Постанова

від 04.11.2024 по справі 466/7499/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7499/23 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/1534/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ТзОВ «Сілипоїли» Склярського П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова 12 квітня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що працювала на посаді менеджера (управителя) кафе у закладі харчування «Люля кавказька кухня» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» з травня 2018 року до 25 червня 2023 року, оскаржуваним наказом від 25 червня 2023 року № 2506/01 її звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто, за вчинення прогулу. Вважає вищезазначений наказ незаконним, оскільки виданий за відсутності у відповідача належним чином оформлених документів, якими встановлено режим роботи та робочий час, наданих їй для ознайомлення під розписку. Зазначає, що до наказу про звільнення її з роботи передував наказ відповідача від 08 червня 2023 року № 0806/03 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани за прогул через відсутність на роботі з 09.00 до 21.00 08 червня 2023 року, який є безпідставним, оскільки у неї не відібрали пояснення перед оголошенням догани, і крім того, 08 червня 2023 року вона написала заяву про надання їй основної щорічної відпустки. Вказує, що після виходу з відпустки керівництво ТзОВ «Сілипоїли» шляхом цькування та погрозами, здійснюючи на неї моральний та психологічний тиск, вимагало написати заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, на що вона відповіла відмовою. Оскаржуваним наказом від 23 червня 2023 року № 2306/06 їй оголошено догану за неналежне виконання трудових обов`язків, що покладаються на неї як на особу, відповідальну за дотримання правил пожежної безпеки, який вважає незаконним, оскільки відсутній наказ підприємства про призначення її відповідальною за дотримання правил пожежної безпеки. Покликається на те, що визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Вважає поважними такі причини, які виключають вину працівника, зокрема, відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника, відсутність за станом здоров`я, тощо, а за відсутності вини працівник не може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, її звільнено без законної на те підстави, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Порушення відповідачем її трудових прав незаконне звільнення, а також дискримінація та мобінг (цькуванням) безпосередньо перед звільненням, призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, чим їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 250 000.00 грн.

З наведених підстав просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» від 08 червня 2023 року № 0806/03 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 »;

-визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» від 23 червня 2023 року № 2306/06 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;

-визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» від 25 червня 2023 року № 2506/01 «Про звільнення за вчинення прогулу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України»;

-поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) кафе у закладі харчування «Люля кавказька кухня» з 26.06.2023 року;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2023 по дань поновлення на роботі;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова 12 квітня 2024 рокуу задоволенні позовних вимог адвоката Мельник Лесі Ярославівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛИПОЇЛИ» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що документи, які відповідач вважає графіками робочого часу, підписані лише директором ТзОВ «Сілипоїли» та не надані для ознайомлення під розписку жодному з працівників, в тому числі і ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідно до наданого відповідачем графіку робочого часу, субота, 24 червня 2023 року, позначена для ОСОБА_1 як вихідний день, а відтак у неї був відсутній обов`язок перебувати на роботі в цей день, що виключає можливість її звільнення за прогул в цей день.Вказує, що документи, зазначені як підстави для звільнення, не доводять належним чином у встановленому порядку вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а звільненню її з роботи передували систематичні дії та мобінг (цькування) зі сторони відповідача, спрямовані на організацію дисциплінарного звільнення ОСОБА_1 , яка не захотіла написати заяву про звільнення за угодою сторін.Вважає, що проходження позивачем навчання з пожежної безпеки, навіть за кошти відповідача, не свідчить про те, що вона була призначена відповідальною за дотримання правил пожежної безпеки за відсутності відповідного наказу відповідача та ознайомлення її під розписку з таким наказом, а надана відповідачем копія наказу № 15/07-1 від 15 липня 2021 року «Про призначення відповідальних за протипожежну безпеку» не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з цим наказом.За цих обставин вважає незаконним наказ від 23 червня 2023 року № 2306/06, яким їй оголошено догану за неналежне виконання трудових обов`язків, що покладаються на неї як на особу, відповідальну за дотримання правил пожежної безпеки на підставі службового розслідування, проведеного комісією, яка складалася з осіб, які не володіють спеціальними знаннями в галузі пожежної безпеки. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивача звільнено з роботи за три прогули, оскільки за нібито прогули 08 червня 2023 року та 21 червня 2023 року були накладені окремі дисциплінарні стягнення у виді догани, а дисциплінарне стягнення у виді звільнення було накладено лише за прогул 24 червня 2023 року, тому позивач звільнена саме за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Стверджує, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 25 червня 2023 року до 11 травня 2024 року в розмірі 76 199,51 грн. та моральна шкода в розмірі 250000,00 грн. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ТзОВ «Сілипоїли» Склярського П.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при видачі наказів як про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани, так і наказу про звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач не допустив порушення вимог трудового законодавства, відтк оскаржувані накази не можуть бути визнані незаконними та скасовані, а тому відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №36 від 24 травня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіли - поїли» на посаду менеджера (управителя) кафе (бару, їдальні) до структурного підрозділу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіли поїли» зареєстровано 13.10.2015 року з місцезнаходженням юридичної особи за адресою: АДРЕСА_2 , керівник ОСОБА_3 .

03 лютого 2023 року ТОВ «Сілипоїли» звернулося до Відділу поліції №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області з заявою про крадіжку майна підприємства (побутової та виробничої техніки) з приміщень ТРЦ «Фабрика» (вул. Залаегерсег 18, м. Херсон, кафе: Кавказька кухня), яке мало місце на початку березня 2022 року, у зв`язку з чим було втрачено, в тому числі, документацію підприємства.

Наказом директора ТОВ «Сілипоїли» Цівенкової В.П. №1005/01 від 10 травня 2023 року визначено розробити штатний розпис підприємства ТОВ «Сілипоїли» по відокремленим підрозділам з 01.06.2023 року; розробити посадові інструкції на підприємстві; скласти графік відпусток на підприємстві; розробити внутрішній трудовий розпорядок роботи підприємства по підрозділам.

Наказом директора ТОВ «Сілипоїли» Цівенкової В.П. №3005/01 від 30 травня 2023 року визначено поновити з 01.06.2023 року штатний розпис підприємства ТОВ «Сілипоїли», за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом 7- Б на підрозділі згідно Додатку №1, який складає головний бухгалтер.

На період збройної агресії здійснено релокацію (переміщення) директора підприємства до м. Львів з поступовим відновленням втраченої документації.

Оновлені Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, та зобов`язання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації надано на ознайомлення та підпис працівникам закладу.

Відповідно до п.3.3, 3.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Сілипоїли» для працівників встановлюється робочий тиждень з тривалістю 8 - 11 робочих годин на день та 40 годин на тиждень, розпорядок робочого дня: з 09.00 по 22.00, перерва для харчування та відпочинку не більше однієї години за плаваючим графіком.

Відповідно до п.3.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Сілипоїли», у випадку неявки на роботу працівник зобов`язаний до початку робочого дня попередити про причину своєї відсутності роботодавця.

Відповідно до п.3.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Сілипоїли», відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП вважається прогулом і може бути підставою для розірвання трудового договору.

Відповідно до п.3.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Сілипоїли», протягом робочого часу працівники зобов`язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. За необхідності тимчасово відлучитися з робочого місця з питань виробничої необхідності або з особистих поважних причин працівник має попередньо погодити свою відсутність із Роботодавцем.

Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Сілипоїли» без зауважень підписали інші працівники ТОВ «Сіли -поїли» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З акту №2306/01 від 23.06.2023 року вбачається, що менеджер (управитель) ОСОБА_1 відмовилась підписувати Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадову інструкцію та зобов`язання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації, надавши письмові пояснення про те, що відмовляється підписувати посадові інструкції без присутності або без консультації її адвоката, так як вона працює п`ятий рік в компанії і жодних посадових інструкцій їй, при прийманні на роботу не надавали на підпис.

Матеріалами справи також встановлено, що 31 травня 2023 року складено графік робочого часу ТОВ «Сіли - поїли» на червень 2023 року.

Оскільки 08 червня 2023 року ОСОБА_1 написала заяву про надання їй відпустки, яка була погоджена, то в цей день було складено новий графік, а в подальшому, у зв`язку зі зміною кількості працюючих працівників були затверджені нові графіки від 19 червня 2023 року та від 26 червня 2023 року, внесені зміни до штатного розпису товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 червня 2023 року ОСОБА_1 відмовилася підписувати оновлений графік, мотивуючи тим, що ознайомлена з попереднім графіком та не буде кожен день ознайомлюватися з оновленим графіком.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним наказом №0806/03 від 08 червня 2023 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 » на позивачку накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул.

Оскаржуваним наказом №2306/06 від 23 червня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ОСОБА_1 за неналежне виконання трудових обов`язків, що покладалися на неї як на особу, відповідальну за дотримання правил пожежної безпеки, оголошено догану.

Оскаржуваним наказом №2506/01 від 25 червня 2023 року «Про звільнення за вчинення прогулу на підставі п. 4 ч.1 статті 40 КЗпП України» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади менеджер (управитель) кафе ТОВ «Сілипоїли» за вчинення прогулу з 25.06.2023 року.

Зазначені вище оскаржувані накази безспірно підтверджують, що ОСОБА_1 була притягнута роботодавцем до дисциплінарної відповідальності і до неї були застосовані заходи стягнення у виді доган та звільнення за вчинення нею дисциплінарних проступків.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами, що спростовує доводи апелянта про незаконність оскаржуваних наказів з підстав того, що роботодавець не зажадав від неї письмових пояснень

З матеріалів справи вбачається, що на червень місяць 2023 року ТОВ «Сілипоїли» було затверджено графік робочого часу, згідно з яким 08 червня 2023 року у ОСОБА_1 був повний 8 годинний робочий день та 3 години вечірньої зміни, про ознайомлення позивачки з цим графіком на червень місяць свідчать її письмові пояснення від 24 червня 2023 року про те, що вона ознайомлена з попереднім графіком, та відмовляється кожного дня ознайомлюватись з новим, і крім того графік робочого часу кожного місяця вивішується на стенді закладу.

З матеріалів справи також вбачається, що 08 червня 2023 року, адміністратор закладу ОСОБА_4 склала службову записку на ім`я директора ОСОБА_3 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, а актом про відсутність працівника на робочому місці №0806/01 від 08 червня 2023 року зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці впродовж робочого дня 08 червня 2023 року.

При проведенні службового розслідування на підставі наказу 08 червня 2023 року №0806/01 отримано пояснення ОСОБА_1 в електронній формі через застосунок «Viber» про причини відсутності на робочому місці, у яких вона зазначає, що згідно графіку вона може бути і вихідна за станом здоров`я або з інших причин, і що до місяця часу вона може бути відсутня на роботі без наказу, оскільки має дітей до 15 років, а враховуючи стан війни, вважає, що має право працювати в такому графіку, щоб фактично було відпрацьовано 22 дні.

Враховуючи вищезазначені пояснення ОСОБА_1 , роботодавець дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 допустила прогул, оскільки зазначені нею причини відсутності на роботі 08.06.2023 року з 9.00 год. до 21.00 год. не є поважними.

А відтак, вважаючи, що ОСОБА_1 без поважних причин була відсутня на роботі 08 червня 2023 року з 9.00 год. до 21.00 год., роботодавець дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустила прогул, а тому оскаржуваним наказом роботодавця №0806/03 від 08 червня 2023 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на ОСОБА_1 » на позивачку накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул.

Позивачка, вважаючи згаданий наказ незаконним, стверджуючи про те, що нею не було допущено прогул, разом з тим не заперечувала свою відсутність на роботі 08 червня 2023 року, та не підтвердила свою відсутність на роботі 08 червня 2023 року в період з 9.00 год. до 21.00 год. з об`єктивних, незалежних від неї причин, які б суд міг вважати поважними.

Причини своєї відсутності на роботі в цей день, ОСОБА_1 пояснила тим, що «згідно графіку вона може бути і вихідна за станом здоров`я або з інших причин, і що до місяця часу вона може бути відсутня на роботі без наказу, оскільки має дітей до 15 років, а враховуючи стан війни, вважає, що має право працювати в такому графіку, щоб фактично було відпрацьовано 22 дні.»

Аналізуючи зазначені ОСОБА_1 причини її відсутності на роботі 08 червня 2023 року в період з 9.00 год. до 21.00 год., колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивачкою причини відсутності на роботі в цей день не є поважними з огляду на те, що на підтвердження своєї відсутності на роботі не надала документу, який би підтвердив погіршення стану здоров`я.

Слід зазначити, що відсутність на роботі у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, поганим самопочуттям є можливою за погодження з керівником, з його дозволу, і не може бути самовільною, однак про свою відсутність на роботі 08 червня 2023 року ОСОБА_1 керівництво не попередила.

Наявність у ОСОБА_1 дітей віком до 15 років надає їй право на додаткову відпустку, яка оформляється наказом, а відсутність на роботі без наказу про надання додаткової відпустки, невихід на роботу за відсутності наказу про надання відпустки, свідчить про відсутність на роботі без поважних причин.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 08 червня 2023 року в період з 9.00 год. до 21.00 год. без поважних причин, а відтак притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї заходу стягнення у виді догани, є правомірним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформляється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі, у таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника, після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі N 235/5659/20 (провадження N 61-10432св21) зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності".

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2023 року тричі зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин, а саме: 08 червня 2023 року, 21 червня 2023 та 24 червня 2023 року, однак як вбачається з оскаржуваного наказу №2506/01 від 25 червня 2023 року, ОСОБА_1 було звільнено за те, що вона покинула своє робоче місце з 13 год. 46 хв. за відсутність на роботі саме 24.06.2023 року більше трьох годин без попередження відповідальної особи про причини своє відсутності.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що ОСОБА_1 була звільнена за прогул за відсутність на роботі саме 24 червня 2023 року.

Графік роботи передбачав для ОСОБА_1 робочий день 24 червня 2023 року - повний 8 годинний робочий день та 3 години вечірньої зміни.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 червня 2024 року адміністратор закладу ОСОБА_4 склала доповідну записку на ім`я директора ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 з 13.46 год. покинула своє робоче місце та була відсутня більше 3 годин, заздалегідь не попередивши про свою відсутність.

Актом про відсутність працівника на робочому місці №2406/01 від 24 червня 2023 року зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці більше 3 годин без попередження про причини своєї відсутності.

При проведенні службового розслідування на підставі наказу від 24 червня 2023 року№2406/01 «Про проведення службового розслідування», ТОВ «Сілипоїли» отримало пояснення від ОСОБА_1 про те, що вона пішла з роботи через погане самопочуття, що виникло з підстав психологічного тиску зі сторони керівника компанії, внаслідок надання на підпис невідомих документів без підпису та печатки, до медичних закладів не зверталася.

Наказом №2506/01 від 25 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки 24 червня 2023 року позивачка, яка обіймає посаду менеджер (управитель) кафе у закладі харчування «Люля кавказька кухня», покинула своє робоче місце з 13.46 год та була відсутня більше трьох годин без попередження відповідальної особи про причини своєї відсутності.

ОСОБА_1 не заперечувала свої відсутності на робочому місці 24 червня 2023 року , мотивуючи в поясненні поважність такої відсутності тим, що «пішла з половини робочого дня 24 червня 2023 року через погане самопочуття, через психологічний тиск зі сторони керівника компанії ОСОБА_3 »

Твердження позивачки про те, що відповідно до наданого відповідачем графіку робочого часу субота 24 червня 2023 року позначена для неї вихідним днем, а відтак у неї відсутній обов`язок перебувати на роботі в цей день, що виключає можливість її звільнення за прогул в цей день, не заслуговують на увагу, оскільки позивачка в цей день була на роботі згідно з графіком.

Власноручно написаними поясненнями від 25 червня 2023 року позивачка підтверджує ту обставину, що 24 червня 2023 року вона пішла з половини робочого дня, причиною чого було погане самопочуття та психологічний тиск керівника компанії.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин, підтверджених належними доказами.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Аналізуючи пояснення позивачки, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені ОСОБА_1 причини її відсутності на роботі 24 червня 2023 року з 13 год. 46 хвилин не свідчить про поважність причин її відсутності на роботі 24 червня 2023 року, оскільки відсутність на роботі у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, поганим самопочуттям є можливим за погодження з керівником, з його дозволу, і не може бути самовільним.

Посилаючись на поважність своєї відсутності на роботі, ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження звернення її до лікарської установи з приводу погіршення стану здоров`я, а пояснила те, що до лікаря вона не зверталася, а відтак такі її пояснення є голослівними.

Позивачка також не заперечувала тієї обставини, що за дозволом про залишення роботи 24 червня 2023 року після 13 год. 46 хв. до керівництва не зверталася, не попередила про залишення місця роботи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, доводи апеляційної скарги, позивачка, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не підтвердила, що була відсутня на роботі 24 червня 2023 року з 13 год. 46 хвилин з об`єктивних, незалежних від її волі обставин, які перешкоджали їй бути в зазначений період часу на роботі та виконувати свої трудові обов`язки.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що твердження позивачки про поважність причин відсутності її на роботі 24 червня 2023 року з 13 год. 46 хв. до закінчення робочого дня, не знайшла свого підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 24 червня 2023 року з 13 год. 46 хв. до закінчення робочого дня, тобто, більше трьох годин, без поважних причини, а відтак законним є оскаржуваний позивачкою наказ №2506/01 від 25 червня 2023 року «Про звільнення за вчинення прогулу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України»

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при видачі наказу №2506/01 від 25 червня 2023 року «Про звільнення за вчинення прогулу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» відповідач не допустив порушення вимог трудового законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ №2506/01 від 25 червня 2023 року «Про звільнення за вчинення прогулу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» є законним, скасуванню не підлягає, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, оскільки ці вимогти є похідними від позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування оскаржуваного нею наказу №2506/01 від 25 червня 2023 року «Про звільнення за вчинення прогулу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».

Зі змісту наказу, з його вступної частини вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з посади менеджера (управителя) кафе у закладі харчування «Люля кавказька кухня» з тих підстав, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 покинула своє робоче місце з 13.46 та була відсутня більше трьох годин без попередження відповідальної особи про причини своєї відсутності», тобто, за відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин більше трьох годин саме 24 червня 2023 року.

Зміст наказу спростовує висновки суд першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була звільнена з тих підстав, що неодноразово притягалася до дисциплінарної відповідальності, за неодноразове вчинення прогулу.

Оскаржуваним позивачкою наказом ТОВ «Сілипоїли» №2306/06 від 23 червня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання трудових обов`язків, що покладаються на неї як на особу, відповідальну за дотримання правил пожежної безпеки.

Вважаючи оскаржуваний наказ незаконним, позивачка покликається на те, що на неї не покладалися обов`язки відповідальної за дотримання правил пожежної безпеки, і це не є її трудовим обов`язком.

Притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності наказом ТОВ «Сілипоїли» №2306/06 від 23 червня 2023 року, відповідач покликається на наказ ТОВ «Сіли -поїли» №15/07-1 від 15 липня 2021 року «Про призначення відповідальних за протипожежну безпеку», яким ОСОБА_1 призначено відповідальною за протипожежну безпеку у закладі, призначено відповідальною за утримання, експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту в приміщенні «Кавказька кухня «Люля».

Перевіряючи законність оскаржуваного наказу, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 заперечила ту обставину, що її було ознайомлено з цим наказом, поставлено до відома те, що на неї покладено обов`язки відповідальної за дотримання правил пожежної безпеки.

Колегією суддів встановлено, що дійсно у наказі №15/07-1 від 15 липня 2021 року «Про призначення відповідальних за протипожежну безпеку» підпис ОСОБА_1 про те, що вона ознайомлена з цим наказом, відсутній.

Вважаючи наказ №2306/06 від 23 червня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » законним, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 була відповідальною за протипожежну безпеку у закладі, оскільки про це свідчить факт проходження останньою навчання за відповідною кваліфікацією, здача іспиту з пожежної безпеки, отримання нею посвідчення про проходження навчання з питань пожежної безпеки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що ні навчання, ні здача іспиту з пожежної безпеки, ні отримання посвідчення про проходження навчання з питань пожежної безпеки не є беззаперечним доказом покладення на ОСОБА_1 обов`язків відповідальної за дотримання правил пожежної безпеки, а доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про покладення на неї обов`язків відповідальної за протипожежну безпеку у закладі, матеріали справи не містять.

Висновок суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_1 обов`язків відповідальної за дотримання правил пожежної безпеки, ґрунтується на припущенні.

Вважаючи наказ №2306/06 від 23 червня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » законним, суд першої інстанції покликався також на акт службового розслідування №2106/05 від 21 червня 2023 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 , яка призначена відповідальною за протипожежну безпеку у закладі, має відповідні знання та кваліфікацію, що дозволяють виконувати покладені на неї функцій, - допустила порушення р.2 ППБУ, а саме: не проведення очищення вентиляційних систем від забруднень та не проведення очищення елементів системи пожежогасіння. Про порушення не проінформувала адміністрацію ТОВ «Сілипоїли» та не забезпечила їх усунення. Крім іншого, встановлено неналежне ведення журналів інструктажів персоналу про правила пожежної безпеки (останні записи додані 2021 роком, хоча періодичність інструктажів з протипожежної безпеки встановлено 1 раз на рік п.2.5 НАПБ Б.02.005-2003).

Зважаючи на посади членів комісії, адміністратора ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 , відсутність інформації щодо володіння ними необхідними знаннями в галузі пожежної безпеки, колегія суддів критично оцінює згаданий акт службового розслідування на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язку відповідальної за протипожежну безпеку у закладі.

Покладення на ОСОБА_1 обов`язків відповідальної за дотримання правил пожежної безпеки та не виконання нею цих обов`язків, не може бути підставою для притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності, оскільки це не є її безпосередніми трудовими обов`язками.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не надано оцінки оскаржуваному наказу №2306/06 від 23 червня 2023 року, який відповідачем взагалі не мотивований.

За вищенаведеного, колегія суддів вважає оскаржуваний позивачкою наказ №2306/06 від 23 червня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » незаконним, таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу ТзОВ «Сілипоїли» від 23 червня 2023 року № 2306/06 «Про оголошення догани ОСОБА_1 », а в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова 12 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілипоїли» від 23 червня 2023 року № 2306/06 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови..

Повна постанова складена 11.11.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк