Ухвала

від 12.11.2024 по справі 953/4823/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/4823/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1130/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: запобіжний захід

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-за участю секретаря ОСОБА_5 ,

-захисника ОСОБА_6 ,

-підозрюваного ОСОБА_7 ,

-прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року,-

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування до 26 листопада 2024 року, заборонивши підозрюваному залишати житло за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово, за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги.

Цією ж ухвалою, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , обов`язки:

- не залишати цілодобово житло за адресою:АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати до слідчого СУ ГУНП в Харківській області, прокурора Харківської обласної прокуратури за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця мешкання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області задовольнити та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких корупційних злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначив, що слідчим суддею не враховано того, що при призначенні більш м`якого покарання за корупційні злочини, заборонено застосування ст. 69 та ст. 75 КК України.

Наголосив, що слідчим суддею не прийнята до уваги поведінка підозрюваного щодо приховування вчиненого злочину, тобто перешкоджання кримінальному провадженню, того факту, що ОСОБА_7 в ході досудового розслідування відмовився від дачі показань, навмисно підміняв поняття з метою надання своїм злочинним діям законного вигляду.

Таким чином, на думку прокурора, наявні ризики передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України та застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного контролю за поведінкою підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою скасувати щодо ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник послався на те, що обраний стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід є занадто суворим та фактично позбавляє останнього можливості матеріально забезпечувати осіб, які перебувають на його утриманні, а саме двох неповнолітніх дітей та матері, що є пенсіонером та інвалідом 2ї групи і інших осіб піклувальників не має.

Наголосив, що слідчим суддею не прийнято до уваги, що ОСОБА_7 не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

На думку захисника, ризики, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КК України, на які посилався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, є необґрунтованими та не підтверджені жодним об`єктивним доказом. Зазначив, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, дійшла помилкового висновку про неможливість застосування до ОСОБА_7 домашнього арешту у нічний час доби або особистого зобов`язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника, колегія суддів вважає що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу слідчий суддя повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209 КК України, а також у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України, за які останньому може бути призначено максимально остаточне покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту для запобігання ризикам передбаченим п.п.1,3 ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків незаконного впливу на свідків та переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, та недоведеності стороною обвинувачення ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. При прийнятті рішення слідчим суддею враховано, що підозрюваний одружений, має стійкі родинні зв`язки, а саме має на утриманні двох неповнолітніх дітей, матір, яка є інвалідом другої групи, офіційно працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має реєстрацію у м. Харкові.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає доводи прокурора про те, що слідчий суддя не взяв до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наявність зазначених ризиків була врахована слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

Що стосується посилань прокурора на наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, то колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про недоведеність його наявності стороною обвинувачення, оскільки прокурором не надано жодного доказу на підтвердження його існування.

Доводи прокурора про те, що призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання із застосування ст. 69 та ст. 75 КК України заборонено, оскільки його злочин є корупційним, не приймаються до уваги, оскільки ці обставини можуть бути враховані виключно під час призначення покарання, а не під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

Разом з цим, обираючи підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 слідчий суддя належним чином не мотивував свого рішення.

Так, відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір, яка є пенсіонером та інвалідом другої групи, у яких відсутні інші опікуни чи піклувальники. Крім того стороною обвинувачення не наведено жодних даних щодо вчинення ОСОБА_7 будь яких дій направлених на переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов`язків, оскільки застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту фактично позбавить можливості ОСОБА_7 забезпечувати своїх неповнолітніх дітей та хвору матір.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу - підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 листопада 2024 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язки:

- не залишати житло за адресою:АДРЕСА_1 , в період час з 20-00 години по 06-00 годину наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, та/чи прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням "Повітряна тривога", чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени "Повітряна тривога"

- прибувати до слідчого СУ ГУНП в Харківській області, прокурора Харківської обласної прокуратури за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця мешкання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_7 , що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Встановити строк дії ухвали до 26 листопада 2024 року включно.

Зазначену ухвалу про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби передати для виконання до органу Національної поліції за місцем мешкання ОСОБА_7 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: