Ухвала

від 12.11.2024 по справі 759/23280/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/153/24

ун. № 759/23280/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі судді Твердохліб Ю.О.., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю "МЕЖА НЕТ", ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року до суду надійшла заява за підписом представника ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру) в якій заявник просить суд забезпечити докази по справі шляхом огляду електронних доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляду веб-сторінок.

В обґрунтування такої заяви, зокрема, зазначено, що інформація з веб-сайтів у мережі Інтернет, яка містить дані про обставини справи та є доказами у справі, зафіксована, в тому числі, на паперових носіях шляхом її роздрукування із відповідних веб-сайтів, які є загальнодоступними, та долучена позивачем до матеріалів справи, проте у подальшому може бути знищена відповідачами у справі. У зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до суду з заявою про забезпечення доказів, шляхом огляду електронних доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляду веб-сторінок.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Дослідивши матеріали заяви суддя зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 117 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у заяві про забезпечення доказів, зокрема, зазначається, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Проте заявник, звертаюсь до суду із заявою про витребування доказів до подання позовної заяви не дотримався вимог для відповідної заяви, та не навів обґрунтування необхідності застосування саме інституту забезпечення доказів в контексті приписів ч. 1 ст. 116 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Отже, інститут забезпечення доказів покликаний не стільки на здобуття доказів, які стосуються предмету доказування і мають значення (потрібні) для вирішення справи, скільки, насамперед, на запобігання їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і лише за наявності відповідних умов та обставин, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).

Звідси основною складовою заяви про витребування доказів має бути обґрунтування та доведення обставин, які свідчать про існування достатніх підстав вважати, що такі докази можуть бути в подальшому втрачені.

Разом з тим, подана заява таких обґрунтувань не містить.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) викладено наступну правову позицію:

«Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».

Суд ще раз звертає увагу на те, що в матеріалах, які є предметом розгляду, не наведено будь-яких обставин та доказів, які дають підставу припускати, що докази, які заявник наразі просить суд витребувати, можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Вбачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до «здобуття доказів», а не їх «забезпечення», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 7 статті 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Згідно ч. 1 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Отже, електронні документи як докази у справі можуть бути подані стороною до суду як в оригіналі, так і в паперовій копії, при цьому, огляд електронного доказу (веб-сайту або сторінки) за його місцезнаходженням в мережі Інтернет здійснюється лише з метою встановлення та фіксування його змісту, а також за умови, що його не можна доставити до суду.

З огляду на зазначене, заява про про забезпечення доказів шляхом огляду електронних доказів за місцем їх знаходження не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не наведено достатнє обґрунтування необхідності забезпечення доказів саме шляхом їх огляду за місцезнаходженням та відповідно неможливості забезпечення доказу в інший спосіб, передбачений ч.2 ст.116 ЦПК України, а також не надано достатніх даних, що дають підстави припускати, що цей засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 76, 85, 100 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю "МЕЖА НЕТ", ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Текст ухвали складено 12.11.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб