Рішення

від 31.10.2024 по справі 601/2285/24

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/2285/24

Провадження № 2/601/688/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Клим Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, -

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2

встановив:

В липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 24.01.2022 Кременецьким ВДВС стосовно ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження за №6821568 про стягнення штрафу на користь держави в розмірі 850 гривень. 24.01.2022 відповідачем накладено арешт на все його майно, що підтверджується постановою про арешт майна боржника, копії яких, згідно пункту 2 даної постанови направлено на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію, тобто, окрім всього майна, яке належить йому, відповідачем особливу увагу приділено арешту саме нерухомого майна, яке складається з житлового будинку та трьох земельних ділянок (копії постанов додаються). З моменту арешту нерухомості до моменту закриття виконавчого провадження з одночасним зняттям арешту з майна, він був позбавлений можливості розпорядитися своїм нерухомим майном. Переконаний, що відповідач незаконно застосував стосовно нього передбачені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень і позбавив його права розпоряджатися своєю власністю, а отже позбавив права власності на належне йому майно, оскільки права власності включає три її складових елементи (право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю), право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, про що однозначно вказано в статті 41 Конституції України.

Зазначає, що сума штрафу за виконавчим провадженням складає 850 гривень, а розмір вартості арештованого відповідачем майна, права на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно складає 476 729, 67 гривень, що перевищує суму штрафу більше ніж в 560 разів.

Відповідач зловживав своїми процесуальними правами шляхом виходу за межі наданих йому законом повноважень та діяв всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», який чітко визначав процедуру застосування стосовно боржника заходів примусового виконання рішень, яка передбачає точний алгоритм дій державного виконавця відносно порядку та послідовності дій по накладенню арешту на майно боржника для забезпечення виконання рішення про стягнення боргу. Однак, в даному випадку, коли сума боргу становить лише 850 грн., а майно боржника, на яке накладено арешт, має вартість, майже, півмільйона гривень (мова йде лише про частину майна у виді нерухомого майна), це є свідченням незаконності такої дії, яка перебуває у прямому причинному зв`язку з завданою йому моральною шкодою.

Зазначає, що порушення прав позивача є очевидним та таким, що не підлягає доказуванню, оскільки до позову надано неспростовні аргументи у вигляді конкретних норм національного права, які доказують що відповідачем грубо порушено його права при застосуванні стосовно нього заходів примусового виконання рішень всупереч порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Накладення арешту на все його майно надає можливість вказати на очевидний висновок про те, що фактично таким чином було арештовано все майно родини позивача, внаслідок чого він змушений був вживати додаткових зусиль та заходів, направлених на закриття виконавчого провадження та зняття арешту зі всього його майна. Оскільки, він є єдиним годувальником і джерелом надходжень грошових коштів, за рахунок яких утримується вся його родина, на утриманні має трьох малолітніх дітей, має статус інваліда армії 2 групи довічно, то фактично був арештований і його рахунок у відділенні банку, на який з Державного Бюджету України надходять пенсійні нарахування та допомога на дітей, а ці кошти не можуть бути арештовані згідно положень ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, позивач був позбавлений здійснити будь-які дії з розпорядження належним йому майном (будинком, земельними ділянками), а також не мав доступу до його грошових коштів, внаслідок чого позбавлений можливості здійснювати свій обов`язок як чоловіка та батька. Враховуючи очевидний факт відсутності будь-яким способом утримувати свою родину, фактично був підданий з боку держави внаслідок незаконних дій відповідача з приводу застосування заходів примусового виконання рішення.

Протягом тривалого часу його душевний спокій був відібраний завдяки незаконним діям відповідача, він не міг вільно планувати своє життя та життя своєї родини, не міг відволіктися від думок про свавілля відповідача, що не давало можливості навіть спокійно спати, він протягом цього часу не міг нічого вдіяти по реалізації своїх прав (втратив можливість продати житловий будинок з земельними ділянками, на які вже мав виготовлені експертні звіти про грошову оцінку і покупець відмовився від угоди по покупці будинку через інформацію від нотаріуса про те, що все моє майно арештовано), хоча вживав всіх правових механізмів для цього, відповідач свідомо порушував його права та законі інтереси, і вважає, що дана обставина не може бути заперечена навіть самим відповідачем, бо підтверджена належними та допустимими доказами. Виходячи з вищенаведених обставин слід зробити очевидно єдиний висновок про те, що він зазнав глибоких моральних страждань внаслідок дій незаконних дій відповідача через незаконне застосування стосовно нього заходів примусового виконання рішення, внаслідок яких він був уражений в гарантованих Конституцією України правах. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 24.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду.

06.08.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог позивача за безпідставністю виходячи з наступного.

Відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження на виконанні у Відділі в провадженні головного державного виконавця Байталохи І.К. знаходилася постанова Кременецького відділу поліції серії ЕАО №4933543 від 21.10.2021 про стягнення з ОСОБА_1 штраф на користь держави 850 грн.

24.01.2022 керуючись статтями 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1). 24.01.2022 винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 150 грн. 24.01.2022 державним виконавцем направлений запит до Державної фіскальної служби України про реєстраційний номер облікової картки платника податків - боржника - фізичної особи або серію (за наявності) і номер паспорта боржника - фізичної особи та джерела отримання доходів боржника - фізичної особи. Державна фіскальна служба України 24.01.2022 повідомила, що за даними, надісланими у запиті, неможливо однозначно ідентифікувати фізичну особу. 24.01.2022 винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 85 грн. 24.01.2022 винесена постанова про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1085 гри., про що зазначено у постанові. 01.02.2022 на рахунок відділу надійшли 1085 грн., стягнені з боржника (сплачені боржником на депозитний рахунок відділу). 02.02.2022 державним виконавцем підготовлене розпорядження про перерахунок стягнутих коштів та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно п.9 ч.1 ст.39,40 Закону, а також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, про що зазначено у постанові. 03.02.2022 стягнуто витрати виконавчого провадження в розмірі 150 грн. згідно платіжних інструкцій №№1663,1664; штраф в розмірі 850 грн. згідно платіжної інструкції №1695; виконавчий збір в промірі 85 грн. згідно платіжної інструкції №1694. Виконавче провадження №68210568 знищено 27.02.2024 згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

За вищевказаним виконавчим провадженням відомості про боржника ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (24.01.2022) та виключені з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження (02.02.2022). Постанова про арешт майна боржника від 24,01.2022 винесена у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, втрат виконавчого провадження, штрафів 1085 гри., про що зазначено у постанові, та застосована для забезпечення реального виконання рішення. При цьому звернення стягнення на майно боржника (його опис, вилучення та примусова реалізація) державним виконавцем на проводилося. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2022 та постанова про арешт майна боржника від 24.01.2022, а також інші виконавчі дії боржником у встановленому законом порядку не оскаржені. Державним виконавцем виконавчі дії проведені відповідно до чинного законодавства, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у вищевказаному виконавчому провадженні неправомірними не визнавалися.

У зв`язку із не встановленням РНОКПП та паспортних даних боржника, державним виконавцем інформація про арешт майна боржника не була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 389392006 від 02.08.2024, а тому твердження позивача про те, що з моменту арешту нерухомості до закриття справи (закінчення виконавчого провадження) він був позбавлений можливості розпорядитися своїм майном, у т. ч., що покупець відмовився від угоди по покупці будинку через інформацією нотаріуса про те, що все його майно арештовано, не відповідає дійсності.

Також, у зв`язку із не встановленням РНОКПГІ та паспортних даних боржника, державним виконавцем не була винесена постанова про арешт коштів боржника, що підтверджується інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження № 86859 від 02.08.2024, а тому твердження позивача про те, що він не мав доступу до свої грошових коштів також не відповідає дійсності. Окрім цього, кримінальне провадження №12024211010000172 на яке посилається позивач закрите 30.04.2024 згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення), що підтверджується Витягом з ЄРДР від 02.08.2024. Як зазначено вище, державним виконавцем Відділу у виконавчому провадженні не порушені вимоги законодавства та її вини немає, а тому вимога позивача щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди безпідставна.

18.08.2024 позивачем надано суду відповідь на відзив, в якому він зазначає, що відповідачем не спростовуються доводи наведені в позовній заяві. Зазначив, що відповідач своєю постановою про арешт майна здійснив грубе порушення закону, яке намагається виправдати.

Окрім того подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 102 грн.

22.08.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що наведені позивачем у відповіді на відзив аргументи надумані та не грунтуються на чинному законодавстві, а тому просить в позові відмовити.

16 жовтня 2024 року в судовому засіданні позивач заявив про відвід судді.

Ухвалою суду від 16.10.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Клим Т.П. відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 31.10.2024 не прибув. Про день та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ячменьов С.М. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до постанови серії ЕАО №4933543 від 21.10.2021 винесеної Кременецьким районним відділом поліції на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 425 грн.

Згідно з Постанови про відкриття виконавчого провадження №68210568, виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 відкрито 24.01.2022 головним державним виконавцем Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Байталоха І.К.

Відповідно до Постанови про арешт майна ВП №68210568 від 24.01.2022 накладено арешт на все майно боржника, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1085 грн.

02.02.2022 стягнуто витрати виконавчого провадження в розмірі 150 грн. згідно платіжних інструкцій №№1663,1664; штраф в розмірі 850 грн. згідно платіжної інструкції №1695; виконавчий збір в промірі 85 грн. згідно платіжної інструкції №1694.

Згідно постанови від 02.02.2022 Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області виконавче провадження №68210568 з примусового виконання постанови № EАО 4933543 від 21.10.2021 закінчено. Припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Виконавче провадження №68210568 знищено 27.02.2024 згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

З Витягу з ЄРДР №12024211010000172 від 20.03.2024 слідує, що 19.03.2024 до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області надійшла ухвала Кременецького районного суду від 15.03.2024 справа №601/803/24 провадження №1-кс/601/202/2024 про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР за ч. 2 cт.364 КК України, за фактом того, що 24.01.2022 в період часу з 8.00 год. до 17.00 год. головний державний виконавець Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ЄДРПОУ 34566896. ОСОБА_4 будучи службовою особою, яка на постійній основі здійснює функції представника органу державної виконавчої влади, виніс постанову про відкриття провадження ВП №68210568 про стягнення з ОСОБА_5 штрафу на користь держави розмірі 850 гривень після чого, зловживаючи владою, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, діючи з прямим умислом, спрямованим на порушення положень ст. ст, 19, 41 Конституції України - згідно якої право приватної власності є непорушним і кожному гарантується право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, свідомо ігноруючи положення частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої законодавцем визначено пріоритетність прав та інтересів боржника у виконавчому провадженні шляхом адміністративно-правового захисту його майна через механізм арешту, вартість якого повинна бути у розмірі більше суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, тобто загальною сумою 1085 гривень, виніс постанову про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 .. Відомості внесені до реєстру за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.2 ст. 364 КК України.

30.04.2024 розслідування кримінального провадження закрито на підставі ч.1, п.2 ст. 284 КПК України.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №VS09-0017 ринкова вартість земельної ділянки 6123410500:02:001:2321 становить 29090 грн.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №VS09-0018 ринкова вартість земельної ділянки 6123410500:02:001:232 становить 122600 грн.

Згідно звіту про оцінку майна №VS09-0019 ринкова вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 становить 495975 грн.

Спірні правовідносини, між сторонами, виникли з підстав відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції та виконавчої служби.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є предметом доказування по справі.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Окрім того, порядок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади врегульовано спеціальною нормою, що міститься уст.1174 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17.

Як роз`яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ст. ст. 76-80 ЦПК України встановлюють, що докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях . Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Виходячи з приписів статей 23, 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з таких елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Однак, крім загальних тверджень, ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо завдання йому моральних страждань, або втрат немайнового характеру.

Обов`язок довести факт завдання шкоди, того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права покладається на позивача.

За положеннями ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях; суд приймає до уваги докази, які відповідають принципам належності, допустимості, достатності і достовірності.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не є обґрунтованим, тому не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2024 року.

Головуючий: