Ухвала

від 11.11.2024 по справі 2-2160/11

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2-2160/11

6/465/303/24

У Х В А Л А

Іменем України

11.11.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Баран О.І.

з участю секретаря з судового засідання Блистіва Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», про видачу дубліката виконавчого документа,

заінтересовані особи (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулося до Франківського районного суду м. Львова із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №2-2160/11 (провадження №2/465/1473/13), про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.08.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором №7979/Р в сумі 70316,26 (сімдесят тисяч триста шістнадцять) доларів США.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про видачу дубліката виконавчого листа у відсутності заявника та заінтересованих осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.

Суд, дослідивши заяву про видачу дубліката виконавчого листа, а також письмові докази, якими вона обґрунтовується, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з таких мотивів.

Встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.02.2013 у справі №2-2160/11 (провадження 2/465/1473/13) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.08.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» стягнуто заборгованість за кредитним договором №7979/Р в сумі 70316,26 доларів США (а.с. 60).

Відповідно до діючої ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також встановлення його втрати.

20 травня 2013 року Франківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №2-2160/11. Строк пред`явлення до виконання 13.02.2014.

Виконавчий лист №2-2160/11 направлено на примусове виконання до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

На підставі виконавчого листа №2-2160/11, 20.10.2016 відкрито виконавче провадження ВП №52676116. Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень - asvpweb.minjust.gov.ua, перевіреними судом станом на час постановлення ухвали, виконавче провадження ВП №52676116 завершено.

Постановою ВП 52676116 від 14.08.2017 державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лесиком В.Р. вищевказаний виконавчий лист повернуто стягувачу з підстав п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 80).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2017 постанову Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області від 14.08.2017 про повернення виконавчого документа №2-2160/11 стягувачу визнано неправомірною, державного виконавця зобов`язано відновити виконавче провадження (а.с. 111 113).

8 лютого 2018 року державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лесиком В.Р. відновлено виконавче провадження ВП 52676116 (а.с. 127, 131).

12 лютого 2020 року державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лесиком В.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 135).

В обґрунтуванні постанови указано на те, що в ході проведення виконавчих дій встановлено відсутність зареєстрованих транспортних засобів боржника та майна на яке можна звернути стягнення. Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 70860412 від 19.10.2016 встановлено, що боржнику належить квартира: реєстраційний номер майна : 26673587, двокімнатна квартира загально загальною площею 62,7 кв.м., що на підставі договору іпотеки № 469 від 28.032008 року знаходиться у валютній іпотеці ВАТ «КРЕДОБАНК». Відповідно до Закону України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» відокремлено таку підставу повернення виконавчого документа стягувачу, як встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

Така заборона була введена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

21 квітня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа), виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до діючої редакції частин першої, другої, п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пунктів 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п. 5). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п. 7).

Згідно з п. 4 частини 3 пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки постановою державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лесика В.Р. від 12.02.2020, про повернення виконавчого документа стягувану, перервано строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також ураховуючи ч. 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4 частини 3 пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про дотримання стягувачем трирічного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Такий висновок суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 204/6083/14-ц, у якій Верховним Судом звернено увагу на те, що «поза увагою судів залишилось те, що виконавчий лист у справі № 204/6083/14-ц повторно міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто з 23 вересня 2021 року».

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Як вбачається із матеріалів справи оригінал виконавчого листа втрачено під час пересилання з виконавчої служби до стягувача не з вини стягувача. При цьому судом враховується те, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії, тобто станом на 12.02.2020) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувану. Відповідно до супровідного листа від 12.02.2020 №14370 стягувачу скеровано «постанову від 12.02.20220, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2160/11 від 20.05.2013, що видав Франківський районний суд м. Львова». При цьому додатком до указаного листа вказано документ на 1 (одному) аркуші. Указаний лист скеровано рекомендованим повідомленням №7904908089970. За таких обставин справи суд приймає указані доводи стягувача на підтвердження доказів втрати виконавчого листа.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Стаття 124 Конституції України, ст.18ЦПК України гарантують обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Європейським судом з прав людини у пунктах 26 27 рішення у справі «Глоба проти України» (Заява № 15729/07) повторено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Цивільний процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат має повністю відтворювати втрачений документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість, відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постановах від 19.01.2019 у справі №916/215/15-г та від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12).

Суд вважає, що відмова у задоволенні заяви фактично позбавить стягувача гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення та піддасть сумніву обов`язковість виконання рішення, що є неприпустимим. З огляду на вищевикладене, заява про видачу дубліката виконавчого листа підлягає задоволенню.

З огляду на втрату виконавчого листа, а також на те, що строк пред`явлення його до виконання не закінчився, з метою належного виконання рішення суду, суд вважає за необхідне заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» задовольнити та видати дублікат виконавчого листа.

На підставі викладеного, керуючись ст.129 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 18, 431, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» про видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2013 року у справі №2-2160/11, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.08.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором №7979/Р в сумі 70316,26 (сімдесят тисяч триста шістнадцять) доларів США.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баран О. І.