Ухвала

від 28.10.2024 по справі 755/17872/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17872/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"28" жовтня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей на сім`ї Дніпровської в місті Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання та утримання дитини з батьком, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Служби у справах дітей на сім`ї Дніпровської в місті Києві районної державної адміністрації про визначення місця проживання та утримання дитини з батьком.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визначити самостійне виховання, місце проживання та утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.5 ст.177 ЦПК України).

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ст. 160 СК України).

Відповідно до змісту ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. (ч.2 ст.6 СК України)

В розрізі даних правовідносин об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорене право чи інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, саме порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Однак зміст позовної заяви містить лише доводи про те, що позивач самостійно утримує доньку, яка проживає з ним, а відповідач має виїхати за кордон до її нового чоловіка, з яким донька сторін не бажає жити та спілкуватись.

Отже зі змісту позовної заяви не вбачається спору між сторонами щодо заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 17 СК України Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, визначений порядок розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини Службою у справах дітей.

Зокрема, у разі виникнення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Разом з тим, позовна заява не містить не лише викладення обставин наявності між сторонами спору, а й посилань на докази наявності спору між позивачем та відповідачем (звернення до уповноваженого органу щодо захисту прав та законних інтересів дітей з вимогами про визначення самостійного виховання, місця проживання та утримання неповнолітньої доньки сторін, відмови Органу в задоволенні таких вимог позивача за наявності між сторонами спору з приводу викладених у позовній заяві вимог), докази на підтвердження таких обставин до позовної заяви також не долучені, як і докази того, що відповідач має виїхати за межі України на постійне проживання без дитини сторін.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Положеннями пункту 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 1 211,20 грн.

Прохальна частина позовної заяви фактично містить три самостійні вимоги немайнового характеру: про визначення самостійного виховання, місця проживання та утримання неповнолітньої доньки сторін.

За змістом вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, судовий збір, який підлягає сплаті, за вимогами немайнового характеру становить 3 633,60 грн (1 211,20 грн х 3).

Проте, позивачем долучено до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Отже, на виконання ухвали суду, позивач має надати суду оригінал платіжного документа про доплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №UA478999980313141206000026005, код отримувача № 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків позовної заяви позивач має подати до суду позовну заяву в новій редакції, з викладенням обставин щодо порушення відповідачем прав позивача, зазначенням доказів такого порушення та долученням таких доказів до позовної заяви. Долучити документ на підтвердження доплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Також долучити копії позовної заяви в новій редакції з новими додатками (посвідченими належним чином) для направлення учасникам справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей на сім`ї Дніпровської в місті Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання та утримання дитини з батьком - залишити без руху та запропонувати позивачу в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.

У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я :