Постанова

від 05.11.2024 по справі 504/528/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5751/24

Справа № 504/528/21

Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Садаклієва Івана Ілліча, представника ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 травня 2024 року про призначення експертизи, постановлену під головуванням судді Вінської Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа Русских Світлана Борисівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення спільної сумісної власності, виділ майна в натурі, витребування майна у добросовісного набувача, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення спільної сумісної власності, виділ майна в натурі, витребування майна у добросовісного набувача.

25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Русских С.Б. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення спільної сумісної власності, виділ майна в натурі, витребування майна у добросовісного набувача.

Під час розгляду справи, представник позивача - адвокат Лісовська М.М. звернулася до суду з клопотанням про призначення експертизи, в якій просила призначити судову будівельно-технічну експертизу для виявлення варіантів поділу та користування будинком та земельною ділянкою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 травня 2024 року клопотання представника позивача адвоката Лісовської М.М. задоволено.

Призначена судова будівельно-технічна експертиза для виявлення варіантів поділу та користування будинком та земельною ділянкою, на яку поставлені наступні питання:

1. Яка дійсна ринкова вартість станом на час проведення експертизи будинку, земельної ділянки на якій знаходився спірний будинок на час розлучення площею 1360 кв. м. з кадастровим номером 5122782600:04:001:0136 та господарських будівель за адресою:

АДРЕСА_1 . Чи можливо поділити в натурі будинок що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з дотриманням рівності ідеальних часток у співвідношенні 1/2 і 1/2?

3. Які можливі варіанти поділу в натурі будинку земельної ділянки та господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з відступом від розміру ідеальних часток у співвідношенні 1/2 і 1/2?

Проведення експертизи доручено судовому експерту Митнікову Г.П., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Зобов`язано відповідачів надати на вимогу експертів для огляду і обстеження об`єкт дослідження, не чинити перешкоди експертам при проведенні експертизи.

Роз`яснено експертам право заявляти клопотання про подання додаткових матеріалів і зразків.

На час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Садаклієв І.І., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та поновити провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що клопотання про призначення експертизи було подано з порушенням порядку подання доказів, передбаченого ч. 2 ст. 83 ЦПК України, чим порушений принцип змагальності сторін, позбавивши апелянта та інших відповідачів права на справедливий суд.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року приватний нотаріус Русских С.Б. не з`явилася, була сповіщена належним чином (а.с. 51 т. 3).

Від приватного нотаріуса Русских С.Б. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 52 т. 3).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Садаклієва І.І., ОСОБА_3 , її представника адвоката Грицюка О.О., ОСОБА_4 , адвоката Лісовської М.М., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення спільної сумісної власності, виділ майна в натурі, витребування майна у добросовісного набувача.

25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Русских С.Б. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення спільної сумісної власності, виділ майна в натурі, витребування майна у добросовісного набувача, в якому просив передати йому у власність шляхом виділення 1/2 частки в натурі, враховуючи розмір майна станом на час розірвання шлюбу, оскільки вважає, що ОСОБА_3 незаконно відчужила його часту у спільному сумісному майні подружжя чим порушила його право співвласності на майно. Також зазначив, що ним збудований будинок під час шлюбу з ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи, представник позивача - адвокат Лісовська М.М. звернулася до суду з клопотанням про призначення судової будівельно-технічно експертизи, на вирішення якої просила поставити наступні питання:

1. Яка дійсна ринкова вартість станом на час проведення експертизи будинку, земельної ділянки на якій знаходився спірний будинок на час розлучення площею 1360 кв. м. з кадастровим номером 5122782600:04:001:0136 та господарських будівель за адресою:

АДРЕСА_1 . Чи можливо поділити в натурі будинок що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з дотриманням рівності ідеальних часток у співвідношенні 1/2 і 1/2?

3. Які можливі варіанти поділу в натурі будинку земельної ділянки та господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з відступом від розміру ідеальних часток у співвідношенні 1/2 і 1/2?

В обґрунтування клопотання зазначила, що призначення експертизи необхідне для виявлення варіантів поділу та користування майном, а саме будинком та земельною ділянкою.

Задовольняючи клопотання представника позивача адвоката Лісовської М.М. про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції враховуючи заявлені позовні вимоги, виходив з того, що призначення будівельно-технічної експертизи необхідне для з`ясування можливості поділу майна в натурі та варіантів такого поділу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч. 1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Положеннями частини п`ятої статті 104 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з нормами ст.ст. 102, 106 ЦПК України, а також положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК України, Законом України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII («Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5), та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Суд першої інстанції, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення клопотання представника позивача адвоката Лісовської М.М., оскільки для з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання, у справі необхідно призначити судову будівельно-технічну експертизу для з`ясування можливості поділу майна в натурі та варіантів такого поділу.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги адвоката Садаклієва І.І., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що клопотання про призначення експертизи було подано з порушенням порядку подання доказів, передбаченого ч. 2 ст. 83 ЦПК України, чим порушений принцип змагальності сторін, позбавивши апелянта та інших відповідачів права на справедливий суд, колегія суддів залишає без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дискрецією встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази, надавати їм оцінку для виконання завдання цивільного судочинства наділені суди першої інстанції.

Питання про прийняття доказів спершу вирішується під час їх представлення суду.

Вирішуючи це питання, суд перевіряє наявність у ньому інформації, яка має значення для справи, - належність доказу і відповідність доказу закону - допустимість (ст.ст. 77, 78 ЦПК України). Допустимість не пов`язується з фактичними даними, а стосується тільки процесуальної форми доказів.

Допустимість проявляється у двох аспектах: негативний, коли право визнає недопустимими докази, що одержані з порушенням закону; позитивний, коли певні обставини відповідно до законодавства повинні бути підтверджені тільки певними засобами доказування.

Одним із засобів встановлення обставин справи є висновок судового експерта.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як засіб доказування висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України, та може бути відхилений мотивованим судовим рішенням (ст. 110 ЦПК України).

Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється ст.ст. 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-XII та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.

Оскільки, цивільним процесуальним законодавством кожній особі, яка звернулась до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи інтересу, надається право обґрунтувати свої доводи даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги, враховуючи наведені обставини та положення закону, для з`ясування фактичних обставин справи та перевірку їх доказами, для повного та об`єктивного вирішення спору, в яких потрібні спеціальні знання, суд обґрунтовано дійшов висновку про доцільність призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для встановлення обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Садаклієва Івана Ілліча, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 листопада 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова