Рішення

від 05.11.2024 по справі 335/1509/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1509/24 2/335/1287/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

прокурора Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області Лисенко І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка», про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2024 заступник керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_2 ,третя особа: ПП «Агрофірма ім. Шевченка», про конфіскацію земельної ділянки, в якому просив припинити громадянці російської федерації ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 від 17.04.2012, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2 , адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,3437 га кадастровий номер 2324283500:05:004:0200, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2019, номер відомостей про речове право 32485504, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1179387923242, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689). Стягнути з ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог прокурор посилався на те, ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом номер 982 від 22.07.2019 після смерті ОСОБА_3 , набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,3437 га кадастровий номер 2324283500:05:004:0200 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Рішенням приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І. від 22.07.2019 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1179387923242, номер відомостей про речове право - 32485504.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником ділянки і на цей час, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №363231917 від 25.01.2024.

Крім того, встановлено, що 14.03.2005 між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма ім. Шевченка» укладено договір оренди означеної земельної ділянки строком на 10 років (п. 7 договору). Відповідно до додаткової угоди від 22.01.2015 до вказаного договору його дію продовжено на 12 років. Відлік нового строку дії договору починається з дня, наступного за днем закінчення строку, встановленого п. 7 договору.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір є чинним на цей час, а орендодавцем за договором є ОСОБА_2 відповідно до п. 37 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (інше речове право переходить до спадкоємця).

Окружною прокуратурою 04.10.2023 до Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області скеровано відповідний лист з метою з`ясування питання чи отримувала ОСОБА_2 громадянство України, чи документувалась паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідками на тимчасове або постійне проживання на території України, а також чи наявні дані щодо адрес проживання вказаної особи на території України.

У відповідь на вказаний лист Управлінням ДМС 24.10.2023 надано відповідь, що згідно з обліками ВПРЕ Управління ДМС у Запорізькій області та за даними бази ДМС «ЄІАС УМП» ІП «Заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року» відділу ВОМІРМП, відділу громадянства, відділу у справах іноземців та осіб без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована посвідкою НОМЕР_1 від 17.04.2012, орган видачі 2301. Паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась.

Таким чином, ОСОБА_2 отримала спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення у порядку спадкування саме як іноземець.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 22.07.2019 по даний час) не відчужила її, вимоги ч.ч. 3 ст. 81, ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, та ч. 5 с. 41 Конституції України, позивач вважає, що є підстави для конфіскації ділянки на користь держави, у зв`язку з чим, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 вказаний позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області Лисенко І.С заявлений позов підтримала, просила задовольнити.

У судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мірошнік О.П. підтримала думку прокурора, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку,шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті суду, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзив на позов не подавала.

Третя особа ПП «Агрофірма ім. Шевченка», яка про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала.

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст.280,281 ЦПК України, за згодою позивача, суд розглянув справу в порядку заочного розгляду.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом номер 982 від 22.07.2019 після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,3437 га кадастровий номер 2324283500:05:004:0200 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до рішення приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І. від 22.07.2019 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1179387923242, номер відомостей про речове право - 32485504.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником ділянки по даний час, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №363231917 від 25.01.2024.

1 4.03.2005 між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма ім. Шевченка» укладено договір оренди означеної земельної ділянки строком на 10 років (п. 7 договору). Відповідно до додаткової угоди від 22.01.2015 до вказаного договору його дію продовжено на 12 років. Відлік нового строку дії договору починається з дня, наступного за днем закінчення строку, встановленого п. 7 договору.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір є чинним на цей час, а орендодавцем за договором є ОСОБА_2 відповідно до п. 37 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (інше речове право переходить до спадкоємця).

Окружною прокуратурою 04.10.2023 до Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області скеровано відповідний лист з метою з`ясування питання чи отримувала ОСОБА_2 громадянство України, чи документувалась паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідками на тимчасове або постійне проживання на території України, а також чи наявні дані щодо адрес проживання вказаної особи на території України.

Управлінням ДМС 24.10.2023 у відповідь на вказаний лист було надано відповідь, що згідно з обліками ВПРЕ Управління ДМС у Запорізькій області та за даними бази ДМС «ЄІАС УМП» ІП «Заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року» відділу ВОМІРМП, відділу громадянства, відділу у справах іноземців та осіб без громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована посвідкою НОМЕР_1 від 17.04.2012, орган видачі 2301. Паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась.

Таким чином, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,3437 га з кадастровим номером 2324283500:05:004:0200 перебуває у власності громадянки російської федерації у порядку спадкування саме як іноземець.

Стаття 13Конституції України визначає, що земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗемельним кодексом України.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права приватної власності на землю, відповідно дост. 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших нормЗК України, суб`єктами права приватної власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України).

Проте, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України).

Відповідно до вимог п. п. «д», «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. «в» ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.ч. 1, 2ст. 145 Земельного кодексу України).

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

За приписами п. 10 ч. 1 ст.346ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 ЦК України, встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість (ч.ч. 1, 2ст. 153 Земельного кодексу України).

Частиною 5 ст. 41 Конституції Українивизначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Крім того, суд також враховує, що згідно з п.п. 1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 8 вказаного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч.ч. 2, 4ст. 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду позовом в інтересах держави, оскільки доданими до позовної заяви доказами підтверджується, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у відповідь на запит прокурора щодо вжиття заходів з усунення вказаного порушення земельного законодавства повідомило, що воно не володіло даною ситуацією, перебуває в простої, обумовленим введенням на території України воєнного стану у зв`язку із збройною агресією РФ та позбавлене можливості звернутись до суду із позовною заявою про конфіскацію спірної земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заявлені належною особою, а обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права.

Крім іншого, суд бере до уваги також доводи прокурора про те, що задоволення позову у цій справі не призведе до порушення прав позивача, передбачених статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке втручання у право позивача буде законним, буде переслідувати публічний інтерес та буде пропорційним до мети, з якою таке втручання відбудеться.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_2 існували перешкоди самостійно чи за допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

Враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, той факт, що відповідач є громадянкою російської федерації, яка упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, суд приходить до беззаперечного висновку, що наявні підставі для її конфіскації у власність держави, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.

Із врахуванням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка», про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 від 17.04.2012, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2 , адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,3437 га кадастровий номер 2324283500:05:004:0200, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2019, номер відомостей про речове право 32485504, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1179387923242, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 від 17.04.2012, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2 , адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (адреса: вул. Байбулатова, 22, м. Мелітополь, 72319; адреса тимчасової дислокації: вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002; розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ЄДРПОУ 39820689, місцезнаходження: вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 від 17.04.2012, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2 , адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 ;

Третя особа:Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка», ЄДРПОУ 30791194, адреса: вул. Гагаріна, 80, с. Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, 70.

Суддя В.О. Макаров