Ухвала

від 15.01.2025 по справі 903/1294/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/1294/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Волковицька Н. О.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства"

на рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 (суддя Дем`як В. М.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.)

у справі № 903/1294/23

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до 1) Берестечківської міської ради і 2) Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України",

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Господарського суду Волинської області з позовом до Берестечківської міської ради і Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" про витребування у власність держави з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0111 площею 31,2298 га.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, накладається на землі лісового фонду та перебуває в користуванні державного підприємства, проте Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак прокурор доводить, що вказана земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

27.04.2023 рішенням Господарського суду Волинської області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, позовні вимоги задоволено повністю.

02.12.2024 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 903/1294/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Міщенко І. С.

20.12.2024 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату (доплату) судового збору, у разі такої необхідності.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 27.12.2024 подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та зазначив, що загальна вартість спірного майна становить 205 304,70 грн.

Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 903/1294/23 у зв`язку з відрядженням судді Міщенка І. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Волковицька Н. О.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Волинської області і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 903/1294/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є витребування у власність держави з чужого незаконного володіння земельної ділянки вартістю 205 304,70 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 903/1294/23 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до ста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.

Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду, необхідність відступлення від застосованих висновків, а також на відсутність висновків (без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, разом із заявою про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 232,69 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 14.11.2024 № 1227, оскільки судовий збір мав бути сплачений з урахуванням застосування коефіцієнту 0,8, оскільки скаржник подав касаційну скаргу в електронному вигляді.

Розглянувши вищевказану заяву, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, скаржник платіжною інструкцією від 14.11.2024 № 1227 сплатив судовий збір у розмірі 6 160 грн.

Згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 6 159,14 грн.

При цьому відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу Харківська обласна прокуратура подала в електронній формі через систему "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору є 4 927,31 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що судовий збір сплачений в розмірі більшому ніж встановлено Законом, для подання відповідної касаційної скарги.

Таким чином, Комунальне підприємство "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" сплатило судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом, а тому, судовий збір у розмірі 1 232,69 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 14.11.2024 № 1227, - підлягає поверненню заявникові із спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 903/1294/23.

2. Клопотання Комунального підприємства "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн 69 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 14.11.2024 № 1227 за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 903/1294/23 задовольнити.

3. Повернути Комунальному підприємству "Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства" (код ЄДРПОУ 03339414) із спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн 69 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 14.11.2024 № 1227.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Багай

Н. О. Волковицька