Рішення

від 28.10.2024 по справі 322/2028/23

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

28 жовтня 2024 рокуСправа № 322/2028/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю: представника позивача адвоката Пономаренка О.О. (в режимі відеоконференції),

представника Відповідача 1 адвоката Шиша А.Б.,

представника Відповідача 3 Гурильова А.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 (Відповідач 1),

ОСОБА_3 (Відповідач 2),

Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області (Відповідач 3),

треті особи: Сторчівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області (Третя особа 1),

Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області (Третя особа 2)

про визнання дій протиправними, частково недійсним наказу та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

Короткий зміст позовних вимог, рух справи.

12 грудня 2023 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому Позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом №4681-3482/0/18-18 від 29.11.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву Позивача щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління від 07.12.2020 №8-9508/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», в частині затвердження документації землеустрою та надання у власність земельні ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 передана у власність ОСОБА_3 ;

- провести припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2323686200:05:005:0014, площею 1,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомою майна: 2245875223236 за ОСОБА_2 ;

- витребувати земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 у ОСОБА_2 : на користь Держави в особі Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

В обґрунтування позову зазначено таке.

Позивач, як учасник антитерористичної операції і учасник бойових дій 11.03.2015 звернувся Відповідача 3 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населених пунктів.

16.04.2015 Відповідачем 3 видано наказ №8-800/15-15-СГ про надання Позивачу дозволу на розроблення проекту документації із землеустрою.

14.07.2017 за зайвою Позивача земельна ділянка зареєстрована в державному реєстрі, і їй та присвоєно кадастровий номер 2323686200:05:005:0014.

13.11.2018 Позивач звернувся до Відповідача 3 із клопотанням про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Втім листом №4681-3482/0/18-18 від 29.11.2018 Відповідач 3 повідомив Позивача, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

10.11.2020 Відповідачем 3 видано наказ 8-8883/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2323686200:05:005:0014.

Наказом Відповідача 3 №8-9508/15-20-СГ від 07.12.2020 земельна ділянка площею кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 передана у власність Відповідача 2.

Про згадані два накази Позивач дізнався 19.01.2022 отримавши відповідь на адвокатський запит.

В подальшому право власності на згадану земельну ділянку перейшло до Відповідача 1 на підставі договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2021.

Узагальненими доводами позову є те, що Відповідач 3 протиправно відмовив Позивачу у затвердженні документації із землеустрою і в подальшому незаконно затвердив відповідний наказ в інтересах Відповідача 2.

Позивач просив стягнути з Відповідача 3 на свою користь судові витрати.

Ухвалою судді від 18 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді від 21 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі; ухвалено її розгляд проводити в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачам строк на подачу відзивів.

11.01.2024 від представника Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх доводів представник зазначив таке.

Відповідач 3 надав дозвіл Відповідачу 2 на розроблення проекту спірної земельної ділянки майже через 2 роки після повідомлення Позивача про недоліки проекту.

Надання дозволу на розроблення проекту одній особі не є підставою для відмови у наданні такого ж дозволу іншій особі.

У Позивача виникло право на захист порушених прав 27.11.2018 - через два тижні з моменту звернення до Відповідача 3 із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, але Позивач скористався ним лише в грудні 2023 року.

Позивачу не відмовлялось у затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, а наведено перелік недоліків проекту, та запропоновано їх усунути, проте він навіть не намагався виправити вказані недоліки.

Оскільки Позивачу не було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, відповідно вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву Позивача щодо відведення спірної земельної ділянки, є безпідставними.

Відповідно до п.2 наказу Відповідача 3 №8-800/15-15-СГ від 16.04.2015 Позивач повинен був подати розроблений проект землеустрою на затвердження до ГУ Держземагенства у Запорізькій області не пізніше ніж у шестимісячний термін з дня прийняття даного наказу. Натомість останній уклав договір про розроблення проекту лише 18.05.2016.

Затягування Позивачем з поданням погодженого проекту землеустрою на затвердження, призвело до того, що один із документів - Довідка із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 30.05.2016 №31-28-0ю2-3938/2-16, яка є невід`ємною частиною проекту, втратила свою чинність 29.05.2017.

Відповідач 1 являється добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Крім цього Відповідач 3 на сьогоднішній день не наділений тими повноваженнями, які Позивач просить суд зобов`язати його вчинити.

Сторчівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області перебуває в стані припинення, тому не має повноважень щодо розпорядження землями.

Крім того, Позивач не наділений повноваженнями представляти інтереси Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, заявляючи вимогу про витребування земельної ділянки у Відповідача на користь держави в особі вказаної сільської ради.

Вказана вимога Позивача стосується витребування майна на користь третьої особи, що також є незаконним.

Вимоги Позивача в частині визнання недійсним та скасування наказу Відповідача від 07.12.2020 №8-9508/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», в частині затвердження документації землеустрою та надання у власність вказаної земельні ділянки Відповідачу 2, проведення припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на вказану земельну ділянку за Відповідачем 1 та витребування вказаної земельної ділянки у Відповідача 1 на користь Держави в особі Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, є передчасними.

Просив в задоволенні позовної заяви відмовити і стягнути з Позивача на користь Відповідача 1 понесені ним судові витрати.

12.01.2024 від представника Відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву.

Узагальненими доводами відзиву є те, що Відповідач 3 правомірно відмовив Позивачу у затвердженні документації із землеустрою.

Відповідач 3 з 27.05.2021 не має повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, які розташовані на території органів місцевого самоврядування ділянка, відноситься до компетенції місцевих рад. В даному випадку це є Сторчівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області.

Вимоги Позивача про визнання протиправною відмови Відповідача 3 (п.2 прохальної частини позову) і зобов`язання Відповідача 3 повторно розглянути заяву (п.3), заявлені із пропуском позовної давності.

Проект землеустрою, який подавався ОСОБА_3 , не містив недоліків, Позивачу на той час лише планувалася передача у власність спірна земельна ділянка, втім він не був її власником, отже вона перебувала в державній власності, тому підстави для визнання недійсним та скасування наказу Відповідача 3 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» в частині затвердження документації землеустрою та надання у власність земельні ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 передана у власність ОСОБА_3 , відсутні.

У Позивача відсутнє право звернення до суду з позовною вимогою про витребування спірної земельної ділянки у Відповідача 1 на користь держави в особі Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, оскільки Позивач не є власником земельної ділянки. Сторчівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області в свою чергу не звертався із відповідними позовними вимогами до Відповідача 3.

Просив в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Також представником Відповідача 3 подана заява про застосування строків давності.

В обґрунтування заяви зазначено таке.

Відповідно до останнього абзацу листа від 29.11.2018 №4681-3482/0/18-18 Позивачу роз`яснено про те, що для отримання додатків до заяви про затвердження документації із землеустрою йому необхідно було звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

27.03.2019 позивачем були отримані додатки до зазначеної заяви.

Отже позивач міг дізнатись про наявність листа від 29.11.2018 № 4681 -3482/0/18-18. 27.03.2019 і навіть раніше, оскільки йому було відомо про необхідність отримання додатків до його заяви.

Просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог, зазначених у п.п.2 і 3 прохальної частини позовної заяви.

22.01.2024 представником Позивача подані відповіді на відзиви Відповідачів і пояснення щодо строків давності.

Узагальненими доводами на відзив Відповідача 1 є те, що після розроблення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку та присвоєння кадастрового номеру Позивач звертався до Відповідача 3 з заявою про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак Відповідачем 3 фактично було відмовлено у затвердженні затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що оформлено відповідним листом.

Землевпорядна організація, яка здійснювала розробку документації повідомила, що документація виготовлена відповідно до законодавства, що підтверджується присвоєнням кадастровго номеру, а зауваження викладені в Відповідача 3 свідчать про небажання реєструвати документацію, що не є підставою для відмови у державній реєстрації, тому необхідно звертатися до суду.

Позивачем велася переписка з Відповідачем 3 з метою досудового врегулювання спору та підготування документів.

Однак, оскільки Позивач є військовослужбовцем, та неодноразово брав участь на той час в АТО, останній не зміг одразу звернутися до суду з позовом. Крім того у 2020 року на території України поширилася короновірусна хвороба, а згодом військова агресія російської федерації проти України, що теж вплинуло на строки звернення до суду з позовом.

В обґрунтування відповіді на відзив Відповідача 3 зазначив таке.

На момент звернення Позивача до Відповідача 3 у нього були повноваження розпоряджатися спірною земельною ділянкою, тому вимога про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом № 4681-3482/0/18-18 від 29.11.2018 відноситься саме до цього Відповідача, а не до Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району.

Позивач не просить щоб суд зобов`язав Відповідача 3 затвердити документацію із землеустрою, а лише просить повторно розглянути заяву позивача.

Недобросовісність дій Відповідача 3 полягає в тому, що на момент подання клопотання Позивачем, Відповідач 3 повинен був затвердити документації, або відмовити у її затвердженні. Таке поняття як усунення недоліків не існує. За умови винесення Відповідачем 3 рішення (наказу) про відмову у затвердженні, Позивачу було б зрозуміло, щодо необхідності звертатися до суду за захистом своїх прав та оскаржувати це рішення.

Перевірити обставини, щодо відсутності недоліків у проекті землеустрою, який був виготовлений на замовлення ОСОБА_3 можливо тільки дослідивши згаданий проект.

Підставою для витребування майна є незаконність вибуття земельної ділянки, а на момент незаконного вибуття земельної ділянки власником спірної ділянки була Держава Україна, Позивач в свою чергу є громадянином України, тобто відноситься суспільства Держави України, а тому має право заявляти такі позовні вимоги.

Правовідносини з приводу яких вирішується спір у даній справі є подібним до правовідносин, які є предметом розгляду у справі №688/2908/16-ц.

Щодо строків давності, окрім подібних за змістом доводів, які вказувались у відповідях на відзиви, представник Позивача зазначив також те, що у 2021 році позивачу призначався адвокат від центра БПД, який займався збиранням доказів та підготуванням позовної заяви.

В подальшому адвоката Позивача - Сенька С.М. було мобілізовано, тому центром безоплатної правової допомоги 10 червня 2022 року здійснено заміну адвоката.

Оскільки у 2022 році у зв`язку з військової агресією російської федерації реєстри були закриті, представник позивача не міг отримати необхідно інформація з ДЗК для підготування позовної заяви, вже після отримання інформації з ДЗК була підготовлена позовна заява. Тільки 19 січня 2022 року з листа-відповіді №29-8-0.302-441/2-22 на адвокатський запит Позивачу стало відомо про порушення свого права, а саме про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 2323686200:05:005:0014 передана у власність ОСОБА_3 .

Також посилався на п.п.12, 13 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Вважав, що підстави для застосування строків позовної давності щодо частни позовних вимог відсутні.

Ухвалою судді від 14.03.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Новомиколаївську селищну раду Запорізького району Запорізької області.

В рамках підготовчого провадження у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 витребовувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 земельна ділянка площею 1,0000 га, який надано не було, про що повідомлено суд (т.1 а.с.199).

Також у державного нотаріуса Новомиколаївської державної нотаріальної контори Євграфової Олени Миколаївни витребовувалась належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу земельної ділянки №1 від 5 січня 2023 року та документів на підставі якого його було вчинено.

Крім цього представником Позивача на стадії підготовчого провадження і під час судового розгляду (повторно, із більшим обґрунтуванням) заявлялось клопотання про виклик і допит спеціалістів (інженерів-землевпорядників). Зі змісту клопотання випливало, що згадані особи мали підтвердити те, що виготовлена ними на замовлення Позивача проектна документація не містила недоліків. З огляду на приписи ст.74 ЦПК України суд відмовив у задоволенні клопотання, адже пояснення інженерів-землевпорядників в контексті доказового значення могли мати значення як показання (свідків), втім про допит їх в якості свідків сторона позивача клопотання не заявляла. До того ж і в цьому контексті представники відповідачів висловлювали заперечення адже показання вказаних осіб могли носити упереджений характер.

За клопотанням представника Відповідача 1 до матеріалів справи долучені документи на підтвердження судових витрат.

Ухвалою суду від 15.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач 2 викликався в судові засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, втім, як на підготовчому провадження, так і під час судового розгляду в жодне з судових засідань не прибув.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи своїх заяв по суті і заперечували проти доводів протилежної сторони.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

11 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі ГУ ДЗК) із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0000 га, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради (т.1 а.с.15).

ГУ ДЗК видано наказ №8- 800/15-15-СГ від 16.04.2015 (т.1 а.с.14). Цим наказом зокрема, надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь рілля). Орієнтовна площею 1,0000 га. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Наказано ОСОБА_1 подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження до ГУ ДЗК не пізніше ніж у шестимісячний термін з дня прийняття даного наказу.

Наказано начальнику управління Держземагенства у Вільнянському районі при наданні розробником проекту землеустрою, забезпечити в установленому порядку:

розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на предмет погодження;

реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Інвара» виконало проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було розглянуто і погоджено начальником управління Держземагенства у Вільнянському районі про що складено відповідний висновок №330/41-16 від 27.09.2016 (т.1 а.с.48).

14.09.2017 відділом у Новомиколаївському районі ГУ ДЗК зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 (т.1 а.с.50).

13.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДЗКіз клопотанням (вх. №П-4681/0/17/18) про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (що не заперечувалось сторонами і випливало з матеріалів цивільної справи).

Листом ГУ ДЗК№4681-3482/0/18-18 від 29.11.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а саме:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не повній мірі відповідає Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686;

- номер наказу «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» в завданні на розроблення проекту землеустрою вказаний невірно;

- оновити термін дії довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та-розподіл їх за Власниками земель, землекористувачами угіддями;

- прописати кадастровий номер земельної ділянки в матеріалах проекту.

Запропоновано звернутися до розробника документації для усунення зауважень.

Повідомлено ОСОБА_1 про механізм отримання додатків до заяви (т.1 а.с.57).

27.03.2021 ОСОБА_1 отримав в ГУ ДЗК повний пакет документів до заяви (клопотання) про затвердження документації із землеустрою йому необхідно було звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (т.1 а.с.121).

10.11.2020 ГУ ДЗК видано наказ №8-8883/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2323686200:05:005:0014 (що не заперечувалось сторонами і випливало з матеріалів цивільної справи).

07.12.2020 ГУ ДЗК видано наказ №8-9508/15-20-СГ, яким затверджено розроблений ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту; передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту зокрема ОСОБА_3 площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 (т.1 а.с.56).

05.01.2021 право власності на земельну ділянку розташованої на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_2 (т.1 а.с.55, 178-211).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями ч.1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми ЦК України, Земельного Кодексу, ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст.50 ЗУ «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовляється у разі формування земельної ділянки.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, внесення відомостей про ділянку до Державного земельного кадастру.

Порядок безоплатної приватизації (набуття права власності на землю) врегульовано ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Позивачем для реалізації свого права фактично було пройдено усі згадані етапи крім завершального, оскільки поданий ним проект землеустрою не був затверджений (формально Позивачу запропоновано звернутися до розробника документації для усунення зауважень, а фактично відмовлено у затвердженні).

Зі змісту положень ст.186-1 ЗК України випливає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Отже суд вважає, що доводи сторони Позивача про неправомірну відмову Відповідача 3 щодо затвердження поданого ним проекту є слушними, оскільки зауваження, які наведені у листі ГУ ДЗК№4681-3482/0/18-18 від 29.11.2018 мали бути зроблені не на завершальному етапі оформлення права власності на земельну ділянку, а на попередньому - на стадії погодження проекту землеустрою.

Водночас положеннями ч.ч.9, 10 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Втім рішення Відповідача 3 щодо не затвердження поданого Позивачем проекту останнім в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалось. Ба більше, фактично Позивач частково погодився з цим рішенням, оскільки зі змісту його заяв по суті випливало, що він звертався до Землевпорядної організації, яка здійснювала розробку документації щодо зауважень, а та в свою чергу повідомила йому, що документація виготовлена відповідно до законодавства, і про доцільність звернення до суду.

В результаті спір, з публічно правового характеру, перетворився в приватноправовий, адже в подальшому право власності на спірну земельну ділянку було отримано ОСОБА_3 , після чого воно перейшло до ОСОБА_2 .

Вимога Позивачапро зобов`язанняГУ ДЗКповторно розглянутийого заяву щодо відведення земельної ділянки і передачу її у власність є беззмістовною з огляду на те, що після 27.05.2021 набрав законної сили Закон України від 28.04.2021 №423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», відповідно за умов повороту виконання рішення розпорядником спірної земельної ділянки є орган місцевого самоврядування на території якого розташована земельна ділянка, а ГУ ДЗК на теперішній час не має повноважень розглядати заяву Позивача.

Також суд не погоджується з доводами Позивача про незаконність наказу ГУ ДЗК від 07.12.2020 № 8-9508/15- 20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» і посилання цьому контексті на правовий висновок від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, з огляду на таке.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду окрім іншого зокрема виснувала, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Правовідносини, які розглядались у справі №688/2908/16-ц, хоча і близькі за змістом до тих які є предметом цієї справи, однак не є аналогічними, а обставини за яких відповідним органом виконавчої влади увалювалися рішення щодо земельної ділянки є відмивними від тих, які мали місце у даній справі.

Відповідачем 3 було встановлено, що поданий Позивачем проект землеустрою не в повній мірі відповідав вимогам Законодавства.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 №756/8056/19). Отже висновок Відповідача 3 щодо проекту землеустрою Позивача останнім не спростований, адже стороною Позивача не заявлялося клопотання про призначення експертизи, на вирішення якої не ставилися відповідні питання (чи відповідає розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?). Позивач стверджував, що після отримання відповідних пояснень від Землевпорядної організації (вже після того як отримав в ГУ ДЗК весь пакет документів), він вів переписку з ГУ ДЗК з метою досудового врегулювання спору та підготування документів, втім доказів цих тверджень суду не надано.

За наведених обставин, враховуючи той факт, що станом на 10.11.2020 спірна земельна ділянка все ще перебувала в державній власності підстав для відмови ГУ ДЗК у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою фактично не було. Розроблений ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту (зокрема і спірної земельної ділянки) відповідав вимогам законодавства (принаймні протилежного не доведено), тому і підстави визнавати незаконним і скасувати відповідний наказ в частині затвердження документації землеустрою та надання у власність земельні ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 ОСОБА_3 , відсутні.

Підстави припинення права власності особи на майно визначені ч.1 ст.346 ЦК України. Відповідно до ч.2 цієї ж статті право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Водночас таких підстав під час судового розгляду не встановлено, отже вимога щодо проведення припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку також є необґрунтованою.

Крім цього незалежно від тієї обставини, що у 2018 році ГУ ДЗК без належних правових підстав відмовило у затвердженні проекту із землеустрою ОСОБА_1 , витребувати земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер: 2323686200:05:005:0014 у ОСОБА_2 на користь Держави в особі Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області є неможливим, оскільки, по-перше, згадана сільська рада перебуває у стані припинення, а розпорядником земель розташованих на території, зокрема і Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, є Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області, а по-друге, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, тоді як Позивач право власності на вказану земельну ділянку не набув.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що задоволення першої позовної вимоги (визнання протиправною відмову у затвердженні проекту землеустрою) не відновить права Позивача суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України).

При відкритті провадження суд дійшов висновку що Позивач звільнений від сплати судового збору оскільки спір стосувався зокрема можливості реалізація права Позивача, як учасника бойових дій, на отримання у власність земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Положеннями ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з наданими представником Відповідача 1 документами, судові витрати на правничу допомогу становлять 37240,40 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.ч.4 - 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п.268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її категорію і складність, положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача 1 виключивши з них час на очікування представника в суді, а також зменшити витрати щодо складання клопотань про доручення доказів, усього до 16107,40 грн, (7000,00 грн - відзив; 7000,00 грн участь в судових засіданнях, 2000,00 грн два клопотання про доручення доказів, 107,40 грн - оплата поштових послуг пов`язаних з розглядом справи).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 16107,40 грн (шістнадцять тисяч сто сім гривень 40 копійок).

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач 1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач 2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

- відповідач 3: Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код 39820689,

- третя особа 1: Сторчівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області, 70112, Запорізька область, Запорізький район, с. Сторчове, вул. Центральна, буд. 12, ідентифікаційний код 04352210,

- третя особа 2: Новомиколаївська селищна раду Запорізького району Запорізької області, 70101, Запорізька область, Запорізький район, смт Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34, ідентифікаційний код 20509622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 07.11.2024.

Суддя Р.О. Губанов