Постанова

від 17.10.2024 по справі 910/14977/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. Справа№ 910/14977/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.10.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024

по справі №910/14977/22 (суддя - Мандриченко О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац"

про стягнення 428 146,41 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс";

про визнання дій протиправними, визнання тарифу на послуги незаконним та скасування незаконних нарахувань

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ "Перший український експертний центр", скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" (далі - відповідач за первісним позовом, ТОВ "Тівац") про стягнення заборгованості у розмірі 416 140,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 755,95 грн та трьох процентів річних у розмірі 3 249,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" його зобов`язань зі сплати наданих йому комунальних послуг.

У подальшому до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просив: визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - відповідач за зустрічним позовом) щодо нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" незаконними у період з 01.05.2019 по 30.09.2022; визнати тариф на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, який застосовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, у період з 01.05.2019 по 30.09.2022 незаконним; скасувати незаконні нарахування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" 11.07.2023 подало до господарського суду першої інстанції заяву про зміну предмету зустрічних позовних вимог, у якій просило: визнати незаконними дії ТОВ "Перший український експертний центр" щодо нарахування ТОВ "Тівац" основної заборгованості у розмірі 416 140,67 грн, що виникла у період з 01.05.2019 по 30.09.2022; визнати незаконними тарифи на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, які розраховані для нежитлових приміщень офісного призначення та застосовані ТОВ "Перший український експертний центр" за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 14/55, у період з 01.05.2019 року по 30.09.20220, до ТОВ "Тівац", як до власника нежитлових приміщень громадського призначення; скасувати незаконні нарахування заборгованості ТОВ "Тівац" у розмірі 416 140,67 грн.

Короткий зміст рішеня суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.24 по справі №910/14977/22 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" не є управителем житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу, що розташований за адресою: вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва.

Також судом першої інстанції вказано, що виключно Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" має право надавати послуги з вивезення побутових відходів у Печерському районі міста Києва до 2024 року.

Відмовляючи в задоволенні зустріних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що виходячи з предмету та підстав зустрічних позовних вимог, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту не є ефективним, оскільки у даному випадку ніяким чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац".

Короткий зміст додаткового рішеня суду першої інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено повністю.

Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/14977/22; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/14977/22. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/14977/22 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про стягнення 428 146,41 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Перший український експертний до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про стягнення 428 146,41 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Скасувати Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 по справі № 910/14977/22. Судові витрати покласти на ТОВ "ТІВАЦ.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" є обслуговуючою організацією за адресою: м.Київ, вул.Саперне поле,14/55, фактично здійснює функції управителя забезпечуючи надання житлово-комунальних послуг, які направлені на задоволення господарсько-побутових потреб співвласників багатоквартирного будинку, а також його утримання в належному стані.

Також скаржник зазначає, що оскільки судом першої інстанції розглядались первісний позов і зустрічний одночасно, незрозуміло, як суд вирахував, що саме 30 000,00 грн слід стягнути з позивача витрат на правничу допомогу відповідача понесених у зв`язку з розглядом первісного позову.

Узагальнені доводи письмових пояснень, відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

24.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 26.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" з апеляційною скаргою не погодилось, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

04.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшли додаткові письмові пояснення до клопотання про закриття апеляційного провадження.

09.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшла заява про залучення додаткових доказів до клопотання про закриття апеляційного провадження.

11.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшли додаткові письмові пояснення.

16.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи 910/14977/22.

02.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14977/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/14977/22. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 по справі №910/14977/22 залишено без руху. Надано Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для подання заяви із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 по справі №910/14977/22 протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

16.09.2024 через "Електронний суд" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" заява про усунення недоліків до якої долучені докази для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 по справі №910/14977/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 по справі №910/14977/22 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 по справі №910/14977/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.10.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача з`явилися в судове засідання 17.10.2024 та надали свої пояснення по суті клопотання про закриття провадження та по суті апеляційної скарги.

Третя особа в судове засідання 17.10.2024 не з`явилвся, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Як зазначалось колегією суддів вище, 24.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, відповідно до якого заявник просить закрити провадження у справі № 910/14977/22, яке було відкрито на підставі документів, поданих адвокатом Закарлюкою Н.С., які містять неправдиві відомості про отримання нею медичної допомоги.

Надаючи правову оцінку вищевказаному клопотанню, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що чинними нормами ГПК України не передбачено правової підстави для закриття апеляційного провадження у справі, як такого, що було відкрито на підставі документів, поданих адвокатом Закарлюкою Н.С., які містять неправдиві відомості про отримання нею медичної допомоги.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" укладений договір купівлі - продажу майнових прав № 20392/РН-Н, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац", як покупець, придбає майнові права у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на об`єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові приміщення (приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок) - група приміщень №1019 за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, 14/55 (будівельна адреса: "Будівництво житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, ІІІ черга").

07.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" укладений договір купівлі - продажу майнових прав № 20393/РН-Н, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац", як покупець, придбає майнові права у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на об`єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові приміщення (приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок) - група приміщень №1016 за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, 14/55 (будівельна адреса: "Будівництво житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, ІІІ черга").

Як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які наявні в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" набуло права власності на нежитлове приміщення групи приміщень №1019, загальною площею 739 кв.м., на цокольному поверсі літери "А" верхнього рівня, І поверх літер "А", що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55, приміщення 1019 (право власності зареєстроване 16.07.2019) та на нежитлове приміщення групи приміщень №1016, загальною площею 11,5 кв.м., на цокольному поверсі нижнього рівня, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55, приміщення 1016 (право власності зареєстроване 15.05.2019).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", звертаючись до суду з даним позовом, вказує, що у нього на обслуговуванні/управлінні перебуває житлово-офісно-торговельно-розважальний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55.

Позивач за первісним позовом зазначає, що його діяльність спрямована на надання якісних послуг з утримання офісної будівлі № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві та прилеглої до неї території.

Також позивач за первісним позовом вказує, що відповідно до акту приймання-передачі будинку є виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що підтвердженням того, що ним дійсно надавались житлово-комунальні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Тівац" є копії актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012, договору № 47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012, договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012, підрядного договору № 16-08-2013то на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем від 01.08.2013, договору № 40 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.09.2022, договору на охорону об`єкта № 37/19, договору на охорону об`єкта № 6/19.

При цьому позивач за первісним позовом звертає увагу на те, що обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Крім того позивач за первісним позовом вказує, що, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" є власником приміщень № 1016 та № 1019, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55, у відповідача за первісним позовом утворилася заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, яка в загальному розмірі становить 416 140,67 грн (11 800,87 грн за період з 01.05.2019 по 30.09.2022 по нежитловому приміщенню № 1016 та 404 339,80 грн за період з 21.01.2022 по 30.09.2022 по нежитловому приміщенню № 1019).

У зв`язку з тим, що відповідачем за первісним позовом не сплачена вказана заборгованість у строк, позивач за первісним позовом також нарахував та просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 8 755,95 грн та 3% річних у розмірі 3 249,79 грн.

У свою чергу, відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що нежитлові приміщення № 1016 та № 1019, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55, власником яких він є, не відносяться до офісної будівлі, оскільки є вбудовані в житловий будинок, а отже, всі рішення з управління багатоповерховим будинком за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55, мали прийматися спільно і виключно всіма співвласниками, на підставі укладеного договору на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території або балансоутримувачем, а затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", належить до повноважень органів місцевого самоврядування, однак, як вказує відповідач за первісним позовом, позивачем за первісним позовом не надано, а матеріали справи не містять рішення загальних зборів всіх співвласників про передачу багатоповерхового будинку та прибудинкової території на утримання, управління, обслуговування Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр".

Відповідач за первісним позовом зазначає, що акт приймання-передачі будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві не може свідчити про те, що позивач за первісним позовом прийняв на баланс чи в управління багатоповерховий будинок.

На думку відповідача за первісним позовом, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" перебував на обслуговуванні, утриманні, балансі, на правових підставах багатоповерховий будинок № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві, а відтак, за висновками відповідача за первісним позовом, позивач не міг набути жодних прав та обов`язків за вказаним актом приймання-передачі.

Відповідач за первісним позовом звертає увагу на те, що позивач за первісним позовом є лише обслуговуючою організацією, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" не є ані власником багатоповерхового будинку, ані його балансоутримувачем, а відтак, не може надавати житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідач за первісним позовом вказує, що у позивача за первісним позовом були відсутні правові підстави для надання комунальних послуг щодо нежитлових приміщень № 1016 та № 1019 та на прилеглій до них території, оскільки вказані нежитлові приміщення вбудовані в багатоповерхових будинок та до офісної будівлі не мають відношення.

При цьому відповідач за первісним позовом стверджує, що жодні житлово-комунальні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" не надавалися, у зв`язку з чим і відсутня підстава для оплати їх вартості.

Також відповідач за первісним позовом звертає увагу суду, що розрахунок позовних вимог проведений не у відповідності до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному окремому будинку".

У свою чергу, відповідач за первісним позовом наголошує, що договірні відносини між сторонами відсутні, договори, які вказані позивачем за первісним позовом у рахунках від 30.09.2022 №№ 5038, 5039 не укладалися. При цьому в матеріалах справи також відсутнє рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по багатоповерховому будинку та будь-якій офісній будівлі за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55 та договір на управління будинком за вказаною адресою, додатком до якого мав бути кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно первісних позовних, які є предметом апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За умовами ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як зазначалось колегією суддів вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", реалізовуючи своє право на звернення до суду, вказувало, що у нього на обслуговуванні/утриманні перебуває житлово-офісно-торговельно-розважальний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Саперне поле, 14/55.

Позивач за первісним позовом вказує, що відповідно до акту приймання-передачі будинку від 15.09.2017, який складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", є виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" складено та підписано передавальний акт Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617", відповідно до якого, голова та члени ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" (далі - комісія з припинення) шляхом приєднання його до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (код ЄДРПОУ 36844047), утвореної згідно наказу ТОВ "ЖЕК 2617" (код ЄДРПОУ 34424807) від 03 березня 2017 року № 23-1 "Про утворення ліквідаційної комісії" на виконання Протокольного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" № 02/03 від 02 березня 2017 року, керуючись статтею 107 Цивільного кодексу України, склали цей акт про наступне:

1. Все майно, всі права та зобов`язання Товариства з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" (код ЄДРПОУ 34424807) стосовно всіх йог кредиторів та дебіторів, включаючи зобов`язання, що оспорюються сторонами, а також всі активи і пасиви, після його припинення переходять до правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (код ЄДРПОУ 36844047).

2. Активи та зобов`язання, що можуть виникнути у проміжок часу між датою складання передавального акта та датою державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617", в результаті реорганізації шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" також виступають об`єктом правонаступництва.

3. Додатки до цього передавального акта є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

У розшифровці дебіторської та кредиторської заборгованості, яка є додатком № 2 до вказаного акту, в графі "рахунок 364 (надання послуг мешканцями)" в строчці "назва" вказано адресу: вул. Анрі Барбюса, 52/1 .

При цьому суд вказує, що відповідно до п. 1 розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 191 від 14.04.2017 "Про присвоєння поштової адреси закінченому будівництвом об`єкту: "Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва. ІІІ черга", присвоєно закінченому будівництвом об`єкту: "Будівництво житлово-офісно- торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва. ІІІ черга" поштову адресу: вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі міста Києва.

Тобто, станом на дату складання вказаного передавального акту, житлово-офісно- торговельно-розважальний комплекс вже мав поштову адресу: вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі міста Києва .

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що за змістом додатку № 2 до передавального акту неможливо встановити в якому місті знаходяться будинки по вказаними у строчках адресах, при цьому в останній строчці зазначено: м. Вишгород, вул. Симоненка, 4-в.

У свою чергу колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи наявний сертифікат серії ІУ № 165163623193 від 17.12.2016, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): "Будівництво житлово- офісно- торговельно - розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва . ІІІ черга", КТПБ № 8119-15 кв.м., загальна площа квартир - 14 065,5 кв.м., житлова площа квартир - 6 747,2 кв.м., кількість квартир - 195 квартир, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 8 233,7 кв.м., площа паркінгу (в т.ч. проїзди) - 1 628,3 кв.м., кількість поверхів - 7; 26 поверхів проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

З вказаного сертифікату також вбачається, що замовником об`єкту є Державне видавництво "Преса України".

При цьому, в матеріалах справи наявний лист Державного видавництва "Преса України" № 103-373-к від 05.11.2021 у якому повідомляється, що серед архівних документів, що наявні та стосуються будівництва житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу за адресою: на вул. Анрі Барбюса, 52/1 не знайдено документів про передачу зазначеного житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу на баланс, управління, утримання Товариству з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" або Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр".

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що доказів того, що Товариству з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" було передано на баланс, управління, утримання, тощо житлово - офісно - торговельно - розважальний комплекс за адресою: на вул. Анрі Барбюса, 52/1 (поштова адреса: вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі міста Києва) матеріали справи не містять.

Поряд з цим, як передбачено ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначаються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

За умовами ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Як встановлено ч. 1, 6 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Як передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками апеляційного провадження, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві не було утворено, а відтак, відповідно, і не приймалося рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Доказів протилежного сторонами до матеріалів справи не надано.

При цьому суд вказує, що за змістом ч. 2 - 4, 7 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про, зокрема, визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем, обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням, визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком, визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Тобто, вказаною статтею передбачено, що саме до виключних повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень про визначення управителя та його відкликання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 вказаної статті встановлено, що договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів констатує, що оскільки, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві не було утворено, а відтак і будь-який договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не міг бути укладений.

У свою чергу суд апеляційної інстанції вказує, що за умовами п. 5 ст. 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З наведених вище норм вбачається, що Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" чітко передбачено порядок визначення управителя в разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

У даному випадку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві не було утворено, а співвласники вказаного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не приймали рішень про форму управління цим будинком.

Матеріали справи доказів протилежного не містять, скаржником вищевикладене в своїй апеляційній скарзі не спростовано.

Матеріали справи також не містять, а сторонами, відповідно, не надано доказів, того, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або суб`єктом владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, якому було б делеговано відповідні повноваження, прийнято рішення про проведення конкурсу, за наслідком проведення якого, переможцем було б визначено чи то Товариство з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" чи Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та уповноваженою особою виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або суб`єктом владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, якому було б делеговано відповідні повноваження, підписано договір, від імені співвласників будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві, з Товариством з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" чи Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр".

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що, як вбачається з наведених судом норм законодавства України, передача житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві на обслуговування та в експлуатацію за актом прийому-передачі не допускається та не передбачено.

Тобто, враховуючи той факт, що житлово - офісно - торговельно - розважальний комплекс по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві був введений в експлуатацію в 2016 році, суд вказує, що ані Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" не мали права передавати на обслуговування та в експлуатацію житлово - офісно - торговельно - розважальний комплекс по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві Товариству з обмежено-відповідальністю "Перший український експертний центр" та Товариству з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" за актом від 01.04.2019 та актом від 30.01.2017, відповідно.

При цьому колегія суддів критично ставиться до акту приймання-передачі від 01.04.2019 та акту приймання-передачі від 30.01.2017, оскільки вказані акти суперечать один одному, з огляду на те, що відповідно до акту від 30.01.2017, Товариству з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" передано на обслуговування житлово - офісно - торговельно - розважальний комплекс по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві площею, яка вказана в сертифікаті серії ІУ № 165163623193 від 17.12.2016, однак відповідно до акту від 01.04.2019, Товариству з обмежено-відповідальністю "Перший український експертний центр" передано на обслуговування будинок по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві загальною площею 6 824,40 кв.м., при цьому суд вказує, що у сертифікаті серії ІУ № 165163623193 від 17.12.2016 взагалі відсутні відомості про таку площу чи об`єкт з такою площею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712 "Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком" затверджено Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до п. 5 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, протягом строку, визначеного договором управління, уповноважена особа співвласників чи попередній управитель передають управителю наявну технічну документацію на будинок згідно з переліком, визначеним Мінрегіоном, а також технічну документацію на прибудинкову земельну ділянку.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що скаржнику передано технічну документацію на будинок згідно з переліком, визначеним Мінрегіоном, а також технічну документацію на прибудинкову земельну ділянку.

Крім того, в матеріалах справи і відсутній договір, який би відповідав типовому договору, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, оскільки такий договір не був укладений.

А відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які б свідчили про те, що Товариству з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" чи Товариству з обмежено-відповідальністю "Перший український експертний центр" було передано в управління житлово - офісно - торговельно - розважальний комплекс по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві в розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та на законних підставах.

При цьому суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" у листі № 874 від 17.09.2020 у відповідь на адвокатський запит повідомляє, що воно не є управляючою компанією та звертає увагу на те, що ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац", ні будь-який інший співвласник офісної будівлі не здійснив дій спрямованих на реалізацію своїх прав щодо обрання управляючої компанії.

Більш того, як вбачається з листів № 987/1 від 09.10.2020 та № 1113 від 23.10.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" про те, що нежитлове приміщення № 1016, яке розташоване у житлово - офісно - торговельно - розважальному комплексі по вул. Саперне поле, 14/55 у м. Києві знаходиться на обслуговуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнології плюс".

Крім того, у листі № 1113 від 23.10.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" про те, що вказаний будинок не перебуває на балансі у позивача за первісним позовом.

У свою чергу, листом № 940 від 29.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:79:067:0001, загальною площею 3,1863 га не передавалася позивачеві за первісним позовом в постійне користування (оренду, суборенду).

Також колегія суддів звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/18116/21, яке набрало законної сили 21.07.2023, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" задоволено повністю та визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів співвласників офісної будівлі, яке оформлене протоколом зборів співвласників офісної будівлі проведених 15.10.2019 за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням суду встановлено, що проводячи збори співвласників офісних приміщень, не взято до уваги, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 14/55 не є офісним будинком, а є в цілому житлово - офісно - торговельно - розважальним комплексом, на чому сторонами наголошувалось неодноразово в судових засіданнях.

При цьому, співвласники житлових приміщень загальна площа квартир яких 14065,5 кв.м. та співвласник-позивач нежитлових приміщень громадського призначення загальна площа квартир яких 750,5 кв.м. участі у голосуванні не приймали, оскільки не з`ясовано в матеріалах справи, яким чином було розділено єдиний житловий комплекс на житловий будинок і офісну будівлю.

Таким чином, вказаним рішенням суду встановлено, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 14/55 не є офісним будинком, як на цьому наполягає позивач за первісним позовом, а є в цілому житлово - офісно - торговельно - розважальним комплексом.

При цьому, як уже вказувалося судом апеляційної інстанції, згідно сертифіката серії ІУ №165163623193 від 27.12.2016 та технічного паспорта, житлово - офісно - торговельно - розважальний комплекс, що розташований за адресою: вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва , має загальну площу квартир - 14 065,5 кв.м., житлову площу квартир - 6 747,2 кв.м., кількість квартир - 195 квартир, площу вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 8 233,7 кв.м., площа паркінгу (в т.ч. проїзди) - 1 628,3 кв.м., кількість поверхів - 7; 26 поверхів.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази того, що офісна будівля за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 14/55 є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Навпроти, що вказаними технічним паспортом та сертифікатом підтверджується, що 7-ми поверхова будівля входить до складу вказаного житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу та, відповідно, не є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Більш того, з договорів купівлі - продажу майнових прав № 20392/РН-Н від 07.02.2019 та № № 20393/РН-Н від 07.02.2019, які укладені між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац", вбачається, що група приміщень №№ 1016, 1019 за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, 14/55 (будівельна адреса: "Будівництво житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, ІІІ черга") є нежитловими приміщеннями - приміщеннями громадського призначення, вбудовані в житловий будинок.

Щодо комунальних послуг, визначених у позовній заяві, колегія суддів вказує наступне.

Згідно з ч. 1-2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

За змістом ч. 3, 4 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", управитель багатоквартирного будинку має право: 1) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг; 2) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з експлуатацією спільного майна, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості таких робіт; 3) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлових послуг; 4) отримувати інформацію від споживачів про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 5) за рішенням співвласників багатоквартирного будинку надавати в оренду, встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку; 6) доступу до приміщень, будинків і споруд для ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів у порядку, визначеному законодавством і договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком; 7) вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором; 8) утворювати системи управління якістю та проводити їх сертифікацію відповідно до національних або міжнародних стандартів акредитованими органами із сертифікації; 9) у випадках та порядку, передбачених договором, припинити/призупинити надання послуг з управління у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; 10) за письмовою заявою співвласника багатоквартирного будинку діяти від його імені як представник такого співвласника у відносинах з виконавцями комунальних послуг. У такому разі застосовуються положення Цивільного кодексу України про доручення.

Управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний: 1) забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; 2) від імені співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків; 3) вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та/або договором документацію багатоквартирного будинку; 4) інформувати співвласників багатоквартирного будинку про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; 5) у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг; 6) укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цих послуг; 7) за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; 8) у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку приймати на банківський рахунок, відкритий для розрахунків за окремим багатоквартирним будинком для цієї мети, внески на проведення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, орендну плату і плату за сервітути та забезпечувати проведення відповідних розрахунків, а також на запит будь-якого співвласника багатоквартирного будинку, який перебуває в його управлінні, надавати інформацію про рух коштів на відповідному рахунку; 9) вести окремий облік доходів і витрат за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечувати співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до такої інформації щодо їхнього будинку у порядку, визначеному договором; 10) щороку звітувати перед споживачами про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження; 11) направляти протягом п`яти робочих днів відповідним виконавцям отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків виконавців послуг (робіт); 12) у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, здійснювати облік обсягу відповідних спожитих комунальних послуг та їх оплати, у тому числі стосовно кожного співвласника; здійснювати розподіл між співвласниками обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до законодавства; 13) у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, відкривати поточний рахунок із спеціальним режимом використання за кожною комунальною послугою для проведення розрахунків згідно з колективним договором про надання комунальних послуг у загальному порядку, визначеному Національним банком України для відкриття поточних рахунків.

За згодою сторін договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком також може бути передбачено інші права та обов`язки управителя багатоквартирного будинку.

Як зазначено колегією суддів вище, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві не було утворено, а відтак, відповідно, і не приймалося рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

У свою чергу, матеріали справи також не містять, а сторонами, відповідно, не надано доказів, того, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або суб`єктом владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, якому було б делеговано відповідні повноваження, прийнято рішення про проведення конкурсу, за наслідком проведення якого, переможцем було б визначено чи то Товариство з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" чи Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та уповноваженою особою виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або суб`єктом владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, якому було б делеговано відповідні повноваження, підписано договір, від імені співвласників будинку № 14/55 по вул. Саперне поле у м. Києві, з Товариством з обмежено-відповідальністю "ЖЕК 2617" чи Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр".

Тобто, з наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" не є управителем житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу, що розташований за адресою: вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва.

При цьому судом першої інстанції цілком вірно вказано, що виключно управитель будинку має право укладати договори з виробниками та/або виконавцями на надання виключно житлового-комунальних послуг.

Укладення договорів про надання інших послуг здійснюється виключно за погодженням співвласників будинку у порядку, визначеному Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

У контуктсі вищевикладеного колегія суддів суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що співвласники житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу надавали згоду на укладення вищевказаних договорів про надання послуг, які, відповідно, не є комунальними.

Колегія суддів звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" у листі № 874 від 17.09.2020 у відповідь на адвокатський запит повідомляє, що воно не є управляючою компанією та звертає увагу на те, що ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац", ні будь-який інший співвласник офісної будівлі не здійснив дій спрямованих на реалізацію своїх прав щодо обрання управляючої компанії.

При цьому, позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ним надавалися житлово-комунальні послуги для потреб споживачів будинку вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, що підтверджується наступними документами: копією актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копією договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012, договору № 47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012, договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012, підрядного договору № 16-08-2013то на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем від 01.08.2013, договору № 40 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.09.2022, договору на охорону об`єкта № 37/19, договору на охорону об`єкта № 6/19.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані договори укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та відповідною юридичною особою.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, співвласники житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу, що розташований за адресою: вул. Саперне поле, № 14/55 у Печерському районі м. Києва не уповноважували Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на укладення вказаних договорів, договір управління житлово - офісно - торговельно - розважальним комплексом, що розташований за адресою: вул. Саперне поле, № 14/55 у Печерському районі м. Києва не укладений.

За змістом ч. 3 ст. 351 Закону України "Про відходи", який діяв в період утворення спірної заборгованості, виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавцем послуг з управління побутовими відходами є адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Як встановлено судом, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1589 від 08.12.2017 уведено в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва (протокол від 04.12.2017 № 006/17) про визначення Комунального підприємства "Київкомунсервіс" переможцем конкурсу за лотом, зокрема, Печерський район міста Києва.

Пунктом 2 вказаного розпорядження, встановлено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" має право надавати послуги з вивезення побутових відходів в межах територій адміністративних районів міста Києва, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, протягом 7 (семи) років.

З наведеного вбачається, що виключно Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" має право надавати послуги з вивезення побутових відходів у Печерському районі міста Києва до 2024 року.

У свою чергу, як вбачається з листа № 058/4/2-2821 від 24.05.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар роз", з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" укладено договір на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) № 2/1848-К-12 від 01.10.2012, Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило, що відповідно до пункту 3 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 318) послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб`єктом господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів. Договір про надання послуг укладається між споживачем та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типових договорів про надання послуг з поводження з побутовими відходами. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар роз" не визначався виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва.

Також у вказаному листі було зазначено, що тарифи на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар роз" на 2019-2023 роки встановлювалися розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2018 № 2351 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) " та розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 31.08.2022 № 637 "Про внесення змін до Тарифів на послуги з вивезення твердих та великогабаритних побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) ".

З наведеного вбачається, що належним надавачем послуги з вивезення побутових відходів у Печерському районі міста Києва є лише Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", а тарифи за таку послугу встановлюються виключно відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

А відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар роз" у період часу з 2017 року по 2024 рік не мала права надавати послуги з вивезення побутових відходів у Печерському районі міста Києва.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

17.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшла заява, яка сформована в системі "Електронний суд" 14.06.2024, в якій заявник просив розподілити судові витрати та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" витрати на правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 135 600,00 грн, гонорар успіху 15 000,00 грн, а також витрати на правничу допомогу за підготовку апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 10 400,00 грн, що разом складає 161 000,00 грн.

24.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" подало до господарського суду першої інстанції заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про розподіл судових витрат

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

У заяві про розподіл судових витрат позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 161 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку заяві, колегія суддів зазначає таке.

17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" (далі - клієнт) та Магратій Яніною Василівною (далі - адвокат) укладено договір № 17 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

За умовами п. 4.1. договору, за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін та обумовлюється у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємними додатками до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що. вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

Згідно з п 4.2. договору, витрати адвоката (поїздки, відрядження, оплати судового збору та інші витрати) оплачуються клієнтом окремо від вартості гонорару згідно підтверджуючих документів на такі витрати. Гонорар сплачується у термін визначений у додатковій угоді.

Додатковою угодою № 2 від 18.08.2020 до договору, сторони погодили п. 4.2. розділу 4 договору змінити та викласти в наступній редакції: п. 4.2. Клієнт зобов`язаний також здійснювати оплату фактичних витрат для виконання договору, зокрема таких: витрати на відрядження, добові в розмірі визначеному відповідно до чинного законодавства України, проживання під час відрядження, транспортні витрати (витрати адвоката пов`язані із проїздом в будь-який інший населений пункт і в зворотному напрямку), оплату послуг перекладача, нотаріальних послуг, експертиз, оплата роботи фахівців та інших осіб, які залучаються адвокатом, оплата копіювальних, друкарських та інших технічних робіт, міжміських та міжнародних телефонних розмов, витрати на мобільний зв`язок, витрати на поштовий зв`язок, сплата судового збору, інших сум, які були та/або мають бути сплачені адвокатом від імені і в інтересах клієнта, а також всі інші фактичні витрати пов`язані з виконанням цього Договору підлягають оплаті адвокату. Клієнт вправі вимагати подання адвокатом документів, що підтверджують розмір цих витрат та їх зв`язок з цим договором.

Також вказаною додатковою угодою сторони доповнили розділ 4 договору пунктами 4.4., 4.5. такого змісту: п. 4.4. Фактичні витрати пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами відшкодовуються з розрахунку 200,00 грн. за 1 годину роботи адвоката;

п. 4.5. Вартість представництва адвокатом інтересів клієнта:

- у суді першої інстанції становить 1200,00 грн за 1 годину роботи;

- у суді апеляційної та касаційної інстанції - 1300,00 грн за 1 годину роботи;

- вчинення адвокатського запиту в межах замовлення - 1200,00 грн за 1 годину роботи;

- з усіх питань, що стосуються виконання рішень судів - 1100,00 грн за 1 годину роботи.

У додатковій угоді № 1 від 01.01.2024 до договору, сторони погодили, що цей договір продовжує дію до 31.12.2026, а клієнт додатково сплачує винагороду (гонорар) адвокату, а позитивний результат наданих послуг (позитивне рішення суду) у розмірі 15 000,00 грн.

Також вказаною додатковою угодою передбачено, що гонорар сплачується адвокату протягом 30 робочих днів з моменту набрання рішення суду законної сили.

12.06.2024 між сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору, відповідно до якого витрати на вартість гонорару адвоката складає 10 400,00 грн.

Також 12.06.2024 між сторонами укладено та підписано акт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору, відповідно до якого витрати на вартість гонорару адвоката складає 135 600,00 грн.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

При цьому суд зазначає, що частина наданих адвокатом послуг, зазначених в акті № 2 від 12.06.2024 не були неминучими, оскільки, зокрема: надання заперечень № 19/03/2023 від 19.03.2023 на письмові пояснення від 09.03.2023 не вимагалося ані судом, ані процесуальним законодавством; підготовка заяви № 07/06/2023 від 07.06.2023 про визнання неналежними доказів у справі та подання її до суду не прийнята судом до розгляду, оскільки вирішення питання належності доказів чи їх неналежності приймається судом під час винесення рішення в нарадчій кімнаті, а заявлення такого клопотання чи заяви не може вплинути на це; підготовлення заяви (уточнення) №10/07/2023-2 від 10.07.2023 також не було неминучим, оскільки було уточнено заяву № 07/06/2023 від 07.06.2023, яка не прийнята судом до розгляду; заява про витребування доказів № 16/06/2023 від 16.06.2023 судом не була прийнята до розгляду.

При цьому суд вказує, що частина наданих послуг, зазначених у вказаному акті, а саме, зокрема: підготовлення заяви про залучення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"; складання адвокатських запитів; збирання доказів; підготовка судових дебатів, в частині зустрічного позову, надано в межах розгляду зустрічної позовної заяви, в задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено повністю.

Вказане також стосується і наданих послуг щодо участі в судових засіданнях, які також містяться в акті № 2 від 12.06.2024.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" не надано жодного доказу, який би підтверджував витрачений час адвоката на дорогу з м. Ірпінь до м. Києва та в зворотному напрямку та доказ того, що адвокат задля участі у кожному судовому засіданні виїжджав з м. Ірпінь.

При цьому колегія суддів вказує, що не дивлячись на те, що кожне судове засідання у даній справі займало різний проміжок часу, тоді як в акті № 2 від 12.06.2024 вказано сталі 3 години на кожне засідання.

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" докази на підтвердження понесених ним витрат, беручи до уваги те, що у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено та враховуючи заперечення на заяву про розподіл судових витрат, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", виходячи з обставин справи, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 30 000, 00 грн, такі витрати є співрозмірними з предметом спору та з виконаною роботою, а надані послуги вказаною вартістю були неминучими.

Щодо гонорару успіху колегія суддів вважає за необхідне вказати окремо на наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

А відтак, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про розподіл судових витрат в частині стягнення з відповідача гонорару успіху у розмірі 15 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскільки судом першої інстанції розглядались первісний позов і зустрічний одночасно, незрозуміло, як суд вирахував, що саме 30 000,00 грн слід стягнути з позивача витрат на правничу допомогу відповідача понесених у зв`язку з розглядом первісного позову спростовуються змістом оскаржуваного додаткового рішення.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень у розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/14977/22, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/14977/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/14977/22 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/14977/22 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр".

5. Матеріали справи №910/14977/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 11.11.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім