Постанова

від 05.11.2024 по справі 484/525/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 484/525/18Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Капустін Н.В.,

від сільської ради - не з`явився,

від Первомайської РДА - не з`явився,

від ОСОБА_1 - не з`явився,

від ОСОБА_2 - не з`явився,

від ФГ «Лозінське поле» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024, ухвалене суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 05.06.2024

у справі № 484/525/18

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради

до відповідачів:

1. Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області

2. ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фермерського господарства «Лозінське поле»

про: скасування розпоряджень, скасування запису про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі Держгеокадастр) звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Первомайська РДА) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Первомайської РДА № 266-р від 24.05.2022, із змінами, внесеними розпорядженням Первомайської РДА № 158-р від 02.07.2015, яким голові Фермерського господарства «Лозінське поле» (далі ФГ «Лозінське поле») ОСОБА_1 безоплатно передано в оренду земельну ділянку площею 5,1 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22188003 від 06.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998 за ОСОБА_1 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 вже отримував у спільну сумісну власність земельну ділянку загальною площею 8,5296 га на підставі розпорядження Первомайської РДА №231-р, а тому не мав права на повторне отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Крім того, при винесенні спірних розпоряджень, без розроблення відповідного проекту землеустрою, фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення фермерського господарства».

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру, прокурор зазначив, що останній, будучі розпорядником спірної земельної ділянки, будучі обізнаним про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, не звертався до суду з відповідним позовом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.12.2018 у справі № 484/525/18, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2019, позов прокурора задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, провадження у справі № 484/525/18 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верховного суду від 15.03.2023 з заявою прокурора справу № 484/525/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

30.03.2023 матеріали справи № 484/525/18 надійшли до Господарського суду Миколаївської області і за результатами автоматизованого розподілу справи для її розгляду визначено суддю Ткаченка О. В.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2023 задоволено клопотання прокурора та замінено первісного позивача (Держгеокадастр) на його правонаступника - Синюхино-Брідську сільську раду (далі сільська рада).

ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, зокрема, що визнання незаконними та скасування розпорядження Первомайської РДА щодо передачі йому земельної ділянки у приватну власність не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до володіння позивачем земельною ділянкою, оскільки такі рішення є актами ненормативного одноразового характеру, які вичерпали свою дію, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 22188003 від 06.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , останній зазначив, що така інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

02.08.2023 від прокурора надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 22188003 від 06.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначив, що на виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2019 у справі № 484/525/18 реєстрація права власності за спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 була скасована 13.06.2019, про що до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис (а.с.73-75 т.3).

07.08.2023 прокурор у відповіді на відзив заперечував проти доводів ОСОБА_1 щодо неефективності способу захисту, зазначаючи, зокрема, що нескасований у судовому порядку акт породжує негативні правові наслідки (вибуття із державної власності земельної ділянки та порушення права землекористувача ОСОБА_2 на неї), а тому оскарження прокурором розпорядження Первомайської РДА, з огляду на його невідповідність вимогам закону, спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити упродовж усього часу тривання порушення згаданого інтересу.

Прокурор також зазначив, що у позові не ставиться вимога про витребування спірної земельної ділянки, тому саме рішення суду про скасування спірного розпорядження є підставою для скасування запису про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, у разі незаявлення прокурором таких вимог, у ОСОБА_1 не припиниться право на звернення до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію за ним права власності або користування на таку земельну ділянку.

05.01.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій він зазначив, що строк позовної давності розпочався з моменту прийняття Первомайською РДА розпорядження № 266-р, тобто з 24.05.2022. Усі подальші рішення (угоди) стосовно даної земельної ділянки стали можливими саме завдяки одному юридичному факту, який відбувся 24.05.2012 та ї похідними від нього, тобто держава про зазначене розпорядження знала вже у 2012 році. Держгеокадастр, як суб`єкт владних повноважень в силу своїх повноважень знав, або міг би довідатись ще у 2013 році про зазначене розпорядження та про можливі порушення прав і законних інтересів держави. Прокурору про зазначене розпорядження стало відомо у 2012 році, коли прокуратурою проводилася перевірка даного розпорядження вимогам законодавства. Дана інформація підтверджується листом № 1117-01.02-07 від 07.06.2018 Первомайської РДА, що міститься в матеріалах справи, в якому зазначено, що «на вимогу Первомайської міжрайонної прокуратури (на той час) від 29.03.2012 № (15-25) 1432 вих- 12 щодо проведення перевірки законності прийнятих правових актів з 2012 року по теперішній період, Первомайською РДА постійно до 01 числа наступного місяця надається перелік та копії прийнятих розпоряджень. Тобто розпорядження голови райдержадміністрації від 24.05.2012 № 266 «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої громадянину ОСОБА_1 , в оренду» у відповідному переліку було надано до Первомайської міжрайонної прокуратури для проведення перевірки законності».

Прокурор заперечував проти доводів ОСОБА_1 , викладених у заяві про застосування строку позовної давності. Зокрема, прокурор зазначив, що Держгеокадастр про факт порушення його прав при прийнятті Первомайською РДА розпоряджень дізнався лише 10.01.2017 під час засідання комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що підтверджується долученими до матеріалів справи протоколом засідання вказаної комісії № 2 від 10.01.2017, актом інвентаризаційної комісії Первомайської РДА від 16.06.2017 та протоколом наради у голови Первомайської РДА від 13.11.2017.

Також прокурор зазначив, що відповідачем не надано доказів направлення прокуратурі, а також доказів отримання прокуратурою цих розпоряджень у 2012 році.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 у справі № 484/525/18 позов прокурора задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження Первомайської районної державної адміністрації № 266-р від 24.05.2012, із змінами, внесеними розпорядженням райдержадміністрації № 158-р від 02.07.2015, яким голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 безоплатно передано в оренду земельну ділянку площею 5,1 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Місцевий господарський суд зазначив, що розпорядження Первомайської РДА №266-р від 24.05.2012, із змінами, внесеними розпорядженням №158-р від 02.07.2015, прийняті всупереч вимогам земельного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на його доводи про порушення позивачем строку позовної давності і належним чином не проаналізував матеріали справи з цього питання.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Богатиря К.В., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

09.07.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Богатиря К.В. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору, а також доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи.

26.07.2024 та 29.07.2024 від ОСОБА_1 надійшли заяви про усунення недоліків, до яких додано листи з описами вкладення на адреси інших учасників справи та платіжну інструкцію від 23.07.2024 № 0.0.3781872105.1 на суму 2645 грн.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І, Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 справу № 484/525/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., ОСОБА_1 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 у справі № 484/525/18, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 16.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 484/525/18 до розгляду на 01.10.2024 о 15:00 год. Одночасно зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 у справі № 484/525/18.

14.08.2024 від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що прокурором не було пропущено строк позовної давності при звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач, яким на момент подачі позову був Держгеокадастр, про факт порушення його прав при прийнятті Первомайською РДА розпоряджень дізнався лише 10.01.2017 під час засідання комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам. Також прокурор зазначив, що відповідачем не надано доказів направлення прокуратурі, а також доказів отримання прокуратурою цих розпоряджень у 2012 році.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

При поданні даного позову у 2018 році до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області прокурор визначив позивачем у справі Держгеокадастр (Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області) та зазначив, що станом на той час він був наділений право власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 дійшла висновку про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру, прокурор зазначив, що останній, будучі розпорядником спірної земельної ділянки, будучі обізнаним про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, не звертався до суду з відповідним позовом.

Так, як вбачається з матеріалів цієї справи, 23.11.2017 прокурором направлявся Держгеокадастру запит № (15-34) 7323вих-18 про надання інформації, у відповідь на який Держгеокадастр листом від 30.11.2017 № 10-14-0.61-9156/2-17 повідомив прокурора, зокрема, що перевірка фактів, викладених у запиті прокурора, з моменту виникнення повноважень щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель не здійснювалась.

12.01.2018 прокурор направив Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідне повідомлення та звернувся до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.

Факт отримання Держгеокадастром вищевказаного повідомлення підтверджується ним у листі від 26.04.2018 № 9-14-0.62-3240/2-18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що прокурором при поданні позову у лютому 2018 року підтверджені підстави для представництва інтересів держави і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

В подальшому, Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесено зміни в Земельний кодекс України, а саме Розділ Х Перехідних положень доповнено пунктом 24, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом (а саме з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

На даний час органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Синюхино-Брідська сільська рада, у зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2023 задоволено клопотання прокурора та замінено первісного позивача (Держгеокадастр) на його правонаступника - Синюхино-Брідську сільську раду.

Щодо суті спору.

Насамперед, щодо вимоги скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22188003 від 06.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим комером 4825486300:06:000:0998 за ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та у пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Водночас, колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сама реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 13.06.2019 була скасована, про що до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис (а.с.73-75 т.3).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Положення цієї норми можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 922/3734/21).

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що запис про право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , про скасування якого завлено прокурором позов у цій справі, скасовано, колегія суддів приходить до висновку про те, що предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність між сторонами у цій справі спірного матеріального правовідношення, а відтак, про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Водночас, суд першої інстанції ні шляхом постановлення ухвали під час розгляду справи, ні в оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки вищевикладеним обставинам, незважаючи на клопотання прокурора та відповідача про закриття провадження у даній справі в цій частині.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Щодо вимоги визнати незаконним та скасувати розпорядження Первомайської РДА № 266-р від 24.05.2022, із змінами, внесеними розпорядженням Первомайської РДА № 158-р від 02.07.2015, яким голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 безоплатно передано в оренду земельну ділянку площею 5,1 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 29.11.2002 розпорядженням Первомайської РДА №334-р затверджено проект відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 площею 13,63 га строком 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу в межах території Синюхинобрідської сільської ради та вирішено передати в оренду вказану земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с. 33-41).

На виконання вищевказаного розпорядження Первомайської РДА від 29.11.2002 №334-р, 30.10.2003 між ОСОБА_2 та Первомайською РДА укладено договір оренди земельної ділянки площею 13,63 га з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення. Договір укладено строком на 10 років (а.с. 44-45 т.1).

26.06.2007 між ОСОБА_2 та Первомайською РДА укладено договір про внесення змін до договору оренди від 30.10.2003, яким сторони погодили, що земельна ділянка надається в користування на умовах оренди строком на 25 років (а.с.43 т.1).

27.08.2007 зареєстроване ФГ «Лозінське поле», членами якого були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 61-66 т.1).

12.08.2010 розпорядженням Первомайської РДА № 250-р (а.с. 26-27 т.1).:

- надано дозвіл голові ОСОБА_1 та членам ФГ «Лозінське поле» ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) на приватизацію земельної ділянки на праві спільної сумісної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території сільської ради, із земель, наданих в оренду члену ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_2 , в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (п. 1 розпорядженням Первомайської РДА від 12.08.2010 № 250-р);

- ОСОБА_1 , голові ФГ «Лозінське поле», на земельну ділянку, яка залишиться після приватизації земель, що перебувають в оренді у члена ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_2 , замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 3 розпорядженням Первомайської РДА від 12.08.2010 №250-р).

15.05.2012 розпорядженням Первомайської РДА № 231-р (а.с. 24-25 т.1):

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку громадянам України голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 та членам ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - загальною площею 8,5296 га, для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (п. 1 розпорядженням Первомайської РДА від 15.05.2012 №231-р)

- передано безоплатно у власність земельну ділянку громадянам України у розмірах, визначених технічною документацією із змелеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, голові ОСОБА_1 та членам ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - загальною площею 8,5296 га, для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (п. 2 розпорядженням Первомайської РДА від 15.05.2012 № 231-р).

24.01.2015 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 8,5296га з кадастровим номером 4825486300:000:0009 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та право власності зареєстроване за співвласниками (а.с. 28 т.1), про що свідчить також і Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.29 т.1).

24.05.2012 розпорядженням Первомайської РДА № 266-р (а.с. 19-20 т.1):

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої громадянину України, голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 в оренду загальною площею 5,1000 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (п. 1 розпорядженням Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р);

- передано безоплатно у власність земельну ділянку громадянину України, голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 - загальною площею 5,1000 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (п. 2 розпорядженням Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р).

02.07.2015 розпорядженням Первомайської РДА № 158-р (а.с.21-22 т.1) за клопотанням голови ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 щодо внесення змін до розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р (а.с.23 т.1) у зв`язку з технічною помилкою внесено зміни до п. 2 Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р та викладено його в наступній редакції: «Передати земельну ділянку загальною площею 5,1000 га пасовища (кадастровим 4825486300:06:000:0998) в оренду голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, терміном на 49 років».

01.09.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998. Підставою для виникнення права власності є витяг із розпорядження № 266-р (а.с.60 т.1).

В подальшому, як вже зазначалось вище, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 13.06.2019 була скасована, про що до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис (а.с.73-75 т.3). Підставою для скасування цього запису стала постанова Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2019.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора визнати незаконним та скасувати розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р, із змінами, внесеними розпорядженням Первомайської РДА від 02.07.2015 № 158-р, яким голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 безоплатно передано в оренду земельну ділянку площею 5,1000 га для ведення фермерського господарства;

Підставою позову зазначено те, що ОСОБА_1 вже отримував у спільну сумісну власність земельну ділянку загальною площею 8,5296 га на підставі розпорядження Первомайської РДА №231-р, а тому не мав права на повторне отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Крім того, при винесенні спірних розпоряджень, без розроблення відповідного проекту землеустрою, фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення фермерського господарства».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову прокурора в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Як вже зазначалось, розпорядженням Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р (а.с. 19-20 т.1):

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої громадянину України, голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 в оренду загальною площею 5,1000 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (п. 1 розпорядженням Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р);

- передано безоплатно у власність земельну ділянку громадянину України, голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 - загальною площею 5,1000 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (п. 2 розпорядженням Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р).

В подальшому, 02.07.2015 розпорядженням Первомайської РДА № 158-р (а.с.21-22 т.1) за клопотанням голови ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 щодо внесення змін до розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р (а.с.23 т.1) у зв`язку з технічною помилкою внесено зміни до п. 2 Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р та викладено його в наступній редакції: «Передати земельну ділянку загальною площею 5,1000 га пасовища (кадастровим 4825486300:06:000:0998) в оренду голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, терміном на 49 років».

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах цієї справи відсутній укладений між ОСОБА_1 та Первомайською РДА на виконання вищевказаних розпоряджень відповідний договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,1000 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998.

Натомість, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про розпорядження Первомайської РДА від 02.07.2015 № 158-р, звернувся до Виконавчого комітету Первомайської міської ради та 01.09.2017 за ним було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998, а підставою для такої реєстрації стало розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р (а.с.60 т.1).

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що передача ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, а не в оренду, не може вважатись лише технічною помилкою, а отже спірним розпорядженням земельна ділянка була передана ОСОБА_1 саме у приватну власність.

В той же час колегія суддів звертає увагу, що фактично, розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р, у тому числі із змінами, внесеними розпорядженням від 02.07.2015 № 158-р було виконано шляхом реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998.

Крім того, колегією суддів встановлено, що станом на час подання прокурором позову, ОСОБА_1 фактично використовував спірну земельну ділянку, про що свідчить, зокрема, лист сільської ради від 05.12.2017 за вих. № 665 (а.с.42), в якому вказано, що земельна ділянка площею 5,1 га дійсно використовується гр. ОСОБА_1 , на даний час зорана, у 2017 році на цій земельній ділянці була посіяна соя.

Також це підтверджується складеним 16.06.2017 Актом № 1 обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 13,6 га, яка обробляється ФГ «Лозінське поле» в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якому встановлено що земельна ділянка розорена та засіяна єдиним масивом на всій площі 13,6 га.

Більш того, користування спірною земельною ділянкою площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998 ОСОБА_1 і не заперечується.

Колегія суддів зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов), й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Статтею 387 ЦК України України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц виснувала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зазначила, що враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Прокурором не заявляється вимога про витребування спірної земельної ділянки, або усунення перешкод у здійсненні права щодо її користування та розпорядження.

У даному випадку лише визнання незаконним та скасування розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р, із змінами, внесеними розпорядженням від 02.07.2015 № 158-р, не є ефективним способом захисту, адже воно вичерпало свою дію фактом його виконання та не призведе до поновлення майнових прав позивача.

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28)).

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що нескасований у судовому порядку акт (спірні розпорядження) породжує негативні правові наслідки (вибуття із державної власності земельної ділянки та порушення права землекористувача ОСОБА_2 на неї), оскільки посилаючись на порушення інтересів держави, прокурор одночасно стверджує про чинність договору оренди земельної ділянки площею 13,63 га, укладеного 30.10.2003 між ОСОБА_2 та Первомайською РДА, тим самим фактично зазначає про порушення права землекористувача ОСОБА_2 , а не держави.

Також колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення фермерського господарства», адже при винесенні спірних розпоряджень саме цільове призначення земельної ділянки не змінювалось - землі сільськогосподарського призначення.

З огляду на відмову у задоволенні позову в цій частині по суті, колегія суддів не надає оцінку заяві відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 у справі №484/525/18 скасуванню, з ухваленням нового рішення про закриття провадження у справі в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 22188003 від 06.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998 за ОСОБА_1 , та відмови у позові в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Первомайської РДА від 24.05.2012 № 266-р, із змінами, внесеними розпорядженням Первомайської РДА від 02.07.2015 № 158-р, яким ОСОБА_1 безоплатно передано в оренду земельну ділянку площею 5,1 га для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 у справі №484/525/18 скасувати.

Закрити провадження у справі № 484/525/18 в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 22188003 від 06.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998 за ОСОБА_1 .

Відмовити у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області № 266-р від 24.05.2022, із змінами, внесеними розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області № 158-р від 02.07.2015, яким голові Фермерського господарства «Лозінське поле» ОСОБА_1 безоплатно передано в оренду земельну ділянку площею 5,1 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 2643 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська