Постанова

від 30.10.2024 по справі 2-6511а/11

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-6511а/11 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/1020/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

з участю:

представника боржників - Вороб`я П. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Еліанс» про скасування заходів забезпечення позову, за апеляційною скаргою представника заявників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Еліанс», - Вороб`я Петра Олексійовича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року адвокат Воробей Петро Олексійович в інтересах відповідачів ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Еліанс», ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову, яку обґрунтував тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Еліанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено накласти арешт на майно, яке належить відповідачам, в межах суми заявлених позовних вимог - 1 915 728,90 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року позов ПАТ «Індустріально-експортний банк» (далі-ПАТ «Індексбанк») задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Еліанс» в користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 088 972,71 грн.

Представник відповідачів також зазначав, що рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором боржниками виконано в повному обсязі, а тому просив суд скасувати заходи забезпечення позову, які були накладені ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2009 року, а також просив зняти арешт з майна відповідачів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у цій справі у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, представник відповідачів - адвокат Воробей П. О. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про скасування заходів забезпечення позову, а також просив зняти арешт та заборону на відчуження майна ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Еліанс».

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судовому засіданні представник відповідачів - адвокат Воробей П. О. апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника боржників та вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції змінити з таких підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 19 листопада 2009 року у цій справі постановлено накласти арешт на грошові кошти та майно, яке належить ОСОБА_3 , на грошові кошти та майно, яке належить ОСОБА_2 , а також на майно Приватного підприємства «Еліанс» (а. с. 11).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року у цій справі позов ПАТ «Індустріально-експортний банк» задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Еліанс» в користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 088 972,71грн (а. с. 17, 18).

У вересні 2024 року представник відповідачів - адвокат Воробей П. О. звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п?яти днів з дня надходження його до суду.

Частиною 7 статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частина 8 статті 158 ЦПК України).

У пункті 10 своєї постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадянина та виконання рішення суду є завершальною стадією судового провадження, що є невід?ємною частиною права на справедливий суд.

Сам по собі факт спливу 90-тиденного строку з дня набрання рішенням суду законної сили не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Обґрунтовуючи свою заяву про скасування заходів забезпечення позову, представник відповідачів - адвокат Воробей П. О. зазначав, що фінансові зобов?язання, що служили підставою для прийняття судом ухвали про забезпечення позову у цій справі, на даний момент відсутні.

При цьому представник відповідачів покликався на договір прощення боргу від 06 березня 2020 року та довідки правонаступника стягувача ПАТ «Індустріально-експортний банк» - ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», з яких убачається, що кредитор немає жодних майнових претензій до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватної фірми «Еліанс».

Разом з тим за умовами договору прощення боргу від 06 березня 2020 року на суму 5 125 777,32 грн, укладеному між ТзОВ «ФК «Укрфінстандарт» і боржником ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_2 сплачує в користь кредитора заборгованість за кредитним договором у розмірі 251 000,00 грн (а. с. 25).

Отже, боржнику ОСОБА_2 був прощений борг на загальну суму 5 125 777,32 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, що набрало законної сили, ухвалено солідарно стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Еліанс» в користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 088 972,71 грн.

Належних доказів виконання рішення суду про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватної фірми «Еліанс» заборгованості за кредитним договором № 10/21/08-кі від 01 жовтня 2008 року у розмірі 2 088 972,71 грн до заяви про скасування заходів забезпечення позову долучено не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову саме з підстав відсутності доказів про виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що підстав для задоволення такої заяви немає, оскільки суду на надано жодних доказів, що боржником ОСОБА_2 були сплачені податок і військовий збір із суми прощеного боргу, яка є додатковим благом в розумінні Податкового Кодексу України.

Такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону.

Податковий Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За положеннями підпункту 14.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, на яку послався суд першої інстанції, додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов?язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Проте у справі, що переглядається, ухвалено судове рішення в порядку цивільного судочинства про стягнення заборгованості за кредитним договором і представник боржників звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову, оскільки вважає, що боржники виконали свої зобов?язання за кредитним договором.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що норми Податкового Кодексу України не регулюють правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в редакції постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника заявників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Еліанс», - Вороб`я Петра Олексійовича задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали суду в редакції постанови апеляційного суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді