Рішення

від 12.11.2024 по справі 521/8486/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8486/24

Номер провадження № 2/521/4655/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Скрипченко Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адресареєстрації: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_2 (адресареєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (ум.Одесі таОдеській областізареєстрованим незначиться), ОСОБА_4 (адресареєстрації: АДРЕСА_2 ),третя особа:Одеська універсальнатоварна біржа(адреса розташування:м.Одеса,вул..Гоголя,12,каб.15)про визнаннядоговору дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

24.05.2024 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила суд: визнати дійсним договір №95/0277 купівлі-продажу нерухомого майна. а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 02 лютого 1995 року на Одеській універсальній товарній біржі GIP, між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діяли від свого імені та імені ОСОБА_4 на підставі довіреності №1040 від 05 січня 1995 року та ОСОБА_5 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року клопотання позивачки про витребування доказів задоволено; витребувано з Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі (65008, м. Одеса, площа. Бориса Дерев?янко, № 1) належним чином посвідчену копію спадкової справи № 802/2023 заведену до майна померлої ОСОБА_5 ; витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (65048, м. Одеса, вул. Троїцька, 25): відомості щодо реєстрації договору № 95/0277 від 02.02.1995 року купівлі-продажу нерухомого майна в реєстровій книзі; інформації про те, чи зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру, яка знаходиться, за адресою: АДРЕСА_4 ; копію технічного паспорту на квартиру, яка знаходиться, за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

05.08.2024 року на виконання ухвали суду від 09.07.2024 року Малиновська державна нотаріальна контора у м. Одесі надала суду належним чином посвідчену копію спадкової справи № 802/2023 заведену до майна померлої ОСОБА_5 .

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача подав до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надали

Третя особа в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст.191ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, 02 лютого 1995 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діяли від свого імені та імені ОСОБА_4 на підставі довіреності №1040 від 05 січня 1995 року та ОСОБА_5 , на Одеській універсальній товарній біржі GIP, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №95/0277, а саме квартири загальної площі 44,0 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п. 6 цього договору, квартиру було продано за 60 (шістдесят) млн. крб., які продавець отримав від покупця до підписання цього договору. 10 лютого 1995 року Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу №95/0277 від 02 лютого 1995 року зареєструвало право приватної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_5 , про що на зворотній стороні договору було зроблено відповідну відмітку.

Судом встановлено, що договір обома сторонами повністю був виконаний: відповідачами було звільнено всі приміщення, передані ключі, вони знялися з реєстрації за вказаною вище адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по договору не заявляв.

Судом встановлено, що на час укладення договору, ні покупець, ні продавець не знали, що угода, в відповідності до ст. 47 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР 1963 року редакції підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, угоди, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають, про що сторони і були попереджені під час укладання договору купівлі-продажу.

24 вересня 2023 року ОСОБА_5 помирає, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25.09.2023 року.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт на користь позивача - ОСОБА_6 , яка є її рідною донькою - за яким заповідала їй вказану вище квартиру.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , за заявою позивача, Малиновською державною нотаріальною конторою у м. Одеса було заведено спадкову справу № 802/2023 до майна ОСОБА_5 . Однак, листом державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса Михальової Л.І., від 27.04.2024 року позивачу було повідомлено про неможливість здійснення нотаріальної дії, у зв?язку з тим, що наданий правовстановлюючий документ на вищевказану квартиру, договір купівлі-продажу нерухомого майна №95/0277 від 02 лютого 1995 року, не відповідає вимогам законодавства, діючого на момент реєстрації цього договору, оскільки він не був нотаріально посвідчений та в числі учасників правочину була особа, яка діяла від імені іншої особи на підставі довіреності. За захистом своїх цивільних прав та інтересів ОСОБА_7 було рекомендовано звернутися до суду.

Вказані вище обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача; копією свідоцтва про укладення шлюбу позивача, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копією заповіту та копією Витягу про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі, копією листа з відповіддю Малиновської державної нотаріальної контори м. Одеси від 27.04.2024 року № 1311/02-14, а також підтверджені копією спадкової справи № 802/2023, відомостями з КП «Бюро технічної інвентаризації ОМР» щодо реєстрації в реєстровій книзі запису про договір N? 95/0277 купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.1995 року та щодо реєстрації права власності на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_5 та технічним паспортом на вищевказану квартиру

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР у редакції від 18.07.1963 року, що був чинний на момент укладання вищевказаного договору, цивільні права і обов?язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР у редакції від 18.07.1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов?язків.

Відповідно до ст. ст. 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року в редакції станом на 1995 рік, членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно зі статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Членами товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обліку та товарній біржі.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року в редакції станом на 1995 рік, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов?язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, таким чином, на час укладення біржового договору купівлі-продажу нерухомого майна № 95/0277 від 02 лютого 1995 року було додержані вимоги законодавства щодо форми договору.

У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, як вбачається судом з вказаного вище договору ОСОБА_5 набула право власності на вказану квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час укладення договору, передбачено,що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомості обов?язковим починаючи з 1 січня 2004 року у зв?язку із вступом в силу нового Цивільного Кодексу України, на підставі якого видано Інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджену Наказом Мін?юсту України №20/5 від 03.03.2004 року, яка використовується нотаріусами при вчинені дій з посвідчення відповідного правочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 220 чинного Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Сторони вищевказаного договору домовилися щодо усіх істотних умов, на сьогоднішній день відбулося повне виконання договору сторонами. Право приватної власності за покупцем на квартиру було зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації, продавці отримали від продажі квартири визначену в договорі суму грошових коштів та добровільно знялися з реєстрації, а покупець безперешкодно почала почала володіти цим майном. Сторони нотаріально договір не оформляли, так як працівники біржі запевнили в тому, що біржові договори купівлі-продажу не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню, про це також зазначено в тексті даного біржового договору. Відповідачі також не бажали звертатися до нотаріальної контори.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 чинного Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 392 чинного Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов?язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ст.ст. 5, 15, 16, ЦК України від 16.01.2003 року, ст.ст. 41, 42, 47, 86, 128, 153, 220, 224, ЦК УРСР від , ст. 41 Конституції України, ст. 15 Закону України «Товарну біржу», керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 267, 280, 352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (у м. Одесі та Одеській області зареєстрованим не значиться), ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Одеська універсальна товарна біржа ( адреса розташування: м. Одеса, вул.. Гоголя, 12, каб. 15) про визнання договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір №95/0277 купівлі-продажу нерухомого майна. а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 02 лютого 1995 року на Одеській універсальній товарній біржі GIP, між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діяли від свого імені та імені ОСОБА_4 на підставі довіреності №1040 від 05 січня 1995 року та ОСОБА_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок