Ухвала

від 11.11.2024 по справі 509/2463/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2463/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс" про визнання недійсним окремих частин договору

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс" про визнання недійсним окремих частин договору.

07.11.2024 р., ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, згідно якої просить забезпечити позов шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС», та його працівниками чи будь-якими залученими ним особами вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від послуг з електропостачання, до набрання рішення суду законної сили.

В обгрунтування зазначив, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з зустрічною позовною заявою стали протиправні дії посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС» щодо безпідставного нарахування заборгованості за послуги з обслуговування та утримання технологічних електричних мереж в розмірі 0,34 грн./кВт год. (у т.ч. ПДВ 20%), оскільки суперечить діючому законодавству та накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача ОСОБА_1 .

Разом з тим, відключення позивача від газопостачання за надуманим боргом, з боку Акціонерного товариства «Одесагаз» буде завідомо незаконним з підстав, що вказані у позовній заяві, а навіть погрози щодо незаконного підключення та відключення від послуги є порушенням прав споживача.

Ситуація з відключенням ОСОБА_1 від електропостачання може привести до негативних наслідків, як для нього самого, так і для інших споживачів послуг електропостачання, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС».

Реальність такого ризику підтверджується прямими погрозами, безпосередньо зазначених у попередженні від 04.11.2024 року за вих.№01- 01/239, що стало приводом для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідною заявою.

У випадку відключення будинку ОСОБА_1 від електропостачання не дасть можливість жити в нормальних умовах, в зв`язку з чим він буде обмежений у задоволенні своїх першочергових потребах, не зможе належно харчуватися, жити в нормальних санітарних умовах, не зможе працювати.

Така ситуація без сумніву призведе до загрози здоров`ю самого ОСОБА_1 та його близьких, не кажучи вже про інші побутові незручності, що також виражається у певних моральних та фізичних стражданнях, що призведе до нових судових процесів.

Суд, вивчивши матеріали справи , вважає заяву такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 149 ЦПКУкраїни, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд відмовляє ОСОБА_1 у заяві про забезпечення зазначеного позову.

Керуючись ст. 149- 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс" про визнання недійсним окремих частин договору

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 15 днів з дня виготовлення даної ухвали.

Суддя: Кочко В.К.