Рішення

від 06.11.2024 по справі 715/2560/24

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/2560/24

Провадження № 2-о/715/319/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.

за участю присяжних Оларя І.В., Мігоряну С.Д.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

учасники процесу:

заявник ОСОБА_1

представник заявника ОСОБА_2

представник особи, щодо якої ОСОБА_3

вирішується питання про

визнання недієздатною

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Волоківська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною та встановлення опіки посилаючись на те, що він є онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує на те, що його баба хворіє хронічним психічним захворюванням, внаслідок чого не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними та потребує постійного стороннього догляду. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 950 страждає хронічним психічним захворюванням у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС, виражений психоорганічний синдром, перебуває на обліку у лікаря психіатра.

Тому, просить суд визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - недієздатною та призначити його опікуном для забезпечення можливості реалізації її особистих прав.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник, адвокат Криган В.В. підтримали заявлені вимоги, просили суд задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи Волоківської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, однак, від сільської ради на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої Волоківська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області не заперечує проти вимог заявника та просить розглянути справу у відсутності їхнього представника.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 28.06.2024 року № 950, за станом свого здоров`я, бути присутньою особисто в судовому засіданні вона не може та не може у разі необхідності давати пояснення по суті справи.

Представник ОСОБА_4 адвокат Дарійчук Є.О. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги заяви не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 41 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Частиною першою статті 294 ЦПК України встановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

Згідно зі статтею 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі статтею 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.

Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза, в тому числі медична карта амбулаторного хворого із психіатричного кабінету районної (міської) лікарні; чи довідка із ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», щодо амбулаторного звернення та лікування в умовах даного психіатричного закладу; медична картка амбулаторного хворого із спостереженнями сімейного лікаря та оглядами вузьких спеціалістів (із амбулаторій загальної практики сімейної медицини, районної лікарні, міської лікарні).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник подав до суду висновок судово-психіатричного експерта від 28 червня 2024 року № 950, згідно якого ОСОБА_4 , хворіє хронічним, тобто, стійким психічним захворюванням у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС, виражений психоорганічний синдром. Оскільки психічне захворювання, на яке страждає ОСОБА_4 відноситься до категорії хронічних, тобто, стійких психічних захворювань, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Оцінюючи вказаний доказ на предмет його допустимості на належності, суд виходить з наступного. Заявник, звертаючись до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатною, подав до суду висновок судово-психіатричного експерта, що проведена на замовлення його представника ОСОБА_2 . Однак, на думку суду вказаний висновок проведений з порушення процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи. Так, виходячи із аналізу ст. 298 ЦПК України (спеціальної норми) таку експертизу призначає суд при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи. Клопотань про призначення судово-психіатричної експертизи від учасників процесу не надходило. Достатніх даних, необхідних для призначення експертизи судом в матеріалах справи немає. А тому, суд вважає вказаний доказ недопустимим, і як наслідок підстав для визнання особи недієздатною відсутні.

Також, на думку суду слід зауважити наступне.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі й обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року№ 34/166/131/88.

Таким чином умовами призначення особи піклувальником є її повна цивільна дієздатність, особисті якості цієї особи, стосунки між нею та підопічним, здатність до виконання обов`язків піклувальника і вказані обставини також повинні перевірятись судом при призначенні фізичної особи опікуном недієздатної іншої фізичної особи.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 200/1265/19, від 07 квітня 2022 року в справі № 712/10043/20.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку.

Орган опіки та піклування зобов`язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.

Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров`я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.

Орган опіки та піклування Волоківська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області своїм поданням клопоче перед судом про надання права ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над ОСОБА_4 .

Разом з тим, зі змісту подання органу опіки і піклування - Виконавчого комітету Волоківської сільської ради від 30.07.2024 року про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 , над його бабусею, не вбачається мотиви доцільності призначення саме заявника опікуном. При цьому в поданні жодним чином не мотивовано чому чоловік ОСОБА_5 , чи інші родичі, зокрема, доньки ОСОБА_4 , не можуть виконувати обв`язки опікуна.

Згідно акту обстеження житлово побутових умов № 88 від 16.07.2024 року ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 .

Крім того встановлено, що заявник ОСОБА_1 не працює, не надав суду доказів розміру будь-яких її доходів.

А тому на суд вважає, що вказане подання не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, відтак відсутні підстави для призначення заявника опікуном.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

На пiдставi викладеного, ст. 39 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 293, 295-300 ЦПК України, суд ,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні заяву ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Присяжні: