Ухвала

від 08.11.2024 по справі 569/2837/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 569/2837/23

провадження № 61-14848ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

розглянув касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці

в Рівненській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці в Рівненській області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, позов задоволено частково. Стягнено з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці

в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 08 червня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 23 листопада 2023 року у вищевказаній справі.

У березні 2024 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява представника позивача про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Рівненській області, ДКС України про стягнення моральної шкоди.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

06 листопада 2024 року Управління Держпраці в Рівненській області через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 06 червня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року (надійшла до суду 06 листопада 2024 року), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити з таких підстав.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони

у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення,

в якій просив стягнути правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано копії договору про надання правової допомоги від 05 лютого 2023 року, додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 05 лютого 2023 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 7 від 05 лютого 2023 року.

За змістом пункту 1 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги

від 05 лютого 2023 року сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання правової допомоги становить 7 500,00 грн.

Від Управління Держпраці в Рівненській області надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, у зв`язку із неспівмірністю таких витрат зі складністю справи та витраченого адвокатом часу на виконання таких робіт.

У постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі

№ 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно врахував складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, в також врахував клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та зменшив заявлений розмір витрат на правничу допомогу з 7 500,00 грн до 2 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно зменшення розміру правничої допомоги, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що посилання Управління Держпраці

у Рівненській області на те, що заявником не доведені суми адвокатського гонорару, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, додатком № 1 до договору про надання правової допомоги.

Судом апеляційної інстанції правильно було відхилено доводи апеляційних скарг щодо неточності вказаної суми у платіжних документах. Суди врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2021 року

у справі № 159/5837/19, де суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно можливості стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних коштів.

Так, Рівненський апеляційний суд вірно вказав, що і ДКС України, і Управління Держпраці у Рівненській області є державними установами, що фінансуються за рахунок державного бюджету України, а відтак стягнення судових витрат за рахунок коштів державного бюджету є правомірним. Окрім того, стягнення вказаної суми з держави України через органи казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України узгоджується з правовим висновком, який викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Отже, додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 06 червня 2024 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року є законними та обґрунтованими, постановленими із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки Верховний Суд вже викладав

у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Рівненській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник