Постанова

від 12.11.2024 по справі 953/5247/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/5247/24

н/п 3-зв/953/4/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника Шеремет Марії Олегівни в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Шаренко Світлани Леонідівни у справі про порушення митних правил складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, -

встановив:

У провадженні судді Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л. перебуває матеріал про порушення митних правил складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України.

08.11.2024 захисником подана заява про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л. з розгляду вищезазначеного матеріалу, посилаючись на сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Шаренко С.Л., а також у прямій чи побічній заінтересованості судді у результаті розгляду справи, про що свідчить: несвоєчасний розгляд справи; вимога судді про присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідності у судовому засіданні за присутності захисника; запит на РНОКПП ОСОБА_1 з метою належного оформлення виконавчого листа за відсутності рішення по справі.

ОСОБА_1 та представник митниці, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, до судового засідання не з`явились, причину неявки не сповістили.

Відеоконференція із захисником Шеремет М.О. не відбулась за перебування захисника у призначений судом час офлайн, тобто не в мережі Інтернет.

Вислухавши заяву захисника про відвід, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).

КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід, як і порядку заяви самовідводу.

Водночас, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1, ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, що застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції в залежності від характеру правопорушення та стягнення.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

У п.29 рішення ЕСПЛ у справі «Христов проти України» від 19.02.2009 (заява №24465/04) зазначено, що сторони не заперечують того, що провадження у справі заявника належить до сфери застосування п.1 ст.6 Конвенції. На думку Суду, хоча це провадження і кваліфікувалося як адміністративне, фактично воно мало кримінальний характер, якщо враховувати характер учиненого заявником правопорушення та призначене за нього стягнення, явно спрямоване на покарання і запобігання вчиненню правопорушень у майбутньому.

У п.3.4 і п.3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оскільки забезпечення права на справедливий суд є основним завданням суду та прямо гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою забезпечення виконання положень ст.1 КУпАП, вирішуючи питання про самовідвід, суд застосовує принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме, КПК, і керується положеннями ст.ст. 75,80,81 КПК України.

Відповідно до ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст.75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Статтями 75 та 76 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді (слідчого судді).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартенко проти України», наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію, визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Згідно з ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим

Разом з тим, заявлений відвід належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких обставин, що виключають участь судді у розгляді матеріалу про порушення митних правил складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, не містить.

Наведені захисником суб`єктивні оцінки затримки початку судових засідань, як безпідставної, з`ясування номеру РНОКПП за формою, встановленою системою Д-3 та вжиття судом заходів для заслуховування особистих пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в якості сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді справи про порушення митних правил, фактично є власним негативним ставленням захисника, що тотожне підставам усунення судді від участі у розгляді матеріалу про порушення митних правил складеному стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України.

Таким чином, наведені у заві про відвід сумніви захисника стосовні зацікавленості судді мають суб`єктивний, а не об`єктивний характер, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються, а заявлений відвід належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, передбачених зазначеними нормами КПК України, не містить.

Враховуючи вищевикладене, заява захисника Шеремет М.О. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л. у справі про порушення митних правил складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.75, 81, 369, 372 КПК України, суддя,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Шаренко Світлани Леонідівни у справі про порушення митних правил складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Н.В. Єфіменко