Рішення

від 12.11.2024 по справі 214/6034/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/6034/24

2/214/3688/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 листопада 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , Придніпровська товарна біржа, про визнання дійсним договору міни нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить визнати дійсним договір міни нерухомого майна від 19.06.1997 за № 119-Н\97, укладеного між сторонами на Придніпровській товарній біржі, посилаючись на відсутність нотаріального посвідчення угоди. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 19.06.1997 вона та її чоловік ОСОБА_4 , діючи від себе та в інтересах їх на той час неповнолітнього сина ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з іншого боку, уклали договір міни належних їм на праві спільної приватної власності квартири по АДРЕСА_1 на квартиру по АДРЕСА_2 , що було зареєстровано 19.06.1997 у Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі. Після укладення договору вони з родиною зареєстрували право власності Криворізькому БТІ та переїхали на постійне проживання. З часом сторони правочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли, при оформленні спадщини після їх смерті їх донька, відповідачка у справі, звернулась до суду з позовом про визнання дійсним договору міни від 19.06.1997 та рішенням суду від 14.03.2024 у справі № 214/1040/24 її вимоги було задоволено. Однак коли вона, позивач у справі, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка ОСОБА_4 , нотаріусом їй було відмовлено: угода про спадкове майно підлягає нотаріальному посвідченню, однією із сторін укладеної угоди виступала неповнолітня особа, навіть через законного представника, а також у зв`язку з тим, що надане судове рішення від 14.03.2024 у справі № 214/1040/24 не стосується спадкового майна померлого. Тому оскільки сторони договору виконали його умови, зареєстрували право власності на предмет договору, нотаріальне посвідчення угоди на час її укладення не чинним законодавством не передбачалось, просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 22 серпня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача та за ініціативою суду залучено до участі у справі третіми особами які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 та Придніпровську товарну біржу.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Згідно поданої до суду заяви, представник позивача адвокат Толстих А.Б. просить проводити розгляд справи за її та позивача відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з відзивом на позов, в обґрунтування якого зазначила про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що дійсно договір міни від 19.06.1997 фактично були виконано сторонами в повному обсязі, її батьки за життя обмінялися квартирами з позивачкою та її родиною, набули право власності на квартири, які були обміняні та зареєстрували право власності в КП «Криворізьке БТІ», використавши вказані квартири в подальшому за призначенням. Дійсно з метою спадкування після смерті своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вона звернулась до суду з вимогами про визнання дійсним договору міни, укладеного на Придніпровській товарній біржі 19.06.1997 та рішенням суду від 14.03.2024 у справі № 214/1040/24 її вимоги було задоволено в частині визнання договору дійсним належної за життя її батькам квартири. Тому позов визнає та не заперечує проти задоволення вимог.

Третя особа ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовими поясненнями про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що з часу укладення договору міни його родина користується квартирою по АДРЕСА_2 , проживаючи постійно у ній, після смерті батька він відмовився від прийняття спадщини, про що подав відповідну заяву, тож єдиною спадкоємицею є його мати, позивач у справі ОСОБА_1 , якій було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через невідповідність зазначеного договору міни вимогам закону в частині нотаріального посвідчення. Тому з метою захисту спадкових прав матері вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню з огляду на факт повного виконання договору міни від 19.06.1997.

Представник третьої особи Придніпровської товарної біржі письмових заперечень не подав.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановленосудом тапідтверджується письмовимидоказами,на підставідоговору мінинерухомого майна,укладеного 19 червня 1997 року у Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі, між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , діючим від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , 1989 р.н. з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з іншої сторони, здійснили обмін належних їм на праві власності квартир: належна ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартира по АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а належна останнім квартира по АДРЕСА_2 перейшла у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 13 копія договору).

Право власності на квартиру по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке міське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить реєстраційне посвідчення від 19.09.1997 (а.с. 15 копія посвідчення).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а.с. 10 копія свідоцтва).

Постановою державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори від 12 червня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 в одержанні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки згідно законодавства вищевказана угода щодо спадкового майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та те, що однією із сторін укладеної угоди виступала неповнолітня особа, навіть через законного представника, а також у зв`язку з тим, що надане судове рішення не стосується спадкового майна померлого (а.с. 18 копія постанови).

Щодо вимоги про визнання договору міни дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору міни нерухомого майна виконали умови договору, передали один-одному об`єкт нерухомості, прийняли їх. Однак нотаріально сторони договір не посвідчили, він був укладений на товарній біржі, згідно тексту договору, такий договір не підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Відповідно до ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно п.1 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абз. 1 п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, яки виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір був фактично укладений у 1997 році, тому до правовідносин, що виникли слід застосовувати ЦК України в редакції, яка діяла з 1963 року (далі ЦК УРСР).

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР зальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Частиною 1 статті 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (частина 2 статті 80 ЦК УРСР).

Так, позивачем не дотримано строк позовної давності з урахування часу виникнення спірних правовідносин (укладений між сторонами договір міни квартири зареєстровано товарною біржею 19 червня 1997 року), оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду в липні 2024 року, тобто з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР строку позовної давності. Однак позивачем заявлено клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин пропуску, тому на підставі викладеного суд вважає необхідним поновити строк позовної давності звернення до суду за захистом невизнаного права.

Крім того,у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі статтею 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зі статтею 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Договір міни, в якому однією або обома сторонами є державні організації, може бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 242 ЦК УРСР встановлено, що до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101,102,105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй не було відомо про необхідність реєструвати біржовий договір у нотаріальній конторі, дізналася про обов`язковість нотаріального посвідчення він лише при зверненні щодо оформлення спадщини, тому просить визнати дійсним спірний договір обміну з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Судом встановлено,що міжсторонами мавмісце договірміни нерухомогомайна,який небув нотаріальнопосвідчений,як тоговимагає частинаперша статті227ЦК УРСР,але вінбув письмоукладений тазареєстрований уПридніпровській товарнійбіржі ізареєстрований в Криворізькому міському бюро технічної інвентаризації. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на товарній біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

Указане також підтверджується наданою стороною позивача копією рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року у справі № 214/1040/24, за позовом ОСОБА_2 про визнання дійсною та виконаною угоди міни майна, яким визнано дійсним та виконаним договір обміну нерухомості, укладений 19 червня 1997 року між сторонами: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що здійснили обмін належної їм на праві спільної приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Криворізькою філією Придніпровської товарної біржі 19.06.1997 за №119-Н/97, та зареєстрованого в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР в реєстровій книзі №138П-1-1.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни нерухомого майна повністю.

Визнати дійсним договір міни нерухомого майна, укладений 19 червня 1997 року за реєстраційним номером 119-Н/97 у Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , діючим від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з іншої сторони, відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа Придніпровська товарна біржа, код ЄДРПОУ 13420399, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 15А..

Повний текст рішення складено 12 листопада 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко