Постанова
від 20.01.2025 по справі 906/243/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Справа № 906/243/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Ковальчук І.Л.

позивача 1: не з"явився

позивача 2: не з"явився

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 (суддя Вельмакіна Т.М., м.Житомир, повний текст складено 09.08.2024)

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Коростенської міської ради

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" , згідно якого просить витребувати з чужого незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на користь Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822385600:02:000:0018 площею 10,8042 га; 1822385600:01:000:0149 площею 4,2913 га; 1822385600:02:000:0014 площею 1,5369 га; 1822385600:05:000:0004 площею 3,2826 га; 1822385600:01:000:0143 площею 2,0298 га; 1822385600:01:000:0145 площею 1,3305 га; 1822385600:01:000:0141 площею 0,4867 га; 1822385600:05:000:0182 площею 2,0692 га; 1822385600:01:000:0152 площею 28,2116 га; 1822385600:05:000:0187 площею 2,5882 га; 1822385600:02:000:0015 площею 4,6061 га; 1822385600:07:000:0010 площею 4,7828 га; 1822385600:05:000:0184 площею 0,8684 га; 1822385600:05:000:0181 площею 1,8687 га; 1822385600:05:000:0196 площею 14,0586 га; 1822385600:05:000:0188 площею 15,8112 га; 1822385600:05:000:0183 площею 5,2705 га; 1822385600:01:000:0151 площею 1,4167 га; 1822385600:01:000:0150 площею 69,1779 га; 1822385600:01:000:0146 площею 3,0415 га; 1822385600:07:000:0015 площею 38,4062 га; 1822385600:01:000:0142 площею 2,2876 га; 1822385600:01:000:0126 площею 5,4565 га; 1822385600:07:000:0016 площею 21,9981 га; 1822385600:01:000:0127 площею 8,2351 га; 1822385600:05:000:0185 площею 8,5991 га; 1822385600:01:000:0125 площею 2,6261 га; 1822385600:07:000:0013 площею 1,6921 га; 1822385600:07:000:0014 площею 3,8035 га; 1822385600:07:000:0011 площею 3,3772 га; 1822385600:07:000:0017 площею 37,9285 га; 1822385600:07:000:0012 площею 7,4775 га; 1822385600:07:000:0018 площею 86,3208 га; 1822385600:07:000:0027 площею 40,6627 га; 1822385600:05:000:0238 площею 9,1404 га; 1822385600:02:000:0020 площею 19,0985 га; 1822385600:02:000:0220 площею 1,1525 га; 1822385600:05:000:0003 площею 1,4568 га; 1822385600:05:000:0190 площею 4,3849 га; 1822385600:05:000:0180 площею 1,2456 га; 1822385600:01:000:0153 площею 0,3202 га; 1822385600:02:000:0017 площею 18,8202 га; 1822385600:05:000:0189 площею 16,8443 га; 1822385600:01:000:0144 площею 0,3974 га; 1822385600:01:000:0124 площею 0,6227 га; 1822385600:01:000:0140 площею 4,4253 га; 1822385600:01:000:0147 площею 3,1487 га; 1822385600:01:000:0139 площею 5,9183 га; 1822385600:02:000:0012 площею 0,6678 га; 1822385600:02:000:0016 площею 1,2325 га; 1822385600:02:000:0013 площею 0,3064 га; 1822385600:02:000:0009 площею 1,1231 га; 1822385600:02:000:0010 площею 6,0521 га.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с. Стремигород, вул. Центральна, буд. 29, ід. код 03743552) на користь Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Грушевського, буд. 22, ід. код 13576977) вищевказані земельні ділянки. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на користь Житомирської обласної прокуратури 57197,11 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Зоря" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 31 липня 2024 року у справі № 906/243/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції без належного обґрунтування дійшов висновку, що ідентифікаційний код ПОСП «Зоря», аналогічний КСП «Зоря», присвоєний помилково, а останнє не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що представником відповідача наголошувалось на тому, що позов подано з пропуском строку позовної давності, наголошувалось на суперечливій поведінці позивача, а також була зроблена заява про застосування позовної давності. Всупереч наведеному, судом першої інстанції не було з`ясовано момент початку перебігу строку позовної давності, не надано оцінку цьому питанню у своєму рішенні та не вирішено заяву позивача про застосування позовної давності. Суд просто обійшов це питання у своєму рішенні, чим порушив норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 261 ЦК України та ч. ч. 3-4 ст. 267 ЦК України.

Крім того, відповідач наголошує, що протягом тривалого часу, оспорювані земельні ділянки не використовувались ні Коростенською міською радою ні іншими органами в особі держави. Тобто, своєю поведінкою протягом 20 років держава доводила відсутність будь якого інтересу та необхідності у оспорюваних земельних ділянках.

Таким чином, відповідач звертає увагу на те, що не було жодних визначених законодавством підстав позбавлення ПОСП «Зоря» права власності на вказані земельні ділянки, а по-друге, що закон не наділив голову Коростенської районної державної адміністрації повноваженнями, які б дозволяли останньому приймати рішення щодо припинення ПОСП «Зоря» права власності на землю. Отже, розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації від 26.09.2003 року № 329 розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації від 31.08.2004 року № 273 було прийняте безпідставно та з порушенням вимог законодавства, тобто приймаючи такі розпорядження голова Коростенської районної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень.

Також відповідач зазначає, що ним було дотримано порядок реорганізації КСП та до ПОСП, а отже ПОСП «Зоря» правомірно набуло право власності на земельні ділянки.

Крім того, відповідач зазначає, що держава, зареєструвавши право приватної власності за ПОСП «Зоря» на земельні ділянки, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельних ділянок у власності ПОСП «Зоря». Проте, в подальшому поведінку було змінено та подано позов, який є предметом розгляду в нашій справі. Така поведінка порушує принцип заборони суперечливої поведінки і суд мав відреагувати на це відповідним чином, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, суд першої інстанції помилково вважає, що ПОСП «Зоря» не може бути правонаступником КСП «Зоря», оскільки, як було встановлено судом, членами КСП «Зоря» (на момент розпаювання) було 400 осіб, а засновником ПОСП «Зоря» - 1 особа ( ОСОБА_1 ). При цьому, суд наводить висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п.7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 про те, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва.

На думку відповідача, посилання судом першої інстанції на даний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі є безпідставним, оскільки у справі №907/29/19 був інший предмет позову про визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на зазначені у позові земельні ділянки. Таким чином, правовідносини у даних справах та самі справи не є подібними.

Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 та розгляд апеляційної скарги призначено на 09 жовтня 2024 року.

08 жовтня 2024 року в.о. Керівника Коростенської окружної прокуратури сформовано та подано через систему "Електронний суд" відзив на апеляційну скаргу. В якому зокрема просить визнати причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу поважними, встановити новий строк та прийняти відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, прокурор посилається на те, що ухвала від 20.09.2024 до окружної прокуратури не надходила про відкриття провадження у справі стало відомо 07.10.2024 під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому, разом із відзивом просить поновити строки на його подачу. В підтвердження вказаних обставин до відзиву додано скріншоти з Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС про відсутність ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 на 2 арк.

Прокурор в судовому засіданні 09.10.2024 підтримала клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2024 зазначив про необґрунтованість клопотання прокуратури щодо поновлення строку на подання відзиву та питання вирішення вказаного клопотання залишив на розсуд суду з урахуванням документів, які подані на підтвердження поважності пропуску строку.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та акцентував увагу суду, що ним в судовому засіданні 31.07.2024 у суді першої інстанції усно заявлялось про пропущення позовної давності, що має бути зафіксовано на відеозапису вказаного судового засідання.

Враховуючи неможливість у суду апеляційної інстанції в даному судовому засіданні ознайомитись з відеозаписом судового засідання від 31.07.2024, оскільки вказане передбачає звернення з запитом до суду першої інстанції та неявку в судове засідання представника позивача, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вирішено розгляд справи відкласти.

Ухвалою суду від 09.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання в.о. керівника Коростенської окружної прокуратури про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу в.о. керівника Коростенської окружної прокуратури залишено без розгляду. Розгляд справи відкладено на 06.11.2024.

09 жовтня 2024 року представником ПОСП «Зоря» сформовано та подано через систему "Електронний суд" пояснення в яких останній зазначив, що ним 09 жовтня 2024 року було отримано та прослухано запис судового засідання в суді першої інстанції, яке відбулось 31 липня 2024 року (додається). На вказаному судовому засіданні представник відповідача три рази робив заяву про пропуск позивачем строку позовної давності, зокрема, на таких часових проміжках та відмітках: - 0:35:06 0:36:10 (особливу увагу необхідно звернути на відмітки 0:35:37 та 0:36:07); - 0:37:59 0:38:33 (особливу увагу необхідно звернути на проміжок 0:38:29 0:38:33). Поряд з цим, звернуто увагу суду, що заява про пропуск позовної давності може бути здійснена до ухвалення судом рішення. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду така заява може бути зроблена як усно так і письмово до моменту виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, у тому числі на стадії судових дебатів, при цьому законом не встановлено вимог щодо форми такої заяви. До вказаного пояснення додано також відеозапис судового засідання від 31.07.2024 року, отриманий представником відповідача з системи "Електронний суд".

В судовому засіданні 06.11.2024 колегією суддів звернута увага представника відповідача та прокурора, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.10.2024 передав справу №911/2506/23 за позовомПриватно-орендної агрофірми "Україна"довідповідачів: 1) Переяславської міської ради, 2) Комунального підприємства "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради", 3) Державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської областіпровизнання права постійного користування, визнання протиправним та скасування рішення, а також про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступити від висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Таким чином, колегія суддів поставила на розгляд питання зупинення провадження у справі №906/243/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2024 залишив питання про зупинення провадження у справі №906/243/24 на розсуд суду, звернувши увагу на актуальність питання поставленого перед Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/2506/23.

Прокурор в судовому засіданні 06.11.2024 зазначила про обізнаність з вищевказаною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №911/2506/23. Проте, прокурор зазначила, що розуміє, що є часткова підстава для зупинення у справі, однак просила суд не зупиняти провадження у справі.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, колегія суддів суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про зупинення провадження у справі№906/243/24 за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Коростенська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області своїх представників в судове засідання 06.11.2024 не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 06.11.2024 зупиненопровадження у справі №906/243/24 за апеляційною скаргоюПриватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2506/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвалою від 13.11.2024Велика Палата Верховного Суду справу №911/2506/23 повернула колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою суду від 17.12.2024 поновлено провадження у справі №906/243/24 та розгляд справи призначено на15 січня 2025 року.

Представник відповідача прийняв участь в судовому засіданні 15.01.2025 в режимі відеоконференцзв`язку.

Прокурор з`явилася в судове засідання 15.01.2025 в приміщення Північно-західного апеляційного господарського суду.

В судове засідання 15.01.2025 Коростенська міська рада та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 15.01.2025 розгляд справи відкладено на20 січня 2025 року. Постановлено судове засідання по справі №906/243/24 призначене на 20.01.2024 об 10:30провести за участю представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" адвоката Подольського В.О. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку EASYCON. Попереджено представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" адвоката Подольського В.О., що згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. Попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19 січня 2025 року представником відповідача адвокатом Подольським В.О. сформовано та подано через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилається на те, що у зв`язку із хворобою та необхідністю візиту до лікаря 20 січня 2025 року о 10 годині 15 хвилин, він адвокат Подольський В.О. не матиме можливості прийняти участь у судовому засіданні. У зв`язку з цим, просить відкласти судове засідання на іншу дату. Також зазначає, що інші адвокати його адвокатського об`єднання мають зайнятість у інших судових засіданнях, крім того, представництво інтересів клієнта у справі №906/243/24, як адвокат, здійснюю він. Тому для повноцінного відстоювання інтересів клієнта у суді важливим є, щоб у судових дебатах приймав участь саме я, як представник, який обізнаний з усіма обставинами справи. Враховуючи викладене, та для забезпечення права відповідача на виступ його представника у судових дебатах просить відкласти судове засідання у справі № 906/243/24, призначене на 20 січня 2025 року о 10 годині 30 хвилин, на іншу дату та час. Про дату та час наступного судового засідання повідомити представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Зоря» адвоката Подольського В.О. у встановленому законом порядку.

Прокурор в судовому засіданні 20.01.2025 заперечила щодо задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 без змін.

Розглянувши клопотання представника відповідача адвоката Подольського В.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 3ст. 202 ГПК Україниякщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 1ст. 270 ГПК Україниу суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з ч. 12ст. 270 ГПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів відзначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою,хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, представник відповідача висловив свої доводи та міркування у апеляційній скарзі та попередніх судових засіданнях, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази.

Також, колегія суддів звертає увагу, що дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи вбачається, що представник відповідача адвоката Подольський В.О. покликаючись на хворобу не долучив жодного доказу, який би підтверджував направлення до лікаря або вказував на перебування його на лікарняному, окрім того суд апеляційної інстанції відзначає, що ухвалою суду від 15.01.2025 постановлено судове засідання по справі №906/243/24 призначене на 20.01.2025 об 10:30провести за участю представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" адвоката Подольського В.О. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку EASYCON. Таким чином, вказаний представник відповідача не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні 20.01.2025, зокрема, й в режимі відеоконференії поза межами приміщення суду, проте вказаним правом не скористався. Дане ж вказує на необґрунтованість поданого клопотання належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи, є обов`язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання представника відповідача відмовляє.

В судове засідання 20.01.2025 Коростенська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора в судових засіданнях 09.10.2024, 06.11.2024, 15.01.2025, 20.01.2025 та представника відповідача в судових засіданнях 09.10.2024, 06.11.2024, 15.01.2025, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зборами уповноважених членів сільськогосподарського підприємства "Зоря" 19.02.1993 прийнятий статут Колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" с. Стремигород Коростенського району Житомирської області (а.с.83-101 т.1).

Відповідно до п.1.1 Статуту, КСП "Зоря" є добровільним об`єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємства і самовпорядкування.

Пунктом 6.1 Статуту було визначено, що землі підприємству належать на праві колективної власності, що підтверджується державним актом.

Рішенням Стремигородської сільської ради народних депутатів від 06.12.1995 №50, колективному сільськогосподарському підприємству "Зоря" передано 2237,9 га земель у колективну власність, у тому числі 240,9 га земель загального користування по вгіддях згідно з додатком (а.с.118 т.1).

Згідно з Державним актом серія ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995 про право колективної власності на землі, Колективному сільськогосподарському підприємству "Зоря" передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 2237,9 га земель на території Стремигородської сільської ради (а.с.44-47 т.1).

У подальшому, у зв`язку із прийняттям Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", реєстраційною дією №04053513100011038 від 07.03.2000 КСП "Зоря" перереєстроване у Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Зоря".

07 березня 2000 року Районна державна адміністрація Коростенського району Житомирської області зареєструвала Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Зоря", а також затвердила Статут вказаного підприємства (а.с. 76-82 т.1).

Пунктом 1.1 Статуту Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (а.с. 76-82 т.1) передбачено, що вказане підприємство засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі та майна засновника підприємства та орендованих майна та землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Згідно з пунктом 2.1 статуту, засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 .

Пунктом 2.2 Статуту встановлено, що засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб.

Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Зоря» Коростенського району Житомирської області.

Пунктом 4.6 Статуту передбачено, що підприємство є власником:

- майна, земельних угідь, майнових та інших прав, переданих йому засновником;

- майна земельних угідь, коштів одержаних в результаті фінансово- господарської діяльності;

- інших майна, коштів та прав набутих на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Пунктом 4.7 Статуту визначено, що майно та земля, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшим його членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

Згідно з пунктом 5.2 Статуту, статутний фонд формується за рахунок разової передачі засновником майна, землі і коштів, що є його власністю.

Пунктом 6.1 Статуту передбачено, що підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого КСП та інших громадян України.

У пункті 6.2 Статуту зазначено, що засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.

Пунктом 7.3 Статуту визначено, що документи на право використання землі в підприємстві є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землі, а також договори оренди, які оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.

За пунктом 6.10 Статуту передбачено, що відчуження земельних угідь, переданих підприємству в оренду проводиться виключно за персональною згодою їх власників або у судовому порядку.

Пунктом 11.6 Статуту визначено, що земельні паї орендодавачам повертаються їх земельними сертифікатами на право приватної власності на землю.

Відповідно до акта обстеження фактичного стану земель що підлягають поділу на земельні частки (паї) реформованого КСП (в ПОСП) "Зоря" від 26.09.2003 №329 (а.с.113-115 т.1), при виконанні вишукувальних робіт для розробки проектно-технічної документації території земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам, які бажають отримати земельну частку (пай) комісією встановлено, що кількісний склад сільськогосподарських угідь зазнав значних змін, що є наслідком:

- господарської діяльності;

- активізацією процесів "вторинного заболочення" ґрунтів, які проявляються в результаті не проведення ремонтно-профілактичних робіт на осушувальних системах;

- природним залісненням угідь, які непридатні для використання в сільськогосподарському виробництві.

В першу чергу - це заліснені ділянки з чагарниковою рослинністю висотою 1-5 метрів, крона яких вкриває більше 20% площі, також це землі з ґрунтами, де виходять на поверхню кристалічні породи, наявність заболоченої місцевості.

В результаті натурного обстеження констатовано:

- Ділянки сіножатей в контурах № 4, 13, 14, 16, 19, 21, 22, 23, 29, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 41, 46-51, 55 поширені в основному площі непридатних для сільськогосподарського виробництва, які заросли чагарниковою рослинністю класифікувати чагарниками, загальною площею 116,13 га. В контурах №2, 6, 7, 10, 11, 17, 25, 26, 27, 28, 30, 31, площа сіножатей зменшилась на 9,04 га в зв`язку з залісненням території, класифікувати їх як ліси. Рекомендовано вивести ці площі з сільгоспвиробництва.

- Ділянки пасовищ в контурах № 14, 17, 23, 24, 28, 32, 38, 42, 43, 44, 46, 49, 51, 54, 55 поширені площі не придатні для сільськогосподарського виробництва, землі, де поширені перезволожені ґрунти з дерново-чагарниковою рослинністю (береза, вільха, верба) класифікувати чагарниками, загальною площею 123,11 га. В контурах № 6, 7, 20, 30, 31, 48 площа пасовищ зменшилась на 16,61 га, у зв`язку з залісненням території, класифікувати їх як ліси. Рекомендовано вивести ці площі з сільгоспвиробництва.

- Ділянки ріллі в контурах № 47, 49, 58 поширені болота з характерною для неї рослинністю, вкриті чагарниковою рослинністю, класифікувати як болота, загальною площею 21,66 га. В контурах № 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 45 47, 48, 51 52, 53, 54, площа ріллі зменшилась на 278,83 га, у зв`язку із залісненням території, класифікувати як ліси. Рекомендовано вивести ці площі з сільгоспвиробництва.

Земельні ділянки, які згідно акту обстеження відповідно до форми 6 - Зем переводяться в чагарники, болота, ліс, рекомендовано передати до земель запасу Стремигородської сільської ради.

Акт обстеження фактичного стану земель від 26.09.2003 №329 погоджений головою ПОСП "Зоря".

Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 26.09.2003 №329 (а.с.116-117 т.1):

- затверджено акт обстеження земельних угідь, припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 590,98 га, у тому числі ріллі 300,49 га; сіножатей 127,17 га; пасовищ 139,72 га; ділянки саду 23,6 га, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві, класифіковано їх згідно акта обстеження земельних ділянок як чагарники 241,24 га; болота 21,66 га; ліс 304,48 га.

Дані землі площею 567,38 га та ділянки саду площею 26,3 га віднесено до земель запасу Стремигородської сільської ради.

- вказано про необхідність взяти до уваги встановлений склад сільськогосподарських угідь по визначенню розміру і вартості земельної частки (паю) та врахувати при організації території земельних часток (паїв).

- надано дозвіл на складання проектно-технічної документації громадянам по виділенню в натурі на місцевості земельної частки (паю) та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності реформованого КСП (в ПОСП) "Зоря".

Згідно з п. 2.1 вказаного розпорядження, кількість громадян, що мають право на земельну частку (пай) становить 400 чоловік.

Пунктом 2.2 розпорядження вирішено, замовити в землевпорядній організації, яка має ліцензію на виготовлення відповідного виду робіт, виготовлення проектно-технічної документації.

Науково-впроваджувальною фірмою "Нові технології" у 2004 році виготовлено проектно-технічну документацію землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель колективної власності реформованого КСП «Зоря» Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області.(а.с.112 т.1)

Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 31.08.2004 №273 (а.с.110-111 т.1):

- погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП (в ПОСП) "Зоря", в якому визначено площу земель що підлягають поділу на земельні частки, всього 1414,82 га, в тому числі рілля - 1320,45 га, пасовища - 8,04 га, сіножаті - 86,33 га. Кількість громадян що мають право на земельну частку становить 400 чоловік.

- припинено право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 14,57 га, в тому числі 3,82 га як малопродуктивні землі, які віднесено до земель запасу Стремигородської сільської ради та 10,75 га під проектування під`їздних шляхів, які віднесено для загального користування.

Матеріали справи містять список громадян Стремигородської сільської ради членів КСП "Зоря", яким надається право на виділення в натурі земельної частки (паю) та список громадян Стремигородської сільської ради, членів колишнього КСП "Зоря", яким надається право на виділення в натурі земельної частки (паю), але які не можуть їх одержати (померлі - право на пай, яких не успадковано, відсутні на території ради) (а.с.84-101 т.2).

Таким чином, прокурор зазначає, що землі на території Стремигодської сільської ради, які передавались відповідно до Державного акту серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995у колективну власність КСП "Зоря" та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП "Зоря" були розпайовані між членами реформованого КСП. Щодо земель, які не підлягали паюванню право колективної власності було припинено та передано до земель запасу сільської ради.

Земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишись у спільній власності членів реформованого КСП на території зазначеної сільської ради, не залишилось.

Отже, прокурор зазначає, що уся площа земель, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Зоря" розпайована, на іншу частину земель як малопродуктивних та загального користування право колективної власності припинено. Підтвердженням зазначеного є в тому числі дані технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ПОСП "Зоря" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Стремигородської сільської ради, розробленої у 2021 році ТОВ "Центр топографо-геодезичних технологій" (а.с.102-109 т.1).

Так, згідно пояснювальної записки до зазначеної технічної документації під час розроблення документації із землеустрою було проведено комплекс топографо-геодезичних робіт і при цьому встановлено, що територія встановлення меж якої передбачено даною документацією складається із 53 ділянок загальною площею 542,7621 га. Згідно схеми паювання, запроектовані земельні ділянки не потрапляють на ділянки, які підлягають паюванню. Наведене свідчить, що процес розпаювання земель колишнього КСП "Зоря" між його членами відбувся.

Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у період з 27.05.2021-12.07.2021 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822385600:02:000:0018 площею 10,8042 га; 1822385600:01:000:0149 площею 4,2913 га; 1822385600:02:000:0014 площею 1,5369 га; 1822385600:05:000:0004 площею 3,2826 га; 1822385600:01:000:0143 площею 2,0298 га; 1822385600:01:000:0145 площею 1,3305 га; 1822385600:01:000:0141 площею 0,4867 га; 1822385600:05:000:0182 площею 2,0692 га; 1822385600:01:000:0152 площею 28,2116 га; 1822385600:05:000:0187 площею 2,5882 га; 1822385600:02:000:0015 площею 4,6061 га; 1822385600:07:000:0010 площею 4,7828 га; 1822385600:05:000:0184 площею 0,8684 га; 1822385600:05:000:0181 площею 1,8687 га; 1822385600:05:000:0196 площею 14,0586 га; 1822385600:05:000:0188 площею 15,8112 га; 1822385600:05:000:0183 площею 5,2705 га; 1822385600:01:000:0151 площею 1,4167 га; 1822385600:01:000:0150 площею 69,1779 га; 1822385600:01:000:0146 площею 3,0415 га; 1822385600:07:000:0015 площею 38,4062 га; 1822385600:01:000:0142 площею 2,2876 га; 1822385600:01:000:0126 площею 5,4565 га; 1822385600:07:000:0016 площею 21,9981 га; 1822385600:01:000:0127 площею 8,2351 га; 1822385600:05:000:0185 площею 8,5991 га; 1822385600:01:000:0125 площею 2,6261 га; 1822385600:07:000:0013 площею 1,6921 га; 1822385600:07:000:0014 площею 3,8035 га; 1822385600:07:000:0011 площею 3,3772 га; 1822385600:07:000:0017 площею 37,9285 га; 1822385600:07:000:0012 площею 7,4775 га; 1822385600:07:000:0018 площею 86,3208 га; 1822385600:07:000:0027 площею 40,6627 га; 1822385600:05:000:0238 площею 9,1404 га; 1822385600:02:000:0020 площею 19,0985 га; 1822385600:02:000:0220 площею 1,1525 га; 1822385600:05:000:0003 площею 1,4568 га; 1822385600:05:000:0190 площею 4,3849 га; 1822385600:05:000:0180 площею 1,2456 га; 1822385600:01:000:0153 площею 0,3202 га; 1822385600:02:000:0017 площею 18,8202 га; 1822385600:05:000:0189 площею 16,8443 га; 1822385600:01:000:0144 площею 0,3974 га; 1822385600:01:000:0124 площею 0,6227 га; 1822385600:01:000:0140 площею 4,4253 га; 1822385600:01:000:0147 площею 3,1487 га; 1822385600:01:000:0139 площею 5,9183 га; 1822385600:02:000:0012 площею 0,6678 га; 1822385600:02:000:0016 площею 1,2325 га; 1822385600:02:000:0013 площею 0,3064 га; 1822385600:02:000:0009 площею 1,1231 га; 1822385600:02:000:0010 площею 6,0521 га. на підставі Державного акту на право власності на землю, серія ЖТ-15-27-000001, виданого 27.12.1995 Стремигородською сільською радою зареєстровано за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Зоря», код ЄДРПОУ 03743552 (а.с.119-152 т.1).

Отже, на переконання прокурора, набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки ПОСГП "Зоря" є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю серія та номер: ЖТ-15-27-000001, виданого 27.12.1995 КСП "Зоря" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

14 грудня 2023 року керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся до Коростенської міської ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з повідомленням №52-11706вих23 в якому повідомив про виявлений факт неправомірного набуття ПОСП "Зоря" права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Просив надати інформацію про результати розгляду повідомлення у строку до 13.01.2024 (а.с.34-42 т.1).

Коростенська міська рада листом від 12.01.2024 повідомила прокурора, що позов не подавався до ПОСП «Зоря» та просить вжити належні заходи направлені на захист інтересів держави, а саме звернутися до суду з позовною заявою до ПОСП «Зоря» (а.с.258 т.1).

18 грудня 2023 року керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з повідомленням №52-11815-вих23 в якому повідомив про виявлений факт неправомірного набуття права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави в особі Коростенської територіальної громади. Просив надати інформацію про результати розгляду повідомлення у строку до 18.01.2024 (а.с.43-52 т.1).

Листом від 12.01.2024 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення до суду із позовом у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору, що позбавляє можливості самостійно звернутися до суду (а.с.255-256 т.1).

Враховуючи вищевикладене, Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом у даній справі.

Поряд з цим, матеріали справи містять наступні документи з яких зокрема вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом 19.11.2013, зареєстровано в реєстрі за № 12862, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_2 . Спадщина на яку видано вказане свідоцтво складається з частки в статутному капіталі ПОСП «Зоря» розміром 100% (а.с.75 т.1).

Рішенням від 21.05.2013 № 1/05/13, ОСОБА_2 вирішено продовжити діяльність ПОСП «Зоря», приступити до виконання обов`язків директора ПОСП «Зоря» в межах повноважень визначених чинним законодавством (а.с.74 т.1).

Рішенням від 22.11.2013 № 2/11/13 ОСОБА_2 прийнято частку в сумі 850 грн що складає 100 % в статутному капіталі підприємства та затверджено в новій редакції статут ПОСП «Зоря» (а.с.72-73).

Рішенням власника ПОСП «Зоря» від 29.11.2013 № 1/13 ОСОБА_2 вирішено до складу власників ПОСП «Зоря» включити ОСОБА_3 , відступити 100% Підприємства та вийти із складу власників згідно поданої заяви (а.с.71 т.1).

Згідно договору купівлі-продажу від 29.11.2013, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 частку у розмірі 100% статутного капіталу ПОСП «Зоря» (а.с.69-70 т.1).

Рішенням власника ПОСП «Зоря» від 06.12.2013 № 2/13 директором Підприємства призначено ОСОБА_4 , зі складу підписантів що внесені до реєстру виключено ОСОБА_2 та включено ОСОБА_4 (а.с.68 т.1).

Рішенням власника ПОСП «Зоря» від 12.04.2018 № 1, вирішено внести зміни державного реєстру щодо видів діяльності, змінити органи управління юридичної особи, вищий - Власник, виконавчий - Генеральний директор, викласти та затвердити статут в новій редакції (а.с.67 т.1).

Рішенням власника ПОСП «Зоря» від 27.05.2019 № 1/2019 вирішено звільнити з посади генерального директора ПОСП «Зоря» ОСОБА_4 , призначити нового генерального директора ОСОБА_5 , провести державну реєстрацію відповідних змін підприємства (а.с.65-66 т.1).

Рішенням власника ПОСП «Зоря» від 19.09.2019 № 2/2019 вирішено звільнити з посади генерального директора ПОСП «Зоря» ОСОБА_5 , призначити нового генерального директора ОСОБА_3 , провести державну реєстрацію відповідних змін підприємства (а.с.63-64 т.1).

Відповідно до рішення власника ПОСП «Зоря» від 04.08.2021 № 21/08-04, вирішено звільнити ОСОБА_3 з посади Генерального директора ПОСП «Зоря» за її заявою з 05.08.2021, призначити з 06.08.2021 Генеральним директором ПОСП «Зоря» ОСОБА_6 (а.с.62 т.1).

Рішенням власника ПОСП «Зоря» від 16.02.2022 № 1 затверджено збільшення розміру статутного капіталу підприємства та нову редакцію статуту (а.с.61 т.1).

Згідно п.п. 1.2, 2.1 оновленого Статуту ПОСП «Зоря» в редакції від 16.02.2022 підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря», власником підприємства є ОСОБА_3 (а.с.53-60 т.1).

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію, за якою: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.7); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38); звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39); невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п.40); прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (п.43).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області", шляхом об`єднання Коростенської міської ради та інших рад, в тому числі Стремигородської сільської ради. Адміністративним центром Коростенської міської територіальної громади визначено м. Коростень в особі Коростенської міської ради.

Отже, до Коростенської міської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки.

Розпоряджатися землями комунальної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Коростенська міська рада.

Протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі Коростенської міської ради.

У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 суд навів висновок про застосування норми права, з якої вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2023 року керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся до Коростенської міської ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з повідомленням №52-11706вих23 в якому повідомив про виявлений факт неправомірного набуття ПОСП "Зоря" права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Просив надати інформацію про результати розгляду повідомлення у строку до 13.01.2024 (а.с.34-42 т.1).

Отже, з урахуванням тієї обставини, що Коростенська міська рада упродовж тривалого часу (з дня реєстрації права власності на земельні ділянки) у судовому порядку не вжила заходів до визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності ПОСП "Зоря" на спірні земельні ділянки та після надіслання відповідної інформації окружною прокуратурою про виявлене порушення повідомила, що наміру звертатися з вказаним позовом не має, тому наявні підстави, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Коростенської міської ради.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, родючості ґрунтів. Згідно цього Положення органам Держгеокадастру надано виключні повноваження щодо державного нагляду у сфері земельних відносин.

При цьому, прокурор пояснив, що, враховуючи норми Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Держгеокадастр не наділений правом звернення до суду у спірних правовідносинах, тому представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) виклала правовий висновок про те, що Конституція України та Закон про прокуратуру надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, тобто інтересів частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 1 червня 2021 року у справі №925/929/19 року зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

У пунктах 79, 80, 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 суд вказав, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, у разі неможливості вжиття ними відповідних заходів.

Враховуючи не вчинення визначеними прокурором в якості позивачів органами заходів щодо захисту порушених інтересів держави, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Коростенської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стаття 14 Конституції Українивизначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII(в редакції чинній на час видачі КСП "Зоря" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до частин 1, 2статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII(в редакції чинній на час видачі КСП "Зоря" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (частина 3статті 5 Земельного кодексу України).

Стаття 6 цього Земельного кодексу України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (стаття 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21 січня 1994 року).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення частин 2, 3 статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (частина 4 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №906/987/21.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу №720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу №720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції від 05 червня 2003 року) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (стаття 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

У статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що землі колишнього КСП "Зоря" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01 січня 2019 року набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом №2498-VIII від 10 липня 2018 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01 січня 2019 року), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 статті 14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 статті 14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 статті 14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01 січня 2025 року (абзац 16 статті 14-1 цього Закону).

У разі якщо до 01 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 статті 14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01 січня 2019 року не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01 січня 2025 року має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що головною відмінністю, яка ставить в залежність можливість набуття територіальною громадою земель колективного сільськогосподарського підприємства, є припинення чи не припинення колективного сільськогосподарського підприємства станом на 01.01.2019, або проведення процедури розподілу таких земель в строк до 01.01.2025.

Згідно зі статтею 37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістомстатті 2 Закону України "Про підприємства в Україні"(тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) колективне підприємство визначено є одним із видів підприємств, які можуть діяти в Україні.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01 січня 2004 року), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частини 1, 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Відповідно до наведених вище положень законодавства розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов`язання та майно під їх забезпечення (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21).

Отже, розподіл між підприємствами-правонаступниками (перехід до одного правонаступника) майнових прав та зобов`язань реорганізованого підприємства оформлюється відповідно розподільним актом (балансом) або передавальним актом (балансом).

Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

В той же час суд апеляційної інстанції наголошує на факті того, що розподільчі та передавальні акти підписані міжКСП «Зоря» та відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевказані обставини суд апеляційної інстанції вказує, що сам факт зазначення в Статуті юридичної особи про її правонаступництвоКСП не є визначальним саме при оцінці правонаступництва щодо певного майна та особливо земельної ділянки, оскільки статут є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для повного правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21).

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі №924/250/19).

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2000 загальними зборами уповноважених членів КСП "Зоря" оформлені протоколом №1 від 08.01.2000 прийнято рішення щодо збереження цілісного господарства на приватній основі, зміни форми власності та створення на основі КСП приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (а.с.215-222 т.2).

Рішеннями загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" оформлені протоколом №2 від 15.03.2000 вирішено затвердити Статут ПОСП "Зоря" зі змінами і доповненнями, які були внесені на загальних зборах членів КСП "Зоря", а також про те, що проводилося розпаювання землі (а.с.223-236 т.2).

Відповідно до п.1.1 Статуту Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря", зареєстрованого районною державною адміністрацією Коростенського району Житомирської області 07.03.2000 (а.с.76-82 т.1) ПОСП "Зоря" засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника підприємства та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва. Засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 (п.2.1 статуту). Засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, в тому числі й через призначених ним осіб.

Згідно з п.6.1 Статуту підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян України.

Засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди (п.6.2 Статуту).

Документами на право використання землі в підприємстві є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землю, а також договори оренди землі, оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку (п.3.3 Статуту).

У довідці Головного управління статистики у Житомирській області від 15.01.2024 №13-07/2-24 вказано, що КСП "Зоря" згідно рішення Коростенської районної державної адміністрації від 17.03.2000 №1-1038 перереєстровано у ПОСП "Зоря" (а.с.82-83 т.2).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом 19.11.2013, зареєстровано в реєстрі за №12862, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_2 . Спадщина на яку видано вказане свідоцтво складається з частки в статутному капіталі ПОСП «Зоря» розміром 100% (а.с.75 т.1).

Згідно п.п. 1.2, 2.1 Статуту ПОСП «Зоря» в редакції від 16.02.2022 підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря», власником підприємства є ОСОБА_3 (а.с.53-60 т.1).

Велика Палата Верховного Суду у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 виснувала, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі №912/929/21.

Натомість згідно зі Статутом ПОСП "Зоря" зареєстрованого Районною державною адміністрацією Коростенського району Житомирської області 07.03.2000, єдиним засновником підприємства є ОСОБА_1 . Тобто перетворення з КСП "Зоря" у ПОСГП "Зоря" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) цих підприємств не співпадають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при створенні ПОСП "Зоря" виникла нова юридична особа із новим складом його учасників, відмінним від того складу, який був у КСП "Зоря", оскільки членами КСП "Зоря" (на момент розпаювання) було 400 осіб, а засновником ПОСП "Зоря" - 1 особа ( ОСОБА_1 ).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач ПОСП «Зоря» є новоствореною юридичною особою.

Правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).

Відтак, норми Законодавства України передбачають беззаперечний перехід прав і обов`язків до новоствореної особи лише в разі припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, в той же час навіть за умови юридичної реорганізації, таке правонаступництво настає з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт переходу прав та обов`язків до іншої особи (в тому числі й земельних ділянок).

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено здійснення таких дій, що виключає можливість визначити відповідача як правонаступникаКСП "Зоря" щодо спірних земельних ділянок, реєстрацію яких проведено відповідачем. Доведення таких обставин має першочергове значення, адже відповідач здійснив оформлення за собою речового права саме позиціонуючи себе як правонаступник особи, якій видано Державний акт, адже за відсутності таких обставин, така особа не могла б здійснювати реєстрацію за собою речового права саме як особа, до якої перейшли всі права в процедурі правонаступництва.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідача не було створено внаслідок зміни організаційно-правової форми (перетворення) КСП, а тому відповідач є саме новоствореною юридичною особою, й головне - не є правонаступником КСП "Зоря" на спірні земельні ділянки.

Резюмуючи судова колегія констатує, що за відсутності у відповідача передавального акта (балансу), з якого, як зазначалося вище, можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, та чи переходили до нього безпосередньо спірні земельні ділянки, враховуючи відсутність як такого кількісного складу відповідача (одна особа - в порівнянні з кількісним складомКСП "Зоря"), у порівнянні з кількісним складомКСП "Зоря" колегія суду вважає не доведеним той факт, що спірні земельні ділянки будь-коли переходили чи перебували у власності відповідача саме як правонаступникаКСП "Зоря".

Крім того, твердження відповідача, що обов`язок складання документів, що посвідчують розподіл майна при його передачі з одного підприємства до іншого на законодавчому рівні передбачений лише у разі поділу та виділення підприємства та оскільки у даній справі відбулося перетворення КСП «ЗОРЯ» в ПОСП «ЗОРЯ», у останніх не було передбаченого законодавством обов`язку складати документи, що засвідчують передачу майнових прав, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, так як відповідно до ч. 2 ст. 107 ЦК України,після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимогкомісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт зокрема у разі перетворення.

Щодо твердження апелянта, що оскільки при перетворенні КСП «Зоря» на ПОСП «Зоря» ідентифікаційний код який був присвоєний КСП «Зоря» - 0374552, перейшов до ПОСП «Зоря» - 0374552, це в свою чергу підтверджує саме перетворення КСП «Зоря», а не припинення одного підприємства та створення нового, колегія суддів зазначає наступне.

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

ЄДРПОУ є важливим компонентом інфраструктури державної статистики України. Ведення реєстру здійснюється органами державної статистики з 1993 року відповідно до Закону України "Про державну статистику". З набуттям чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ведення ЄДРПОУ здійснюється відповідно до Положення про ЄДРПОУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №499 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції), ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Згідно з пунктом 15 Положення, у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що присвоєння новоствореній юридичній особі індивідуального коду ліквідованої особи, засновники якої не отримали від попереднього підприємства майнових прав не може бути доказом правонаступництва відповідача за спірними земельними ділянками.

Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ПОСП "Зоря" у період з 27.05.2021 по 12.07.2021 зареєструвало за собою право приватної власності на спірні земельні ділянки на підставі державного акту на право колективної власності на землю, серія та номер ЖТ-15-27-000001, виданий 27.12.1995 Стремигородською сільською радою Коростенського району Житомирської області, а також архівного витягу із протоколу №1 загальних зборів уповноважених членів КСП "Зоря" щодо прийняття рішення про реорганізацію підприємства від 08.01.2000, виданий 04.02.2020 за № П/47 начальником архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації (а.с.119-152 т.1).

При цьому, реєстрація за ПОСП "Зоря" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII,розділ Х "Перехідні положення" ЗК Українидоповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні"землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеногоЗаконупереходять до комунальної власності.

Таким чином, вимоги пункту 21розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу Українистосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 26.09.2003 № 329 (а.с.116-117 т.1):

Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 31.08.2004 №273 (а.с.110-111 т.1):

Таким чином, землі на території Стремигодської сільської ради, які передавались відповідно до Державного акту серії ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995 у колективну власність КСП "Зоря" та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП "Зоря" були розпайовані між членами реформованого КСП. Щодо земель, які не підлягали паюванню право колективної власності було припинено та передано до земель запасу сільської ради. Земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишись у спільній власності членів реформованого КСП на території зазначеної сільської ради, не залишилось, відповідно на спірні земельні ділянки не могло бути зареєстровано право приватної власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати (дане не доведено відповідачем належними і допустимими доказами), що після розпаювання земель до відповідача перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло КСП"Зоря" за державним актом на право колективної власності на землю.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає і те, що законодавство України, чинне на момент реєстрації відповідачем за собою спірних земельних ділянок і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки, право колективної власності на які припинено.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що розпорядження голови Коростенської районної державної адміністрації від 26.09.2003 року № 329, від 31.08.2004 року №273 прийняті безпідставно та з порушенням вимог законодавства, тобто приймаючи такі розпорядження голова Коростенської районної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки враховуючи приписи ст.5, ч. 4 ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та акту обстеження фактичного стану земель що підлягають поділу на земельні частки (паї) реформованого КСП (в ПОСП) «Зоря» від 26.09.2003 №329 голова Коростенської районної державної адміністрації в межах повноважень визначених вищевказаним Законом приймав розпорядження з метою проведення процедури розпаювання земель. В свою чергу вказані розпорядження відповідачем не оскаржувались.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що фактична реєстрація приватної власності на спірні земельні ділянки свідчить про незаконне набуття такого права, та, відповідно, про незаконне позбавлення Коростенської територіальної громади (утвореної шляхом об`єднання, зокрема Стремигородської сільської ради) здійснювати повноваження щодо таких земельних ділянок, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", відповідно до частини 4 статті 7 якого, повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Згідно статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Як передбачено статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №907/452/20, від 05 вересня 2023 року у справі №910/2722/22, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22, від 27 червня 2023 року у справі №916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №910/8298/21, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №915/690/19, від 09 лютого 2023 року у справі №904/4140/21, від 21 березня 2023 року у справі №925/1288/20, від 25 липня 2023 року у справі №917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 910/9990/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 909/171/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 906/779/21.

Враховуючи, що ПОСП "Зоря" не могло набути право власності на землі КСП "Зоря", які належали останньому на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995, у зв`язку з чим реєстрація права власності за ПОСП "Зоря" відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Стремигодської сільської ради, правонаступником якої є Коростенська міська рада, поза її волею, суд апеляційної інстанції робить висновок про недобросовісну поведінку відповідача, як набувача права приватної власності на спірні земельні ділянки.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, які відповідно доКонституції Україниналежить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянки із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачем права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують § 1 ст. 1 Протоколу 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства та обставини справи у їх сукупності, колегія суду дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги про витребування з незаконного володіння відповідача спірних земельних ділянок та задоволенню позову у повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно того, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову з підстав того, що держава, зареєструвавши право приватної власності за ПОСП «Зоря» на земельні ділянки, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельних ділянок у власності ПОСП «Зоря», проте, в подальшому поведінку було змінено та подано позов, який є предметом розгляду в даній справі і така поведінка порушує принцип заборони суперечливої поведінки, колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц).

Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №450/2286/16-ц (провадження N 61-2032св19)).

Проте, як вбачається з обставин справи та наявних доказів у справі, ані прокурором, ані позивачами у даній справі не було здійснено державну реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки за ПОСП «Зоря» на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ-15-27-000001 від 27.12.1995, що в свою чергу свідчить про відсутність підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, державна реєстрація речового права не породжує виникнення цього речового права.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що представником відповідача в суді першої інстанції наголошувалось на тому, що позов подано з пропуском строку позовної давності, а також була зроблена заява про застосування позовної давності. Проте, всупереч наведеному, судом першої інстанції не було з`ясовано момент початку перебігу строку позовної давності, не надано оцінку цьому питанню у своєму рішенні та не вирішено заяву позивача про застосування позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2024 акцентував увагу суду, що ним в судовому засіданні 31.07.2024 у суді першої інстанції усно заявлялось про пропущення позовної давності, що має бути зафіксовано на відеозапису вказаного судового засідання.

Ухвалою суду від 09.10.2024 зокрема з урахуванням вказаних обставин розгляд справи відкладено на 06.11.2024.

Крім того, судом апеляційної інстанції отримано від суду першої інстанції доступ до відеозапису судового засідання від 31.07.2024. Під час дослідження вказаного відеозапису судом апеляційної інстанції встановлено, що в часових межах, які зазначені представником відповідача у поданих 09.10.2024 поясненнях, останнім дійсно заявлялось про пропущення строку позовної давності.

Обґрунтовуючи вказану заяву представник відповідача посилається на те, що відповідач володіє спірними земельними ділянками вже більше 20 років і відповідач вважає, що не існувало жодних підстав, що унеможливлювало об`єктивне вчасне звернення з даною позовною заявою до суду, прокуратура це і є держава, у держави були всі відомості, всі документи, дані з реєстрів, а про те що відповідач володіє спірними земельними ділянками та те що спірні земельні ділянки зареєстровані за відповідачем і тому відповідач вважає, що пропущений строк позовної давності.

Щодо строку позовної давності та підстав для застосування наслідків її пропуску суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно зіст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Статтею 257 ЦК Українипередбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст.256,261 ЦК Українипозовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено упостанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений упостанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі N 362/44/17).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, N 22083/93, N 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.96; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), N 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області", шляхом об`єднання Коростенської міської ради та інших рад, в тому числі Стремигородської сільської ради. Адміністративним центром Коростенської міської територіальної громади визначено м. Коростень в особі Коростенської міської ради. Отже, до Коростенської міської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 21 наступного змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відповідачем здійснена 27.05.2021 та 12.07.2021 про що свідчать наявні в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №324613357 від 02.03.2023 щодо суб`єкта ПОСП «Зоря» код ЄДРПОУ 03743552 (а.с.119-152 т.1). Тобто, саме в цей час відбулося порушення прав Коростенської міської територіальної громади як власника спірних земельних ділянок.

Прокурором відповідний позов подано до суду 04.03.2024 за вх. №258/24, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Господарського суду Житомирської області (а.с. 1-270 т.1).

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором строк позовної давності для звернення до суду не пропущено.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що те що судом першої інстанції не розглянута усна заява представника відповідача про застосування строків позовної даності, не призвело до ухвалення незаконного рішення суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (N 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення про задоволення позову прокурора.

Відповідно дост. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписівст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно дост. 276 ГПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядкуст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Зоря" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2024 у справі №906/243/24 без змін.

2. Справу №906/243/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" січня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	20.01.2025
Оприлюднено	27.01.2025
Номер документу	124627716
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Гудак А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 20.01.2025 по справі 906/243/24ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —906/243/24

Постанова від 20.01.2025

Постанова
від 20.01.2025 по справі 906/243/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД