Ухвала від 08.11.2024 по справі 274/8054/24

Справа № 274/8054/24 Провадження № 2-з/0274/48/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

08.11.2024 м.Бердичів

Суддя Бердичівськогоміськрайонного судуЖитомирської областіБольшакова Т.Б., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Лунегова О.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення 3 % річних від суми безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті на підставі розписки кошти в сумі - 30 000,00 (тридцять тисяч) доларів США;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі - 2 700,00 доларів США ( дві тисячі сімсот доларів США ) від суми безпідставно набутих грошових коштів.

Позивачем також подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 05.03.1998 Хмельницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ):

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524881200:03:001:0039, площею 0,6 га, яка видана на підставі рішення Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 276, від 08.02.2021;

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524881200:03:001:0038, площею 0,25 га, яка видана на підставі рішення Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 276, від 08.02.2021;

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна;

Заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, які можуть знищити та/або зменшити вартість належного йому майна.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому, в разі задоволення позовних вимог, призвести до того, що виконання рішення буде ускладненим або неможливим.

Дослідивши матеріали поданої заяви, встановлено наступне.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Згідно із переліком видів забезпечення позову, наведених у частині першій статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Обґрунтовуючи підстави позову та заяву про забезпечення позову, позивач посилався на існування з відповідачем спору щодо повернення грошових коштів в розмірі 30 000 доларів США згідно розписки від 20.09.2014 та 3% річних. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 , маючи намір ухилитися від сплати боргу на користь кредитора, може здійснити відчуження належного йому майна, що в свою чергу достовірно підтверджує існування обґрунтованої підозри, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі вчинять аналогічні дії для подальшого уникнення відповідальності за борговими зобов`язаннями.

Обставини, викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо повернення грошових коштів в розмірі 30 00 доларів США, тому суд вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, а саме, накладення арешту на земельні ділянки, які на даний час перебувають у власності відповідача є співмірним та виправданим заходом, який забезпечить можливість реального виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також забезпечить ефективне поновлення порушених прав заявника та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном відповідачем, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ними до вирішення спору в суді.

Згідно пунктом 20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту є співмірним, виправданим та розумним заходом, який вживається з метою забезпечення гарантії можливості реального виконання судового рішення у майбутньому (ухвала Верховного Суду від 29 жовтня 2019 у справі № 718/1414/20, постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 522/5993/16-ц; постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 337/5756/18; постанова Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 334/6438/17; постанова Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 753/18814/19).

До такого висновку суд приходить, виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку та співмірності між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, оскільки такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з вимогами частини третьої статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149 - 151 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про забезпеченняпозову задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 05.03.1998 Хмельницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ):

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524881200:03:001:0039, площею 0,6 га, яка видана на підставі рішення Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 276, від 08.02.2021;

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524881200:03:001:0038, площею 0,25 га, яка видана на підставі рішення Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 276, від 08.02.2021;

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна.

Заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, які можуть знищити та/або зменшити вартість належного йому майна.

Копію ухвали направити сторонам до відома та до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Бердичівської міської ради - для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА