Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/14977/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14977/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024

та на рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2024

у справі № 910/14977/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац"

про стягнення 428 146,41 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс";

про визнання дій протиправними, визнання тарифу на послуги незаконним та скасування незаконних нарахувань

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 11.12.2024 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 (повний текст складено 11.11.2024) у справі № 910/14977/22 подана 09.12.2024 засобами поштового зв`язку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (частина перша та друга статті 58 ГПК України).

У статті 60 ГПК України визначені документи, що підтверджують повноваження представників.

Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20.

Як вбачається з касаційної скарги її підписала Дороніна Дар`я Ігорівна, на підтвердження права представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до касаційної скарги додано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" від 01.08.2024 №181-к про переведення Дороніної Дар`ї Ігорівни на посаду начальника юридичного відділу та довіреність від 22.01.2024 за №7, видану директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" І. Л. Степанюк.

Однак додана до касаційної скарги довіреність не містить відомостей на підтвердження того, що Дороніна Дар`я Ігорівна є адвокатом. У касаційній скарзі такі відомості також відсутні. Інших документів на підтвердження повноважень цієї особи як адвоката та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до скарги не додано.

Документів на підтвердження повноважень у Дороніної Дар`ї Ігорівни діяти у судовому процесі в порядку самопредставництва на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто без окремого доручення, до матеріалів касаційної скарги також не додано.

Разом з тим матеріали цієї справи у суду касаційної інстанції відсутні, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити наявність у матеріалах справи документів на підтвердження повноважень зазначеної особи на представництво інтересів скаржника.

Тому для усунення недоліків касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" необхідно подати документи на підтвердження повноважень Дороніної Дар`ї Ігорівни на представництво її інтересів.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/14977/22 підлягає касаційному перегляду через наявність випадку, в тому числі передбаченого п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не зазначає яку саме норму/норми права судом першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Крім того в касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстав для касаційного оскарження з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник повинен чітко зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене ч.ч. 1, 3 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій.

У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення.

У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, беручи до уваги викладене, скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з зазначенням доказів та обставин, наведених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та відповідним наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства, а також визначити підставу касаційного оскарження, передбачену ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на відповідні положення ст. 310 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України, на обставини щодо наявності яких не посилався скаржник.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена 17.10.2024, повний текст складено 11.11.2024, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на постанову є 02.12.2024, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Із касаційною скаргою скаржник звернувся 09.12.2024, про що свідчить дата на поштовому конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тобто після закінчення строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого ГПК України.

Скаржник у касаційній скарзі просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження і зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційної інстанції отримав 18.11.2024 через підсистему «Електронний Суд».

Суд зазначає, що до поданої касаційної скарги не надано доказів отримання копії оскаржуваної постанови скаржникові 18.11.2024.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, саме лише посилання на дату отримання копії судового рішення, за відсутності відповідних доказів на підтвердження його отримання, не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску двадцяти днів з дня отримання оскаржуваної постанови, підстави, наведені у заяві про поновлення строку подання касаційної скарги у справі № 910/14977/22 визнаються Судом неповажними.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням заперечень проти відкриття касаційного провадження поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац", касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати: 1) докази на підтвердження повноважень Дороніної Дар`ї Ігорівни на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"; 2)касаційну скаргу у новій редакції з належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а також з визначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на відповідні положення ч. ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України; 3) докази, що підтверджують подання касаційної скарги в межах двадцяти днів з моменту отримання копії оскаржуваної постанови або навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2024 у справі № 910/14977/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.