Постанова

від 22.10.2024 по справі 523/16003/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1235/24

Справа № 523/16003/21

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Юридичний департамент Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора та приведення об`єкту до попереднього стану, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Кисельова В.К. 22 листопада 2022 року у м. Одеса, -

встановила:

У вересні 2021 року Одеська міська рада звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та приведення об`єкту до попереднього стану (т. 1 а.с. 3-15, т. 3 а.с. 1-7).

В обґрунтування позову Одеська міська рада посилалася на те, що з листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 02.08.2021 року № 3253-02/431 вбачається, що згідно із записом в реєстровій книзі: 58неж - 119 № 3194 нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3941,7 кв.м., на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 28.09.2006 року у справі № 15/334-06-9084А належали ТОВ «Виробничий комбінат «Аликс».

У 2017 році ТОВ «Виробничий комбінат «Аликс» здійснило відчуження вказаних нежилих будівель ОСОБА_1

17.08.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3941,7 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2021 року № 269924799 (далі - Реєстр) на підставі свідоцтва від 17.08.2017 року № НОМЕР_1, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В., державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3941,7 кв.м., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.08.2017 року №36671667 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330005051101).

Надалі ОСОБА_1 , на підставі технічного паспорту від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, виготовленого ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», та довідки від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, наданої ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», здійснив реєстрацію змін розділу, відповідно до яких: «нежилі будівлі, об`єкт житлової нерухомості: Ні» змінено на «виробничі та адміністративно-побутові приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні»; «загальна площа 3941,7 кв.м.» змінена на «загальну площу 5389,7 кв.м.». Таким чином, на даний час збільшено площу об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , - на 1448 кв.м.

Одеська міська рада вважала, що наявність такої реєстрації речових прав на даний об`єкт порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій розташоване спірне самочинне будівництво, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою та створює умови для її незаконного використання відповідачем по справі.

03.08.2021 року Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 03.08.2021 року № 01-18/1362-09-04 повідомив, що за результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані будівлі та споруди, які експлуатуються під розміщення виробничо-складських, адміністративних будівель, станції технічного обслуговування та хостелу. Зазначена земельна ділянка огороджена парканом.

У Департаменті земельних ресурсів Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою.

Крім того, відповідно до Реєстру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване спірне самочинне будівництво, є комунальною власністю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого мана: 526996851101 (кадастровий номер: 5110137600:41:019:0001), номер запису про право власності від 09.12.2014 року № 8054282.

Також Одеська міська рада не надавала згоди на будівництво (реконструкцію), внаслідок якого площу об`єкту було збільшено на 1448 кв.м.

Окрім того, позивач вважав, що державний реєстратор без законних підстав вніс змін до реєстру лише на підставі технічного паспорту від 16.11.2017 року та довідки від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, наданої ТОВ «АН ЕКСПЕРТ».

Згідно остаточних уточнень позову Одеська міська рада просила: скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 20.11.2017 року №38225523, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на виробничі та адміністративно-побутові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5389,7 кв.м.; зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме до технічної документації 24.05.2006 року; стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 5675,00 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2022 року позов Одеської міської ради було задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Іскрова О.В. , Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20.11.2017 року №38225523, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330005051101 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на виробничі та адміністративно-побутові приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5389,7 кв.м.

Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1330005051101, об`єкт нерухомого майна: нежилі будівлі, об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальна площа 3941,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що був зареєстрований 17.08.2017 року, номер запису про право власності:21929194, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Медведенко Г.В.

Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме до технічної документації 24.05.2006 року, тобто до площі 3941,7 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 5675,00 грн. (т. 3 а.с. 113-118).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 3 а.с. 140-150).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлені вимоги до відповідача вже були предметом судового розгляду у справі №523/1469/19.

Крім того, після набуття права власності на нежитлові будівлі ОСОБА_1 до Одеської міської ради було подане клопотання на укладення договору оренди землі, а також надана необхідна документація. У наступному, позивачем був складений проект рішення про надання в оренду, постійне користування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6736 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування виробничої бази, строком оренди на 10 років, та запропоноване його внесення на розгляд XXXIV сесії Одеської міської ради 05.06.2019 pоку, докази про що надаються разом з відзивом.

Однак, рішення Одеською міською радою щодо надання відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку досі не прийнято, як і не прийнято рішення про відмову у наданні земельної ділянки в оренду або залишення клопотання розгляду.

Наведене, на думку апелянта, спростовує ствердження позивача, що земельна ділянка використовується відповідачем незаконно.

Вимоги Одеської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт до попереднього стану, а саме до технічної документації 24.05.2006 року, є непропорційним втручанням позивача у його права власності, а помилка державного реєстратора не повинна виправлятись за його рахунок.

Сторони про розгляд справи на 22.10.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник Одеської міської ради, ОСОБА_1 та Юридичний департамент Одеської міської ради у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та Юридичного департаменту Одеської міської ради, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до запису в реєстровій книзі: 58неж - 119 № 3194 нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3941,7 кв.м., на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 28.09.2006 року у справі № 15/334-06-9084А належали ТОВ «Виробничий комбінат «Аликс».

18.03.2005 року між Одеською міською радою та ТОВ «Виробничий комбінат «Аликс» було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. за реєстровим №178.

Згідно п. 1.1. Договору оренди, орендодавець на підставі ЗУ «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №3044-IV від 26.08.2004 року надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 6736 кв.м. (кадастровий номер 5110137600:41:019:0001), що знаходиться у АДРЕСА_1 , за рахунок земель міста, раніше наданих згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване спірне самочинне будівництво, є комунальною власністю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого мана: 526996851101 (кадастровий номер: 5110137600:41:019:0001), номер запису про право власності від 09.12.2014 року № 8054282.

09.08.2017 року ДП «Сетам» були проведені електронні торги нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за лотом №227236, за результатами яких переможцем став ОСОБА_1

17.08.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3941,7 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2021 року № 269924799 (далі - Реєстр), на підставі свідоцтва від 17.08.2017 року № НОМЕР_1, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В., державним реєстратором було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3941,7 кв.м., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.08.2017 року №36671667 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330005051101).

У наступному, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Іскрова О.В. , Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» були внесені зміни до запису у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2017 року №38225523, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330005051101 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на виробничі та адміністративно-побутові приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5389,7 кв.м.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що відповідно до Реєстру ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, виготовленого ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», та довідки від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, наданої ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», здійснив реєстрацію змін розділу, відповідно до яких: «нежилі будівлі, об`єкт житлової нерухомості: Ні» змінено на «виробничі та адміністративно-побутові приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні»; «загальна площа 3941,7 кв.м.» змінена на «загальну площу 5389,7 кв.м.».

З довідки, наданої ТОВ «АН ЕКСПЕРТ» вбачається, що під час поточної інвентаризації виробничих та адміністративно-побутових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті уточнення лінійних розмірів приміщень було встановлено, що загальна площа об`єкту складає 5389,7 кв.м., основна площа складає 3956,8 кв.м.».

Вказана довідка надана за місцем вимоги на підставі п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127.

Згідно п. 2 вказаної Інструкції, технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що довідка про проведення технічної інвентаризації є лише підтвердженням проведення технічної інвентаризації для складання технічного паспорту, тобто вона не є правовстановлюючим документом та не може слугувати підставою для реєстрації змін розділу, тим більш, пов`язаних із таким збільшенням площі об`єкта нерухомості.

Щодо технічного паспорту від 16.11.2017 року, виготовленого ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», то у рішенні суду правильно зазначено, що технічний паспорт - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристики покрівлі та фундаменту.

Відповідно, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна та не може бути самостійною підставою визнання права власності на самочинно збудований об`єкт.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

У ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав, визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок).

Згідно п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Відповідно до приписів ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор, відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що технічний паспорт від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, виготовлений ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», та довідка від 16.11.2017 року серія та номер: б/н, наданої ТОВ «АН ЕКСПЕРТ», не є документами, на підставі яких можливо було б прийняти прийняття рішення про реєстрацію змін розділу від 20.11.2017 року № 38225523.

Відповідно, суд правильно зазначив про необхідність скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Іскрова О.В. , Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» про внесення змін до запису у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2017 року №38225523, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330005051101 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на виробничі та адміністративно-побутові приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5389,7 кв.м.

Одночасно, вимоги позову про припинення права власності ОСОБА_1 на виробничі та адміністративно-побутові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5389,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330005051101) є безпідставними, оскільки позивач не оспорював раніше зареєстроване право власності позивача на нежилі будівлі, об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальна площа 3941,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що був зареєстрований 17.08.2017р., номер запису про право власності:21929194, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В..

З урахуванням викладеного, належним способом захисту прав позивача, приймаючи до уваги пропорційність втручанням у права відповідача, є саме поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер : 1330005051101, об`єкт нерухомого майна: нежилі будівлі, об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальна площа 3941,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що був зареєстрований 17.08.2017 року, номер запису про право власності:21929194, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В.

З матеріалів справи також вбачається, що Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 22.07.2021 року № 01-11/2484 повідомив, що 10.07.2019 року під час проведення позапланової перевірки було прийнято рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15.09.017 року № 0107/257. Рішенням про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15.09.2017 року № 01-07/257 прийнято у зв`язку із порушенням норм п. 1 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. З ст. 29 абз. 8 ч. З ст. 29, п. 1 ч. 4 ст. 29, абз. 11 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

04.08.2021 року Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради листом від 02.08.2021 року № 3253-02/431 надало належним чином засвідчені копії технічного паспорту та правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного технічного паспорту та отриманих документів, загальна площа нежилих будівель за вказаною адресою складає 3941,7 кв.м.

Однак, з даних Реєстру вбачається, що ОСОБА_1 після внесення змін до розділу став власником об`єкту загальною площею 5389,7 кв.м. Тобто, після внесення змін до розділу об`єкт самочинно було збільшено на 1448 кв.м.

Згідно положень абз. 2 ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає, право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури.

Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

На підставі викладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду про здійснення відповідачем самочинного будівництва без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1 , що не була відведена для цієї мети.

Вказане також підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи щодо виробничих та адміністративно побутових приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 , яка була витребувана для огляду Одеським апеляційним судом.

Так, зі вказаної інвентаризаційної справи вбачається, що загальна площа нежилих будівель за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно складала, станом на 2006 рік, 3941,7 кв.м.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позовної заяви Одеської міської ради про те, що ОСОБА_1 було здійснено самовільну реконструкцію належних йому нежилих приміщень, а саме шляхом добудови інших приміщень, в результаті чого площа приміщень була збільшена з 3941,7 кв.м. до 5389,7 кв.м., тобто збільшена на 1448 кв.м.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оскільки за змістом ст .ст. 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно з цивільного обороту.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності. Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: 1) земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; 2) відсутній належним чином затверджений проект; 3) під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Таким чином, здійснення самочинного будівництва без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, що не була відведена для цієї мети, є безспірними підставами для знесення такого об`єкту.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме до технічної документації 24.05.2006 року, тобто до площі 3941,7 кв.м.

Щодо доводів ОСОБА_1 , викладених у запереченні на позов та у апеляційній скарзі, які є ідентичними.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2020 року по справі №523/1469/19 провадження за позовними вимогами заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах Держави в особі Міністерства юстиції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернувся до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В., ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. за індексним номером N9 38225523 від 20.11.2017 року про державну реєстрацію змін до розділу на об`єкт нерухомого майна за 1330005051101, яким зареєстровано змін до права власності за №21929194 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис, вчинений на підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, за індексним номером 38225523 від 20.11.2017 року, а також за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. за індексним номером № 38225523 від 20.11.2017р., про зобов`язання ОСОБА_1 привести самочинно реконструйований об`єкт у відповідність до свідоцтва НОМЕР_1 від 17.08.2017 року, було закрите.

Однак, Одеська міська рада не була стороною у вищевказаному провадженні, а отже відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі, і вищевказані обставини не є перешкодою для звернення до суду із аналогічним вимогами стороною, яка не брала участь у провадженні, яке було закрито.

Крім того, у справі, що розглядається, Одеська міська рада звернулась до суду як власник земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням права власності на земельну ділянку у зв`язку із самочинним будівництвом, внаслідок якого збільшено площу спірного об`єкта нерухомості на 1448 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги Одеської міської ради є надмірним втручанням Держави в право володіння майном, є безпідставними, оскільки втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Усталена практика ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати, аналізуючи сумісності втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) можна вважати пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що втручання у право власності відповідача викликано саме незаконними діями самого відповідача, який здійснив самовільну реконструкцію, збільшив площу приміщень, не погоджуючи свої дії з власником земельної ділянки.

З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги є пропорційним втручанням, яке переслідує законну мету та є допустимим у демократичному суспільстві.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2022 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 08 листопада 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе