Рішення

від 06.12.2007 по справі 1/360-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06.12.2007                                                             

  Справа №  1/360-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Губіної І.В. при секретарі

О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

Відкритого акціонерного  товариства  "Херсонський суднобудівний завод"

до

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон 

про   стягнення 5156 грн. 25 коп.                              

та зустрічного позову приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до відкритого акціонерного

товариства "Херсонський суднобудівний завод"

про визнання недійсним   п.3.2.5 договору від 01.12.2000 року

за участю

представників сторін:

від

позивача:Тодавчич С.М. - ю/к, дор. № 759/70-43-"П" від 14.11.06р.

від 

відповідача - ОСОБА_2 - представник, дор. № 395381 від 05.10.07р.

ВАТ "Херсонський суднобудівний

завод" звернулося до суду з позовом 

про стягнення з ПП ОСОБА_1 заборгованості по договору  про сумісну діяльність від 01.12 2000 року в сумі

5166,25 грн.   

Позивач обгрунтовує свої вимоги

тим, що у відповідності з умовами цього договору товариством  відповідачеві переданий автомобіль  для 

вивезення побутових відходів. За користування цим автомобілем  підприємець зобов'язаний був щорічно

відшкодовувати товариству сплату останнім транспортного податку, який

сплачується ним за цей автомобіль.

Відповідач з позовом не

згодний.  Ним пояснено, що підприємець не

є платником транспортного  податку  і тому не зобов'язаний його сплачувати.

Він звернувся до суду із  зустрічним позовом  про визнання недійсним п.3.2.5 договору від

01.12.2000 року укладеного ним з господарським відокремленим структурним

підрозділом  "Трансавтосервіс ДП "Херсонський

суднобудівний завод"  про сумісну

діяльність №447/53 з підстави, що викладена 

ним  вище.

Заслухавши представників сторін,

вивчивши матеріали справи, суд

в с т а н о в

и в:

Між господарським відокремленим

структурним підрозділом 

"Трансавтосервіс ДП "Херсонський суднобудівний завод"

(сторона-1) правонаступником якого є позивач по справі -ВАТ "Херсонський

суднобудівний завод" та ПП ОСОБА_1 (сторона-2) 01.12.2000 року укладений

договір про сумісну діяльність №447/53, для досягнення загальних господарських

цілей, а саме виконання робіт по вивозу твердих побутових відходів ( далі ТПВ)

з території підприємства та міста на місцеве сховище. Сторона -1 по цьому

договору, тобто  вказаний  вище відокремлений структурний підрозділ

позивача по справі, зобов'язалась передати підприємцю сміттєвоз на базі

автомобілю КАМАЗ,НОМЕР_1. Стороні-1 сторона-2 зобов'язана була перерахувати

24340 грн. у виразі попередньої оплати за вісь період сумісної діяльності, а

сторона-2 отримувати дохід від виконаних робіт по вивозу ТПВ у повному обсязі.

Пунктом 3.1.3 договору сторони

встановили, що сторона-2, тобто відповідач по справі, щорічно компенсує витрати

стороні-1 по сплаті страхування автомобілю 

витрат по оплаті транспортного податку, техогляду згідно до тарифів для

цього виду автомобілю.

Суд спочатку розглядає зустрічний

позов, так як від його вирішення залежить розгляд первісного позову. Позивач по

зустрічному позову вважає, що визначений у п.3.1.5 договору  його обов'язок відноситься до сплати податку

з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Але

відповідно до Закону "Про податок з власників транспортних засобів та

інших самохідних машин і механізмів" платниками цього податку є лише

юридичні та фізичні особи, які мають автомобілі та інші самохідні машини і

механізми на праві власності. Він за спірним договором є лише користувачем

автомобілю марки КАМАЗ,НОМЕР_1, а його власником -позивач по справі.

Відповідач по зустрічному позову

заперечує проти цього, пояснивши, що платником цього виду податку є саме він,

як власник транспортного засобу, а підприємець лише відшкодовує йому сплачену

суму податку за вказаний автомобіль, оскільки фактично ним користується і

отримує доходи за його користування.

Суд вважає, що  зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Дійсно, відповідно до Закону

"Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів" платниками цього податку є власники транспортних засобів та

інших самохідних машин і механізмів, тобто підприємства, установи, організації,

які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України та

іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні,

згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно

до  статті 2 цього Закону є об'єктами

оподаткування.

Власником автомобілю КАМАЗ,НОМЕР_1

є ВАТ "Херсонський суднобудівний завод, який звітується перед податковим

органом по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів та сплачує його до бюджету. Цей факт повністю підтверджено

матеріалами справи, а саме податковими розрахунками податку з власників

транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та документами, що

підтверджують сплату товариством цього виду податку до місцевого бюджету.

ПП ОСОБА_1 лише компенсує заводу

витрати по сплаті транспортного податку, як фактичний користувач автомобілю.

За таких обставин суд відмовляє ПП

ОСОБА_1 у задоволені її зустрічного позову.

Після укладення договору між

сторонами виникли господарські відносини.

Розглядається питання щодо розгляду

первісного позову.

Статтею  193  ГК

України  встановлено, що суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання  належним чином

і в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених

законом, не допускається.

Відповідачем не у повному обсязі

виконані  договірні зобов'язання, які на

нього покладені договором  тобто

зобов'язання по  відшкодуванню позивачеві

вказаних вище витрат за  3, 4 квартали

2004 року, 2005, 2006 та1 кв. 2007 року, чим порушені умови договору та  норми вказаної вище статті ГК України.

Позивачем доведено факт сплати ним

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

(транспорного податку), шляхом надання ним розрахунків, які фактично є

податковими деклараціями по цьому виду податку, у тому числі і  за вказаний вище період. З цих розрахунків,

випливає, що за автомобіль марки КАМАЗ,НОМЕР_1 за 3-4 кв. 2004 року позивач

зобов'язаний був  перерахувати до бюджету

транспортний податок : за 3,4 квартал 2004 року - 814,50 грн., за 2005 рік-1628

грн., за 2006 рік -2171 грн., і за 1 кв. 2007 року542,75 грн.  З 

виписів з банківського рахунку позивача, які є у матеріалах справи

випливає, що зазначені суми перераховані ним до відповідного бюджету у повному

обсязі.

 При повторному розгляді справи після перерви у

судовому засіданні відповідач фактично проти суми позову вже не заперечував,

тому звернувся з клопотанням про надання йому відстрочки виконання судового

рішення.

Позивач проти цього заперечує.

Відповідно до п.1 ст. 121 ГПК

України при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або

роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням

прокурора, або його заступника, або за своєю ініціативою, господарський суд у

виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або

розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.  При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін

на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає і

господарський суд не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки або

розстрочки виконання судового рішення. Вирішуючи питання про  відстрочку або розстрочку виконання рішення,

суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини

боржника та інші обставини справи.

Встановлено, що  у відповідача фактично відсутні кошті на його

банківському рахунку, що підприємець ОСОБА_1 як фізична особа  має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, а

її чоловік знаходиться на стаціонарному лікуванні в  інституті онкології. За таких обставин, суд

вважає, що у відповідача дійсно існують причини, що ускладнюють виконання ним

судового рішення  і тому задовольняє його

клопотання. і надає йому розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців,

рівними частинами від суми, що стягується.

Відповідач зобов'язаний

відшкодувати позивачу його витрати по сплаті держмита та вартості

інформаційно-технічних послуг судового процесу 

(судові витрати).

З урахуванням викладеного,

керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 121 ГПК України, суд

в и р і ш и

в:

1.У задоволенні зустрічного позову

приватному підприємцю ОСОБА_1 відмовити.

2.Первісний

позов задовольнити

3.Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1, мешканки м. Херсона, АДРЕСА_1, ідент. код  НОМЕР_2( р/рахунок НОМЕР_3 у ХФ КБ

"Західінкомбанк", МФО НОМЕР_4) на користь  відкритого акціонерного товариства

"Херсонський суднобудівний завод" код ЄДРПОУ 14308500 на р/рахунок №

26008029801179 ХФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 352651 основний борг в

сумі 5156(п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 25 коп.  та судові 

витрати позивача на загальну суму -203(двісті три) грн.  

4.Надати приватному підприємцю

ОСОБА_1 розстрочку виконання судового рішення по основному боргу з дня

набрання рішенням законної сили строком на 12 місяців щомісячно рівними

частинами, у тому числі перші 11 місяців по 

430 грн. щомісячно, а останній 12-ий місяць- 426 грн. 25 коп.

5. Наказ видати з дня набрання

рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                     

І.В. Губіна

           Дата підписання рішення 11.12.07р.

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України