Постанова

від 06.11.2024 по справі 903/1294/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 903/1294/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Берестечівське виробниче управління житлово-комунального господарства" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 у справі № 903/1294/23 (суддя Дем`як В.М., повний текст рішення складено 31.05.2024)

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідачів: 1) Берестечківської міської ради; 2) Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

за участю представників сторін:

прокурор - Гіліс І.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - Якимчук О.М.;

відповідача - 2 - Єлов В.А.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач) звернувся з позовом до Берестечківської міської ради (далі - відповідач-1) та Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" (далі - відповідач-2) про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, накладається на землі лісового фонду та перебуває в користуванні державного підприємства, проте Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак прокурор доводить, що вказана земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111, площею 31,2298 га.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства "Берестечівське виробниче управління житлово-комунального господарства" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 у справі №903/1294/23, в якій відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- cудом першої інстанції не з`ясовано коли саме, за яких обставин та на якій підставі спірна земельна ділянка перейшла від Держоб`єднання "Волиньліс" до Державного лісомисливського господарства "Горохівське", оскільки відповідно до рішення Волинської обласної ради від 18.08.2020 № 13/2 та додатку № 2 до нього, які були предметом дослідження в суді, спірна земельна ділянка в складі земель лісового фонду Пісківської сільської ради загальною площею 161 га була передана Держоб`єднанню "Волиньліс". Не з`ясувавши цих обставин, суд першої інстанції, без належних підстав, застосував до даних правовідносин вимоги п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, як наслідок, зробив передчасний висновок, що право постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджується планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування;

- прокурор в позові, доводячи бездіяльність Волинської ОВА щодо звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки, не навів підстав такого звернення, а суд першої інстанції не з`ясував, чи наділена Волинська ОВА в силу закону, повноваженнями звертатися до суду в інтересах інших осіб, у даному випадку в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Не з`ясування судом першої інстанції вищенаведених обставин потягло за собою прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування;

- враховуючи, що Земельний кодекс України № 2768-III був прийнятий 25.10.2001 та набрав чинності 01.01.2002, тоді як Державне лісомисливське господарство "Горохівське" було організовано в 2003, відтак передача спірної земельної ділянки Горохівському держлісгоспу відбулася після набрання чинності Земельним кодексом України, а тому висновок суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та з`ясованих обставинах справи;

- висновки суду першої інстанції про те, що "земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності" , а також те, що "землі лісового фонду, що перебувають за межами населених пунктів, не можуть відноситись до комунальної власності", не випливають із змісту норм ЗК України та ЛК України та не відповідають встановленим обставинам справи;

- Проекти організації і розвитку лісового господарства за 2004 та 2013 роки, на які послався суд першої інстанції, не можуть вважатися чинними та прийматися до уваги, оскільки вони не погоджені та не затверджені в порядку передбаченому ст. 48 ЛК України та п. п. 7 - 10 Інструкції № 38, а відтак ними не можна керуватися;

- враховуючи, що Закон України від 02.06.2015 № 497-VIII набрав чинність 27.06.2015, тому по спливу двох років з цього моменту, тобто з 27.06.2017 дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду згідно рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 №13/2 втратив свою чинність, а відтак спірна земельна ділянка вважається землею комунальної власності;

- прокурор не довів, що Берестечківська міська рада без будь-яких правових підстав зареєструвала право комунальної власності на спірну земельну ділянку, що на час реєстрації Берестечкіською міською радою та на час подання позову прокурором, дана земельна ділянка належала до державної власності, оскільки право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду відповідно до положень ч. 4 ст. 9 ЛК України посвідчується державним актом на право постійного користування землею і згідно положень ст. 123 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації цього права, а Держоб`єднання "Волиньліс" вчасно не виготовило проекту землеустрою спірної земельної ділянки, а відтак не оформило право постійного користування відповідним актом, а дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, отриманий згідно рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2, втратив свою чинність з 27.06.2017 на підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02.06.2015 № 497-VIII.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/1294/23 у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкрито провадження у справі № 903/1294/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2024 о 15:00 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкладено розгляд справи на 03.10.2024 о 11:30 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкладено розгляд справи на 06.11.2024 о 16:00 год.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не з`ясовано того, що спірна земельна ділянка рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 передавалась Держоб`єднанню "Волиньліс", а не ДП "Горохівське лісомисливське господарство" не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що ДП "Горохівське лісомисливське господарство" є правонаступником Держоб`єднання "Волиньліс" щодо права користування землями лісогосподарського призначення державної власності;

- земельні ділянки, передані Держоб`єднання "Волиньліс" на підставі рішення Волинської обласної ради № 18.08.2000 № 13/2 перейшли у користування ДП "Горохівське лісомисливське господарство", а в подальшому Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в порядку правонаступництва;

- перебування земельної ділянки в постійному користуванні ДП "Горохівське лісомисливське господарство" підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією ВО "Укрдержліспроект", інформацією державного підприємства та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013. Вказані документи підтверджують факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, вказані докази є належними і допустимими, оскільки стосуються предмета доказування, надані уповноваженими суб`єктами, які безпосередньо володіють необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів;

- зміна положень п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України не може вважатись підставою для припинення державним лісогосподарським підприємствам права постійного користування земельними ділянками. Таким чином, безпідставними є доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що спірна земельна ділянка не передавалась у постійне користування ДП "Горохівське лісомисливське господарство", а докази, надані прокурором на підтвердження наявності права постійного користування є належними;

- висновки відповідача за результатами аналізу п. п. "в" п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України про те, що вказана норма стосується земель, що належать до природно - заповідного фонду є безпідставними;

- з аналізу норм законодавства вбачається, що спірна земельна ділянка не увійшла до складу земель, право комунальної власності на які могла набути Берестечківська міська рада;

- доводи відповідача про нечинність матеріалів лісовпорядкування є безпідставними, адже на сторінці 19 електронного файлу "Проект ЛГ ч. 4" прокурором до позовної заяви долучено протокол другої технічної наради за підсумками польових робіт, виконаних в ДП "Горохівське ЛМГ" Волинського ОУЛМГ і основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2013-2022, затверджений Головним лісничим Волинського ОУЛМГ у листопаді 2012;

- доводи відповідача про те, що у ВО "Укрдержліспроект" відсутні відомості про затвердження матеріалів лісовпорядкування не свідчить про те, що така документація не затверджувалась, оскільки вказане об`єднання є лише розробником документації, та не приймає участі в її затвердженні. Водночас, Берестечківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку за цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення, що свідчить про те, що органом місцевого самоврядування не заперечується цільове призначення земельної ділянки;

- спірна земельна ділянка у 2000 році надана Державному лісогосподарському об`єднання "Волиньліс" та в процесі реорганізації останнього переходила у користування державних лісогосподарських підприємств (ДП "Горохівське лісомисливське господарство", ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство", ДСГП "Ліси України") та використовується для потреб лісового господарства. Вказане також свідчить про те, що органу місцевого самоврядування було відомо про перебування спірної земельної ділянки у користуванні державного підприємства, що відносить її до земель державної власності.

Комунальне підприємство "Берестечівське виробниче управління житлово-комунального господарства" надіслало до суду письмові пояснення, в яких вказує, що відзив прокурора на апеляційну скаргу є необґрунтованим. Доводячи правонаступництво Горохівського лісомисливського господарства від Держоб`єднання "Волиньліс", прокурор посилається на наказ Державного комітету лісового господарства України № 90 від 07.06.2003, на який йде посилання у відзиві, проте не додає його, тим більше, що цей наказ не був предметом дослідження в суді першої інстанції. Але навіть з наведеної прокурором інформації не вбачається, що Горохівське державне лісомисливське господарство є правонаступником Державного лісогосподарського об`єднання "Волиньліс", а посилання прокурора на те, що Горохівське державне лісомисливське господарство підпорядковане Державному лісогосподарському об`єднанню "Волиньліс", а також на те, що повна назва Луцького держлісгоспу Луцьке державне лісогосподарське підприємство Волинського обласного об`єднання "Волиньліс", жодним чином не свідчать, що "Горохівське лісомисливське господарство" є правонаступником Держоб`єднання "Волиньліс". Також скаржник вказує, що якщо у ВО "Укрдержліпроект" дані про затвердження матеріалів лісовпорядкування відсутні, то вказані матеріали відповідно до вимог ст. 48 Лісового кодексу України, не погоджувались та не затверджувались в установленому порядку, оскільки лише цей орган в Україні володіє інформацією про лісовпорядкування, а надані ним, як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, відомості щодо відсутності інформації щодо затвердження зазначених матеріалів, є належними доказами підтвердження цієї інформації. А відтак, матеріали лісовпорядкування (2003, 2013) щодо спірної земельної ділянки є нечинними, оскільки вони не затверджені та не погоджені в установленому законом порядку і на них не можна посилатися. Твердження прокурора у відзиві про те, що зміна положень п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень ЛК України не може вважатися підставою для припинення державним лісогосподарським підприємством права постійного користування земельними ділянками, є безпідставними, тим більше, що норма в частині поширення її на раніше отримані земельні ділянки суттєво не змінилась, а лише уточнено, що вона поширюється на земельні ділянки, які наданні раніше у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України. А відтак, прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка передавалась у постійне користування ДП "Горохівське лісомисливське господарство". Також прокурором не представлено доказів належного погодження та затвердження Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Горохівський лісгосп" 2013, згідно вимог ч. 4 ст. 48 Лісового кодексу України, яка діяла на цей час, а відтак суд першої інстанції при вирішенні даної справи, не вправі був приймати матеріали лісовпорядкування до уваги.

Комунальне підприємство "Берестечівське виробниче управління житлово-комунального господарства" надіслало до суду клопотання про приєднання до справи додаткових документів, а саме: копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо створення та припинення діяльності Волинського державного лісогосподарського об`єднання "Волиньліс"; протоколи: першої лісовпорядної наради від 11.05.2012 (стор. 1-11/137-146/ додатку № 2), другої технічної наради від листопада 2012 (стор. 56-61/191-198/ додатку № 2); координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт від 06.12.2012 (стор. 76-78 /211-213/ додатку № 2); другої лісовпорядної наради від 06.08.2013 (стор 14-54 /149-189/ додатку № 2).

Щодо клопотання скаржника про приєднання до справи додаткових документів, то колегія суддів вважає за можливе долучити такі документи до матеріалів справи, оскільки такі документи є ідентичними тим, які прокурор долучив до позовної заяви в електронному вигляді.

В той же час, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - це документ, що містить відомості про юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті. Дані відомості, які містяться у вказаному реєстрі, є відкритими та загальнодоступними.

В судових засіданнях представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги, просять скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Прокурор в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання.

Враховуючи те, що судом вчинено необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представників відповідачів та прокурора, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств" надано дозвіл державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання "Волиньліс", спеціалізованим лісогосподарським підприємствам правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства Горохівського державного лісомисливського господарства Волинського державного лісогосподарського об`єднання "Волиньліс" (2004 року) Державне лісомисливське господарство "Горохівське" організовано у 2003 році згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 90 від 07.06.2003 на базі Берестечківського і Горохівського лісництв Луцького держлісгоспу, а також лісів колективних сільськогосподарських підприємств переданих рішенням обласної Ради від 18.08.2000 № 13/2, лісовпорядкування яких проведено у 2003 році.

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства "Горохівський лісгосп" Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (2013 року) до адміністративно-організаційної структури та загальної площі лісгоспу входить Берестечківське лісництво площею 1698,0 га (п. 1.1. розділу 1 Проекту).

Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений Проект.

Відповідно до п. 1.1.2. розділу 1 Проекту та наявних у ньому карт-схем поділу території на лісництва та поділу території за місцевими органами влади ДП "Горохівське ЛМГ", 249 квартал розташований в адміністративних межах Пісківської сільської ради (на даний час Берестечківської територіальної громади) та віднесено до Берестечківського лісництва.

Філія "Володимир-Волинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Філія), яка є правонаступником ДП "Горохівське ЛГ", у листі від 19.06.2023 № 05-22/01/342-23, зазначає, що нею шляхом звіряння відкритих даних земельного кадастру України, реєстру речових прав з картографічними матеріалами лісовпорядкування встановлено випадки відчуження (оформлення права власності іншими юридичними особами) та накладення на територію лісового фонду кількох земельних ділянок, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111, площею 31,2298 га, розташованої в межах 249 кварталу Берестечківського лісництва (виділи 9, 10, 12, 16, 17, 18, 23). Філією надано копію планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування з нанесенням вищевказаної накладки (додаток до листа Філії від 19.06.2023 № 05-22/01/342-23).

Відповідно до листа Філії від 27.07.2023 № 05-22/01/453-23 спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що передані Луцькому держлісгоспу рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000, а підприємство користується нею на підставі матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2013 років.

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ", акту обстеження насаджень від 25.07.2023, у зазначеному кварталі ростуть дерева, що досягають 90 років, висотою до 28 м, господарські будівлі та споруди на ділянці відсутні.

Накладку земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 на територію лісового фонду, що перебуває в користуванні Філії також підтверджено Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (далі ВО "Укрдержліспроект") листом №711 від 01.08.2023, яким надано витяги з картографічної бази даних з нанесеними межами частини кварталів та їх таксаційних виділів Берестечківського лісництва ДП "Горохівське ЛМГ" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 року та межі спірної земельної ділянки згідно з поданим кадастровим номером та координатами до нього.

Зазначена накладка підтверджується викопіюванням з геопорталу "Ліси України", який є веб ресурсом для надання публічного та авторизованого доступу до інформації про ліси України, зокрема картографічних та таксаційних даних (викопіювання з геопорталу додається).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111, цільове призначення останньої 09.05 Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", землі лісогосподарського призначення (розділ 09) - земельні ділянки лісогосподарського призначення (земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові земельні ділянки, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, крім земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів, а також земельних ділянок, зайнятих окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках).

Дана категорія включає в себе такі підрозділи: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01); для іншого лісогосподарського призначення (09.02); для цілей підрозділів 09.01 - 09.02, 09.04 - 09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (09.03); для розміщення господарських дворів лісогосподарських підприємств, установ, організацій та будівель лісомисливського господарства (09.04); земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (09.05).

Філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства. Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її підприємство для досягнення мети діяльності філії, згідно з законодавством, статутом підприємства та Положенням, а також майном, яке придбавається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності філії. Майно, яким наділена філія належить підприємству на праві власності або закріплене за підприємством на праві господарського відання. Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні підприємства, оренді або інших речових правах (п. п. 1.1, 3.1, 7.1, 7.2, 7.8 Положення про Філію, затвердженого наказом ДСГП "Ліси України" від 16.12.2022 № 25).

Відповідно до листів Філії від 19.06.2023 № 05-22/01/342-23 та від 27.07.2023 №05-22/01/453-23, до останньої жодних клопотань з питань вилучення вказаної ділянки з державного лісового фонду не надходило, дозвіл (погодження) на її вилучення з лісового фонду не надавався.

В ході вивчення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Луцькою окружною прокуратурою встановлено, що 16.02.2022 державним реєстратором Берестечківської міської ради проведено державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Берестечківською міською радою (номер запису 46776365), підстава для державної реєстрації Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Вказаній державній реєстрації передувало розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 31,2298 га на підставі рішення Берестечківської міської ради від 24.09.2021 № 13-42/2021.

У відповідності до технічної документації із землеустрою об`єктом інвентаризації земель є окрема земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту с. Піски на території Берестечківської міської ради Луцького району.

Комунальним підприємством "Берестечівське виробниче управління житлово-комунального господарства" зареєстровано право постійного користування на спірну земельну ділянку та укладено договір з Львівською державною лісовпорядною експедицією на проведення послуг, пов`язаних з лісництвом.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - КП "Берестечівське виробниче управління житлово-комунального господарства" є правокористувачем спірної земельної ділянки.

Предметом позову у справі є вимоги заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Берестечківської міської ради та Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово - комунального господарства", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, накладається на землі лісового фонду та перебуває в користуванні державного підприємства, проте Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак прокурор доводить, що вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Щодо участі прокурора у даній справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

Колегія суддів зазначає, що на даний час Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії. Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 на базі існуючих обласних державних адміністрацій утворено обласні військові адміністрації.

Як встановлено апеляційним судом, прокурор інформував позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 27.07.2023 № 53-6664вих.23.

В той же час, Волинська обласна військова адміністрація проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист №909/01-19/2-23 від 31.07.2023). Про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Більше того, інформувала прокурора про обмеженість у виділенні коштів на сплату судового збору, що виключає можливість самостійного звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (зміна цільового призначення землі, передання її у приватну власність фізичних осіб тощо). Як вказує прокурор, земельна ділянка, що перебуває у комунальній власності Берестечківської міської ради має лісогосподарське призначення, однак у зв`язку з проведенням незаконної реєстрації такого права власності відбулось незаконне вилучення їх з державної власності та постійного користування Філії "Володимир-Волинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

При цьому незаконне вилучення її з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, що дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Із урахуванням викладеного, доводи скаржника про те, що прокурор не обґрунтував підстав свого представництва у даній справі в суді, а відтак він не вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави, є безпідставними.

Щодо суті позовних вимог.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст. 19 ЗК України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до норм ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України). У державній власності, відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9 ЛК України). У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

У пункті 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої 11.12.1986 Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, відповідно до наведених норм законодавства при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, що вірно зробив суд першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц та від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Колегія суддів встановила, що рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств" надано дозвіл державним лісгоспам Державного лісогосподарського об`єднання "Волиньліс", спеціалізованим лісогосподарським підприємствам - правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств для оформлення права користування землями лісового фонду (а. с. 26, т. 1).

В той же час, Додатком № 2 до рішення Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000 визначено, що до переліку земель лісового фонду по Горохівському району передається Держоб`єднанню "Волиньліс" 161,0 га на території Пісківської сільської ради (п. 24).

Матеріалами справи підтверджується, що у 2003 році право користування було передано Державному підприємству "Горохівський ЛМГ", оскільки, як зазначено вище, Державне лісомисливське господарство "Горохівське" організовано у 2003 році згідно з наказом Державного комітету лісового господарства України № 90 від 07.06.2003 на базі Берестечківського і Горохівського лісництв Луцького держлісгоспу Державного лісогосподарського об`єднання "Волиньліс", а також - лісів колективних сільськогосподарських підприємств, переданих рішенням обласної Ради від 18.08.2000 № 13/2, лісовпорядкування яких проведено у 2003 році.

Сторонами надані суду копії протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2012, протоколу другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт від листопада 2012 року, протоколу координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 06.12.2012, протокол другої лісовпорядної наради від 06.08.2013 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Горохівське ЛМГ" Волинської області.

Прокурор подає такі протоколи нарад на підтвердження того, що матеріали лісовпорядкування 2013 були розроблені і затверджені в установленому порядку, а відповідач, в свою чергу, посилається на такі протоколи та доводить, що вони не є доказом затвердження матеріалів лісовпорядкування 2013.

Дослідженням таких доказів колегія суддів встановила, що згідно з протоколом першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2012, ухвалено провести в 2012 польові лісовпорядні роботи спеціалістами чотирьох лісовпорядних експедицій ВО "Укрдержліспроект" на площі 506,9 тис. га за 1 розрядом лісовпорядкування, зокрема, у ДП "Горохівське ЛМГ" площею 15,0 тис. га.

Даний протокол затверджений начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Б.І.Колісником, генеральним директором Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання В.П. Гульчаком та погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Волинській області.

Також протоколом другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в ДП "Горохівське ЛМГ" Волинського ОУЛМГ від листопада 2012, затверджено загальну площу ДП "Горохівський ЛМГ" погоджену з районними земельними органами, яка становить 15940,0 га. Такий протокол затверджено головним лісничим Волинського ОУЛМГ.

Окрім того, відповідно до протоколу координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 06.12.2012, ухвалено рішення про виготовлення проектних документів та планово-картографічних матеріалів.

Даний протокол затверджений начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Б.І.Колісником, генеральним директором Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання В.П.Гульчаком та погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Волинській області.

Як встановлено колегією суддів, відповідно до п. 1.1.2. розділу 1 Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Горохівський лісгосп" та наявних у ньому карт-схем поділу території на лісництва та поділу території за місцевими органами влади ДП "Горохівське ЛМГ", 249 квартал розташований в адміністративних межах Пісківської сільської ради (на даний час Берестечківської територіальної громади) та віднесено до Берестечківського лісництва. Земельна ділянка з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111, площею 31,2298 га, розташована в межах 249 кварталу Берестечківського лісництва (виділи 9, 10, 12, 16, 17, 18, 23) та належить до земель лісового фонду.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 № 592 припинено ДП "Горохівське лісомисливське господарство" шляхом реорганізації приєднанням до ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство", а відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 842 припинено ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" шляхом реорганізації приєднанням до ДСГП "Ліси України".

Філією "Володимир-Волинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надано копію планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування з нанесенням вищевказаної накладки (додаток до листа Філії від 19.06.2023 № 05-22/01/342-23).

В той же час, накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га на територію лісового фонду, що перебуває в користуванні Філії "Володимир-Волинське лісове господарство" також підтверджено Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО "Укрдержліспроект") листом від 01.08.2023 № 711, яким надано витяги з картографічної бази даних з нанесеними межами частини кварталів та їх таксаційних виділів Берестечківського лісництва ДП "Горохівське ЛМГ" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 та межі спірної земельної ділянки згідно з поданим кадастровим номером та координатами до нього.

Суд вказує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а 14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.

Колегія суддів приймає до уваги те, що Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" у 2013 роках, за результатами якого схвалений вищезазначений проект. Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект", надавши прокурору відомості про накладання спірної земельної ділянки, керується та посилається на ці матеріли лісовпорядкування за затвердженим у 2013 році проектом.

Суд вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 з користування державного підприємства не вилучалась, що підтверджується листами від 19.06.2023 № 05-22/01/342-23 та від 27.07.2023 № 05-22/01/453-23 Філії "Володимир-Волинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - правонаступника ДП "Горохівське ЛМГ" і доказів протилежного суду не надано.

Натомість відповідач-2/скаржник не доводить в порядку ст. ст. 74, 76-79 ГПК України, яким чином спірна земельна ділянка вибула з державної власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2002. А відтак, право користування спірною земельною ділянкою було набуте Державним лісогосподарським об`єднанням "Волиньліс" на підставі рішення Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000 із додатком № 2 до нього до набрання чинності Земельним кодексом України, а тому доводи скаржника, що спірна земельна ділянка була передана державному лісогосподарському підприємству після набрання чинності Земельним кодексом України, є безпідставними.

Так, Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів. Тобто, з дня набрання чинності зазначеним законом 14.07.2004 усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

Також з 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

За встановлених судом обставин та з урахуванням наведених вище норм, колегія суддів вважає підтвердженим право постійного користування землями лісового фонду, зокрема, спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України" після реорганізації ДП "Горохівський ЛМГ".

Суд апеляційної інстанції встановив, що право комунальної власності на земельну ділянку площею 15,9848 га з кадастровим номером 0120885800:00:001:0111 зареєстровано за органом місцевого самоврядування із підставою реєстрації з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", Перехідні положення Земельного кодексу України було доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Вказаний пункт набрав чинності 27.05.2021 р.

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Таким чином, земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності неправомірно зареєстровані як об`єкти комунальної власності.

Суд звертає увагу на те, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Отже, повноваження щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності належать Волинській обласній державній адміністрації. Натомість адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь - які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки 0120885800:00:001:0111 площею 31,2298 га у комунальну власність Берестечківській міській раді.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вказує, що спірна земельна ділянка передана Берестечківською міською радою у постійне користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" , тому враховуючи наведений вище висновок про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності та була неправомірно зареєстрована за Берестечківською міською радою на праві комунальної власності вимога про витребування спірної земельної ділянки з користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" є обґрунтованою.

В той же час, суд апеляційної інстанції вказує, що прокурором подано до суду першої інстанції заяву, в якій він уточнив позовні вимоги (п. 2 прохальної частини позовної заяви), а саме: просив суд витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га.

Однак, судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено лише про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111, площею 31,2298 га. (п. 2 рішення)

А тому, колегія суддів дійшла висновку змінити п. 2 резолютивної частини рішення суду шляхом його викладення в наступній редакції: "Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га".

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його апеляційній скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судом апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст. 236 ГПК України.

В той же час, суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" слід залишити без задоволення, а п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 у справі № 903/1294/23 необхідно змінити, в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" залишити без задоволення.

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 у справі № 903/1294/23 змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га".

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 12 листопада 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.