Постанова

від 11.11.2024 по справі 947/24159/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5599/24

Справа № 947/24159/23

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/24159/23

Номер провадження: 22-ц/813/5599/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради,

- третя особа - Пенсійний Фонд України,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Пенсійний Фонд України, про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення та допомоги по тимчасовій непрацездатності, за апеляційною скаргою адвоката Шидерової Наталії Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024, ухвалене у складі судді Коваленко О.Б., повний текст рішення складений 13.03.2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради) на її користь: - невиплачену допомогу на оздоровлення у сумі - 6 700,00 грн.; - невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів непрацездатності у розмірі - 1 101,35 грн.. Також позивачка просить стягнути судові витрати у розмірі - 10 000 грн (а. с. 1 - 3).

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона була прийнята на роботу до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради на посаду медичної сестри. Оформлена була як працівник-сумісник, у зв`язку з тим, що починаючі з 02.08.2010 р. була працевлаштована на ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» на посаді медичної сестри фізіотерапії. Але в березні місяці 2022 р. у м. Авдіївці в Донецькій області почались активні бойові дії зв`язку з російською агресією, у зв`язку з чим населення міста було евакуйоване. Трудові правовідносини між позивачкою та ПАТ«АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» були призупинені. У подальшому звільнитися з підприємства було складно, адже воно було знищене.

Отже, позивачка була вимушена перебувати з відповідачем у трудових правовідносинах, як сумісник з огляду на вище зазначену ситуацію.

У період з 29.03.2023 р. по 12.04.2023 р. позивачка перебувала на лікарняному. Відповідач отримав електронний лікарняний лист, але у червні місяці 2023 р., позивачці повідомили, що допомога по тимчасовій непрацездатності їй виплачуватися не буде. Вище зазначену позицію відповідач обґрунтував тим, що вона працює за сумісництвом, а допомога по тимчасовій непрацездатності суміснику законодавством не передбачена.

14.06.2023 року вона пішла у щорічну відпустку. Відповідачем не було виплачено їй допомогу не оздоровлення у розмірі посадового окладу у розмірі - 6 700,00 грн.

Позиція сторін в суді першої інстанції

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Зазначає, що з 02.012023 року по 15.01.2023 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці тривалістю 14 календарних днів, згідно наказу від 30.12.2022 року № 108/відп. Матеріальна допомога на оздоровлення є соціальною грошовою виплатою працівникам, які йдуть у щорічну відпустку, виплачується у розмірі не більше одного посадового окладу один раз на рік у разі оформлення щорічної відпустки. У січні 2023 р. позивачка отримала матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу в сумі - 4 133,00 грн., що підтверджується наказом № 266/к від 30.12.2022 р.

З 29 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується е-лікарняними. Закон зобов`язує роботодавців здійснювати оплату перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності працівників.

ОСОБА_1 у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності бухгалтерією КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради були здійсненні нарахування та оплата страхової виплати за страховими випадками, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 29 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року в розмірі - 3 133,90 грн., що підтверджуються виписками з особового рахунку.

Пенсійний фонд України відхилив заяву- розрахунок № 39027648-2023-7 від 11.05.2023 року, в зв`язку з тим, що страховий випадок настав після 01.01.2023, допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується та виплачується за основним місцем роботи. Пенсійним фондом України було прийнято рішення про відмову фінансування для надання матеріального забезпечення, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 страхових виплат. Таким чином, відсутня вина КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради у не виплаті матеріальної допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивачки (Т. 1, а. с. 88 - 95).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнуто з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі - 1 101.35 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з 02.01.2023 року по 15.01.2023 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці тривалістю 14 календарних днів, згідно наказу від 30.12.2022 року № 108/відп. У січні місяці 2023 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради виплатило їй матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу - 4 133,00 грн., що підтверджується наказом № 266/к від 30.12.2022, виписками з особового рахунку та з особової карти ОСОБА_1 за 2023 р..

З 29 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. Діюче законодавство України зобов`язує роботодавців здійснювати оплату перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності працівників за рахунок підприємства (Т. 1, а. с. 210 - 214).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Шидерова Наталя Сергіївна, діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі (Т. 1, а. с. 239 - 240).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що помилковими є висновки суду про часткове задоволення позову, оскільки позивачка під час розгляду справи відмовилася від позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги.

Разом з тим, 13.02.2024 року до суду було направлено заяву про зміну предмета та підстав позову, в якій позивачка просила стягнути з відповідача: - невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів непрацездатності у розмірі - 1 101,35 грн.; - суму безпідставно утриманих коштів у розмірі - 4 700,85 грн. Суд не розглядав позовну вимогу про стягнення безпідставно утриманих коштів, а тому підстав для відмови у задоволенні вказаної вимоги не було (Т. 1, а. с. 239 - 239а зворотна сторона).

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач зазначає про те, що суд не повинен був розглядати вимоги про стягнення безпідставно утриманих коштів, оскільки 24.02.2024 р. судом було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову, у зв`язку з пропуском строку на подання такої заяви.

Суд у рішення ніде не зазначає, про кошти у сумі - 4 700,85 грн. як про матеріальну допомогу. Звідкіля взялася ця сума, з чого вона розрахована апелянтом не зазначено.

В іншій частині доводи відзиву на апеляційну скаргу є тотожними доводам відзиву на позов (Т. 2, а. с. 6 - 12).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.05.2024 року апеляційну скаргу адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року залишено без руху (Т. 1, а. с. 242 - 243).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року (Т. 1, а. с. 247 - 247 зворотна сторона).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 31.05.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 30.05.2024 року доставлено до електронного адресу Пенсійний Фонд України (Т. 1, а. с. 248 зворотна сторона).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 31.05.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 30.05.2024 року доставлено до електронного кабінету адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 248а).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 31.05.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 30.05.2024 року доставлено до електронного адресу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради (Т. 1, а. с. 248а зворотна сторона).

26.06.2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради на апеляційну скаргу адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 6 - 12).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.10.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа з ціною позову є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені обставини по справі, визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 на підставі особистої заяви від 13.06.2022 р., 14.06.2022 була прийнята до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради на посаду сестри медичної амбулаторії № 2 за сумісництвом на 1,0 ставки без категорії, що підтверджується наказом № 111/к від 13.06.2022, графіком обліку робочого часу амбулаторії № 2 за 01.06.2022-30.06.2022, табелем обліку робочого часу амбулаторії № 2 за 01.06.2022-30.06.2022, повідомленням про прийняття працівника на роботу/укладення гіг- контракту від 13.06.2022 та Додатком 5 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого і сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д5) (пункт 5 розділу IV).

З 01.11.2022, у зв`язку із проходженням курсу спеціалізації за спеціальністю «Сімейні медсестри» позивачка була переведена на посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини амбулаторії № 2 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради, що підтверджується наказом № 223/к від 01.11.2022 р.

В період з 23.11.2022 року по 25.11.2022 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується медичним висновком № 962Х-ЗВТР-НСХ2-М7МР від 26.11.2022.

З 02.01.2023 року по 15.01.2023 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці, тривалістю 14 календарних днів, згідно наказу від 30.12.2022 року № 108/відп. У січні місяці 2023р. КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради виплатило позивачціматеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі одного посадового окладу - 4 133,00 грн., що підтверджується наказом № 266/к від 30.12.2022, виписками з особового рахунку та з особової карти ОСОБА_1 за 2023 р.

З 29 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується е-лікарняними.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (частина п`ята статті 24 КЗпП України).

Згіно Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, проводиться за рахунок коштів роботодавця за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом.

Рішення в частині стягнення з відповідача невиплаченої суми допомоги за період тимчасової непрацездатності відповідачем не оскаржується.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув вимоги про стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів, необхідно зазначити наступне.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У свою чергу, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При поданні заяви про збільшення позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.

Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до ЦПК України (Верховний Суд, постанова від 10 травня 2023 року по справі № 723/1233/17).

Встановлено, що у процесі розгляду справи позивачкою 13 лютого 2024 року було скеровано до суду першої інстанції заяву про зміну предмету та підстав позовної заяви, відповідно до якої позивачка просить визначити свої позовні вимоги наступним чином: - стягнути з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності за перших п`ять днів у розмірі - 1 044 грн 33 коп.; - стягнути з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму безпідставно утриманих коштів у розмірі - 4 700, 85 грн.

14 лютого 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси було відмовлено у задоволенні заяви про зміну предмету та підстав позову.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Оскільки перше судове засідання було призначено на 24.10.2023 року, вищевказане клопотання заявлено безпосередньо в судовому засіданні 14.02.2024 року, клопотання не підлягає задоволенню

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апелянта щодо часткового задоволення позову та не розгляд судом вимог про стягнення безпідставно утриманих коштів.

Такими, що суперечать вимогам ч. 6 ст. 367 ЦПК України є вимоги апеляційної скарги про ухвалення нового судового рішення про стягнення безпідставно утриманих коштів у розмірі - 4 700,85 грн..

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно досліджені обставини, що наведені у позовній заяві в обґрунтування підстав позову, яким надана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не містить доводів, які б дали підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення правовідносин між сторонами та до переоцінки доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Підстави, порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 учасники справи мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції по повернення заяви після її перегляду в апеляційному порядку.

Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Шидерової Наталі Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року- залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе