Ухвала

від 06.11.2024 по справі 906/243/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"06" листопада 2024 р. Справа № 906/243/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Ковальчук І.Л.

позивача 1: не з"явився

позивача 2: не з"явився

відповідача: Подольський В.О. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 (суддя Вельмакіна Т.М., м.Житомир, повний текст складено 09.08.2024)

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Коростенської міської ради

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" , згідно якого просить витребувати з чужого незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на користь Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822385600:02:000:0018 площею 10,8042 га; 1822385600:01:000:0149 площею 4,2913 га; 1822385600:02:000:0014 площею 1,5369 га; 1822385600:05:000:0004 площею 3,2826 га; 1822385600:01:000:0143 площею 2,0298 га; 1822385600:01:000:0145 площею 1,3305 га; 1822385600:01:000:0141 площею 0,4867 га; 1822385600:05:000:0182 площею 2,0692 га; 1822385600:01:000:0152 площею 28,2116 га; 1822385600:05:000:0187 площею 2,5882 га; 1822385600:02:000:0015 площею 4,6061 га; 1822385600:07:000:0010 площею 4,7828 га; 1822385600:05:000:0184 площею 0,8684 га; 1822385600:05:000:0181 площею 1,8687 га; 1822385600:05:000:0196 площею 14,0586 га; 1822385600:05:000:0188 площею 15,8112 га; 1822385600:05:000:0183 площею 5,2705 га; 1822385600:01:000:0151 площею 1,4167 га; 1822385600:01:000:0150 площею 69,1779 га; 1822385600:01:000:0146 площею 3,0415 га; 1822385600:07:000:0015 площею 38,4062 га; 1822385600:01:000:0142 площею 2,2876 га; 1822385600:01:000:0126 площею 5,4565 га; 1822385600:07:000:0016 площею 21,9981 га; 1822385600:01:000:0127 площею 8,2351 га; 1822385600:05:000:0185 площею 8,5991 га; 1822385600:01:000:0125 площею 2,6261 га; 1822385600:07:000:0013 площею 1,6921 га; 1822385600:07:000:0014 площею 3,8035 га; 1822385600:07:000:0011 площею 3,3772 га; 1822385600:07:000:0017 площею 37,9285 га; 1822385600:07:000:0012 площею 7,4775 га; 1822385600:07:000:0018 площею 86,3208 га; 1822385600:07:000:0027 площею 40,6627 га; 1822385600:05:000:0238 площею 9,1404 га; 1822385600:02:000:0020 площею 19,0985 га; 1822385600:02:000:0220 площею 1,1525 га; 1822385600:05:000:0003 площею 1,4568 га; 1822385600:05:000:0190 площею 4,3849 га; 1822385600:05:000:0180 площею 1,2456 га; 1822385600:01:000:0153 площею 0,3202 га; 1822385600:02:000:0017 площею 18,8202 га; 1822385600:05:000:0189 площею 16,8443 га; 1822385600:01:000:0144 площею 0,3974 га; 1822385600:01:000:0124 площею 0,6227 га; 1822385600:01:000:0140 площею 4,4253 га; 1822385600:01:000:0147 площею 3,1487 га; 1822385600:01:000:0139 площею 5,9183 га; 1822385600:02:000:0012 площею 0,6678 га; 1822385600:02:000:0016 площею 1,2325 га; 1822385600:02:000:0013 площею 0,3064 га; 1822385600:02:000:0009 площею 1,1231 га; 1822385600:02:000:0010 площею 6,0521 га.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 1 позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с. Стремигород, вул. Центральна, буд. 29, ід. код 03743552) на користь Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 22, ід. код 13576977) вищевказані земельні ділянки. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на користь Житомирської обласної прокуратури 57197,11 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Зоря" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 31 липня 2024 року у справі № 906/243/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції без належного обґрунтування дійшов висновку, що ідентифікаційний код ПОСП «Зоря», аналогічний КСП «Зоря», присвоєний помилково, а останнє не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що представником відповідача наголошувалось на тому, що позов подано з пропуском строку позовної давності, наголошувалось на суперечливій поведінці позивача, а також була зроблена заява про застосування позовної давності. Всупереч наведеному, судом першої інстанції не було з`ясовано момент початку перебігу строку позовної давності, не надано оцінку цьому питанню у своєму рішенні та не вирішено заяву позивача про застосування позовної давності. Суд просто обійшов це питання у своєму рішенні, чим порушив норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 261 ЦК України та ч. ч. 3-4 ст. 267 ЦК України.

Крім того, відповідач наголошує, що протягом тривалого часу, оспорювані земельні ділянки не використовувались ні Коростенською міською радою ні іншими органами в особі держави. Тобто, своєю поведінкою протягом 20 років держава доводила відсутність будь якого інтересу та необхідності у оспорюваних земельних ділянках.

Таким чином, відповідач звертає увагу на те, що не було жодних визначених законодавством підстав позбавлення ПОСП «Зоря» права власності на вказані земельні ділянки, а по-друге, що закон не наділив голову Коростенської районної державної адміністрації повноваженнями, які б дозволяли останньому приймати рішення щодо припинення ПОСП «Зоря» права власності на землю. Отже, розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації від 26.09.2003 року № 329 розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації від 31.08.2004 року № 273 було прийняте безпідставно та з порушенням вимог законодавства, тобто приймаючи такі розпорядження голова Коростенської районної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень.

Також відповідач зазначає, що ним було дотримано порядок реорганізації КСП та до ПОСП, а отже ПОСП «Зоря» правомірно набуло право власності на земельні ділянки.

Крім того, відповідач зазначає, що держава, зареєструвавши право приватної власності за ПОСП «Зоря» на земельні ділянки, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельних ділянок у власності ПОСП «Зоря». Проте, в подальшому поведінку було змінено та подано позов, який є предметом розгляду в нашій справі. Така поведінка порушує принцип заборони суперечливої поведінки і суд мав відреагувати на це відповідним чином, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, суд першої інстанції помилково вважає, що ПОСП «Зоря» не може бути правонаступником КСП «Зоря», оскільки, як було встановлено судом, членами КСП «Зоря» (на момент розпаювання) було 400 осіб, а засновником ПОСП «Зоря» - 1 особа (Васьківський В.М.). При цьому, суд наводить висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 про те, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва.

На думку відповідача, посилання судом першої інстанції на даний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі є безпідставним, оскільки у справі №907/29/19 був інший предмет позову про визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на зазначені у позові земельні ділянки. Таким чином, правовідносини у даних справах та самі справи не є подібними.

Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 та розгляд апеляційної скарги призначено на 09 жовтня 2024 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та акцентував увагу суду, що ним в судовому засіданні 31.07.2024 у суді першої інстанції усно заявлялось про пропущення позовної давності, що має бути зафіксовано на відеозапису вказаного судового засідання.

Враховуючи неможливість у суду апеляційної інстанції в даному судовому засіданні ознайомитись з відеозаписом судового засідання від 31.07.2024, оскільки вказане передбачає звернення з запитом до суду першої інстанції та неявку в судове засідання представника позивача, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, колегією суддів вирішено розгляд справи відкласти на 06.11.2024.

Коростенська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області своїх представників в судове засідання 06.11.2024 не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 06.11.2024 колегією суддів звернута увага представника відповідача та прокурора, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.10.2024 передав справу №911/2506/23 за позовом Приватно-орендної агрофірми "Україна" до відповідачів: 1) Переяславської міської ради, 2) Комунального підприємства "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради", 3) Державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області про визнання права постійного користування, визнання протиправним та скасування рішення, а також про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступити від висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Таким чином, колегія суддів поставила на розгляд питання зупинення провадження у справі №906/243/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2024 залишив питання про зупинення провадження у справі №906/243/24 на розсуд суду звернувши увагу на актуальність питання поставленого перед Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/2506/23.

Прокурор в судовому засіданні 06.11.2024 зазначила про обізнаність з вищевказаною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №911/2506/23. Проте, прокурор зазначила, що розуміє, що є часткова підстава для зупинення у справі, однак просила суд не зупиняти провадження у справі.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, колегія суддів суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про зупинення провадження у справі №906/243/24 за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, враховуючи наступне.

Позовні вимоги у справі №911/2506/23 за позовом Приватно-орендної агрофірми "Україна" до відповідачів: 1) Переяславської міської ради, 2) Комунального підприємства "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради", 3) Державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області про визнання за ПОА "Україна" права постійного користування на перелічені земельні ділянки для іншого лісогосподарського призначення, розташовані на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області (КВЦПЗ-09.09.02), визнання недійсним рішення Переяславської міської ради VIII скликання "Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" від 23.12.2021 № 32-21-VIII в частині передачі Комунальному підприємству "Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" в постійне користування земельні ділянки для іншого лісогосподарського призначення, розташовані на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області (КВЦПЗ-09.09.02) з наведеними кадастровими номерами, а також про скасування перелічених рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування, обґрунтовані тим, що ПОА "Україна" є повним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі - КСП "Україна"), що підтверджується, в тому числі одним і тим же кодом ЄДРПОУ, та відповідними записами в установчих документах та державних реєстрах, а перелічені земельні ділянки лісового масиву, які знаходяться в районі с. Велика Каратуль, перебувають у користуванні позивача на праві постійного користування з 1996 року. Господарський суд Київської області ухвалив рішення від 23.02.2024, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, про відмову в позові. Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач не довів наявності у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, а тому права позивача не вважаються порушеними відповідачами. Суди також дійшли до висновку, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку про наявність у ПОА "Україна" права постійного користування спірними земельними ділянками за Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №000176 від 11.03.1996, який був виданий КСП "Україна".

ПОА "Україна" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається також на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на необхідності відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, стосовно того, що: "Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників". Позивач заявив клопотання про передачу справи № 911/2506/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від вищенаведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Передаючи справу №911/2506/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що предметом спору у цій справі є, зокрема, позовна вимога про визнання за ПОА "Україна" права постійного користування на спірні земельні ділянки у зв`язку з тим, що ПОА "Україна" є повним правонаступником КСП "Україна", якому зазначені земельні ділянки було надано у постійне користування у встановленому законом порядку. Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПОА "Україна" не довела своє правонаступництво після КСП "Україна", внаслідок чого суди зробили висновок про не доведення позивачем свого порушеного права на спірні земельні ділянки. Основним доводом для висновку судів щодо недоведеності правонаступництва позивача була різна кількість членів КСП "Україна" та засновників ПОА "Україна". При цьому суди врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, згідно з якою "Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників (пункт 7.33) ".

Колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2506/23 звернула увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок припинення юридичної особи визначався статтею 37 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963, чинній на момент реорганізації КСП "Україна"). Правовий висновок про застосування цієї норми права міститься у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 917/291/21, у якій Суд зазначив, що правонаступництвом є перехід суб`єктивного права і обов`язку від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних та достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. Питання правонаступництва безумовно є питанням права в тому розумінні, що вирішується судом як наслідок застосування матеріальних норм до конкретних обставин (реорганізація юридичної особи, відступлення права тощо), тобто перетворює життєвий факт у юридичний, надаючи йому правового значення (див. постанову Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 925/476/22). Однак суди дійшли висновку про те, що ПОА "Україна" не є правонаступником КСП "Україна", оскільки ПОА "Україна" була створена лише однією особою на підставі його приватної власності, у той час як учасниками КСП "Україна" були 382 особи, що унеможливлює правонаступництво згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2506/23 вважає, що сформована Великою Палатою Верхового Суду у справі №907/29/19 позиція про "автоматичний перехід колишніх членів КСП до складу членів юридичної особи, яка створюється у випадку реорганізації КСП шляхом його перетворення в іншу юридичну особу" по суті ставить під сумнів та не враховує ситуацію, за якої частина учасників погодилась із реорганізацією КСП, але не забажала переходити до новоствореної юридичної особи і не увійшла до складу засновників правонаступника КСП з тих чи інших мотивів, зокрема, у разі виходу члена з КСП та отримання ним свого вкладу, або у разі смерті члена КСП та відмови прийняття до членів новоствореного підприємства спадкоємця, тощо.

На думку колегії Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2506/23, існує недосконалість підходу Великої Палати Верховного Суду, за яким різна кількість учасників КСП та засновників його правонаступника може свідчити про те, що правонаступництво не відбулось.

Виходячи з викладеного з обґрунтуванням доводів в ухвалі від 16.10.2024 (п.48 вказаної ухвали) колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, шляхом його уточнення наступним чином: різна кількість учасників КСП та засновників його правонаступника не може мати юридичного значення для висновку про те, чи відбулось правонаступництво. Натомість, юридичне значення мають волевиявлення вищого органу управління КСП про реорганізацію у конкретного правонаступника, державна перереєстрація КСП у такого правонаступника і його Статут, що відповідає статтям 3, 8,19 Конституції України, Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 та статті 8 Закону України "Про підприємництво" у редакціях, що діяли станом на 2000 рік.

З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики колегії Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2506/23 дійшла висновку, що справа № 911/2506/23 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною четвертою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №915/547/17.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом встановлено, що у справі №906/243/24 керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Коростенської міської ради, 2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги прокурор посилається зокрема на правові висновки викладені у п.п. 7.33.-7.37. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Отже, прокурор вважає, що реорганізація КСП шляхом перетворення у ПОСП не відбувалася, оскільки було проведено реєстрацію нового підприємства - ПОСП «Зоря».

За таких обставин прокурор зазначає, що ПОСП «Зоря» не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП «Зоря», що є предметом спору у справі №906/243/24, а тому подальше правонаступництво права на земельні ділянки ПОСП «Зоря» - виключене. Таким чином, у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «Зоря» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Викладене свідчить, що ПОСП «Зоря» було створене з новою організаційно-правовою формою, а також із новим складом його учасників і в жодному разі не можуть бути правонаступниками КСП «Зоря».

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 31.07.2024 у справі №906/243/24 при дослідженні питання правонаступництва ПОСП "Зоря" стосовно КСП "Зоря" дійшов висновку, що відповідач не може бути правонаступником КСП "Зоря", оскільки, як було встановлено судом, членами КСП "Зоря" (на момент розпаювання) було 400 осіб, а засновником ПОСП "Зоря" - 1 особа (Васьківський В.М.) при цьому врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 про те, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі №906/243/24 постає питання врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п.7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від якого вважає за необхідне відступити колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2506/23, що стало підставою передачі справи №911/2506/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вбачає за необхідне зупинити провадження у справі №906/243/24 за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23, оскільки зміст спірних правовідносин у вказаних справах є подібними, зокрема, щодо яких суд першої інстанції у справі №906/243/24 дійшов висновку про те, що ПОСП "Зоря" не може бути правонаступником КСП "Зоря" так і у справі №911/2506/23 суди дійшли висновку про те, що ПОА "Україна" не є правонаступником КСП "Україна" посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п.7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

За статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 названого Закону).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 N 8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р (І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадження у справі №906/243/24 за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.