Ухвала

від 04.11.2024 по справі 758/8211/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 04 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ОСОБА_8 , та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), за № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , який відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001), з позбавленням права розпорядження та користування ними.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 не вручено, оскільки з 06 травня 2022 року він знаходився за кордоном у Німеччині, відтак органом досудового розслідування порушено вимоги, передбачені ст.ст. 276, 277, 278 КПК України.

Звертає увагу на те, що відповідно до статутів ТОВ »МЕДІПРОМТЕК» та ТОВ «ПОДІЛ-АРТА» ОСОБА_5 не є матеріально відповідальною особою, він не приймав та не міг приймати на зберігання матеріальні цінності, не видавав їх, оскільки перебував не в Україні. Відтак, не міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, всі рішення щодо закупівлі сировини, оплати товарів та іншого, приймалися генеральним директором ОСОБА_9 , а ОСОБА_5 не міг приймати самостійно будь-які рішення.

Зауважує, що арештовані кошти, надійшли на рахунки ще до 2022 року, що підтверджується виписками з рахунків.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим відділом УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19 грудня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023100120000198за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, не пізніше 15 травня 2022 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у директора ТОВ «МЕДІПРОМТЕК» та ТОВ «Поділ-Арта» ОСОБА_5 , який усвідомлюючи те, що Генеральний директор вказаних Товариств ОСОБА_10 фактично не здійснює контроль за діяльністю вказаних суб`єктів господарювання, виник злочинний умисел щодо заволодіння майном вказаних Товариств.

17 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням отримано інформацію від АТ «Універсал Банк», а щодо операцій за рахунками ФОП ОСОБА_5 НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

02 липня 2024 року слідчий СВ УП в метрополітені ОСОБА_8 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_5 відкритих в АТ «Універсал Банк», з метою можливої конфіскації майна як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частиною другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12023100120000198, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна, вбачається наявність правових підстав для його арешту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 17 червня 2024 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєного кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Щодо доводів апелянта про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 не вручено, оскільки на дату його складання він перебував за межами України, а органом досудового розслідування порушено вимоги, передбачені ст.ст. 276, 277, 278 КПК України, то слід зазначити, що питання пов`язані із врученням особі письмового повідомлення про підозру, врегульовані ст. 278 КПК України і є предметом судового розгляду скарг на повідомлення про підозру, розгляд яких здійснюється в порядку ст. 303 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 758/8211/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Провадження № 11сс/824/5871/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК