Рішення

від 11.11.2024 по справі 487/9344/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/9344/23

Провадження №2/487/1046/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Беспалько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю, третьої особи - Управління молоді та спорту Миколаївської обласної військової адміністрації про визнання незаконним в скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3 , Мокряка І.М.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю, третьої особи - Управління молоді та спорту Миколаївської ОВА про визнання незаконним в скасування наказу №114-к від 21.11.2023.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що вона працювала на посаді перекладача жестової мови за сумісництвом з 2008 року у Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю. 21.11.2023 їй було повідомлено електронним повідомленням про звільнення за ст. 40 п. 4 КЗпП, згідно наказу №114-к. Вважає своє звільнення незаконним виходячи з того, що директор Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю ОСОБА_3 скориставшись її тяжкими життєвими обставинами, необхідністю заробляти гроші, почав натикати на необхідність інтимних стосунків, а у разі відмови погрожував звільненням і цькуванням в засобах масової інформації. Крім того, ОСОБА_3 вимагав від неї, як перекладача жестової мови за основним місцем роботи в ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ» надавати інформацію щодо розмов і діяльності ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ», але вона категорично відмовилась робити це. Після її відмови в домаганнях, вона була вимушена подати заяву про відпустку за свій рахунок за сімейними обставинами, після початку воєнних дій поновила свою заяву про перебування у відпустці на весь період воєнного стану, де перебуває і на теперішній час . В березні 2022 року, через повномасштабне вторгнення РФ на територію України, вона разом із дочкою, була вимушена покинути Україну та виїхала до Європейської країни. Продовжувала працювати в он-лайн режимі з ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ», також до неї звертались в он-лайн режимі тренери та спортсмени МДЮСШОЇ з проханням надавати послуги перекладача жестової мови та соціальної адаптації. В березні 2023 року вона повернулась в м. Миколаїв та приступила до виконання своїх професійних обов`язків за основним місцем роботи в ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ» та повідомила ОСОБА_3 , що готова приступити до роботи за сумісництвом в он-лайн режимі, про що повідомила директора ОСОБА_3 , оскільки МДЮСШОЇ не має облаштованого тимчасового укриття під час повітряних тривог, але ОСОБА_3 відмовив їй в роботі он-лайн, в оплаті роботи і ніяких пропозицій щодо роботи не надав, зазначивши, що перекладач жестової мови в школі не потрібен. Вона надавала послуги перекладача жестової мови тренеру та спортсменам МДЮСШОЇ, згідно актам виконаних робіт, але ОСОБА_3 заборонив тренерам та особам з інвалідністю звертатися до неї для надання послуг перекладача. Крім того, ОСОБА_3 розповсюджує в соціальних мережах та «Фейсбуці» неправдиву інформацію про вчинення позивачем злочину, вимагання коштів та звертається до правоохоронних органів, переслідує мету залякування та приниження позивача. При цьому, ОСОБА_3 в наказі №105-к від 16.10.2023 вказує про закінчення воєнного стану в Україні та вимагає, щоб позивач 16.11.2023 вийшла працювати в МДЮСШОЇ в умовах відсутності укриття, безпечних умов праці та психологічного тиску.

Ухвалою від 22.12.2023 позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

02.01.2024 позивач подала до суду заяву про усунення недоліків, виклала прохальну частину позовної заяви в новій редакції та просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ №114-к від 21.11.2023, поновити її на роботі Миколаївської дитячо-юнацької спортивної школи для осіб з інвалідності на посаді перекладача жестової мови, стягнути з відповідача на її користь за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2023 по 28.12.2023 3672 грн.

Ухвалою від 03.01.2024 позовну заяву у новій редакції залишено без руху.

05.01.2024 позивач подала до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 12.01.2024 відкрите провадження у справі та витребувані докази.

20.02.2024 представником відповідача надані докази, які були витребувані судом.

21.02.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивач з 2008 року працювала у Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю на посаді перекладача жестової мови, за сумісництвом на 0,5 ставки з посадовим окладом згідно штатного розпису. 11.02.2022 позивач подала заяву про надання їй відпустки, а починаючи з 24.02.022 коли в Україні було запроваджено воєнний стан згідно Указу Президента України та цим Указом надалі було видано наказ управління молоді та спорту Миколаївської ОДА №45 від 28.02.2022 «Про створення та забезпечення роботи пунктів надання допомоги населенню та прийому гуманітарної допомоги», директор ОСОБА_3 погодив відпустку позивачки за власний рахунок, але за умови, повернення до роботи одразу після її повернення в м. Миколаїв. Проте, як з`ясувалось у червні 2023 року позивач повернулась до м. Миколаєва та приступила до роботи за основним її місцем роботи ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ», де надає послуги перекладач жестової мови. Позивач не бажаючи підписувати посадову інструкцію, яку в позові зазначає «домагання з боку директора Воробйова», написала заяву про надання залишку основної відпустки, яка їй була надана. 18.09.2023 адміністрація МДЮСШОЇ звернулась до ГО «УТОГ» про надання перекладача жестової мови без жодних умов про платну послугу, та для надання перекладу прийшла ОСОБА_1 , яка провела переклад з порушенням кваліфікаційних вимог та після чого почала вимагати виплатити їй 500 грн. за виконану роботу, для уникнення конфлікту, перед підписання нового договору оренди з ГО «УТОГ» , директор ОСОБА_3 сплатив вказану суму із власних коштів, які його заступник ОСОБА_5 перерахувала на рахунок позивача. Отже, ОСОБА_1 повернувшись в м. Миколаїв приступила до роботи в ГО «УТОГ», яке розташовано в тієї ж будівлі, що і МДЮСШОЇ за адресою: м. Миколаїв вул. Кузнецька, 81-а , але не вийшла на роботу по МДЮСШОЇ , знайшла при цьому привід - відсутність укриття, хоча МДЮСШОЇ обладнана найпростішим укриттям, яким дозволено користуватися юридичній особі МДЮСШОЇ для безпеки як персоналу так і вихованців, відповідно до відповіді ГУ ДСНС України в Миколаївській області . 16.11.2023 було видано наказ №105-к в якому пропонувалось ОСОБА_1 приступи до виконання своїх обов`язків або надати документ про подальші наміри, у зв`язку з поверненням її до м. Миколаєва та закінченням терміну дії воєнного стану, який було введено до 15.11.2023 та враховуючи, що після 90 денної відпустки відповідно до Закону України «Про особливість трудових відносин в період воєнного стану» не передбачено продовження даного виду відпустки без подачі нової заяви за умови продовження воєнного стану в Україні. Позивач ніяких заяв не надала та наказ проігнорувала. Позивач 16.11, 17.11 і 20.11.2023 була відсутня на робочому місці, що підтверджується відповідними актами. Наказом №114-к від 21.11.2023 ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, наказ було направлено на електрону пошту позивача, у зв`язку з відсутністю іншої можливістю повідомляти позивача, оскільки остання місце свого проживання не повідомила, а особисто запропонувала вести листування за допомогою електронної пошти, яку залишала для зручності у присутності свідків.

26.02.2024 ОСОБА_6 подала до суду заяву в якій просила задовольнити її вимоги в повному обсязі, визнати незаконними дії відповідач щодо видання та оприлюднення наказу №114-к від 21.11.023 і скасувати вказаний наказ, поновити її на посаді перекладача жестової мови МДЮСШОЇ, стягнути за час вимушеного прогулу заробітну плату у розмірі 3818,18 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2170 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

26.02.2024 ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що нею отримані не всі документи, що зазначені в додатку до відзиву, відповідач надав до суду докази в супереч вимогам ст. 48, 49 ЦПК України, надав документи, як не мають відношення по суті справи. Вона подавала заяви про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану, тому нових заяв подавати було не потрібно та воєнний стан на час розгляду справи не припинено. З наказами №14-к від 11.02.2022, наказом №21- к від 30.03.2022 вона не ознайомилась, з їхнім текстом ознайомилась після подачі відзиву на позов та вважає, що текст наказу від 30.03.2022 відредагований після її звернення з даним позовом до суду. Відповідач листами від 22.09.2023 і 28.09.2023 підтвердив, що позивач перебуває у відпустці до закінчення воєнного стану. Більшість наданих відповідачем доказів не мають відношення до предмету спору. Акти про відсутність позивача на роботі від 16.11, 17.11. і 20.11.2023 підписані підлеглими директора ОСОБА_3 , які залежать від нього по службі, вони не були попереджені про кримінальну відповідальність, відсутні їхні адреса, анкетні дані, документи, назви посад і час коли складалися ці акти, тому не можливо визначити протягом яких 4 годин позивач була відсутня на роботі та чи було це предметом службового розслідування. У п. 2 вказаних актів зазначено, що працівник відмовився пояснювати свою відсутність на робочому місці, але які можуть бути надані пояснення якщо працівник відсутній.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позовної заяві, просив про їх задоволення, визнати незаконними дії відповідач щодо видання та оприлюднення наказу №114-к від 21.11.023 і скасувати вказаний наказ, поновити її на посаді перекладача жестової мови МДЮСШОЇ, стягнути за час вимушеного прогулу заробітну плату у розмірі 3818,18 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2170 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. Також зазначивши, що наказ №114-к від 21.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 у паперовому вигляді не отримувала, лише отримала його на електрону пошту, будь-яких пояснень у неї не брали, з актами про відсутність на роботі, наказами не ознайомлена. В той же час відповідно до наказу №21-к, на підставі заяви ОСОБА_1 , позивачу з 01.04.2022 надана відпустка на час дії воєнного стану, який не завершений. Розцінює звільнення позивача через конфлікт з ОСОБА_3 Позивач повернулась до м. Миколаєва 10.03.2023, приступила до роботи за основним її місцем роботи до ГО «УТОГ». Не вийшла на роботу до МДЮСШОЇ, оскільки в установі відсутнє укриття . В вересні 2023 року позивач отримала лист від директора ОСОБА_3 , який просив повідомити позивача про її намір приступи до роботи. Позивач пропонувала директора працювати он-лайн. Розмір заробітної плати розрахований за 28 днів в сумі 3000 грн./22 робочих днях28 днів=3818,18 грн.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили в їх задоволенні відмовити, посилаюсь, що звільнення позивач за ч. 4 ст. 40 КЗпП України було відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначивши, що з початком воєнного стану позивач була у плановій відпустці, потім 30.03.2022 подала заяву бухгалтеру, а не директору про надання їй відпустки на період воєнного стану, на підставі чого було виданого наказ №21-к про надання відпустки з 01.04.2022 до повернення до м. Миколаєва, з наказом ОСОБА_1 не була ознайомлена, оскільки не була на зв`язку ні з допомогою мобільного зв`язку або електронної пошти. ОСОБА_1 як визначено чинним законодавством заяви про продовження їй відпустки не подавала. МДЮСШОЇ не припиняло своєї роботи з 24.02.2022. В березні 2023 року позивач повернулась до м. Миколаєва, вийшла на роботи за основним своїм місцем роботи до ГО «УТОГ», надавала послуги перекладача жестової мови тренерам МДЮСШОЇ, при цьому почала вимагати гроші за переклад, у вересні 2023 року керівництво просило повідомити позивача про її намір вийти на роботи, оскільки МДЮСШОЇ потребувала послуги перекладача жестової мови, але остання відмовилась вийти на роботу посилаюсь на відсутність укриття, але МДЮСШОЇ та ГО «УТОГ» мають одне укриття, оскільки знаходяться за однією адресою: м. Миколаїв вулю. Кузнецька, 81-а . Позивач уникало будь-якого спілкування з керівництвом МДЮСШОЇ та 16.10.2023 позивачу знову було письмове запропоновано вийти на роботу з 16.11.2023. Наказ №105-к від 16.102023 автоматично скасував дію наказу №21-к. Позивач на роботу 16.11.2023 не вийшла, у зв`язку з чим були складені акти 16.11, 17.11. і 20.11.2023 та 21.11.2023 позивач була звільнена з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, наказ направлено на її електронну пошту, яку остання особисто зазначила як засіб спілкування. МДЮСШОЇ наявний наказ Управління спортом про змішану форму тренувань, при цьому перекладач жестової мови не міг надавати свої послуги он-лайн, враховуючи особливість тренувань настільним тенісом.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, начальник управління Ніколаєв М. надав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю їхнього представника, позовні вимоги не підтримують.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

Разом із цим відповідно до сталої судової практики у такій категорії спорів, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23, від 05 жовтня 2023 року у справі № 671/2022/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 309/399/22.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 до дня звільнення працювала на посаді перекладача жестової мови на 0,5 посадового окладу за сумісництвом в Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю (далі - МДЮСШОЇ).

Відповідно до наказу №14-к від 11.02.2022, відповідно до заяви ОСОБА_1 перекладача жестової мови, остання перебувала у відпустці за 2021-2022 р.р. з 14.02.2022 по 01.03.2023.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації за заявою позивачки від 30.03.2022, ОСОБА_7 була надана відпустка за власний рахунок з 01.04.2022 та до моменту повернення до м. Миколаєва (наказ №21-к від 30.03.2022) та позивач перебувала за межами України.

Про надання вказаної відпустки позивачка подавала особисту заяву в електронному вигляді у месенджер (Viber) працівника МДЮСШОЇ бухгалтера ОСОБА_8 , яка після роздрукування передавалась директору МДЮСШОЇ для подальшого опрацювання, що не суперечить положенням ст.7 Закону № 2136-ІХ.

На заяві ОСОБА_1 від 30.03.2022, директором МДЮСШОЇ ОСОБА_3 була поставлена резолюція: «До наказу, до повернення до м. Миколаєва».

В березні 2023 року, як зазначає позивач та її представник, позивач повернулась до м. Миколаєва та приступила за виконання своїх службових обов`язків за основним її місцем роботи ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ», де надає послуги перекладача жестової мови, що не заперечувалось сторонами.

22.09.2023 за №133/02-05 директор МДЮСШОЇ ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з листом щодо надання нею повідомлення про подальші наміри відносної роботи в МДЮСШОЇ.

25.09.2023 ОСОБА_1 надала директору МДЮСШОЇ ОСОБА_3 відповідь, що оскільки МДЮСШОЇ немає сховища або укриття, що створює небезпечні умови праці, тому можлива робота в он-лайн режимі з використанням гаджетів, соціальних мереж.

25.09.2023 за №134/02-05 заступник директора МДЮСШОЇ ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_1 , що остання є перекладачем жестової мови за основним місцем роботи у ГО «УТОГ» та працює за адресою: м. Миколаїв вул. Кузнецька, 81-а , саме там де фактично знаходиться МДЮСШОЇ, яка є орендарем приміщення, саме тому забезпечення укриттям покладається на орендодавця, як власника будівлі.

Листом №138/02-05 від 28.09.2023 директор МДЮСШОЇ ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що волонтерами МДЮСШОЇ було облаштоване найпростіше укриття згідно з наказом керівництва, яке функціонує і на теперішній час. А також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 безпосередньо присутня за місцем своєї основної роботи, залишають за собою право на відкликання її з відпустки одразу після закінчення строку дії воєнного стану.

Наказом №105-к від 16.10.2023 директора МДЮСШОЇ ОСОБА_3 , у зв`язку з встановленням місця знаходження, а також факту виконання своїх службових обов`язків перекладачем жестової мови ОСОБА_1 за основним місцем роботи в ГО «Миколаївська організація УТОГ», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв вул. Кузнецька, 81-а за тією ж адресою, де знаходиться МДЮСШОЇ, яке має спеціальне облаштоване найпростіше укриття, вважаючи, що воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях, припиняється після закінчення строку на який його введено, а саме до 15.11.023, ОСОБА_1 приступити до роботи з 16.11.2023 до виконання своїх обов`язків з урахуванням графіку прийому громадян директором МДЮСШОЇ.

На звернення заступника директора МДЮСШОЇ ОСОБА_5 від 16.11.2023 за №186/02-5, щодо надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці 16.11.2023, ОСОБА_1 16.11.2023 повідомила, що вона може приступити до роботи лише після закінчення воєнного стану, оскільки нею подана заява про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з дією воєнного стану.

На звернення директора МДЮСШОЇ ОСОБА_3 від 17.11.203 за №187/02-5, щодо надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці 17.11.2023 та відсутності заяви щодо продовження відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з продовженням воєнного стану в Україні, ОСОБА_1 17.11.2023 повідомила, що воєнний стан в Україні продовжено та її заява про відпустку є актуальною, пояснення щодо відсутності її на робочому місці 16.11.і 17.11.2023 не мають сенсу, оскільки вона може приступити до своїх обов`язків після закінчення воєнного стану в Україні.

Листом від 20.11.2023 за №190/02-05 директор МДЮСШОЇ ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що у зв`язку з її відсутністю на робочому місці 16.11.2023, 17.11.2023 і 20.11.2023 без поважних причин і без заяви за погодженням про надання відпустки без збереження заробітної плати з 16.11.2023, адміністрацією МДЮСШОЇ прийнято рішення про її звільнення з займаної посади перекладача жестової мови згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП.

20.11.2023 ОСОБА_1 надала відповідь на лист від 20.11.2023 за №190/02-05 з посиланням на вимоги Конституції України та інші нормативно-правові акти, зокрема посилалась на наказ №105-к від 16.10.2023, про продовження воєнного стану в Україні.

Крім того, позивачем до суду як додатки до позовної заяви надані копії наказу №105-к від 16.10.2023, актів про відсутність позивача на робочому місці 16.11.2023, 17.11.2023 і 20.11.2023.

У зв`язку з чим суд ставиться критично до тверджень представника позивача, що у позивача не було відібрано пояснень з приводу відсутності її на робочому місці та їй не було відомо, що відносно неї складались акти про відсутність позивач на робочому місці 16.11.2023, 17.11.2023 і 20.11.2023.

При цьому, суд враховує, що правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17, від 29 червня 2022 року у справі № 569/22159/19, від 21 вересня 2023 року у справі № 639/2672/22, від 20 листопада 2023 року у справі № 564/2853/21, від 16 лютого 2024 року у справі № 683/1745/22.

Наказом №114-к від 21.11.2023 ОСОБА_1 було звільнено з посади перекладача жестової мови на підставі п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП України (за прогул без поважних причин. )

Наказ про звільнення було винесено на підставі актів №1, №2, №3 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці впродовж 4 годин 16.11.2023, 17.11.2023 і 20.11.2023 та доповідних записок заступника з навчальної роботи ОСОБА_5 від 16.11.2023, 17.11.2023 і 20.11.2023.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 16.11.2023, 17.11.2023 і 20.11.2023 була відсутня на робочому місці з 08:00 до 17:00 год., тобто протягом всього робочого дня, але в наказі зафіксовано 4 години, відповідно до вимог чинного законодавства, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин.

Представник позивача не заперечував про відсутність позивача на роботі МДЮСШОЇ у зазначений у наказі про звільнення період, посилаючись на відсутність у відповідача укриття, тому позивач не поверталась на своє робоче місце, оскільки це загрожувало її здоров`ю і життю.

Згідно довідки №3/02-05 від 19.02.2024 директора МДЮСШОЇ ОСОБА_3 ОСОБА_1 10.09.2023 у приміщенні МДЮСШОЇ повідомила, що вся ділова переписка, без виключення, надалі проводитиметься виключно через листування електронною поштою - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказ про звільнення було направлено позивачу на її особисту електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зазначала позивачка в позові та не заперечував її представник в судовому засіданні.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово було породжувався та триває на момент розгляду справи.

15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24.03.2022.

Так, відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (пункт 2 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній з 19.07.2022 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин сторін) у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки". У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Отже, надання протягом періоду дії воєнного стану працівнику, який виїхав за межі території України, відпустки без збереження заробітної плати, якщо працівником вже було використано 90 днів такої відпустки, є правом, а не обов`язком роботодавця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2023 року у справі № 568/487/22 зазначено, що виходячи із положень статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України "Про відпустки" та частини третьої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).

З наказу про надання позивачці відпустку слідує, що ОСОБА_7 була надана відпустка за власний рахунок з 01.04.2022 та до моменту повернення до м. Миколаєва, оскільки позивачка перебувала за межами України.

Наказ №21-к від 30.03.2022 не був направлений позивачу, яка перебувала за кордоном та будь який зв`язок з нею був відсутній.

Суд ставиться критично, до посилання представника позивача, що можливе резолюція директора була поставлена пізніше, вже після звернення позивача до суду з позовом, оскільки це є лише припущенням та будь-якими доказами не підтверджено.

В березні 2023 року позивач повернулась до м. Миколаєва та приступила за виконання своїх службових обов`язків за основним її місцем роботи ГО «Миколаївська обласна організація УТОГ», до своїх трудових обов`язків в МДЮСШОЇ не приступила, з наказом №21-к від 30.03.2022 не ознайомилась та не зажадала його отримати.

Наказом №105-к від 16.10.2023, у зв`язку з поверненням до м. Миколаєва ОСОБА_1 запропоновано приступити до роботи з 16.11.2023 до виконання своїх обов`язків в МДЮСШОЇ.

Проте, позивачка до роботи не приступила, із заявою для погодження щодо продовження відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з продовженням воєнного стану в Україні до керівництва МДЮСШОЇ не зверталась. Доказів того, що позивач у будь-який спосіб повідомила відповідача про причини неявки, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене факт відсутності позивачки на роботі 16.11, 17.11. і 20.11.2023, відповідачем доведений та позивачкою визнавався, тоді як поважність причин відсутності на роботі в цей період позивачка не довела.

Суд ставиться критично до посилання позивача щодо можливості надання нею послуг перекладача жестової мови он-лайн, оскільки відповідач посилався на неможливість надання таких послуг он - лайн, у зв`язку із специфікою спортсменів, які є особами з інвалідністю та при цьому судом враховується, що позивач надавала послуги перекладача жестової мови тренерам та спортсменам МДЮСШОЇ особисто за місцем розташування закладу, що підтверджується наданими позивачем актам виконаних робіт та фотознімками.

Суд також ставиться критично до посилання сторони позивача про відсутність ОСОБА_1 на роботі через відсутність укриття, оскільки ОСОБА_1 з березня 2023 року повернулась до м. Миколаєва та вийшла за основним місцем роботи в ГО «Миколаївська організація УТОГ», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв вул. Кузнецька, 81-а за тією ж адресою, де знаходиться МДЮСШОЇ, яке має спеціальне облаштоване найпростіше укриття.

За такого суд дійшов висновку, що за встановлених обставин відповідач мав підстави для звільнення позивачки за п. 4 ст. 40 КЗпП, оскільки її дії щодо невиходу на роботу носили суб`єктивний, залежний від її волі характер.

Викладені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 16 лютого 2024 року у справі №№ 683/1745/22, від 03 квітня 2024 року у справі № 420/645/23.

Встановивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивачки на роботі 16.11, 17.11. і 20.11.2023, поважність причин відсутності на робочому місці вона не довела, тобто, здійснила прогули в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської дитячо-юнацької спортивної шкоди для осіб з інвалідністю, третьої особи - Управління молоді та спорту Миколаївської обласної військової адміністрації про визнання незаконним в скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: С.М. Афоніна