Постанова

від 17.01.2008 по справі 1/360-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/360-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2008 року                                                                                   Справа № 1/360-07  

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.83-84);

відповідача –Самокиш А.В., дов. № б/н від 12.09.2007р.;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський електромеханічний завод” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007 року                                    

у справі № 1/360-07                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар”, м.Вознесенськ, Миколаївська область                       

до відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський електромеханічний завод”, м.Дніпропетровськ                                       

про стягнення 15 419 грн. 45 коп.  

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. (суддя Рудь І.А.) по справі № 1/360-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар”, м.Вознесенськ, Миколаївська область (далі –ТОВ “Сонар”) до відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський електромеханічний завод”, м.Дніпропетровськ (далі –ВАТ “Дніпропетровський електромеханічний завод”) про стягнення 15 419 грн. 45 коп. позов було задоволено в повному обсязі та з відповідача на користь позивача було стягнено 14 849 грн. 40 коп. основного боргу, 166 грн. 23 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 403 грн. 82 коп. –3% річних, 154 грн. 19 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої продукції, в якості норм матеріального права суд першої інстанції послався на ст.ст.205, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст..193 Господарського кодексу України.     

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ВАТ “Дніпропетровський електромеханічний завод” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, також посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи, зокрема:

          - господарським судом порушено вимоги ст.ст.173, 174, 220, 221 Господарського кодексу України, ст.ст.612, 613, 628, 530 ЦК України;

          - господарським судом порушено вимоги ст.ст.4-2, 32, 33, 34 ГПК України;     

          - господарським судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази отримання рахунку-фактури відповідачем, вимога про оплату у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України не заявлялась, а господарським судом безпідставно зроблено висновок про те, що видаткова накладна № РН-0001869 є вимогою про оплату продукції.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ТОВ “Сонар” м.Вознесенськ Миколаївської області –проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

04.04.2006р. по накладній № РН-0001869, на підставі рахунку-фактури № СФ-0001946 від 24.03.2006р., як зазначено у вищевказаній накладній, та довіреності відповідача від 03.04.2006р. серії ЯЛЗ № 047547 відповідачеві позивачем було відвантажено продукцію на загальну суму 17 849 грн. 40 коп. (з ПДВ) (а.с.10, 12, 13).

Як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви, відзиву на позов, пояснень представника скаржника поставка продукції здійснювалась без укладення договору на поставку між сторонами в письмовій формі. Докази протилежного відсутні  в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи жодною із сторін.

04.10.2006р. платіжним дорученням № 2833 відповідач перерахував позивачеві 3000 грн. в якості часткової оплати за продукцію, отриманої по видатковій накладній РН-0001869 від 04.04.2006р., що підтверджується платіжним дорученням № 2833 та змістом, вказаним безпосередньо самим відповідачем, у цільовому призначенні платежу, що підтверджується ксерокопією зазначеного платіжного доручення, довідкою обслуговуючої установи банку (а.с.62-63).

Докази оплати решти заборгованості –14 849 грн. 40 коп. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Відповідно до ст.174 господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.  

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги, рахунку, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, претензією, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, накладна № РН-0001869 (а.с.12) містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0001943 від 24.03.2006р. (а.с.10) та на умову оплати –“передоплату”, при частковій оплаті вартості поставленої продукції за платіжним дорученням № 2833 відповідач також посилається на рахунок, але зазначає не номер рахунку від 24.03.2006р., а номер накладної від 04.04.2006р., тобто, зазначені обставини дозволяють зробити висновок, що сторони досягли певної згоди по всім істотним умовам договору поставки (асортимент, кількість, вартість та ін.). Крім цього, у відзиві на позов (а.с.28) відповідач визнав, що сторони саме в рахунку-фактурі, тобто, в рахунку від 24.03.2006р. (докази того, що позивачем оформлювались будь-які інші рахунки-фактури на оплату цієї продукції відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін), погодили такі умови договору як предмет та ціна.  

Отже, зазначені обставини спростовують твердження відповідача щодо неотримання вимоги про оплату продукції відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, тому у відповідача не виникло обов'язку по оплаті поставленої продукції.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  

Статтею 692 ЦК України регламентовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Враховуючи викладене, господарський суд в судовому рішенні по цій справі дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення 14 849 грн. 40 коп. основного боргу, 166 грн. 23 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції (з жовтня 2006 року по серпень 2007р.), 403 грн. 82 коп. –3% річних (з 05.10.2006р. по 31.08.2007р. (а.с.9, 72).

За цих обставин правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -                                                           

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. по справі № 1/360-07 –залишити без змін; а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський електромеханічний завод” м.Дніпропетровськ – залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко