Ухвала

від 12.11.2024 по справі 953/4823/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4823/23

н/п 1-кс/953/8275/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. м.Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

УСТАНОВИВ:

11 листопада 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення заборони відчуження майна, а саме:

-квартири,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,яка направі власностіналежить ОСОБА_5 .

Розгляд клопотання про арешт майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України прокурор просить проводити без повідомлення власника майна та/або його представників.

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

26 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 209 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

З Витягу з державного реєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_5 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 обґрунтовується необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке передбачене ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, оскільки воно може бути відчужене його власником з метою уникнення справедливого покарання у разі визнання його винним.

Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив клопотання про арешт майна задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза відчуження на користь третіх осіб майна, яке є об`єктом конфіскації як виду покарання, розгляд вказаного клопотання вважаю за необхідне провести без виклику особи, щодо якої вирішується питання про накладення арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Оскільки учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.

Як встановленоу судовомузасіданні СУ ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що 26 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування до 26 листопада 2024 року.

Зі змісту Витягу з державного реєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 04.11.2010, ІНФОРМАЦІЯ_2 скликання належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

З матеріалів, долучених до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Санкції ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України передбачають покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За змістом ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з тим, виходячи із вимог ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 173 КПК наслідки арешту для осіб, чиї права обмежуються, повинні бути розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження.

Враховуючи, що санкції ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, з урахуванням положень ч.ч. 5, 10 ст. 170 КПК України, необхідно забезпечити його збереження для можливої конфіскації як виду покарання у порядку п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК до прийняття остаточного рішення по справі шляхом накладення арешту.

На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_5 , відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України, оскільки арешт допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, що передбачено санкціями ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Дослідивши матеріли клопотання та додатки до нього, враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, пред`явлення ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, наслідки арешту, завдання кримінального провадження, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у ньому, дають підстави для висновку, що існують вагомі ризики, пов`язані з можливим відчуженням та переоформленням вище зазначеного майна, що може призвести до його втрати, тому з метою забезпечення кримінального провадження, попередження дій власника майна, пов`язаних з переоформленням права власності на вищевказане майно, накладання арешту на зазначене майно є необхідним з огляду на можливість його конфіскації за вироком суду у разі визнання ОСОБА_5 винуватим.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого у частині накладення арешту на належне на праві власності ОСОБА_5 нерухоме майно шляхом заборони його відчуження є обґрунтованим та відповідає положенням ст. 170 КПК України, оскільки вказані правомочності можуть призвести до переоформлення вказаного майна.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, а також на переконання слідчого судді, є розумним та співрозмірним обмеженням права власності підозрюваного завданням кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, а від так клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131-132, 170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення заборони відчуження майна, а саме:

- квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати державнихреєстраторів тапосадових осібМіністерства юстиціїУкраїни,нотаріусів упорядку виконанняухвали,внести записдо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна прозаборону вчиненнябудь-якихдій,пов`язаних зперереєстрацією вищевказаногорухомого майна,яке перебуваєу власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1