Рішення

від 12.11.2024 по справі 638/14326/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14326/24

Провадження № 2-а/638/118/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

05 серпня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова як адміністративного з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в обґрунтування якого зазначила, що 24 липня 2024 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області винесено постанову № 28 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн 00 коп.

Позивач вважає, що постанова не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням норм процесуального права, провина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, а тому провадження має бути закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що неможливо встановити, які саме матеріали були додані до протоколу серії ВАД № 199944. Інформації про здійснення фото-, відеофіксації факту вчинення адміністративного правопорушення матеріали справи не мають. Крім того, у протоколі серії ВАД № 199944 зазначено про продаж 6 (шістьох) банок пива, тоді як в постанові Адміністративної комісії № 28 зазначено про продаж 4 (чотирьох) банок пива. Опитана інспектором поліції ОСОБА_1 заперечувала факт продажу алкогольних напоїв. Крім того, старшим інспектором ОСОБА_3 невірно зазначено по-батькові опитуваної особи, адресу місця мешкання. Окрім того, повідомлення позивача 22 липня 2024 року про розгляд справи 24 липня 2024 року, тобто за два дні до розгляду, є порушенням ст. 277-2 КУпАП, що виключало можливість розгляду справи 24 липня 2024 року Адміністративною комісією Борівської селищної ради. Таким чином, при розгляді справи було допущено порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а. До того, ж свідченням порушення порядку розгляду справи є те, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута Адміністративною комісією з порушенням строку, встановленого статтею 277 КУпАП, а саме поза межами 15 денного строку від дня надходження протоколу.

Позивач просила суд постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради № 28 від 24 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, - скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, - закрити.

У відзиві на позовну заяву Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскаржувану постанову залишити без змін. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтував тим, що всупереч вимогам ст. 77, 160 КАС України позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. При цьому, адміністративною комісією повно і всебічно було розглянуто адміністративну справу про адміністративне правопорушення, а питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було прийнято на підставі наявних та в матеріалах справи та досліджених доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень свідків до яких долучено відповідний чек, довідки про результати розгляду матеріалу ЖЄО № 2306 від 05.07.2024.

Відповідач зазначає, що Борівська селищна територіальна громада з 01.07.2023 року входить до переліку територій, на яких ведуться бойові дії. Громада постійно піддається обстрілам ракетами та артилерією, майже усі адміністративні будівлі у селищі Борова або пошкоджені, або знищені. Постійно лунає повітряна тривога, що змушує працівників Борівської селищної ради перебувати в укриттях. Тому за таких умовах установа, яка знаходиться у зоні активних бойових дій під постійними обстрілами не має можливості належним чином та у повному обсязі та у штатному порядку вирішувати усі питання. У зв`язку з цим 22.07.2024 ОСОБА_1 була попереджена, що засідання адміністративної комісії Борівської селищної ради по розгляду матеріалу про притягнення її до відповідальності відбудеться 24.07.2024 та її було запрошено взяти у ньому участь. У свою чергу ОСОБА_1 у цей же день надіслала смс повідомлення зі свого мобільного номеру телефону НОМЕР_1 на телефон секретаря адміністративної комісії з проханням провести засідання без її участі, що підтверджується скріншотом переписки у Viber. Таким чином ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та дату засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради, на засідання не з`явилася, надавши клопотання (у вигляді смс повідомлення) про розгляд справи без її присутності.

Аналогічні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог виклала Борівська селищна рада у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Розпорядженням Начальника Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області Олександра Тертишного від 06 вересня 2023 року № 234-од, яке знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет на веб сайті Борівської селищної ради (https://borova-gromada.gov.ua/documents), встановлено заборону торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі на території Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області з 05:00 до 23:00 з 09 вересня 2023 року до припинення або скасування у встановленому порядку воєнного стану в Україні.

Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради про накладення адміністративного стягнення № 28 від 24 липня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 13600 грн.

Відповідно до змісту постанови № 28 Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Борівської селищної ради встановила, що за даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 199944 від 05.07.2024 р. громадянка ОСОБА_1 05.07.2024 року близько 19:20 ФОП ОСОБА_1 в приміщенні магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж алкогольних напоїв військовослужбовцям. Всупереч п.2 наказу Харківської обласної військової адміністрації від 16 травня 2022 року №08В/ «Про заборону торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в умовах воєнного стану в Харківській області» (зі змінами) та розпорядженню начальника Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 06 вересня 2023 року №234-од «Про заборону торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі на території Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області» громадянка ОСОБА_1 здійснила продаж 4 банок алкогольного пива «Стелла Артуа» військовослужбовцям, чим порушила правила торгівлі алкогольними напоями, вимоги ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП, настає у разі порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 156 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У справі, що розглядається, встановлено, що 05 липня 2024 року поліцейським РПП СПД № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Білоусовим Олексієм Валерійовичем щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 199944 за порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП за фактом того, що 05 липня 2024 року близько 19:20 год в магазині «Продукти» в АДРЕСА_1 , було здійснено продаж алкогольних напоїв, а саме 6-х (нерозбірливо) пляшок пива «Стела Артуа» військовим ВСП у формі попри заборону продажу алкогольних напоїв на території Борівської ОТГ. Свідки правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зі змісту протоколу вбачається, що до нього додаються: пояснення, заява, копії документів.

На виконання вимог ч. 2-4 ст. 256 КУпАП протокол підписано уповноваженою особою, яка його склала (поліцейським ОСОБА_6 ) та ОСОБА_1 , остання зазначила у протоколі свої пояснення: «з протоколом не згодна, вину не визнаю, продаж алкогольних напоїв не здійснювала». ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останньої.

Протокол складено з дотриманням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 та за формою Додатку 1 до неї.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що зі змісту протоколу неможливо встановити зміст документів, які до нього додаються, оскільки Інструкція № 1376 не передбачає зазначення реквізитів кожного доказу, який додається до протоколу, а допускає зазначення загальних назв доказів (пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Згідно зі ст. 215-216 КУпАП адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу, а виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад - при наявності не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП).

Відповідно до ст. 281 КУпАП при розгляді колегіальним органом справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад органу, який розглядає справу; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз`яснення порядку та строків її оскарження. Протокол засідання колегіального органу підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що органом Національної поліції України, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, зібрано наступні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП:

- пояснення ОСОБА_1 , яка зазначила, що 05 липня 2024 року цілий день була на робочому місці в магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Під вечір в магазин зайшли патрульні з двома чоловіками, які почали пред`являти продаж їм алкогольних напоїв. Продажу алкогольних напоїв не здійснювала, фото- та відеофіксація не здійснювалась;

- письмові пояснення свідка ОСОБА_4 від 05 липня 2024 року, в яких він зазначив, що 05.07.2024 року, приблизно о 19 год 26 хв., будучи одягнутим у військову форму Збройних Сил України, зайшов до магазину за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснив покупку алкогольного пива марки «STELLA ARTUA» у кількості 4 банки. На підтвердження своїх пояснень надав чек POS-термінал, з якого вбачається, що 05 липня 2024 року о 19:26 год з карти № НОМЕР_2 здійснено оплату товару в магазині ФОП ОСОБА_7 на суму 210,00 грн;

- письмові пояснення свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що 05.07.2024 приблизно о 19:20 год в АДРЕСА_1 , зайшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який належить ФОП « ОСОБА_1 », та був свідком того, як було здійснено продаж алкогольних напоїв, а саме 4 банки пива «Стела Артуа» військовослужбовцю Збройних Сил України, який знаходився у військовій формі;

-рапорт служби «102» від 05 липня 2024 року.

Зі змісту Протоколу № 32 засідання Адміністративної комісії Борівської селищної ради від 24 липня 2024 року вбачається, що комісія розглянула протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 199944 від 05 липня 2024 року, копію рапорту поліції від 05 липня 2024 року, довідку про результати розгляду матеріалу ЖЄО № 2306 від 05.07.2024, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 05.07.2024, письмові пояснення громадянки ОСОБА_1 , військовослужбовців, розписку про зберігання алкогольних напоїв від 05.07.2024, копії військових квитків військовослужбовців, копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 та ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, копію чека від 05.07.2024, копію розпорядження № 234-од від 06.09.2023. Комісія вирішила накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 13600,00 грн, за про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у розмірі 13600 грн.

Відповідно до вимог ст. 216, 283 КУпАП справу розглянуто правомочним складом (присутні 7 з 8 членів), рішення про накладення адміністративного стягнення прийнято одноголосно (проголосувало «За» 7 членів комісії).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Зі змісту Протоколу № 32 засідання Адміністративної комісії Борівської селищної ради від 24 липня 2024 року вбачається, що протокол до адміністративної комісії надійшов 08 липня 2024 року. Вказана обставина також підтверджується копією супровідного листа СПД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, на якому зазначено вихідні дату матеріалу, а саме 08.07.2024.

Таким чином, доводи позивача про порушення строку розгляду справи є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів позивача про неможливість розгляду справи 24 липня 2024 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено і визнається сторонами, що ОСОБА_1 була повідомлена 22 липня 2024 року про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо неї відбудеться 24 липня 2024 року о 10:00 год. Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була повідомлена про розгляд справи за два дні до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Разом з тим, як зазначає відповідач, ОСОБА_1 22 липня 2024 року зі свого мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , на телефон секретаря адміністративної комісії у застосунку «Viber» надіслала смс-повідомлення з проханням провести засідання без її участі.

На підтвердження цієї обставини відповідачем надано роздруківку листування у застосунку «Viber» з користувачем з абонентським номером НОМЕР_1 , підписаним як « ОСОБА_9 ».

Щодо врахування як доказу роздруківки листування в застосунку «Viber» суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 99 КАС України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 99 КАС України, у подібних правовідносинах.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року по справі № 916/3027/21.

При вирішенні питання про належність та допустимість роздруківки листування, судом враховано, що ОСОБА_1 жодним чином не ставила під сумнів відповідність паперової копії доказу (роздруківки листування) оригіналу доказу (електронному листуванню), не надала доказів на спростування інформації, зазначеній у роздруківці. При цьому, судом встановлено, що автором листування є ОСОБА_1 , оскільки номер телефону користувача «Viber» НОМЕР_1 зазначено як контактний в поясненнях ОСОБА_1 на ім`я начальника СПД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 від 05.07.2024. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона не користувалася цим номером 22 липня 2024 року. Доказів того, що контактним номером телефону ОСОБА_1 є інший номер, відмінний від НОМЕР_1 позивачем не надано. Зазначений же позивачем у позовній заяві номер телефону НОМЕР_3 є номером телефону її представника ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що долучена відповідачем роздруківка листування (копія електронного доказу) є належним та допустимим доказом у справі, у зв`язку з чим зміст листування враховується судом під час розгляду справи. Як вбачається зі змісту роздруківки листування, 22 липня 2024 року під час листування у застосунку «Viber» ОСОБА_1 заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю, чим повною мірою реалізувала своє право на особисту участь при розгляді справи.

Суд відхиляє доводи позивача про неможливість проведення розгляду справи у зв`язку з несвоєчасним повідомленням ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки до початку розгляду справи вона не була позбавлена можливості заявити клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема шляхом надіслання повідомлення у застосунку «Viber», проте не зробила цього, натомість заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду справи було дотримано вимоги ст. 268 КУпАП та враховано право особи на участь у процесі прийняття рішення.

Щодо доводів позивача про невідповідність змісту постанови змісту протоколу суд зазначає наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КУпАП), в якому, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення (ст. 256 КУпАП). Постанова ж у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим за результатами розгляду справи, та повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи (ст. 283 КУпАП). При цьому, ці обставини встановлюються на підставі сукупності доказів у справі про адміністративне правопорушення (протокол, пояснення, фото- та відеодокази тощо), а не виключно на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, дослідивши та надавши оцінку усім доказами у справі про адміністративне правопорушення, орган (адміністративна комісія) встановила, що було здійснено продаж 4 банок пива, про що зазначено постанові. При цьому суд враховує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за сам факт продажу алкогольного напою військовослужбовцю на території Борівської ОТГ, а тому різниця у кількісті банок пива, проданих свідку (у протоколі зазначено 6, у постанові - 4), жодним чином не впливає ні на кваліфікацію дій ОСОБА_1 , ні на наявність складу адміністративного правопорушення.

Доводи позивача про неправильно зазначене по батькові « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 » у поясненнях від 05 липня 2024 року зводяться до надмірного формалізму, враховуючи, що зміст пояснень не викликає сумніву в тому, що вони записані зі слів позивача, враховуючи зміст позовної заяви, протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, у цих поясненнях ОСОБА_1 власноруч поставила свій підпис та зазначила прізвище та ініціали.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 28 від 24 липня 2024 року прийнята Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Борівської селищної ради на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судовим розглядом не встановлено обставин того, що під час прийняття спірної постанови відповідач дія упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом.

За таких обставин, постанова Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради № 28 від 24 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, є обґрунтованою та такою, що винесена у суворій відповідності до норм КУпАП.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про залишення оскаржуваної постанови без змін, а позову - без задоволення.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення, а постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області № 28 від 24 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 13600,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП - залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Тимченко