Постанова

від 11.11.2024 по справі 910/16155/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/16155/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024

у справі № 910/16155/23 (суддя - Маринченка Я.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

третя особа Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи»

про усунення перешкод у користування власністю та зобов`язання вчинити дії

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс»

про стягнення 70 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс», скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - відповідач за первісним позовом, ТОВ «ОТП Лізинг»), третя особи - Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - третя особа, ДП «Національні інформаційні системи») про усунення перешкод у користування власністю та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було виявлено наявність обтяження на транспортний засіб «Volvo FMX 420», номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 відповідно до Рішення від 11.01.2022 №29622775 зареєстрованого реєстратором Біленькою Є.В. на підставі Договору фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019; обтяжувач - ТОВ «ОТП Лізинг». Позивач зазначає, що після повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019 ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» набуло у власність вказаний транспортний засіб на підставі Договору купівлі-продажу предмету лізингу №5740-SME-FL від 25.11.2021 та перереєстрація вказаного транспортного засобу відбулась 06.01.2022. Так, позивач вказує на те, що Договір фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019 вичерпав свою дію 25.11.2021, позивач є законним власником спірного транспортного засобу, який на момент придбання не перебував під обтяженням, а рішення реєстратора Біленької Є.В. від 11.01.2022 №29622775 про обтяження вказаного транспортного засобу обмежує право власності позивача на спірний автомобіль.

Короткий зміст заперечень проти первісного позову

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказавши, що позивач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору купівлі-продажу предмету лізингу №5740-SME-FL від 25.11.2021 не здійснив у визначений строк перереєстрацію спірного транспортного засобу, що спричинило майнові втрати для відповідача, внаслідок накладення на генерального директора відповідача штрафу за порушення ч.2 ст.132-1 КУпАП згідно постанови серії ВМ №00004677 від 23.12.2021, тобто вже після передання відповідачем права власності на спірний транспортний засіб позивачу. Відповідач зазначає, що ним було оплачено вказаний штраф. Так, враховуючи п.1.6. Договору купівлі-продажу, відповідач вказує на те, що ним було законно та обґрунтовано зареєстровано 11.01.2022 спірне обтяження.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

Товариство з обмеженою відповідальність «ОТП Лізинг» (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ «ОТП Лізинг») звернулось з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (далі- відповідач за зустрічним позовом, ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс») вимоги якої обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України та умови Договору купівлі-продажу предмету лізингу №5740-SME-FL від 25.11.2021 щодо своєчасної перереєстрації транспортного засобу, відповідачем нараховано на підставі п.1.5. Договору купівлі-продажу штраф у розмірі 20000 грн, який він просить суд стягнути з позивача. Окрім того, відповідачем заявлено до стягнення понесені ним витрати на суму 50000 грн, згідно п.1.6. Договору купівлі-продажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» протягом усього часу розгляду справи відзиву на зустрічний позов не подало.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/16155/23 провадження у справі №910/16155/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», третя особа Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у користування власністю та зобов`язання вчинити дії закрито. Зустрічний позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» штраф у розмірі 20 000 грн та заборгованість у розмірі 34000 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 656 грн 41 коп. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову мотивовано тим, що:

- суд прийняв відмову ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», третя особа Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у користування власністю та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову мотивовано тим, що оскільки факт прострочення виконання ТОВ «БК «Олімпікс» взятих на себе зобов`язань належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про те, що вимога ТОВ «ОТП Лізинг» про стягнення з позивача штрафу у розмірі 20000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» добровільно виконало обов`язок директора ОСОБА_1., зі сплати нарахованого адміністративного штрафу, понесені додаткові витрати ТОВ «ОТП Лізинг» не є обов`язковими та необхідними для їх компенсації ТОВ «БК «Олімпікс», оскільки у випадку сплати вказаного штрафу особисто директором ОСОБА_1 вказані витрати на суму 8085,36 грн не були б понесені ТОВ «ОТП Лізинг», а тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог відповідача в цій частині.

При цьому, суд першої інстанції зазначав, що обґрунтованими та доведеними витратами відповідача, які підлягають стягненню з позивача є витрати по сплаті штрафу згідно постанови серії ВМ №00004677 на суму 34000 грн, а в частині стягнення витрат на суму 8085,36 грн згідно платіжних інструкцій №766 від 11.01.2022 та №767 від 11.01.2022 у суду відсутні підстави для стягнення.

Крім того, господарським місцевим судом було вирішено питання розподілу судових витрат, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість позовних вимог та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог сторін у справі №910/16155/23.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/16155/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва мотивовано тим, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу ТОВ «ОТП Лізинг» додано до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 03.08.2023 з додатком №2 (Розмір та порядок оплати праці адвоката) від 08.01.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) та Акт №25 здачі-приймання виконаних правових послуг від 18.03.2024 на суму 46357,50 грн.

Враховуючи викладене та оскільки судом першої інстанції зустрічні позовні вимоги ТОВ «ОТП Лізинг» задоволено частково, суд дійшов висновку, що з ТОВ «БК «Олімпікс» на користь ТОВ «ОТП Лізинг» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Водночас, місцевий господарський суд зазначає, що на момент відкриття провадження (30.10.2023) у справі за позовом ТОВ «БК «Олімпікс» спір був відсутній, оскільки реєстратором 20.10.2023 було внесено зміни до спірного обтяження №29622775, а тому у випадку сумлінного та своєчасного надання адвокатом правничої допомоги, була б відсутня необхідність представлення адвокатом інтересів ТОВ «БК «Олімпікс», у тому числі, у судових засіданнях у даній справі за позовом ТОВ «БК «Олімпікс».

Господарський суд міста Києва вважав за доцільне обмежити розмір покладених на ТОВ «ОТП Лізинг» витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 30000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення, узагальнення її доводів в частині зустрічного позову

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 по справі №910/16155/23 у частині задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП ЛІЗІНГ». Постановити нове рішення, яким в зустрічному позові ТОВ «ОТП ЛІЗІНГ» відмовити повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 по справі №910/16155/23 залишити без змін.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість виконання ТОВ «ОТП ЛІЗІНГ» обов`язку зі сплати штрафу покладеного на керівника згідно постанови серії ВМ №00004677 на суму 34000 грн, в порядку ч.1 ст. 528 ЦК України, та як наслідок відшкодування понесених витрат з ТОВ «БК ОЛІМПІКС», позаяк адміністративна відповідальність, як і будь-яка юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто її понесення пов`язується з конкретною особою, що свідчить про відсутність необхідності в таких витратах, їх неминучості тощо. Крім того, переведення зобов`язання з відшкодування витрат на сплату штрафу за порушення ПДР призводить до неможливості спростування ТОВ "БК ОЛІМПІКС" в загальному порядку відповідного штрафу у випадку незгоди, тощо.

Таким чином, на переконання ТОВ «БК ОЛІМПІКС», доказуванню у цій справі підлягає питання: «Чи випливає з правовідносин притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, обов`язок особистого понесення покарання у вигляді того чи іншого виду адміністративного стягнення передбаченого ст. 24 КУпАП, та чи може вказане адміністративне стягнення (сплата штрафу, адміністративний арешт, виправні роботи, арешт з утриманням на гауптвахті тощо) бути виконане замість боржника іншою особою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 по справі №910/16155/23 у частині задоволення заяви ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» про стягнення з ТОВ «БК ОЛІМПІКС» витрат на правову допомогу в розмірі 30 000.00 грн., та в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «БК ОЛІМПІКС» у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 70 000.00 грн. Постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» про стягнення витрат на правову допомогу з ТОВ «БК ОЛІМПІКС» відмовити повністю та задовольнити заяву ТОВ «БК ОЛІМПІКС» - стягнути з ТОВ «ОТП Лізинг`на користь ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОЛІМПІКС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн. В іншій частині Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 по справі №910/16155/23 залишити без змін.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що оскільки закриття провадження у справі за позовом ТОВ «БК ОЛІМПІКС» відбулося не внаслідок необґрунтованих дій останнього, то переконання останнього судом першої інстанції помилково враховано до складу витрат на правову допомогу - витрати понесені ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» у межах позовної заяви ТОВ «БК ОЛІМПІКС» (складання відзиву на позовну заяву, участь в судових засіданнях тощо.)

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції

17.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просив, долучити до матеріалів справи відзиви та залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/16155/23.

В обгрнутування заявленого, відповідач за зустрічним позовом/позивач за первісним позовом посилався на те, що дві обставини для звільнення від адміністративної відповідальності не могли бути використані, оскільки транспортний засіб передано відповідачу добровільно.

При цьому, відповідачу неодноразово направлено на електронну адресу повідомлення щодо штрафу, проте, відповідач ухилявся від сплати штрафу та матеріали справи не містять будь-яких доказів оскарження чи сплати зазначеного штрафу у розмірі 34 000.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до п.1.6. Договору купівлі-продажу передбачено, що всі витрати та збитки понесені продавцем після підписання акту про передачу права власності на транспортний засіб за договором лізингу, зокрема, сплата штрафних санкцій за порушення ПДД, тощо підлягають відшкодуванню Покупцем в повному обсязі протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної вимоги.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» не виконав свого обов`язку з реєстрації транспортного засобу, закріпленого як на законодавчому рівні, так і в умовах Договору купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Отп Лізинг» Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс», що призвело до притягнення відповідача за первісним позовом до відповідальності в особі керівника.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просим рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2023 витребувано справу №910/16155/23.

18.04.2024 на виконання ухвали від 08.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/16155/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/16155/23 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору у сумі 3 633 грн 64 коп за подання апеляційної скарги та докази надсилання апеляційної скарги - Регіональній філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

02.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» надійшла заява про усунення недоліків до якої долучено платіжна інструкція №3399 від 29.04.2024про сплату судового збору в суме 3633.64 та доказ надсилання апеляційної скарги - Регіональній філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/16155/23 - залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують - докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі - Регіональній філіі міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

29.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» надійшла заява про усунення недоліків до якої долучено докази направлення апеляційної скарги Регіональній філіі міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.005.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/16155/23; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/16155/23 в одне апеляційне провадження; вирішено розглядапеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

17.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Отп Лізинг» надійшло клопотання з проханням розглядати апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 з повідомленням учасників справи, враховуючи бажання надати пояснення безпосередньо у судовому засідані.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом сторін, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на зазначене, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд вважає за необхідне розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також, скаржник не навів, а суд апеляційної інстанції не встановив виняткових обставин, передбачених ч. 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням того, що рішення Госпрадсрького суду міста Києва від 14.03.2024 оскаржується частково, зокрема: в частині задоволених позовних вимог за зустрічним позовом, що складає : штраф у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн та заборгованість у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує грн. (2684, 00 грн. * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 54 000,00 грн. вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Отп Лізинг» про розгляд справи №910/16155/23 з викликом сотрін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (далі - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №5740-SME-FL (далі - Договір лізингу) відповідно до якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі - Договір купівлі-продажу) зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет лізингу), наведе в специфікації (додаток №1 до Договору лізингу) (далі - Специфікація), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору. (п.1.1. Договору лізингу)

Відповідно до п.11.1. Договору по закінченню строку лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором Лізингодавець та Лізингоодержувач підписують Акт про передачу права власності згідно з формою, яку надає Лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача та який буде невід`ємною частиною цього Договору. Передача права власності повинна відбуватися без будь-якої гарантії з боку Лізингодавця по відношенню до предмету лізингу.

Згідно з п.11.2. Договору лізингу Лізингодавець зобов`язаний надати Лізингоодержувачу Акт про передачу права власності, та у випадку, якщо це вимагається або необхідно Лізингоодержувачу, Сторони укладають Договір купівлі-продажу (за формою та змістом, задовільними для обох Сторін цього Договору), якщо інше не вимагається законодавством України і Лізингодавець повинен надати Лізингоодержувачу усі документи, які можуть бути видані Лізингодавцем, відповідно до законодавства України, та які підтверджують право власності Лізингоодержувача, стосовно Предмета лізингу, протягом 10 робочих днів після отримання всіх платежів за Договором та повного виконання Лізингоодержувачем всіх інших зобов`язань за цим Договором, але не раніше 1 року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Предмету лізингу.

Специфікацією (додаток №1) до Договору лізингу сторони визначали предмет лізингу - вантажний автомобіль «Volvo FMX 420», строк (термін) передачі предмета лізингу та місце передачі.

Додатком №2 до Договору лізингу сторони узгодили Графік сплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивачем та відповідачем було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019, у зв`язку з чим 25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу предмету лізингу №5740-SME-FL (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу, враховуючи повне виконання Сторонами своїх обов`язків за Договором фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019, укладеного між Сторонами, в тому числі повну сплату Покупцем лізингових платежів за Договором лізингу, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність транспортний засіб, який є предметом лізингу за Договором лізингу та має такі характеристики: Volvo FMX420, 2019 року випуску, жовтого кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб).

Згідно з п.1.2. Договору купівлі-продажу передача та приймання Транспортного засобу між Продавцем та Покупцем здійснюється відповідно до Договору фінансового лізингу та оформлена Актом приймання-передачі від 13.11.2019.

Пунктом 1.3. Договору купівлі-продажу визначено, що право власності на Транспортний засіб виникає у Покупця з дати укладення цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу сторони підтверджують, що вартість транспортного засобу сплачено в повному обсязі в рамках виконання умов Договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.1. Договору купівлі-продажу Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін.

25.11.2021 позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт переходу у власність предмету лізингу до Договору фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019 відповідно до якого Лізингоодержувач виконав належним чином всі зобов`язання за Договором та Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у власність майно, що становить предмет лізингу, відповідно до Договору, а саме: вантажний автомобіль Volvo FM (версія FMX) з самоскидним кузовом KH-Kipper, 2019 року виготовлення.

З моменту підписання цього Акту переходу у власність Лізингоодержувач стає повноправним власником Предмету лізингу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №85909506 від 25.08.2023 реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Біленькою Євгенією Володимирівною на підставі Договору фінансового лізингу від 01.11.2019 №5740-SME-FL було зареєстровано приватне обтяження №29622775 від 11.01.2022.

Об`єктом вказаного обтяження зазначено транспортний засіб Volvo FMX420 НР, серійний № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; обтяжувач - ТОВ «ОТП Лізинг»; боржник - ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс».

Вказане обтяження №29622775 від 11.01.2022 є предметом поданого до суду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс».

Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №89449816 від 01.03.2024 вказане обтяження є припиненим з 20.10.2023.

Об`єктом вказаного обтяження зазначено транспортний засіб Volvo FMX420 НР, серійний № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 ; обтяжувач - ТОВ «ОТП Лізинг»; боржник - ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс».

Вказане обтяження №29622775 від 11.01.2022 є предметом поданого до суду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс».

Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №89449816 від 01.03.2024 вказане обтяження є припиненим з 20.10.2023.

Судом встановлено, що подана 14.03.2024 до суду заява ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» про відмову від позову підписана уповноваженим представником - адвокатом Литвиненко Сергієм Сергійовичем.

За таких обставин, суд першої інстанції прийняв відмову ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», третя особа Регіональна філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у користування власністю та зобов`язання вчинити дії.

Що відповідачем не оскаржувалось і відповідно в зазначеній частині суд апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги не досліджував.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.1.4. Договору купівлі-продажу Покупець повинен протягом 10-ти днів з дати підписання цього Договору власними силами і за свій рахунок здійснити реєстрацію Транспортного засобу на своє ім`я в уповноважених органах МВС.

Проте, в порушенням вимог чинного законодавства України та умов Договору купівлі-продажу перереєстрація ТОВ «БК «Олімпікс» спірного транспортного засобу відбулася 06.01.2022, що підтверджується копіюєю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до п.1.5. Договору купівлі-продажу у разі порушення терміну реєстрації транспортного засобу згідно п.1.4. Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт прострочення виконання ТОВ «БК «Олімпікс» взятих на себе зобов`язань належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що вимога ТОВ «ОТП Лізинг» про стягнення з позивача штрафу у розмірі 20000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 23.12.2021 державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті було складено та винесено Постанову серії ВМ №00004677, якою встановлено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу Volvo FMX д.н.з. НОМЕР_2 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 , як генерального директора ТОВ «ОТП Лізинг» притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн.

Так, належним боржником за вказаною постановою є фізична особа ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Як вбачається з пояснень сторін, 11.01.2022 ТОВ «ОТП Лізинг» було сплачено за ОСОБА_1 вищевказаний штраф в повному обсязі на визначений в Постанові рахунок, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №765 від 11.01.2022 на суму 34000 із призначенням платежу «*2108100; *ВМ;00004677;* ОСОБА_1., НОМЕР_2 . Сума 34000 грн, ПДВ (звільнення від ПДВ) 0,00 грн».

Також відповідачем було понесено додаткові витрати пов`язані зі сплатою податку на доходи фізичних осіб на суму 7463,41 грн (платіжна інструкція №766 від 11.01.2022) та військового збору на суму 621,95 грн (платіжна інструкція №767 від 11.01.2022).

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» добровільно виконало обов`язок директора ОСОБА_1 , зі сплати нарахованого адміністративного штрафу, понесені додаткові витрати ТОВ «ОТП Лізинг» не є обов`язковими та необхідними для їх компенсації ТОВ «БК «Олімпікс», оскільки у випадку сплати вказаного штрафу особисто директором ОСОБА_1 , вказані витрати на суму 8085,36 грн не були б понесені ТОВ «ОТП Лізинг», а тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог відповідача в цій частині.

Пунктом 1.6. Договору купівлі-продажу передбачено, що всі витрати та збитки, понесені Продавцем після підписання акту про передачу права власності на транспортний засіб за Договором лізингу, в тому числі, але не виключно сплата транспортного податку, згідно п.267.6.5 Податкового кодексу України, сплата штрафних санкцій за порушення ПДД, тощо, підлягають відшкодуванню Покупцем в повному обсязі протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від Продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з вимогами про сплату штрафу, проте вони були залишені позивачем без відповіді та задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов?язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов?язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Окрім цього відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання.

Згідно із статті 386 Цивільного кодексу України та статті 133 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності. Відповідно до частин 1, 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб?єктів господарювання захищаються законом. Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач має право набути у власність об?єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов?язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об?єкта фінансового лізингу, право власності на об?єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, а також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.

Таким чином, вказана норма закону закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов?язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реестраторами Державного реестру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом ресстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п?ятирічний строк.

Процедура державної ресстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі рестраційних документів встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації); зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок №1388).

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з абзацом 2, 3 пункту 15 Порядку №1388 (в редакції, чинній на момент купівлі-продажу спірного автомобіля) після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.

У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (далі - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №5740-SME-FL (далі - Договір лізингу) відповідно до якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі - Договір купівлі-продажу) зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет лізингу), наведе в специфікації (додаток №1 до Договору лізингу) (далі - Специфікація), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору. (п.1.1. Договору лізингу)

Відповідно до п.11.1. Договору по закінченню строку лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором Лізингодавець та Лізингоодержувач підписують Акт про передачу права власності згідно з формою, яку надає Лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача та який буде невід`ємною частиною цього Договору. Передача права власності повинна відбуватися без будь-якої гарантії з боку Лізингодавця по відношенню до предмету лізингу.

Згідно з п.11.2. Договору лізингу Лізингодавець зобов`язаний надати Лізингоодержувачу Акт про передачу права власності, та у випадку, якщо це вимагається або необхідно Лізингоодержувачу, Сторони укладають Договір купівлі-продажу (за формою та змістом, задовільними для обох Сторін цього Договору), якщо інше не вимагається законодавством України і Лізингодавець повинен надати Лізингоодержувачу усі документи, які можуть бути видані Лізингодавцем, відповідно до законодавства України, та які підтверджують право власності Лізингоодержувача, стосовно Предмета лізингу, протягом 10 робочих днів після отримання всіх платежів за Договором та повного виконання Лізингоодержувачем всіх інших зобов`язань за цим Договором, але не раніше 1 року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Предмету лізингу.

Специфікацією (додаток №1) до Договору лізингу сторони визначали предмет лізингу - вантажний автомобіль «Volvo FMX 420», строк (термін) передачі предмета лізингу та місце передачі.

Додатком №2 до Договору лізингу сторони узгодили Графік сплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивачем та відповідачем було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019, у зв`язку з чим 25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу предмету лізингу №5740-SME-FL (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу, враховуючи повне виконання Сторонами своїх обов`язків за Договором фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019, укладеного між Сторонами, в тому числі повну сплату Покупцем лізингових платежів за Договором лізингу, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність транспортний засіб, який є предметом лізингу за Договором лізингу та має такі характеристики: Volvo FMX420, 2019 року випуску, жовтого кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб).

Згідно з п.1.2. Договору купівлі-продажу передача та приймання Транспортного засобу між Продавцем та Покупцем здійснюється відповідно до Договору фінансового лізингу та оформлена Актом приймання-передачі від 13.11.2019.

Пунктом 1.3. Договору купівлі-продажу визначено, що право власності на Транспортний засіб виникає у Покупця з дати укладення цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу сторони підтверджують, що вартість транспортного засобу сплачено в повному обсязі в рамках виконання умов Договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.1. Договору купівлі-продажу Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін.

25.11.2021 позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт переходу у власність предмету лізингу до Договору фінансового лізингу №5740-SME-FL від 01.11.2019 відповідно до якого Лізингоодержувач виконав належним чином всі зобов`язання за Договором та Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у власність майно, що становить предмет лізингу, відповідно до Договору, а саме: вантажний автомобіль Volvo FM (версія FMX) з самоскидним кузовом KH-Kipper, 2019 року виготовлення.

З моменту підписання цього Акту переходу у власність Лізингоодержувач стає повноправним власником Предмету лізингу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №85909506 від 25.08.2023 реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Біленькою Євгенією Володимирівною на підставі Договору фінансового лізингу від 01.11.2019 №5740-SME-FL було зареєстровано приватне обтяження №29622775 від 11.01.2022.

Об`єктом вказаного обтяження зазначено транспортний засіб Volvo FMX420 НР, серійний № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; обтяжувач - ТОВ «ОТП Лізинг»; боржник - ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс».

Вказане обтяження №29622775 від 11.01.2022 є предметом поданого до суду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс».

Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №89449816 від 01.03.2024 вказане обтяження є припиненим з 20.10.2023.

Об`єктом вказаного обтяження зазначено транспортний засіб Volvo FMX420 НР, серійний № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 ; обтяжувач - ТОВ «ОТП Лізинг»; боржник - ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс».

Вказане обтяження №29622775 від 11.01.2022 є предметом поданого до суду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс».

Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №89449816 від 01.03.2024 вказане обтяження є припиненим з 20.10.2023.

У частині первіснового позову суд першої інстанції закрив провадження, із чим скаржник погоджується.

Щодо зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про стягнення штрафу у розмірі 20000 грн, суд першої інстанції дійшов правомірних вимов щодо задоволення вимоги із чим суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.1.4. Договору купівлі-продажу Покупець повинен протягом 10-ти днів з дати підписання цього Договору власними силами і за свій рахунок здійснити реєстрацію Транспортного засобу на своє ім`я в уповноважених органах МВС.

Таким чином, враховуючи дату підписання Договору купівлі-продажу, останнім днем виконання ТОВ «БК «Олімпікс» обов`язку із перереєстрації транспортного засобу було 05.12.2021.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Проте, в порушенням вимог чинного законодавства України та умов Договору купівлі-продажу перереєстрація ТОВ «БК «Олімпікс» спірного транспортного засобу відбулася 06.01.2022, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та не заперечується сторонами у справі.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.1.5. Договору купівлі-продажу у разі порушення терміну реєстрації транспортного засобу згідно п.1.4. Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20000 грн.

Оскільки факт прострочення виконання ТОВ «БК «Олімпікс» взятих на себе зобов`язань належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що вимога ТОВ «ОТП Лізинг» про стягнення з позивача штрафу у розмірі 20000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про стягнення з позивача понесених витрати у розмірі 50000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове завдолення вимоги, а саме задоволено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компаня «Олімпікс» 34 000,00 сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» за ОСОБА_1 вищевказаний штаф.

Апеляційна скарга містить заперечення щодо задоволеної позовної вимоги з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність має індивідуальний характер, тобто її понесення пов`язується з конкретною особою, що свідчить про відсутність необхідності в таких витратах, їх неминучості тощо. Крім того, переведення зобов`язання з відшкодування витрат на сплату штрафу за порушення ПДР призводить до неможливості спростування ТОВ "БК ОЛІМПІКС" в загальному порядку відповідного штрафу у випадку незгоди, тощо.

Крім того, адміністративна відповідальність це репресивний вид відповідальності, де покарання має характер особистого визнання кари, а вольовий вплив спрямовується на волю правопорушника з метою повного психічного переживання ним кари, стимулювання мотивів, що мають схилити до поведінки, котра узгоджується з правовими приписами. Вона полягає у застосуванні до порушників державними органами державно-примусових заходів, передбачених адміністративним правом, і настає за наявності фактичної підстави її застосування до правопорушника.

Відповідно до ч. 3 ст. 14-2 КУПАП, відповідальна особа, зазначена у ч.1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

Суд апеляційної істанції відхиляє доводи позивача за первісним позовом з огляду на наступне.

Ст. 279-7 КУпАП встановлює підстави при наявності яких, особа (керівник юридичної особи в даному випадку) звільняється від відповідальності, при цьому, цей перелік підстав с вичерпним і визначає, що особі необхідно надати докази того, що транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу.

Фактично обидві обставини не могли бути використані для звільнення від відповідальності особи, оскільки транспортний засіб передано Відповідачу добровільно на законних підставах.

При цьому, ст. 279-7 КУпАП регламентовано, що особа звільняється від адміністративної відповідальності якщо, особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Судом першої інстанції вірно встановлено і підтверджено матерілами справи, що транспортний засіб з 25.11.2021 перебуває у власності та користуванні відповідача, тобто, факт порушення саме відповідачем (ТОВ «БК ОЛІМПІКС») не оскаржується.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено відповідачем отримання повідомлення про сплату штрафу відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія ВМ №00004677 від 23.12.2021 року.

При цьому, отримавши повідомлення про необхідність сплати штрафу, відповідач не вчинив дій щодо сплати штрафу, не звернувся до посадової особи уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення, хоча йому достеменно відомо, що ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» не володіє транспортним засобом, а притягнення ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» до відповідальності обумовлено неправомірними діями саме відповідача. Вказані повідомлення направлялись на електронну адресу відповідачу зазначену у Договорі фінансового лізингу двічі. Проте, Відповідач ухилявся від сплати штрафу.

Відповідно до п. 1.6 Договору купівлі-продажу передбачено, що всі витрати та збитки, понесені продавцем після підписання акту про передачу права власності на транспортний засіб за Договором лізингу, в тому числі, але не виключно сплата транспортного податку, згідно п. 267.6.5 Податкового кодексу України, сплата штрафних санкцій за порушення ПДД, тощо, підлягають відшкодуванню покупцем в повному обсязі протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від продавця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вищевказаної вимоги ТОВ «ОТП Лізинг» та стягнення витрат у розмірі 34 000,00 грн, аналогічних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Між тим, 20.03.2024 та 22.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» надійшло дві аналогічні за змістом заяви про ухвалення додаткового рішення, які фактично є однією заявою, у якій останній просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.

20.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46 357,50 грн.

Апеляційна скарга містить заперечення в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» у завдолення стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн, обгрнутовуючи тим, що закриття провадження у справі відбулося у зв`язку з непідтриманням позовних вимог ТОВ «БК ОЛІМПІКС», шляхом подачі заяви про відмову від позову у зв`язку з добровільним задоволенням вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Таким чином, оскільки закриття провадження у справі за позовом ТОВ «БК ОЛІМПІКС» відбулося не внаслідок необґрунтованих дій останнього, то на переконання скаржника судом першої інстанції помилково враховано до складу витрат на правову допомогу - витрати понесені ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» в межах позовної заяви ТОВ «БК ОЛІМПІКС» (складання відзиву на позовну заяву, участь в судових засіданнях тощо).

Суд апеляційної істанції щодо доводів позивача стосовно судових витрат на правничу допомогу зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» у підтвердження понесення витрат на правову допомогу надало Договір про надання правової допомоги №06/07-23 від 21.07.2023; рахунок-фактуру №18/03-24 від 18.03.2024 на суму 100000 грн та звіт №18/03-24 від 18.03.2024 із переліком виконаних робіт; ордер серії АА №1363704 від 16.10.2023.

Відповідно до п.3.2. Договору №06/07-23 від 21.07.2023 розмір гонорару, який Клієнт (ТОВ «БК «Олімпікс») має сплатити Адвокатському об`єднанню за надання правової (професійної правничої) допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції становить 100000 грн.

Згідно наданого звіту №18/03-24 від 18.03.2024 вбачається, що надання позивачу професійної правничої допомоги полягало в складанні позовної заяви, підготовки та участі адвоката в судових засіданнях 29.02.2024, 12.03.2024, 14.03.2024.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Разом із тим, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За приписами частини 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

При оцінці заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру, з урахуванням обставин справи.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, місцевий господарський суд не погодився, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені у розмірі 78 361, 60 грн є співрозмірні складності справи.

Водночас, суд першої інстанції зазначав, що на момент відкриття провадження (30.10.2023) у справі за позовом ТОВ «БК «Олімпікс» спір був відсутній, оскільки реєстратором 20.10.2023 було внесено зміни до спірного обтяження №29622775, а тому у випадку сумлінного та своєчасного надання адвокатом правничої допомоги, була б відсутня необхідність представлення адвокатом інтересів ТОВ «БК «Олімпікс», у тому числі, у судових засіданнях у даній справі за позовом ТОВ «БК «Олімпікс».

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція обґрунтовується правовими висновками, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19,

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статі 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах 5-7 статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині 4 статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлений Литвиненко С.С. розмір витрат на професійну правову допомогу в розмірі 100 000,00 грн. - не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у загальному розмірі 30 000,00 грн., і вказана сума є співмірною обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням предмету спору та характеру спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, а оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/16155/23 за наведених скаржником доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/16155/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/16155/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс».

4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/16155/23 - залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/16155/23 - залишити без змін.

6. Матеріали справи №910/16155/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк