року приватний нотаріус Алексєєва О. В. направила вимогу товариства ФОП ОСОБА_1 за декількома повідомленими їй товариством адресами. Вказані повідомлення повернулися без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.

01 листопада 2016 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О. провів реєстрацію прав власності за ТОВ «ФК «Поліс» на нерухоме майно: магазин промислових товарів, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 137в. Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 23 серпня 2007 року, договір відступлення права вимоги за договором іпотеки та договорами застави від 27 листопада 2015 року, а також існуюча заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року у справі № 666/7945/14-ц заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім судовим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, в порядку перегляду рішення за нововиявленими обставинами скасовано ухвалене в цій справі 21 грудня 2015 року Дніпровським районним судом м. Херсона рішення про задоволення позову ПАТ «ВТБ Банк» та стягнення на його користь із ОСОБА_3 і ОСОБА_1 кредитної заборгованості з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що ПАТ «ВТБ Банк» на час ухвалення рішення не мав права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки уступив це право ПАТ «ФК «Поліс», яке залученим до участі в справі не було.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку», тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частини перша-третя статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:

«умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, на яку посилається скаржник, вказано, що «суди не звернули увагу, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим); суди не врахували, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «визнаючи протиправним та скасовуючи рішення приватного нотаріуса про проведення державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «ФК «Поліс» від 01 листопада 2016 року, за індексними номерами 32158949, 32158555, суди попередніх інстанцій виходили із того, що письмова вимога про усунення порушень не містила інформації про вартість предмета іпотеки, а також не конкретизовано в який саме спосіб іпотекодержателем планується провести звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, суди не вказали, якими чинними нормативно-правовими актами передбачені вимоги до змісту вказаного листа про усунення порушень, зокрема щодо зазначення у ньому вартості предмета іпотеки. При цьому є помилковим висновок судів про те, що у вимозі не конкретизовано, в який саме спосіб іпотекодержателем планується звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки у ній прямо зазначено про те, що у разі невиконання вимоги кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмета іпотеки у власність нового кредитора за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:

«112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

126. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом)».

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається:

суди не звернули уваги, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем. Отже, спір щодо оскарження рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є спором між іпотекодавцем та іпотекодержателем, метою якого є відновлення становища, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, тобто реєстрації речового права іпотекодавця на спірне нерухоме майно. Права боржника, який не є іпотекодавцем, рішенням про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, не порушуються. Суди встановили, що іпотекодавцем за іпотечним договором № ДІ-1 від 23 серпня 2007 року щодо спірного нерухомого майна є ФОП ОСОБА_1 . Тому з цих підстав у задоволенні позовних вимог малолітньої ОСОБА_2 , як правонаступника боржника ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , судам належало відмовити;

звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказала, що підставою для скасування рішення державного реєстратора є: відсутність заборгованості за кредитним договором, що підтверджується рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року; нотаріус перевищив визначені для нього законом повноваження, у зв`язку з чим вчинив реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке не було предметом вчинення ним будь-яких нотаріальних дій; недотримання іпотекодавцем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому в частині надання державному реєстратору доказів, підтверджуючих завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя;

суд першої інстанції погодився з аргументом ОСОБА_1 щодо недотримання іпотекодавцем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому в частині надання державному реєстратору доказів, підтверджуючих завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, вважав неприйнятним твердження ТОВ «ФК «Поліс» про те, що товариство направляло вимоги про усунення порушень на всі відомі йому адреси іпотекодавця, а ОСОБА_1 через власну недбалість чи ухилення не отримувала їх, та вказав, що наведене твердження було б правильним лише у разі доведення, що ОСОБА_1 , знаючи, що на її адресу надійшов рекомендований лист товариства, не отримувала його; зазначив, що приватний нотаріус залишив без перевірки факт виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності на спірне нерухоме майно, та відхилив посилання відповідача на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 04 вересня 2018 року у справі № 666/7945/14-ц, якою скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року та ухвалено нове рішення про солідарне стягнення на користь ТОВ «ФК «Поліс» із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 57 948,14 дол. США, враховуючи, що на час проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно між сторонами існував спір щодо заборгованості за кредитним договором, що, на думку суду, унеможливлювало вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку до остаточного врегулювання спору;

апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недотримання іпотекодавцем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому в частині надання державному реєстратору доказів, підтверджуючих завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Зазначив, що сам по собі факт належного надсилання вимоги іпотекодержателем на адресу іпотекодавця не звільняє реєстратора від обов`язку перед здійсненням відповідних процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя. При цьому державний реєстратор не наділений повноваженням здійснювати оцінку дій чи бездіяльності іпотекодавця щодо ухилення від отримання повідомлення-вимоги чи її неотримання внаслідок власної недбалості. І тому залишив без змін рішення суду першої інстанції;

аналіз матеріалів справи свідчить, що ТОВ «ФК «Поліс» на підтвердження своїх доводів щодо дотримання порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки надало суду: копію вимоги про усунення порушення у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (адресатами вказано, в тому числі, ФОП ОСОБА_1 ), відповідні описи вкладення від 16 червня 2017 року, фіскальні чеки про відправку листів адресатам від 16 червня 2016 року, а також рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за реєстраційним номером 0100409159685 на ім`я ФОП ОСОБА_1 , яке направлялося на адресу: АДРЕСА_2 (адреса зазначена в договорі іпотеки як місце проживання ОСОБА_1 ); за реєстраційним номером 0100409159693 на ім`я ФОП ОСОБА_1 , яке направлялося на адресу: АДРЕСА_3 ; за реєстраційним номером 0100409159707 на ім`я ФОП ОСОБА_1 , яке направлялося на адресу: АДРЕСА_4 ; за реєстровим номером 0100409159650 на ім`я ОСОБА_3 , яке направлялося на адресу: АДРЕСА_5 . Всі зазначені поштове відправлення, надіслані на ім`я ОСОБА_1 , повернуті у зв`язку з закінченням строку зберігання. Крім того, відповідачем надано копії вимог про усунення порушення, складеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О. В., адресованих ФОП ОСОБА_1 , а також відповідних описів вкладення від 30 вересня 2019 року (т. 2, а. с. 71-108);

суд апеляційної інстанції не врахував, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору; в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку; не надав належної оцінки доводам ТОВ «ФК «Поліс» про вжиття всіх заходів щодо належного направлення вимоги про усунення порушення іпотекодавцю та боржнику, та відповідним доказам, не перевірив чи дотримана іпотекодержателем процедура повідомлення іпотекодавця та боржника з урахуванням умов кредитного договору і договору іпотеки, не обґрунтував в чому вважав недотриманим іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання;

суди встановили та підтверджується аналізом відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що:

рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року позов ПАТ «ВТБ Банк» у справі № 666/7945/14-ц задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за генеральною угодою від 21 серпня 2007 року № 12 та кредитним договором від 21 серпня 2007 року № 25.30-12/07 у розмірі 57 372,96 доларів США. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року вказане рішення залишено без змін;

рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року скасовано, відмовлено в задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк». Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року апеляційні скарги ТОВ «ФК «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 вересня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року залишено без розгляду;

у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк». Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час ухвалення Дніпровським районним судом м. Херсона рішення від 21 грудня 2015 року позивач ПАТ «ВТБ Банк» не був стороною у зобов`язанні за договором кредиту від 21 вересня 2007 року у зв`язку з відступленням права вимоги ТОВ «ФК «Поліс», а тому банк немає права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк». Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Поліс» залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року - без змін;

апеляційний суд не звернув уваги, що суд першої інстанції фактично погодився з доводами ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за кредитним договором на час проведення оспорюваної державної реєстрації права власності. Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не встановлював обставин щодо наявної кредитної заборгованості перед товариством, як на час вчинення оспореної реєстраційної дії, так і на час вирішення цього спору судом, вважав, що зазначена обставина на впливає на висновки суду по суті спору. Наведені висновки суду є помилковими, оскільки відсутність основної заборгованості є підставою позову у цій справі, тоді як підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є саме невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання. Тому за обставин цієї справи відповідні доводи сторін про наявність/відсутність заборгованості підлягають перевірці судом.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Поліс» в частині скасування рішення державного реєстратора.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Разом з тим, суди також не врахували, що спір щодо оскарження іпотекодавцем рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, за умови, якщо таке майно не було відчужено до третіх осіб, має договірний характер, належним способом захисту в якому є вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Тому позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки не може бути звернена до інших осіб, зокрема, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, якого суд залучив співвідповідачем. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 01 листопада 2016 року за № 32163427, у зв`язку з обранням ОСОБА_1 неналежного способу захисту її порушеного права в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та про визнання речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення рішення державного реєстратора - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, а в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Поліс» про скасування рішення державного реєстратора передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв?язку з цим не підлягає поновленню дія рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року в частині:

задоволених позовних вимог малолітньої ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до внесення такого рішення;

позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до внесення такого рішення;

позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до винесення рішення приватного нотаріуса,

скасувати.

Ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову в позові ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 .

Передати справу № 766/2777/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 жовтня 2021 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко