Постанова

від 11.11.2024 по справі 916/4884/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4884/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Херсонської обласної прокуратури-Бурова В.В., на підставі посвідчення;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ адвокат Піун С.П., на підставі довіреності;

від Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області- не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 року, м. Одеса, суддя Бездоля Ю.С., повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024 року

у справі №916/4884/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області

про стягнення 156 967 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області, в якій просило суд стягнути з Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області на свою користь грошові кошти у розмірі 156 967 грн. 43 коп., в тому числі: основний борг у сумі 108 351 грн. 44 коп., пеню у сумі 21 921 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 4 266 грн. 80 коп., інфляційні втрати у сумі 22 427 грн. 25 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оплату за переданий газ за період з листопада 2021 по квітень 2022 відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови пункту 5.1 договору, в зв`язку з чим позивачем нараховано суму основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 року у справі №916/4884/23 (суддя Бездоля Ю.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області задоволено повністю; стягнуто з Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ 108 351 грн. 44 коп. основного боргу, 21 921 грн.94 коп. пені, 4 266 грн. 80 коп. 3 % річних, 22 427 грн. 25 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 грн. 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Херсонська обласна прокуратура з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що відомості про поставлений обсяг природнього газу позивачем визначалися згідно з інформацією щодо остаточної алокації відборів газу споживачем. Разом з цим, матеріали справи не містять даних від оператора ГТС щомісяця, на підставі яких формувались акти приймання-передачі природного газу на дати їх складання відповідно до п. 3.5 договору. Натомість, у матеріалах справи міститься лише узагальнені дані щодобових обсягів споживання за період з 01.11.2021 по 31.12.2022. Проте, скаржник вказує, що належним доказом на підтвердження правомірного визначення обсягів споживання природного газу споживачем є наявність інформації оператора ГТС, яку постачальник мав витребовувати щомісяця і на підставі якої складати акти приймання- передачі природного газу, що узгоджено сторонами у п. 3.5 договору.

Отже, на думку скаржника, надані позивачем листи не можуть слугувати підтвердженням споживання газу споживачем, оскільки постачальником не надано даних інформаційної платформи оператора ГТС за місяць, у якому здійснювалося постачання, і які стали підставою складення актів приймання-передачі від 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022.

Крім того, на переконання скаржника, позивачем не доведено обсяги використаного газу саме Генічеським закладом дошкільної освіти ясла-садком «Червона шапочка» Генічеської міської ради, оскільки акти приймання-передачі природного газу складалися постачальником на підставі інформації оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів газу споживачем, тоді як відповідно до роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану» від 24.05.2022, оператори ГРМ не мали підстав для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по таких об`єктах споживачів та їх передачі на інформаційну платформу Оператора ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача у зв`язку з втратою контролю над закладом.

Також, скаржник вказує, що Генічеська міська військова адміністрація своїм листом від 22.05.2024 за № 727/0-24/03.02-29 повідомила, що після початку окупації території Генічеської

громади заклад не переміщено на підконтрольну Україні територію з підстав неможливості переведення на дистанційну форму навчання та у зв`язку із відсутністю евакуаційних заходів. Діяльність закладу дошкільної освіти ясла-садку «Червона шапочка» була унеможливлена, оскільки перебуває на непідконтрольній Україні території.

Отже, на думку прокурора, подані позивачем докази щодо обсягу спожитого газу Генічеським закладом дошкільної освіти ясла-садком «Червона шапочка» Генічеської міської ради заслуговують критичної оцінки та не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі. Проте, судом першої інстанції не взято до уваги зазначені обставини, що мають значення для розгляду справи.

Скаржник зазначає, що предметом позову є вимоги про стягнення основного боргу та штрафних санкцій, разом з цим судом першої інстанції не з`ясовано дату, з якої утворилась заборгованість у споживача перед постачальником.

Крім того, судом першої інстанції при викладенні обставин справи, встановлених судом та доказів, що їх підтверджують, було констатовано про факт оформлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року, які позивачем направлено на електронну адресу відповідача. При цьому, судом не досліджувалась та залишилась поза увагою суду та обставина, що при наявній заборгованості за лютий 2022 року постачальник не скористався правом та не здійснив заходи щодо припинення постачання природного газу споживачу, розуміючи факт окупації Генічеського району.

Також, скаржник звертає увагу на те, що споживач не отримував акти приймання-передачі природного газу, останні не передавались для обліку зобов`язань до органів казначейства, а тому у Генічеського закладу дошкільної освіти ясла-садка «Червона шапочка» станом на 07.06.2024 відсутня кредиторська заборгованість за договором від 08.11.2021 № 20-1065/21-БО-Т, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області від 07.06.2024 № 07-02-19/10-06/3051.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги дані щодо остаточної алокації відборів газу споживачем та складені позивачем акти приймання-передачі природнього газу. Окрім того, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги існування на період, за який позивачем нараховано заборгованість, форс-мажорних обставин.

Скаржник зазначає, що переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), що в свою чергу унеможливлює виконання господарського зобов`язання за вказаним договором та є ще одним доказом неможливості виконання зобов`язання Генічевським закладом дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області.

Крім того, звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, прокурор, обґрунтував підставність представництва ним інтересів держави в особі Генічевської міської військової адміністрації.

Також, від Херсонської обласної прокуратури надійшло клопотання про залучення Генічевської міської військову адміністрації до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 року у справі №916/4884/23, призначено розгляд справи на 05.08.2024 року.

27.06.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2210/24/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Херсонської обласної прокуратури, оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

У відзиві, зокрема, позивач зазначає, що посилання апелянта на роз`яснення НКРЕКП «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану» від 24.05.2022 є недоцільним, оскільки ці роз`яснення стосуються випадків, коли об`єкти газопостачання споживачів природного газу були частково або повністю зруйнованими внаслідок бойових дій (форс-мажорних обставин) або пошкоджена газорозподільна інфраструктура. Доказів того, що об`єкти газопостачання відповідача були частково або повністю зруйновані або пошкоджена газорозподільна інфраструктура, матеріали справи не містять.

Отже, на думку позивача, з огляду на те, що відповідач не повернув підписані зі свого боку акти прийманняпередачі природного газу, позивач вважає узгодженим обсяг спожитого

відповідачем природного газу відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, додатки до актів приймання-передачі природного газу.

Також, позивач зазначає, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору, а тому, позивач вважає, що відповідач був обізнаний про умови договору та повинен був їх сумлінно виконувати.

Позивач вважає, що неможливість реєстрації фінансових зобов`язань у 2022 році не є підставою для звільнення відповідача від розрахунків за отриманий товар та від сплати штрафних санкцій та компенсаційних платежів.

Щодо листа Торгово-промислової палати України (далі ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеного на веб-сайті Торгово-промислової палати України, позивач зазначає, що вимоги Регламенту,дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на вебсайті Торгово-промислової палати загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1; такий лист не передбачений ані статтями 14 та 141 Закону, ані положеннями Регламенту, та не містить посилання на зобов`язання, неможливість виконання якого спричинено настанням таких форс-мажорних обставин. Отже, на думку позивача, вищевказаний лист не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту.

Крім того, позивач зазначає, що сторони договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, оскільки, як зазначалося вище, саме він є документом на засвідчення обставин непереборної сили.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав вимоги договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов`язання, а тому, на думку позивача, це позбавляє права відповідача вимагати застосування наслідків, передбачених п. 10.2 договору.

Також, позивач наголошує, що територія Генічеського району Херсонської області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

Судове засідання 05.08.2024 не відбулося в зв`язку із перебуванням судді Савицького Я.Ф., який не є суддею-доповідачем, у відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу голови суду від 23.07.2024 №195-в.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 року розгляд справи №916/4884/23 за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 року призначено на 10.10.2024 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року відкладено розгляд справи №916/4884/23 на 11.11.2024.

Щодо клопотання Херсонської обласної прокуратури про залучення Генічевську міську військову адміністрацію до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів відмовляє у його задоволенні в зв`язку з недоведеністю заявником можливості для такого залучення саме відповідно до норм ст.50 Господарського процесуального кодексу України на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник прокурора підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі письмово, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін з мотивів, викладених письмово у відзиві.

Представник Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвал суду апеляційної інстанції. Про причини своєї неявки апеляційному господарському суду не повідомив, будь-яких клопотань не надав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Херсонської обласної прокуратури потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 року у справі №916/5278/23 потребує часткового скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог і викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Генічеським закладом дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічеської міської ради (споживач) укладений договір постачання природного газу №20-1065/21-БО-Т, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 26,30 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2021 року - 2,5 тис.куб.метрів, грудень 2021 року - 4,0 тис.куб.метрів, січень 2022 року - 3,5 тис.куб.метрів, лютий 2022 року - 3,5 тис.куб.метрів, березень 2022 року - 3,0 тис.куб.метрів, квітень 2022 року - 1,5 тис.куб.метрів, травень 2022 року - 0,2 тис.куб.метрів, червень 2022 року - 0,1 тис.куб.метрів, липень 2022 року - 0,2 тис.куб.метрів, серпень 2022 року - 0,1 тис.куб.метрів, вересень 2022 року - 0,2 тис.куб.метрів, жовтень 2022 року - 1,0 тис.куб.метрів, листопад 2022 року - 2,5 тис.куб.метрів, грудень 2022 року - 4,0 тис.куб.метрів.

За п. 3.5.-3.5.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу; споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором (ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ; на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника; споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання; у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту від 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

У відповідності до п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м; всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 362 808 грн. 33 коп., крім того ПДВ 72 561 грн. 67коп., разом 435 370 грн.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період; у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору; споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

За п.5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору; споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору; кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

Згідно з п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором; у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується неня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.13.1 договору даний договір набирає чинності з дня його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання; продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу за період листопада 2021 року-квітень 2022 року, а саме: акт від 30.11.2021 на суму 18 730 грн. 85 коп. (підписаний з обох сторін); акт від 31.12.2021 на суму 51 375 грн. 32 коп. (підписаний з обох сторін); акт від 31.01.2022 на суму 55 099 грн. 97 коп. (підписаний з боку позивача); акт від 28.02.2022 на суму 33 654 грн. 28 коп. (підписаний з боку позивача); акт від 31.03.2022 на суму 19 012 грн. 27 коп. (підписаний з боку позивача); коригуючий акт від 25.04.2022 (за березень 2022 року) на суму 18 995 грн.16 коп. (підписаний з боку позивача); акт від 30.04.2022 на суму 602 грн. 03 коп. (підписаний з боку позивача). Також в матеріалах справи наявні скріншоти з електронної пошти про направлення відповідачу на його електронну пошту вказаних актів приймання-передачі природного газу.

Також, в матеріалах справи наявні відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача, в яких відображено ЕІС-код споживача, назву споживача та остаточну алокацію.

В матеріалах справи наявна інформація про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ за період з 08.11.2021 по 31.07.2023.

Крім того, на підтвердження позовних вимог позивачем надано наступні документи: розрахунок суми основного боргу, в якому відображено, зокрема, вартість переданого об`єму природного газу (178 457 грн. 61 коп.), фактичну оплату (70 106 грн. 17 коп.), суму залишку (основного боргу) (108 351 грн. 44 коп.); виписку по клієнту (відповідачу), в якій відображено часткові сплати відповідачем грошових коштів, а також відображено повернення відповідачу передплати на 01.01.2022 на суму 14 840 грн. 66 грн. за заявою відповідача від 18.02.2022, яка також наявна в матеріалах справи.

Окрім того, в матеріалах справи наявний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Доказів сплати відповідачем заявленої заборгованості матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічевської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ грошових коштів у загальному розмірі 156 967 грн. 43 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі, та частково не погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь- якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до п. 4 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони належним чином виконували умови укладеного договору, позивач поставляв газ, а відповідач розраховувався за його отримання. Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути оплату за спожитий газ та нараховані санкції в розмірі 156 967 грн. 43 коп.

Задовольняючи позивачу позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі та пені, розмір якої при стягненні зменшив.

Проте, як вже зазначалось вище, з таким висновком суду першої інстанції не погодився прокурор.

Щодо підстав для подання прокурором апеляційної скарги в інтересах держави у даній справі, судова колегія зазначає наступне.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме, має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді апеляційної інстанції, останній зазначає, що оскаржуваним рішенням суду від 18.01.2024 задоволено вимоги до Генічеського закладу дошкільної освіти ясла-садку «Червона шапочка» Генічеської міської ради. Вказана юридична особа заснована на комунальній формі власності та її засновником є Генічеська міська рада Херсонської області (п. п. 1.2, 1.7 Статуту Генічеського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Червона шапочка» Генічеської міської ради, затвердженого рішенням Генічеської міської ради від 18.01.2021 № 126). Утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти фінансується за рахунок коштів засновника закладу (пункт 9.2. Статуту). Заклад освіти є неприбутковою бюджетною установою (п. 1.8. Статуту).

Отже, на думку прокурора, унаслідок постановлення оскаржуваного судового рішення, фактично за рахунок коштів місцевого бюджету стягнуто на користь суб`єкта господарювання 156 697 грн. 43 коп.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що останнім регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Кодексу, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України має буди дотримано принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Отже, на думку прокурора, стягнення боргу з навчального закладу, який фінансується з місцевого бюджету, на користь суб`єкта господарювання може призвести до нераціонального та неефективного витрачання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері.

Враховуючи вказане та з огляду на те, що Генічеський заклад дошкільної освіти ясла-садок «Червона шапочка» Генічеської міської ради підпорядкований Генічеській міській раді, повноваження якої виконує на даний час Генічеська міська військова адміністрація, остання є органом, уповноваженим на захист порушених інтересів у даних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020). Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Разом із цим, Херсонською обласною прокуратурою направлено листа від 20.05.2024 за № 24-3241вих-24 на адресу Генічеської міської військової адміністрації, яким повідомлено про рішення суду, яким порушуються інтереси держави у бюджетній сфері.

Генічеська міська військова адміністрація листом від 22.05.2024 за № 727/0-24/03.02- 29 повідомила, що оскаржувати рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4884/23 не планує.

Крім того, моніторингом даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4884/23 в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Зважаючи на викладене, виходячи із підстав подання апеляційної скарги, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Генічеською міською військовою адміністрацією не здійснено необхідних заходів до захисту державних інтересів шляхом самостійного оскарження рішення суду від 18.01.2024 у справі № 916/4884/23, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, колегія суддів вважає, що прокурор реалізував процесуальне право на вступ у справу, розглянуту без його участі, шляхом подання апеляційної скарги у чіткій відповідності до норм чинного законодавства та існуючої практики Великої Палати Верховного Суду.

Отже, як зазначалось вище, задовольняючи позивачу позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат у повному обсязі та пені.

Проте, судова колегія не погоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що частково заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на час подання позову, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 грудня 2022 року №309, Генічевська міська рада є частиною територій, яка перебуває у тимчасовій окупації.

Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. При цьому, загальновідомість факту військової агресії підтверджується цілеспрямованими діями органів влади РФ, спрямованими на незаконну анексію території України - Автономної республіки Крим, прямої військової агресії та підтримки незаконних збройних формувань в межах окремих територій держави України.

Отже, факт військової агресії є загальновідомою обставиною, а отже, в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. При цьому ця обставина була відома обом сторонам за договором постачання природного газу, починаючи з 24.02.2022 року.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань заклад дошкільної освіти зареєстрований за адресою: Україна, 75500, Херсонська область, Генічеський р-н, місто Генічеськ, вулиця Космонавтів, будинок 35, та відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (із змінами), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, ця територія віднесена до тимчасово окупованій території України з 24.02.2022 і до цього часу з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності.

За визначенням ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є також факт окупації Російською Федерацією м. Генічеська Херсонської області з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Тобто, у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (з березня по квітень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 131 Закону п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи, що вимоги Закону розповсюджуються на спірні правовідносини саме з дати тимчасової окупації відповідної території, колегія суддів зазначає, що необхідним є встановлення наявності/відсутності підстав для задоволення/відмови у задоволенні вимог позивача в частині стягнення заборгованості за період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року, який був періодом тимчасової окупації відповідної території України.

Тому, виходячи з приписів ст. 2 Закону, колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже, позивач за період з березня по квітень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений позивачем природний газ у грудні 2021 року на суму 51 375 грн.32 коп. відповідач розрахувався вчасно 31.12.2021.

Досліджуючи можливість визначення розміру заборгованості за період з січня 2022 по квітень 2022, колегія суддів зазначає, що за січень 2022 року позивачем поставлено відповідачу 3,32850 куб.м. природного газу на загальну суму 55 099 грн.97 коп., за лютий 2022 2,03300 куб.м., на загальну суму 33 654 грн.28 коп., за березень 2022 1,14850 куб.м., на загальну суму 19 012 грн.27 коп., за квітень 2022 0,03640 куб.м.,на загальну суму 602 грн.03коп.

Отже, з огляду на те, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 м. Генічевськ Херсонської області, починаючи з 24.02.2024 року та по теперішній час перебуває у тимчасовій окупації, колегія суддів вважає, що відповідач повинен був сплатити позивачу за поставлений природний газ заборгованість за січень та лютий 2022 року, тобто, на загальну суму 88 754 грн. 25 коп.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 108 351 грн. .44 коп., а доводи, викладені позивачем в цій частині, колегією суддів відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 21 921 грн.94 коп., трьох процентів річних у розмірі 4 266 грн.80 коп., та інфляційних втрат у розмірі 22 427 грн. 25 коп., колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 і 2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як встановлено судом, за відповідачем залишається не сплаченою вартість спожитого газу на користь позивача за січень та лютий 2022 рік у строки, визначені договором, а тому, останній зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу за отриманий природний газ 88 754 грн. 25 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню.

Так, застосувавши межі періодів прострочення виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання, що визначені позивачем у розрахунку до позовної заяви, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд встановив, що належною до стягнення є сума пені 17 248 грн. 61коп., 3% річних в розмірі 3557 грн. 95 коп. та інфляційних в розмірі 19 260 грн. 97 грн.

Отже, вимоги позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню у розмірі, встановленому судом апеляційної інстанції з відмовою у їх задоволенні в іншій частині.

Однак, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність в частині стягнення 17 248 грн. 61 коп. пені, апеляційний господарський суд вбачає наявність правових підстав для зменшення її розміру на 80 % (до 3 000 грн.), з огляду на наступне.

Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Отже, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та частини першої статті 233 Господарського Кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені на 80 % (з 17 248 грн. 61 коп. до 3000 грн.), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Отже, позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення 3 000 грн. пені з відмовою в іншій частині з покладенням на відповідача відшкодування витрат по сплаті судового збору без врахування такого зменшення в цій частині позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ про стягнення грошових коштів у розмірі 156 967 грн. 43 коп. з Генічевського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Червона Шапочка» Генічеської міської ради Херсонської області, а доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі № 916/4884/23 потребує часткового задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4884/23, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Генічевського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона Шапочка» Генічеської міської ради Херсонської області про стягнення основного боргу в сумі 88 754 грн. 25 коп., пені 3 000 грн., 3% річних 3 557 грн. 95 коп. та інфляційних в розмірі 19 260 грн. 97 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі № 916/4884/23 задовольнити частково.

Скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі № 916/4884/23.

Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі № 916/4884/23 в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі № 916/4884/23 викласти наступним чином:

«Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Генічеського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічеської міської ради, м. Генічевськ, Херсонської області про стягнення 156 967 грн. 43 коп.

Стягнути з Генічеського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічеської міської ради (75500, Херсонська область, Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Космонавтів, буд. 35, код ЄДРПОУ 24957211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 88 754 грн. 25 коп., пеню в розмірі 3 000 грн., 3% річних в розмір 3 557 грн. 95 коп. та інфляційні в розмірі 19 260 грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1761 грн. 99 коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ у задоволенні позовних вимог до Генічеського закладу дошкільної освіти ясел-садку «Червона шапочка» Генічеської міської ради про стягнення суми основного боргу 19 597 грн. 19 коп., пені у розмірі 18 921 грн. 94 коп., інфляційних в розмірі 3 166 грн. 28 коп., 3% річних в розмірі 708 грн. 85 коп.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, ЄДРПОУ 40121452) на користь Херсонської обласної прокуратури ( 650082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19, ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 577 грн.81 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.11.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф.Савицький