Постанова

від 06.11.2024 по справі 475/780/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.11.24

22-ц/812/1484/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 475/780/23

Номер провадження: 22-ц/812/1484/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Локтіонової О.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного підприємства «Веселий Роздол»

на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді - Кривенко О.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Веселий Роздол»» (ПП - «Веселий Роздол») про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах якого діяла адвокат Сотська С.О. звернувся до суду з позовом до ПП «Веселий Роздол» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на землю на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4822781200:02:000:0136 площею 7,5034 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

28 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ПП «Веселий Роздол» було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований 12 листопада 2012 року.

Після закінчення строку договору оренди позивач ОСОБА_1 повідомив орендаря ПП «Веселий Роздол», що переукладати договір оренди наміру не має. Після звільнення земельної ділянки від врожаю просив її повернути. В порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач за місяць до закінчення строку дії договору оренди з метою поновлення його на новий строк не звертався, додаткову угоду не направляв.

Однак, ОСОБА_1 стало відомо, що 26 червня 2023 року нібито між ним та ПП «Веселий Роздол» строком на 7 років був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 червня 2023 року індексний номер 68250912.

Позивач вказує що договорів оренди з відповідачем не підписував, волевиявлення на його укладення не виявляв, тому реєстрація договору оренди без підпису виконаного позивачем порушує право власника земельних ділянок і таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Посилаючись на викладене позивач просив суд усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4822781200:02:000:0136 площею 7,5034 га шляхом зобов`язання ПП «Веселий Роздол» повернути йому земельну ділянку відповідно до акту приймання - передачі в належному агротехнічному стані.

Представник позивача адвокат Сотська С.О. у письмових поясненнях, зазначила, що позивач ОСОБА_1 повторного договору з відповідачем ще на 7 років не укладав і наміру такого не мав, умов договору не погоджував, просив про повернення земельної ділянки. Ненадання відповідачем оригіналу договору для проведення судової почеркознавчої експертизи вважає способом ухилення відповідача від її проведення.

Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року позов задоволено. Ухвалено усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 7,5034 га, кадастровий номер 4822781200:02:000:0136, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом зобов`язання ПП «Веселий Роздол» повернути її власнику відповідно до акту приймання та передачі в належному агротехнічному стані. Стягнуто з ПП «Веселий Роздол» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ПП «Веселий Роздол» не спростував доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладання спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач ухилився від надання на вимогу суду оригіналу спірного договору для проведення судової почеркознавчої експертизи, що узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц та в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11. Суд на підставі положень ст.109 ЦПК України визнав факт, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 26 червня 2023 року виконаний не позивачем, а іншою особою та відповідно дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_1 земельної ділянки, витребування її від ПП «Веселий Роздол» та повернення позивачу.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2024 року заяву ПП «Веселий Роздол» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі, ПП «Веселий Роздол» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність висновків, викладених у рішенні суду, обставин справи, просило заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про ухилення від проведення експертизи є безпідставним, оскільки відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення було повідомлено про встановлення місцезнаходження оригіналів документів та готовність надати їх для проведення відповідної експертизи. Зазначає про те, що суд підійшов до розгляду справи однобоко, взяв до уваги при прийнятті рішення тільки доводи та докази, надані стороною позивача, не надав належної оцінки доводам та доказам відповідача, в результаті чого було прийнято рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи і є фактично неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сотська С.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказувала про те, що висновки суду з урахуванням встановлених у справі обставин щодо ухилення відповідача від подання доказів необхідних для об`єктивного вирішення спору, невиконання з неповажних причин вимог ухвали суду про витребування доказів, не суперечить висновкам Верховного Суду у подібних справах (постанови Верховного Суду у справі №567/1469/21 від 04 жовтня 2023 року, у справі № 567/6/22 від 18 жовтня 2023 року).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце й час судового розгляду справи повідомлені належними чином, причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 7,50 га у межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822781200:02:000:0136, що підтверджується копією державного акту серії ЯБ №827834.

На підставі договору оренди від 28 листопада 2011 року ОСОБА_1 передав в оренду ПП «Веселий Роздол» земельну ділянку загальною площею 7,50 га, строком на 10 років.

Згідно п. 8 Договору оренди, орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З інформаційної довідки № 50825850 від 27 червня 2023 року вбачається, що інше речове право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 4822781200:02:000:0136 зареєстровано за ПП «Веселий Роздол» на підставі договору оренди землі серії та номер б/н виданий 26 червня 2023 року, рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 68250912 від 30 червня 2023 року.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилався на те, що він не підписував договір оренди землі від 26 червня 2023 року, інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися їх умови і він не отримував їх примірників, а відтак ці правочини є неукладеними. При цьому відповідач продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

З метою призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сотської С.О. було витребувано у ПП «Веселий Роздол» оригінали договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2023 року, акту приймання-передачі земельної ділянки, оригінал відомостей на виплату орендної плати за користування земельною ділянкою.

На виконання ухвали суду, відповідач ПП «Веселий Роздол» оригінали витребуваних судом документів не надав лише зазначив, що в матеріалах реєстраційної справи в екземплярі ПП «Веселий Роздол» відсутній оригінал договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2023 року, а є лише ксерокопії таких документів та на даний час проводиться робота по встановленню місця знаходження оригіналу та визначення відповідальних осіб підприємства чи третіх осіб, дії яких призвели до втрати оригіналів.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року повторно витребувано у відповідача оригінал договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2023 року, оригінал акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2023 року, вказані документи зобов`язано надати до 22 квітня 2024 року.

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

За положеннями статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки ПП «Веселий Роздол» не виконало вимог вищевказаних ухвал від 04 жовтня 2023 року та від 27 березня 2024 року Доманівського районного суду Миколаївської області та не надало оригіналу оспорюваного правочину, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав його дії умисним ухиленням від надання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, та застосував передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18, від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20)

Колегія зауважує, що ненадання оригіналів оспорюваного правочину унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 26 червня 2023 року.

ПП «Веселий Роздол» заперечуючи проти позову, не спростувало доводів ОСОБА_1 про не укладення та не підписання ним договору оренди землі від 26 червня 2023 року та не довело законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою.

За такого, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду про ухилення відповідача від проведення експертизи, оскільки у заяві про перегляд заочного рішення було повідомлено про встановлення місцезнаходження оригіналів документів та готовність надати їх для проведення відповідної експертизи, не заслуговують на увагу з огляду на відсутність оригіналів документів, які витребовувалися судом в матеріалах справи.

Колегія суду звертає увагу на той факт, що такі документи не було надані й під час апеляційного розгляду справи.

Розглянувши спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду з ухваленням у справі нового про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленно з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Веселий Роздол» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.