Рішення

від 11.11.2024 по справі 717/1735/24

КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №717/1735/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

ОСОБА_1 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить ухвалити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета

спору: виконавчий комітет Кельменецької селищної ради

Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов і пояснив, що дружина не є не повноцінною матір`ю, оскільки не бажає виховувати сина. Відповідачка має старшу дочку від першого шлюбу. Відповідачка хотіла перервати вагітність. Після народження сина, відповідачка систематично залишала сина самого дома. Відповідачка залишила сім`ю і виїхала за кордон. ОСОБА_2 не підтримує зв`язок із сім`єю, дитиною займатися не хоче. Сторони спільно не живуть з серпня 2024 року. ОСОБА_3 , живе із позивачем. За сином позивачу допомагають доглядати його мати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_2 востаннє була з сином в серпні 2024 року. Приблизно 8 серпня 2024 року відповідачка залишила сина і чоловіка. Де зараз ОСОБА_2 позивачу не відомо. Позивач бачив відповідачку в серпні 2024 року. З 8 серпня 2024 року ОСОБА_2 з сином не бачилася. Відповідачка нічого сину не передає. ОСОБА_2 до позивача не телефонує, сином не цікавиться.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася.

Представник виконавчого комітету Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з`явився.

Начальник служби у справах дітей Кельменецької селищної ради Грифлюк Р.І. в судове засідання не з`явилася та надіслала до суду заяву у якій просить розгляд справи слухати без її участі. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , без зазначення позиції органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Кельменецької селищної ради від 18 жовтня 2024 року № 249 підтримує у повному обсязі.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Свідок ОСОБА_5 дала суду показання про те, що знайома із сім`єю ОСОБА_6 біля двох років. Вони часто зустрічалися. Після народження ОСОБА_7 , сторони почали сваритися, стосунки погіршилися. ОСОБА_8 відмовлялася годувати сина. Позивач просив ОСОБА_5 посидіти з ОСОБА_7 . Підчас хрещення ОСОБА_7, ОСОБА_2 не було. ОСОБА_1 розповів, що ОСОБА_2 зібрала речі і поїхала. Від липня 2024 року ОСОБА_5 не спілкувалася із ОСОБА_2 . Зараз ОСОБА_9 живе з батьком та бабусею ОСОБА_10 у селищі Кельменці. Свідку невідомо чи передає щось ОСОБА_2 своєму сину.

Свідок ОСОБА_11 дала суду показання про те, що живе у одному будинку з ОСОБА_1 у селищі Кельменці. У ОСОБА_12 та ОСОБА_8 все було добре. Потім у них почалися сварки. Одного разу ОСОБА_11 зайшла у квартиру у які живуть ОСОБА_6 , оскільки плакала дитина. ОСОБА_2 вдома не було. ОСОБА_11 зателефонувала до ОСОБА_1 і він приїхав, а через кілька хвилин прийшла ОСОБА_2 . Бачила, що ОСОБА_1 гуляє із сином. Свідок давно не бачила ОСОБА_13 . Востаннє ОСОБА_11 бачила ОСОБА_8 приблизно три місяці тому, в липні або серпні 2024 року. З того часу ОСОБА_8 не живе у будинку АДРЕСА_1 . Зараз ОСОБА_9 живе у квартирі АДРЕСА_2 з батьком і бабусею ОСОБА_10 , матір`ю ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2017 року. Сторони є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини стверджуються копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_14 виданого 16 вересня 2017 року та копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 22 лютого 2024 року на бланку серії НОМЕР_1 .

Малолітній ОСОБА_3 зареєстрований разом з ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 та проживає разом з ОСОБА_1 у АДРЕСА_4 . Вказані обставини стверджуються копією Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/001956225 від 26 лютого 2024 року та показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .

У висновку виконавчого комітету Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 18 жовтня 2024 року, орган опіки та піклування, відсутній висновок щодо розв`язання спору.

У частинах четвертій - шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд залучив до участі у справі виконавчий комітет Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області як орган опіки та піклування.

У висновку, затвердженому рішенням виконавчого комітету Кельменецької селищної ради №249 від 18 жовтня 2024 року, орган опіки та піклування зазначив, що не має достатньо підстав для остаточного висновку щодо свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, оскільки ОСОБА_2 не з`явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини та не була повідомлена про таке засідання.

Враховуючи досліджені судом докази, суд вважає, що ОСОБА_2 з серпня 2024 року не піклується про духовний і фізичний розвиток свого сина ОСОБА_3 , не надає матеріальної допомоги на його утримання, не спілкується з сином та не цікавиться його здоров`ям, життям, інтересами, що свідчить про її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказана обставина стверджується дослідженими судом письмовими доказами та показаннями свідків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. № 3, передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Обставини цієї справи не свідчать про злісне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків. Суд також враховує, що відповідачка не приймає участі в утриманні і вихованні дитини біля трьох місяців.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, поведінки обох батьків, між якими існує особистісний конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з обома батьками та збереження зв`язків із сім`єю, суд вважає відсутніми підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволені позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав слід відмовити, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виконання обов`язків з виховання сина.

Відповідно до ст. 180 СК України відповідачка ОСОБА_2 зобов`язана утримувати свою неповнолітню дитину.

Відповідачка не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання дитини сторін. Згідно вимог ст. 181 СК України ОСОБА_1 має право на отримання аліментів від відповідачки ОСОБА_2 у частці від її доходу або у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Дане право ОСОБА_1 порушується відповідачкою, оскільки остання не утримує матеріально свою дитину.

Згідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

Суд також враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років з 1 січня 2024 року складає 2563 гривні.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Таким чином, суд вважає, що відповідач нарівні з позивачкою зобов`язаний нести витрати на утримання сина сторін.

Згідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В порушення вимог ЦПК України відповідачка не надала суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що вона на належному рівні матеріально утримує дитину та забезпечує сина відповідно до частки своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України.

Також в порушення вимог ЦПК України відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, що вона має незадовільний стан здоров`я та має на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення аліментів слід задовольнити.

Згідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні часу з якого слід стягувати аліменти суд враховує, що заява надійшла до суду 12 липня 2024 року.

Суд вважає, що по справі слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць в розмірі прожиткового мінімуму для дитини до шести років.

Згідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 150,155, 164, 179 - 183, 186, 191 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_3 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 12 липня 2024 року і до повноліття ОСОБА_3 .

У задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання ОСОБА_3 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, в сумі 1281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 11 листопада 2024 року.

Суддя: