Ухвала

від 07.11.2024 по справі 1507/393/2012

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.11.2024

Справа № 1507/393/2012

Провадження № 6/497/91/24

УХВАЛА

про повернення заяви

07.11.24 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання - Ільєва Д.Д., вивчивши у приміщенні суду в м.Болград заяву ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Юніон" про заміну стягувача у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024р. до суду надійшла заява гр. ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, якою заявник стверджує, що на підставі заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 03.05.2012р. у справі №1507/393/2012 задоволено позов ПАТ КБ "Надра" та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №ОД09/03/2007/840-К/012 від 03.03.2007р. в розмірі 90795,75грн., а також судові витрати в сумі 907,95грн., а всього, - 91703,70грн. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №48472155.

26.04.2021р. ухвалою Болградського районного суду Одеської області було замінено стяґувача ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "Фінанс Проперті Груп" у виконавчомулисті №1507/393/2012.

23.08.2024 року між ТОВ "Фінанс Проперті Груп" та ТОВ "Інвестмент Юніон" було укладено Договір про відступлення права вимоги №Ф-23/08/24/1.Згідно додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №Ф-23/08/24/1 від 23.08.2024р. ТОВ "Фінанс Проперті Груп" відступило , а ТОВ "Інвестмент Юніон" набуло права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № ОД09/03/2007/840-К/012 від 03.03.2007р.

Однак, вищевказана заява, відповідно до вимог ч.4ст.183 ЦПК України підлягає поверненню заявнику без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2ст.442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Отже, учасниками справи щодо заміни сторони у виконавчому провадженні є заявник (як правонаступник), первісний стягувач, боржник і державний/приватний виконавець.

Стаття 442 ЦПК України, яка визначає порядок заміни сторони виконавчого провадження, розміщена в розділі VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, тобто, є заявою, яка подається на стадії виконання судового рішення; заява про заміну сторони у виконавчому провадженні є заявою по суті справи, до якої в силу ч.9ст.10 ЦПК України застосовуються загальні вимоги до форми, змісту позовної заяви та правила стосовно подання документів, що додаються до позовної заяви, які містять положення ст.ст.175, 177 ЦПК України, а також положення ст.183 ЦПК України, якою встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви.

Відповідно до положень ч.2ст.183 ЦПК України, письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Юридична особа відповідно до ч.ч.1,2 ст.92 ЦК України набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників, а ст.170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

До суду надійшла вищевказана заява від імені ТОВ "Інвестмент Юніон" за підписом особи, яка позиціонує себе представником заявника, проте, належних доказів на підтвердження цієї обставини до заяви не додає.

Так, відповідно до ч.ч.3,4ст.58 ЦПК України, юридична особа бере участь через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».

Що стосується представництва, то ст.237 ЦК України визначено, що ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч.1,3 цієї статті).

Законом України №1401-VIII від 02.06.2016р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», розд.XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пп.11п.16-1, який передбачає, що представництво, відповідно до п.3ч.1ст.131-1 та ст.131-2 Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 01.01.2017р., у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018р.; у судах першої інстанції - з 01.01.2019р. Представництво у суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності цим ЗУ, - здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Вказані зміни набули чинності 30.09.2016р. Процесуальні кодекси, які набрали чинності у грудні 2017р., фактично здійснили поділ процесуального представництва юридичної особи на дві категорії:

- участь через «самопредставництво» - через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення;

- участь через «представника» - адвоката, уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними винятками.

Відповідно до ч.1ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4ст.87 ЦК України). З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ч.1ст.7 ЗУ №755-IV), а відсутність відповідного запису у реєстрі - є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. Така правова позиція викладена в ухвалі ВС України від 11.02.2020р. №260/988/19.

Згідно ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, ЗУ №390-IX, який набрав чинності 29.12.2019р. і яким ч.3 і 4 ст.58 ЦПК України викладені в новій редакції, перелік осіб, які можуть вважатися такими, що здійснюють «самопредставництво» юридичної особи, був збільшений. Окрім керівників або членів виконавчого органу, до переліку було включено «інших осіб, які мають з такою юридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту)».

Дискусії в юридичній та бізнес спільноті свідчать, що наразі залишаються нагальними два ключових питання: по-перше, чи скасовано адвокатську монополію, а, по-друге, - які документи надати суду аби позов чи інший процесуальний документ не повернули та/або юрисконсульта допустили до участі у судовому засіданні.

Судами вже напрацьована практика та щодо суті самопредставництва, і тому, з 29.12.2019р. в ході отримання процесуальних документів та вирішення питань щодо допуску осіб до участі у справі враховується наступне: по-перше, крім керівника та члена виконавчого органу, право представляти юридичну особу у порядкусамопредставництва отримали інші особи,які маютьз такоююридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту); кодекси також доповнено положеннями щодо самопредставництва органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, від імені яких діють їх керівники, інші уповноважені особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору.

З наведеного вбачається, що зазначеним законом не скасовано норму щодо представництва юридичних осіб виключно адвокатами, а, відтак і про скасування адвокатської монополії мова не йде. Натомість, розширення можливостейдля самопредставництва мало на меті вирішити назрілі проблеми щодо: надання бізнесу можливості захищати свої інтереси силами власного персоналу - юрисконсультів; позбавлення юрисконсультів потреби в отриманні адвокатського свідоцтва; та вирішення проблеми представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах нестачі бюджетів та відсутності чіткого механізму закупівлі саме адвокатських послуг.

Аналіз практики Верховного Суду свідчить, що сама лише довіреність не може підтверджувати повноваження особи (навіть працівника, юрисконсульта) представляти інтереси юридичної особи чи державного органу в порядку самопредставництва.

Так, наприклад в ухвалі ВС від 12.02.2020 (Касаційний адміністративний суд, спр.№160/2199/19) вказано, що для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (довіреності). Які документиможуть підтверджуватиповноваження щодосамопредставництва? В ухвалі від 07.02.2020 у спр.№17/495-08 ВС (КГС), залишаючи без руху касаційну скаргу вказав, що на підтвердженняповноважень дляучасті усправі упорядку самопредставництва,працівник юр.особимає надатисуду:докази того,що особаобіймає певнупосаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді. Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі. А, в ухвалі від 20.01.2020 у спр.№910/3245/19, повертаючи касаційну скаргу юридичної особи Верховний Суд (КГС) вказав, що надана копія трудового договору не містить положень щодо повноважень юрисконсульта на представництво інтересів відповідача в суді. В ухвалі від 21.01.2020 у спр.№924/440/19 ВС (КАС) зазначив, що для підтвердження права працівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування діяти у порядку самопредставництва, такий працівник має надати суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал чи копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси без такого доручення. Численна судова практика свідчить, що за умови надання усіх необхідних документів (як зазначено вище) суди допускають юрисконсультів до участі у справі в порядку самопредставництва.

Щодо "адвокатської монополії" - наразі фахова спільнота очікує ухвалення ВР України ЗУ про скасування змін до Конституції 2016 року (законопроект №1013, 29.08.2019 визначений Президентом як невідкладний), який передбачає залишення монополії на рівні Конституції лише для захисту від кримінального обвинувачення.

На практиці ухвалення цього законопроекту автоматично не призведедо скасуванняадвокатської монополії, що закріплена нарівні процесуальнихкодексів. Так, враховуючи коментарі законотворців (наприклад, голови Комітету з питань правової політки Андрія Костіна), - метою законодавчих змін є в першу чергу виключення положення про адвокатську монополію з Конституції України, оскільки (початок цитати): "роль адвокатури в правосудді має визначатись у процесуальному законодавстві" (кінець цитати). А, як зазначено вище, ч.1ст.60 ЦПК України визначає представництво особи виключно адвокатом (за виключенням випадків, зазначених у ч.2 цієї статті: "Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником фізособи може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст.61 цього Кодексу.

З вищенаведеного вбачається, що, заявник не є адвокатом або працівником цієї юридичної особи, що пов`язаний з нею трудовими правовідносинами, оскільки до заяви не додано відповідних доказів, а тому не може бути учасником справи, у т.ч. і на стадії виконання судового рішення.

Так, виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявоюосіб,на користьяких воноухвалено, суд видає один виконавчий документ.

Сторонами виконавчого провадження є Стягувач та Боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. В разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстави для визнання гр. ОСОБА_1 учасником даної цивільної справи представником юридичної особи, а тому його заява, у даному випадку, не може бути розглянута судом в інтересах цієї юридичної особи - ТОВ "Інвестмент Юніон",адже в матеріалах, які були подані до суду, гр. ОСОБА_1 , подаючи від імені ТОВ "Інвестмент Юніон" заяву, надав на підтвердження своїх повноважень довіреність, видану керівником ТОВ "Інвестмент Юніон", однак суду не було надано трудового договору між заявником та юридичною особою, яку він, на його твердження, представляє або ордеру - що позбавляє суд пересвідчитись в його належних повноваженнях.

Так, доказами підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді. Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВС України від 07.02.2020 у справі №17/495-08.

Крім того, надання правової допомоги без укладання договору про надання правової допомоги в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, крім випадків, передбачених у ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Поки адвокатська діяльність у встановленому законом порядку не припинена, укладання договору про надання правової допомоги слід вважати передбаченим законом професійним обов`язком адвоката. Правова позиція викладена у постанові Великою палатою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №817/66/16.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (ст.131-2 Конституції України, ст.4 ГПК України та ст.ст.7,10 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази мають виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази мають бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд (аналогічна правова позиція в ухвалі ВС від 23.08.2018 (спр.№805/4297/17-а).

Положеннями ст.183 ЦПК України не передбачена можливість суду залишати без руху таку заяву з наданням строку для усунення недоліків, тому, за встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення вищевказаної заяви гр. ОСОБА_1 про замінустягувача увиконавчому провадженні, оскільки за своєю формою подана до суду заява не відповідає вимогам п.1ч.4ст.185 ЦПК України через відсутність достатніх доказів на підтвердження повноважень заявника на вчинення дій в інтересах зазначеної в його заяві юридичної особи.

Керуючись ст.ст.ст.ст.183,260,353,442,446 ЦПК України, суд

ухвалив:

Повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Юніон" про заміну стягувача у виконавчому провадженні, з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає йому звернутися до суду з цією ж або такою самою заявою повторно в разі виправлення недоліку, який став підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії до Одеського апеляційного суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.

Суддя А.В. Кравцова