Постанова

від 11.11.2024 по справі 473/4041/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.11.24

22-ц/812/1596/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 473/4041/22

Номер провадження: 22-ц/812/1596/24 Суддя - доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

11 листопада 2024 року м. Миколаїв справа № 473/4041/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі: прокурора ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Лузан Л.В. в приміщені цього суду в м. Вознесенську Миколаївської області, у цивільній справі за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, повернення земельної ділянки,

встановив:

30 грудня 2022 року керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Агроном-2005», в якому просив усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївській обласній військовій адміністрації) - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою на якій вона розташована, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №13 від 31 січня 2001 року в частині надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_4 земельної ділянки площею 6,11 га, яка розташована на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

-визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого Бузькою сільською радою 19 березня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №49, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 6,11 га, розташовану на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серії та №1-513 від 17 вересня 2009 року (запис про право власності №3703971) ОСОБА_2 на 1/3 спільної частки земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 232932948220);

- визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії та №1-509 від 17 вересня 2009 року (запис про право власності №3703891) ОСОБА_3 на 2/3 спільної частки земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 232932948220);

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009, що укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агроном-2005» 01серпня 2016 року;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 6,11 га, яка розташована на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009;

- зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пам`ятку археології - курган №1 курганної групи №1 та земельну ділянку на якій розміщений такий об`єкт площею 0, 0116 га, що знаходиться на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, з наступними координатами: координати: НОМЕР_6; №2- відстань: 8,58м, координати: НОМЕР_7; №3 - відстань: 8,22 м, координати: НОМЕР_5; №4-відстань: 7,00 м, координати; НОМЕР_8; №5 - відстань: 8,73 м, координати: НОМЕР_9;

- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на земельній ділянці, яка входить до земельної ділянки 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009, власниками якої на час звернення з даним позовом до суду є ОСОБА_3 (2/3 частки), ОСОБА_2 (1/3 частка) (попередній власник земельної ділянки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташована пам`ятка археології - курган № 1 курганної групи № 1 площею 0,0116 га (має 5 поворотних точок з наступними координатами: НОМЕР_6; №2- відстань:8,58м, НОМЕР_10; №3 - відстань:8,22 м, НОМЕР_11; №4-відстань:7,00 м, НОМЕР_12; №5 - відстань:8,73 м, НОМЕР_9).

Водночас усі пам`ятки археології є державною власністю, в зв`язку з чим землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв. Оскільки пам`ятки археології нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані, правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка не може перебувати в приватній чи комунальній власності. Як результат, ця земельна ділянка передана з державної власності протиправно.

Зазначені обставини, а також бездіяльність Миколаївської обласної державної адміністрації щодо самостійного здійснення заходів з метою повернення в державну власність пам`ятки археології, що незаконно вибула з такої власності, стали підставою для звернення керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області з даним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву, представниця відповідача ПП « Агроном-2005» Вуїв О.В., заперечуючи проти позову посилалася, як на не ефективний спосіб захисту, так і недоведеність позову та сплив позовної давності.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Лукіянчин І.П., посилався на те, що відповідачі є добросовісними набувачами, а тому втручання в їх право власності понесе надмірний тягар.

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року провадження по справі в частині позовних вимог керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Агроном-2005» про визнання недійним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що не є належними й ефективними способами захисту вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги про усунення перешкод власнику у користуванні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом покладення на відповідачів обов`язку повернути у власність держави відповідний об`єкт за координатами поворотних точок, оскільки в процесі розгляду справи в результаті поділу спірної земельної ділянки була сформована, зокрема земельна ділянка площею 0,0116, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174, а відтак відповідно до вимог статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, а суд не має право виходу за межі позовних вимог з власної ініціативи.

Не погодившись з таким рішенням суду, керівник Миколаївської обласної прокуратури подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обраний прокурором спосіб захисту безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України і відповідає правовій природі відносин учасників спору, тобто є ефективним та належним у даних правовідносинах, що не враховано судом першої інстанції.

Твердження суду про неможливість задоволення позовної вимоги про повернення пам`ятки археології та земельної ділянки, на якій вона розташована за координатами, оскільки відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009, у межах якої був розташований спірний об`єкт, не відповідає обставинам справи та суперечить нормам матеріального права та висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верхового Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14 ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14 - ц, від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц.

Крім того, право власності на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 4822080800:14:000:0174 та 4822080800:14:000:0175 зареєстровано за відповідачами 23 квітня 2024 року та саме з цього моменту у прокурора виникло право пред`явлення вимог до відповідачів стосовно земельної ділянки 4822080800:14:000:0174. Проте, вказані обставини судом проігноровано, як наслідок постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо повернення у підготовче засідання, чим позбавлено останнього можливості змінити предмет позову відповідно до обставин, які виникли вже під час розгляду справи по суті.

Відзивів на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 126 від 09 серпня 1988 року прийнято під державну охорону та на державний облік пам`ятки історії та культури, зокрема курганну групу № 1 (ІІІ тис. до н.е. - І тис. до н.е.,), яка розташована у 5,5 км на північ від північної частини м. Вознесенська, на плато лівого берега р. Південний Буг (згідно додатку № 1 до вказаного рішення, п. 372). Вказаний об`єкт (курганний могильник) віднесено до пам`яток археології місцевого значення, який складається з 3 курганів, висота більшого - 1,5 м, діаметр 35 м, висота меншого - 0,5 м, діаметр - 20м, згідно копії форми анотованого списку на вказану пам`ятку.

Відповідно до інформації Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 18 липня 2022 року зазначені кургани є поховальними насипами під старовинним похованням.

Рішенням 17 сесії 23 скликання Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за № 13 від 31 січня 2001 року «Про затвердження проєкту організації земельних ділянок (паїв) громадянам в межах території Бузької сільської ради» затверджено, зокрема проєкт організації земельної ділянки (паю) ОСОБА_4 площею 6,11 га (додаток до вказаного рішення, п.39).

На підставі вказаного рішення 19 березня 2001 року ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю 6,11 га, розташовану на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 49.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадщину після його смерті прийняли відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

17 вересня 2009 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких ОСОБА_2 успадкувала 1/3 частку вищевказаної земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за № 1-513); ОСОБА_3 - 2/3 частки (зареєстровано в реєстрі за № 1-509).

01 серпня 2016 року між відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПП «Агроном» був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строк оренди 10 років.

Згідно повідомлення Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 18 липня 2022 року на земельній ділянці площею 6,11 га, кадастровий номер: 4822080800:14:000:0009, розташований курган № 1. Вказана інформація також підтверджується протоколом огляду місця події в межах кримінального провадження №420211520400000, викопіюванням з публічної кадастрової карти земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009.

В подальшому відбувся поділ земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009. В результаті її поділу були сформовані земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174, земельна ділянка площею 6,0939 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0175 (дата державної реєстрації земельних ділянок - 26 травня 2023 року), внаслідок чого припиналася державна реєстрація земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009 (скасування державної реєстрації земельної ділянки відбулося 26 травня 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок від 21 квітня 2023 року).

11 червня 2024 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агроном-2005» укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009, який був укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Агроном-2005» 01 серпня 2016 року. На підставі вказаного договору 15 червня 2024 року зареєстровано припинення права оренди ПП «Агроном-2005» на земельну ділянку площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174, земельну ділянку площею 6,0939 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0175, які були сформовані шляхом поділу земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 01 травня 2024 року звернулися до Миколаївської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просили вирішити питання про прийняття у державну власність земельної ділянки площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174 (на якій розташований курган № 1 курганної групи № 1), в зв`язку з їх добровільною відмовою від права власності на вказану земельну ділянку на користь держави.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, обумовлена кореспонденція була отримана адресатом 06 травня 2024 року, проте залишилася без реагування.

З 12 липня 2000 року набрав чинності Закон України «Про охорону культурної спадщини», п. 3 Прикінцевих положень якого визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно статті 4 ЗК України, який був чинним до 01 січня 2002 року, не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі історико-культурного призначення.

Стаття 152 ЗК України, який є чинним з 01 січня 2002 року, встановлює, що захист прав на земельні ділянки, здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 16 вказаного Закону передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, охороною пам`яток історії та культури.

Пунктом 2 частини першої статті 21 зазначеного Закону встановлено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

При вищевикладених обставинах, судом першої інстанції, на підставі досліджених наявних у цій справі доказів, правильно було встановлено, що держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника.

Спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_4 та надалі передана у складі спадщини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 згідно свідоцтв про право на спадщину від 17 вересня 2009 року, адже пам`ятка археології є власністю держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що доводи позову щодо незаконності рішення Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, недійсності державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтв про право на спадщину за законом у частинах, що стосуються переходу права власності на об`єкт культурної спадщини, є обґрунтованими.

Разом із тим, з урахуванням правових висновків, які містяться у постанові Верховного Суду у справі №557/303/21 (провадження № 61-3305св22), у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним державного акта та свідоцтв про право на спадщину за законом суд першої інстанції правильно відмовив внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту в цій частині.

До того ж, як встановлено, відбувся поділ земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009.

В результаті її поділу були сформовані земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174, земельна ділянка площею 6,0939 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0175, внаслідок чого припиналася державна реєстрація земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009. За такого, вимоги позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009, є необґрунтованими.

Як встановлено на території Вознесенського району Миколаївської області у 5,5 км на північ від північної частини м. Вознесенська, на плато лівого берега р. Південний Буг, розташований курганний могильник, який складається з 3 курганів. Вказаний об`єкт (курганний могильник) віднесено до пам`яток археології місцевого значення, який складається з 3 курганів, висота більшого - 1,5 м, діаметр 35 м, висота меншого - 0,5 м, діаметр - 20 м, згідно копії форми анотованого списку на вказану пам`ятку.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).

За змістом частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню додержавної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології поля давніх битв.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим.

Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології, не може перебувати в приватній власності громадян, тож наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність.

Повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичним особам, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель історико-культурного призначення.

Згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі №557/303/21 (провадження № 61-3305св22).

На думку апеляційного суду, не розроблення уповноваженим органом проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться курганний могильник, та, як наслідок, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду відповідачами не спростовано факту розташування курганного могильника у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009, яка належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не спростовано належність курганного могильника №1 до об`єктів культурної спадщини.

Сторонами у справі визнано, що вищевказаний об`єкт (курганний могильник) віднесено до пам`яток археології місцевого значення, який розташований на земельній ділянці площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174, яка була виділена з земельної ділянки з кадастровим номером 4822080800:14:000:0009.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, наведених законодавчих приписів та висновків Верховного Суду, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність, є належним та ефективним способом захисту прав держави.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги про усунення перешкод власнику у користуванні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом покладення на відповідачів обов`язку повернути у власність держави відповідний об`єкт за координатами поворотних точок, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату ухвалення рішення земельна ділянка, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009, загальною площею 6,11 га як об`єкт цивільного права припинена, була сформована, зокрема, земельна ділянка площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174, а тому задоволення вказаних вимог прокурора суд вважав виходом за межі позовних вимог з власної ініціативи, що є неможливим.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи убачається, що в процесі розгляду даної справи, за ініціативи співвласників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в результаті поділу земельної ділянки площею 6,11 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009, з метою повернення державі земельної ділянки на якій розташований пам`ятник археології - курган №1 курганної групи №1, була сформована, зокрема, земельна ділянка площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174 (дата державної реєстрації земельної ділянки - 26 травня 2023 року).

Отже, станом на дату ухвалення рішення земельна ділянка, кадастровий номер 4822080800:14:000:0009, загальною площею 6,11 га як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр», реєстраційний розділ закрито.

01 травня 2024 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Миколаївської обласної державної адміністрації з заявою, в якій просили вирішити питання про прийняття у державну власність земельної ділянки площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174 (на якій розташований курган № 1 курганної групи № НОМЕР_2 ), в зв`язку з їх добровільною відмовою від права власності на вказану земельну ділянку на користь держави.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, обумовлена кореспонденція була отримана адресатом 06 травня 2024 року, проте залишилася без реагування.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що поділ земельної ділянки, з присвоєнням їй кадастрових номерів, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав позивача на пам`ятки археології у визначений цивільним законодавством спосіб та не є виходом за межі позовних вимог.

До того ж, як вбачається з поданої прокурором позовної заяви, останнім заявлено, зокрема вимогу про усунення перешкод власнику шляхом покладення обов`язку на відповідачів повернути у власність держави пам`ятку археології - курган № 1 курганної групи № 1 та земельну ділянку, на якій розміщено такий об`єкт площею 0,0116 га, з зазначенням меж об`єкту за координатами поворотних точок. В матеріалах справи наявна копія форми анотованого списку на пам`ятку археології, яка містить опис пам`ятника, зазначення географічних координат.

Оскільки, Миколаївська обласна державна адміністрація залишила без реагування заяву відповідачів про прийняття у державну власність земельної ділянки площею 0,0116 га, кадастровий номер 4822080800:14:000:0174 (на якій розташований курган № 1 курганної групи № НОМЕР_2 ), в зв`язку з їх добровільною відмовою від права власності на вказану земельну ділянку на користь держави, то наявні підстави для задоволення вказаних позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора дублюють доводи його позиції у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково: оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою на якій вона розташована, шляхом зобов`язання повернути у власність держави пам`ятку археології - курган №1 курганної групи №1 та земельну ділянку на якій розміщений такий об`єкт площею 0,0116 га з вказаними координатами розташування об`єкта скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат.

Відповідно до вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні позовної заяви прокурором за сім позовних вимог немайнового характеру було сплачено 17 367 грн судового збору. За заяву про забезпечення позову прокурор сплатив 1 240 грн 50 коп.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 вересня 2024 року повернуто прокурору судовий збір в розмірі 4 962 грн сплачений за дві позовні вимоги немайнового характеру, у зв`язку з закриттям провадження у справі.

За апеляційне оскарження рішення суду прокурор сплатив 20 840 грн 40 коп. (17 367 грн х150% х 0,8).

Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру, то відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні відшкодувати прокурору по 1860 грн 75 коп. (2 481 грн + 1 240 грн 50 коп.):2) - за подання позовної заяви (вимогу немайнового характеру) + 1 860 грн 75 коп. (3721 грн 50 коп:2) за подання апеляційної скарги, а всього по 3 721 грн 50 коп. кожний.

З матеріалів справи слідує, що при поданні апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції прокурор здійснив переплату судового збору на суму 5 954 грн 40 коп. (судом першої інстанції провадження за двома позовними вимогами немайнового характеру прокурора закрито) про що свідчить платіжна інструкція №1487 (внутрішній номер 367759276 від 11 вересня 2024 року), який слід повернути прокурору.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2024 року в частині вирішення позовних вимог керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою на якій вона розташована, шляхом зобов`язання повернути у власність держави пам`ятку археології - курган №1 курганної групи №1 та земельну ділянку на якій розміщений такий об`єкт та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) пам`ятку археології - курган №1 курганної групи №1, та земельну ділянку (кадастровий номер 4822080800:14:000:0174) на якій розміщено такий об`єкт площею 0,0116 га, що знаходиться на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, з наступними координатами координати: НОМЕР_6; №2- відстань: 8,58м, координати: НОМЕР_7; №3 - відстань: 8,22 м, координати: НОМЕР_5; №4-відстань: 7,00 м, координати; НОМЕР_8; №5 - відстань: 8,73 м, координати: НОМЕР_9.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій по 3 721 грн 50 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області повернути Миколаївській обласній прокуратурі 5 954 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 40 коп. зайво сплаченого судового збору (платіжна інструкція №1487 (внутрішній номер 367759276) від 11 вересня 2024 року).

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 12 листопада 2024 року.