Постанова

від 08.11.2024 по справі 466/7296/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7296/23 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/1949/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м.Львів

Справа № 466/7296/23

Провадження № 22ц/811/194924

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Оліверкс» та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 4 червня 2024 року у складі судді Білінської Г.Б.у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Оліверкс» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Груп», про відшкодування збитків та упущеної вигоди,-

встановив:

14 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Оліверкс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з вини відповідача 9 березня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода з автомобілем BMW 520D на дорозі Львів-Київ. Відповідач не впорався з керуванням зачепив правою стороною автомобіля дорожній бордюр, що призвело до значних глибоких подряпин по всій правій стороні автомобіля, було пошкоджено передній бампер, переднє праве крило, передні праві двері, задні праві двері, заднє праве крило, задній бампер, середня стойка між передніми і задніми дверима та інші пошкодження. Вказаний автомобіль належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Груп» на праві власності. Позивач (ТОВ «СВ-Оліверкс») орендує для передачі в прокат без водія третім особам вказаний автомобіль у ТОВ «Інтер-Авто-Груп» згідно договору оренди №28/34 від 25 жовтня 2022 року. Між позивачем та відповідачем був укладений договір прокату легкового автомобіля № 06/03 від 6 березня 2023 року. Згідно цього договору позивач передав відповідачу у прокат на строк шість діб легковий автомобіль BMW 520D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (з 6 по 12 березня 2023 року). При поверненні автомобіля з прокату, був підписаний між позивачем та відповідачем акт повернення автомобіля з прокату від 10 березня 2023 року, де зазначений час повернення 15:30 та місце повернення вул.Бориспільська 7, показники спідометра автомобіля, наявність пального в баку автомобіля, а також зазначений перепробіг (692 кілометри) та перелік пошкоджень, які співпадають з пошкодженнями, які виявлені експертом та зазначені у експертному звіті про технічні ушкодження автомобіля та майнову шкоду, заподіяну пошкодженнями. Акт був підписаний і відповідачем ОСОБА_1 , де зазначено що він погоджується з усіма пошкодженнями, що були при поверненні автомобіля з прокату.

В Акті прийому-передачі від 6 березня 2023 року вказаний розмір компенсації за пошкодження клієнтом внаслідок користування прокатним автомобілем, зазначено, що вартість за кожну пошкоджену деталь 240$ доларів США, по курсу на день укладання даного акту (38,95 грн. за 1 долар США) складає 9 348 грн. (240 х 38,95), вартість компенсації за пошкодження диску становить 75$ доларів США, що за курсом складає 2 921,25 грн. (75х38,95). Загальна сума, з урахуванням шести пошкоджених деталей, склала 59 009,25 грн. (6х 9348 + 2921,25)., про що було зазначено менеджером в Акті повернення автомобіля з прокату від 10 березня 2023 року.

Власником автомобіля ТОВ «Інтер-Авто-Груп» проведено експертизу пошкоджень, складено Звіт №61/91.03.23 від 16 березня 2023 року про оцінку вартості майнової шкоди, у якому зазначено, що вартість майнової шкоди становить 113 504,04 грн., вартість проведення експертизи, сплачена власником автомобіля, становить 2 500 грн. відповідно до квитанції № 61/91.03.23 від 16 березня 2023 року. Для проведення огляду пошкодженого автомобіля експертом було запрошено відповідача, про що є підтвердження складене на ім`я відповідача Запрошення на огляд на 14 березня 2023 року о 10:00 , яке відповідачу надіслав експерт.

Після проведення експертизи автомобіль BMW 520D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був переданий позивачем 17 березня 2023 року на станцію технічного обслуговування легкових автомобілів для ремонту. Був проведений технічний ремонт вказаного автомобіля на протязі 10-ти діб, замінені необхідні деталі для подальшого безпечного використання автомобіля, про що був складений Акт прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля № б/н від 27 березня 2023 року, де зазначені всі деталі, які були замінені та деталі, які були відремонтовані, а також інші роботи, що були виконані. Були видані квитанції до прибуткового касового ордера №4/2/1, № 5/2/1, № 6/2/1 від 27 березня 2023 року про сплату за проведення ремонтних робіт легкового автомобіля BMW 520D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 113 000 грн. Позивач зазначає, що кількість діб, що вказана у Акті виконаних робіт від 27 березня 2023 року, складає 10, а тому відповідач повинен сплатити втрачену вигоду позивачу в розмірі 93 480 грн. (10 х 9 348) з урахуванням вартості прокату за 1 добу. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 4 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «СВ-Оліверкс» 116 101,90 коп. заподіяної шкоди.

Рішення суду оскаржили сторони.

ТОВ «СВ-Оліверкс» в важає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Вказує, що відшкодування відповідачем упущеної вигоди прописано в договорі із зазначенням розрахунку суми і способу її обчислення. Перед підписанням договору прокату відповідач ознайомився з умовами, прийняв їх, поставив свій підпис в договорі та акті прийому-передачі легкового автомобіля. Зазначає, що мав уже попередньо замовлення на вказаний період з 17 березня 2023 року по 27 березня 2023 року від іншого клієнта. Вказує, що вартість упущеної вигоди складає 93 480 грн.

ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що договір прокату відноситься до групи договорів, спрямованих на передання майна у тимчасове користування та є різновидом договору майнового найму. Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Вказує, що згідно з ч.1 ст.220 у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Вважає, що оскільки договір прокату є нікчемним, тому позивач має повернути йому 64 000 грн.

27 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Просив рішення суду скасувати.

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з його призовом на військову службу, на підтвердження чого надав копії повістки, військового квитка, поіменного списку та припису. Колегія суддів відхилила це клопотання, оскільки надані відповідачем зазначені документи не свідчать про те, що він перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на військовий стан.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Справа призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції без виклику її учасників.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Відповідно до частин 4 і 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З аслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що автомобіль BMW 520D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на час ДТП 9 березня 2023 року керував водій ОСОБА_1 , належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Груп» , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу.

Позивач орендує зазначений автомобіль для передачі в прокат без водія третім особам згідно договору оренди №28/34 від 25 жовтня 2022 року.

Позивач та відповідач 6 березня 2023 року уклали договір прокату вказаного вище автомобіля № 06/03 у простій письмовій формі. Згідно цього договору позивач передав у прокат на строк шість діб вказаний легковий автомобіль на період з 6 по 12 березня 2023року відповідачу. Актом приймання-передачі легкового автомобіля від 6 березня 2023 року стверджується, що відповідачу ОСОБА_1 автомобіль переданий в користування у справному стані, чого не заперечував орендар ОСОБА_1 .

У договорі прокату легкового автомобіля від 6 березня 2023 року зазначено у п.3.2.1, що наймодавець має право на відшкодування збитків від наймача у випадку повернення автомобіля з пошкодженнями в розмірі суми, необхідної для відновлення комплектності автомобіля, в розмірі суми, зазначеної в акті прийому передачі легкового автомобіля, наймач зобов`язаний відшкодувати при поверненні автомобіля (п.4 Акту).

Відповідно до п.5.3 договору прокату легкового автомобіля від 6 березня 2023 року наймач несе повну матеріальну відповідальність перед наймодавцем за будь - який збиток, заподіяний предмету прокату.

Звітом про оцінку величини збитків від 16 березня 2023 року, складеним ОСОБА_2 на підставі договору 61\91 від 14 березня 2023 року на замовлення ТОВ «Інтер-Авто-Груп» - власника автомобіля, стверджується, що вартість матеріального збитку від пошкодження автомобіля BMW 520D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 113 504, 04 грн.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №№ 4\2\1, 6\2\1, 5\2\1 від 27 березня 2023 року, розмір витрат на ремонт автомобіля, сплачених СТО, становить 113 000 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що кошти у зазначеному розмірі підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, виходячи з умов договору прокату.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідача у тому, що автомобіль тривалий час перебував у ремонті та не міг використовуватися позивачем.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися в повному обсязі з врахуванням наступного.

Суд установив, що 6 березня 2023 року сторони уклали договір прокату вказаного вище автомобіля № 06/03 у простій письмовій формі. Згідно цього договору позивач передав у прокат на строк шість діб вказаний легковий автомобіль на період з 6 по 12 березня 2023 року відповідачу. Актом приймання-передачі легкового автомобіля від 6 березня 2023 року стверджується, що відповідачу ОСОБА_1 автомобіль переданий у користування у справному стані. Під час користування ОСОБА_1 вказаним автомобілем такий був пошкоджений. Зазначені обставини не заперечує ОСОБА_1 .

Звітом про оцінку величини збитків від 16 березня 2023 року, складеним ОСОБА_2 на підставі договору 61\91 від 14 березня 2023 року на замовлення ТОВ «Інтер-Авто-Груп» - власника автомобіля, стверджується, що вартість матеріального збитку від пошкодження автомобіля BMW 520D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 113 504, 04 грн.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №№ 4\2\1, 6\2\1, 5\2\1 від 27 березня 2023 року, розмір витрат на ремонт автомобіля, сплачених СТО, становить 113 000 грн. Тобто такі витрати понесені у зв`язку з ремонтом автомобіля після його пошкодження.

Відповідно до статті 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Глава 58 ЦК України «Найм (оренда)» розташована за таким принципом: спочатку визначаються загальні положення, які поширюються на всі види договорів найму, як то передача речі у користування, якість речі, строк договору найму, права та обов`язки сторін, а потім - спеціальні правила, які стосуються лише окремого різновиду договору найму, зокрема, - найму транспортних засобів. Зазначені окремі договори найму (оренди) регулюються спеціальними нормами глави 58, загальні положення про найм (оренду) застосовуються до них субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Однією із особливих рис договору прокату є те, що об`єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких ЦК містить окремі положення. Як правило, об`єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким є, зокрема, наземні самохідні транспортні засоби (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

Об`єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких ЦК України містить окремі положення. Як правило, об`єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким, зокрема, є наземні самохідні транспортні засоби, (ч.1 ст. 798 ЦК України).

У ч.2 ст. 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Є встановленим, що сторонами не дотримано вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору прокату автомобіля від 6 березня 2023 року. Відтак, цей договір не створює для сторін договору прав і обов`язків та кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з ч.2 ст. 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Є встановленим, що транспортний засіб був переданий відповідачу на підставі нікчемного правочину. Відтак, належить вважати, що він ( ОСОБА_1 ) на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України повинен відшкодувати позивачу збитки, завдані пошкодженням автомобіля.

Аналогічні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року (справа № 753/13595/18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення із відповідача в користь позивача збитків у розмірі 113 000 грн., завданих пошкодженням автомобіля, а також судових витрат; які не спростовані доводами апеляційної скарги у цій частині. Однак, суд першої інстанції помилився із мотивами рішення в частині задоволення позову.

Уч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не були абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року в справі № 925/1525/19.

Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

Тлумачення змісту ч. 2 ст. 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 703/3303/20 зауважив, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Є встановленим, що сторони уклали договір, який є нікчемним, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди з наведених апеляційним судом мотивів.

З урахуванням встановленого, колегія суддів пришла до висновку, що апеляційні скарги належить задовольнити частково: змінити оскаржене рішення та викласти його резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Оліверкс» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 4 червня 2024 року змінити та викласти його резолютивну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 8 листопада 2024 року.

Головуючий -

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк