Ухвала

від 12.11.2024 по справі 646/1484/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 646/1484/24

Номер провадження 22-ц/818/2463/24

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

12 листопада 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М.,

суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 травня 2024 року в складі судді Благої І.С. у справі №646/1484/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про поновлення права на отримання роботи у зв`язку з відмовою у прийнятті на роботу,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про відмову у прийнятті на роботу залишено без руху.

15 травня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» на вказане судове рішення.

Частиною 1 статті 353 ЦПК України встановлений вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Зі змісту вказаної статті не вбачається, що ухвали суду першої інстанції, якими залишено без руху позовну заяву можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Частиною 5 статті 357 ЦПК України передбачено перелік підстав, за якими апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.

Зокрема, пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині 1 статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19).

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина 2 статті 353 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою залишено без руху його позовну заяву, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 року повернути позивачеві.

Керуючись ст. 353, п.4 ч.5 357 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 року - повернути скаржнику.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина