Постанова

від 06.11.2024 по справі 906/649/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 906/649/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Гарбарук В.А.

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житомирської міської ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 в частині стягнення штрафу у розмірі 3028,00 грн (суддя Машевська О.П., м. Житомир, повний текст ухвали складено 30.08.2024)

за позовом: Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації

до Житомирської міської ради

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 клопотання Житомирської міської ради від 20.08.2024 ( вх. № г/с 10956/24) про продовження строку на подання відзиву на позов задоволено. Продовжено Житомирській міській раді строк на подання відзиву на позов до 20.08.2024 включно та прийнято відзив на позов від 20.08.2024 (вх. № г/с 10956/24) до розгляду по суті. Стягнуто з Житомирської міської ради в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись частково з постановленою ухвалою, Житомирська міська рада звернулась з апеляційною скаргою в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 у частині стягнення з Житомирської міської ради штрафу у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала в частині накладення штрафу за невиконання міською радою процесуальних обов`язків, а саме ненадання копії відзиву на позов у строк, встановлений судом в ухвалі від 03.07.2024 року є незаконною та необґрунтованою.

Скаржник зазначає, що відповідно до оскаржуваної ухвали суду остання прийнята судом першої інстанції керуючись п.п. 1,4 ч.1 ст. 135 ГПК України за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу та ненадання копії відзиву на позов іншому учаснику справи у встановлений судом строк.

Проте, відповідач зазначає, що міська рада не могла направити копію відзиву у строк до 16.07.2024, оскільки сам відзив та його копії сторонам були направлені через підсистему Електронний суд 20.08.2024 та прийняті судом 29.08.2024.

Поряд з цим, відповідач просить апеляційний суд врахувати, що у судовому засіданні від 24.07.2024 року Господарський суд Житомирської області, заслухавши усні заперечення міської ради, сам вказав викласти їх письмово, подати відзив із відповідним клопотанням про продовження строку. Тобто міська рада, подаючи відзив виконала вказівку суду, про що і зазначила у тексті самого відзиву. Хоча безперечно подання відзиву у справі є правом, а не обов`язком сторони, що кореспондує статті 161 ГПК України. Тому відповідач вважає, що накладення на міську раду штрафу за не надіслання сторонам копії відзиву у строк, який сплив до моменту подання, власне, відзиву не може вважатися справедливим та не відповідає принципу юридичної визначеності, відповідно до якої сторона має право на розумні очікування від наслідків застосування певної норми права та послідовної поведінки органів державної влади під час її застосування.

Крім того, відповідач наголошує, що міська рада не займала суперечливу процесуальну позицію, ніколи не подавала заяв про визнання позовних вимог чи укладення мирової угоди, навпаки з першої заяви про відкладення від 15.07.2024 року заявила про заперечення щодо задоволення позову, хоча і розглядала можливість позасудового врегулювання спору, про що добросовісно повідомила суд.

Ухвалою суду від 11.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 в частині стягнення штрафу у розмірі 3028,00 грн. та розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024.

Листом №906/649/24/7216/24 від 31.10.2024 суд апеляційної інстанції з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи звернувся до Господарського суду Житомирської області з проханням надати доступ до відеозаписів судових засідань від 24.07.2024 (протокол судового засідання в режимі конференції №3154090 від 24.07.2024), а також, від 29.08.2024 ( протокол судового засідання в режимі конференції №3277889 від 29.08.2024) у справі №906/649/24 для секретаря судового засідання Новосельської Ольги Василівни - ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі Електронний суд (а.м.о.у. 77).

В судове засідання 06.11.2024 Житомирська обласна військова адміністрація та Житомирська міська рада своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Прокурор в судовому засіданні 06.11.2024 зазначивши, що прокуратура не була ініціатором застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, а отже розгляд апеляційної скарги відповідача залишив на розсуд суду.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Житомирської обласної військової адміністрації, Житомирської міської ради.

Відповідно до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 06.11.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку апеляційну скаргу Житомирської міської ради задовольнити, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 в частині стягнення штрафу у розмірі 3028,00 грн скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що 11.06.2024 заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради про зобов`язання Житомирську міську раду повернути земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:11:012:0020 державі в особі Житомирської обласної державної (військово) адміністрації. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:012:0020 (аркуш матеріалів оскарження ухвали - далі по тексту - а.м.о.у. 1-8).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №906/649/24. Підготовче засідання призначено на 18 липня 2024 року об 11:00 год. Крім того, в п.5 резолютивної частини вказаної ухвали зазначено відповідачу Житомирській міській раді подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України у строк до 16.07.2024, звернута увага відповідача, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду (а.м.о.у. 9-12).

15 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для вирішення питання про врегулювання спору у позасудовому порядку та що відповідач заперечує проти позову, вважає його передчасним, а обраний спосіб ймовірно порушеного права позивача таким, що не є ефективним , що є самостійною підставою для відмови у позові (а.м.о.у. 16).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.07.2024 у зв`язку з тим, що розгляд справи 18.07.2024 о 11:00 не відбувся у зв`язку з відсутністю енергопостачання в установі суду в період з 09:00 до 12:00 підготовче засідання призначено на 24.07.2024 (а.м.о.у 18).

24 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи , оскільки того ж дня на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування оприлюднено проект рішення Міської ради " Про поділ земельних ділянок", п.2 додатку 1 до рішення запропоновано поділити спірну земельну ділянку з метою формування 2 та передачі в подальшому новосформованої ділянки у державну власність у зв`язку з розташуванням на ній нерухомого майна -пам`ятки археології. У зв`язку із викладеним, відповідач просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості прийняти вказане рішення та тим самим у позасудовому порядку врегулювати питання щодо охорони культурної спадщини. До клопотання додано копію проекту рішення Міської ради (а.м.о.у. 19-22).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 суд першої інстанції заслухавши прокурора щодо підстави звернення до суду з позовною заявою, представника обласної адміністрації щодо підтримки доводів позову, а також представника міської ради про вжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо врегулювання спірного питання в інший спосіб, аніж шляхом ухвалення рішення суду, відклав підготовче засідання на 29.08.2024 (а.м.о.у. 23).

20 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Поряд з цим, у вказаному відзиві відповідачем викладено клопотання про продовження строку на подання відзиву (а.м.о.у. 24-26). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач послався на те, що у судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2024 суд, заслухавши пояснення представниці відповідача, зобов`язав останню подати викладені пояснення письмово, а також подати клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву у справі. Таким чином, на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2024 та протокольної ухвали суду від 18.07.2024 Житомирська міська рада просить суд продовжити процесуальний строк, встановлений судом, для подання відзиву на позовну заяву.

29 серпня 2024 року від Першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву (а.м.о.у. 27-28).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 клопотання Житомирської міської ради від 20.08.2024 ( вх. № г/с 10956/24) про продовження строку на подання відзиву на позов задоволено. Продовжено Житомирській міській раді строк на подання відзиву на позов до 20.08.2024 включно та прийняти відзив на позов від 20.08.2024 (вх. № г/с 10956/24) до розгляду по суті (а.м.о.у. 29-32).

Поряд з цим, судом першої інстанції при постановленні вказаної ухвали зазначено, що у підготовчому засіданні 24.07.2024 представник міської ради підтримала викладену у процесуальних клопотаннях позицію відповідача щодо предмету спору та не заявляла ні в усній, ні в письмовій формі клопотання продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позов , який збіг 18.07.2024. Водночас 20.08.2024 через систему "Електронний суд" міською радою подано відзив на позов, що містить клопотання продовжити строк його подання з підстав у ньому наведених та одночасно прохання відмовити у позові прокурора по суті. Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що наведене доводить, що міська рада у справі допускає суперечливу процесуальну поведінку щодо предмету спору - земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:012:0020, яку прокурор вимагає повернути державі в особі Житомирської ОДА.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції розцінивши вказане, як зловживання відповідачем процесуальними правами застосовував до відповідача захід процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, а саме - ненадання копії відзиву на позов у строк, встановлений судом в ухвалі від 03.07.2024 в розмірі 3028,00 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосовування до відповідача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 3028,00 грн, з огляду на наступне.

У ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав та свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Зловживання процесуальними правами це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань господарського судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії, з якими закон пов`язує настання таких наслідків, при цьому її дії мають штучний характер, тобто не ґрунтуються на об`єктивних обставинах.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти умисні і несумлінні дії учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав усупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

Процесуальні права надані законом особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Частиною 1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право: 1)ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5)оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч.ч.1, 5, 8, 9 ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приписами ч.ч.1-2 ст. 178 ГПК України, встановлено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З правового аналізу вищевказаних процесуальних норм вбачається, що надсилання відзиву на позовну заяву (відзив) до суду та копії відзиву іншим учасникам справи є правом відповідача, а не його обов`язками.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що згідно приписів ч.3 ст.42 ГПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу, згідно зі ст. 132 ГПК України, є: 1) попередження; 2)видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч.1 ст. 135 ГПК України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 03.07.2024 не було покладено на відповідача обов`язок надати копії відзиву на позов іншим учасникам справи у встановлений судом строк, так як у п.5 резолютивної частини вказаної ухвали судом першої інстанції лише звернута увага відповідача, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду. Тобто, у разі реалізації відповідачем свого процесуального права на подання до суду відзиву на позов, судом першої інстанції в ухвалі від 03.07.2024 лише акцентовано, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду.

Висновок суду першої інстанції, що міська рада у справі допускає суперечливу процесуальну поведінку щодо предмету спору - земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:012:0020, яку прокурор вимагає повернути державі в особі Житомирської ОДА, судова колегія вважає безпідставним, оскільки подання клопотань про відкладення розгляду справи 15.07.2024 та 24.07.2024 є реалізацією процесуальних прав сторони, визначених господарським процесуальним законодавством. Крім того, у клопотанні від 15.07.2024 відповідач повідомив суд першої інстанції, що заперечує щодо задоволення позову, а подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду від 24.07.2024 було обґрунтоване його правом на врегулювання спору у позасудовому порядку, що не може автоматично вважатися зловживанням процесуальними правами.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час дослідження відеозапису судового засідання від 24.07.2024 в суді першої інстанції у даній справі, колегією суддів встановлено, що головуючою суддею наголошено відповідачу, що якщо міська рада буде подавати відзив на позов у письмовій формі необхідно зазначити чому порушені строки подання вказаного відзиву. Водночас, при відкладенні підготовчого засідання у справі, суддя повідомила відповідача, що міська рада як відповідач користується правом подання відзиву на позов, а тому відповідачу треба пояснювати суду та переконувати інших учасників про всі події, які трапилися за цей час, рішення та законодавство, про все це треба написати.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що твердження суду першої інстанції, що суперечливою процесуальною поведінкою відповідача також є те, що у підготовчому засіданні 24.07.2024 представник міської ради підтримала викладену у процесуальних клопотаннях позицію відповідача щодо предмету спору та не заявляла ні в усній, ні в письмовій формі клопотання продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позов, який збіг 18.07.2024 і водночас 20.08.2024 через систему "Електронний суд" міською радою подано відзив на позов, що містить клопотання продовжити строк його подання з підстав у ньому наведених та одночасно прохання відмовити у позові прокурора по суті, спростовується дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом судового засідання від 24.07.2024 у справі 906/649/24 в якому суд першої інстанції сам наголошує на реалізації відповідачем свого процесуального права на подання відзиву на позов з обґрунтуванням підстав пропущення строку на його подання.

Таким чином, колегія суддів враховує доводи скаржника, що у судовому засіданні від 24.07.2024 суд першої інстанції, заслухавши усні заперечення міської ради, сам вказав викласти їх письмово, подати відзив із відповідним клопотанням про продовження строку.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач подаючи 20.08.2024 до суду першої інстанції відзив на позов з клопотанням про продовження строку на його подання реалізовував своє процесуальне право з урахуванням того на, що звернута увага головуючою суддею.

Разом з тим, судова колегія відзначає, що до відзиву на позовну заяву поданому відповідачем 20.08.2024 до суду першої інстанції додані докази надсилання відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 ГПК України іншим учасникам справи.

В свою чергу, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 119 Кодексу ухвалив задовольнити клопотання міської ради про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву від 20.08.2024, продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позов до 20.08.2024 включно та прийняти відзив на позов від 20.08.2024 для розгляду по суті.

Враховуючи вищевикладене, в даному конкретному випадку колегія суддів не вбачає з боку Житомирської міської ради зловживань своїми процесуальними правами, оскільки зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали не встановлено обставин, які б свідчили про намір Житомирської міської ради навмисно затягувати розгляд справи чи створювати інші перешкоди. Суд першої інстанції не навів переконливих аргументів, які б підтверджували наявність умислу з боку Житомирської міської ради діяти всупереч принципам добросовісності та процесуальної дисципліни.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість застосування судом першої інстанції до Житомирської міської ради заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку наявна невідповідність висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 щодо застосування до відповідача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, встановленим обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Житомирської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 в частині стягнення штрафу у розмірі 3028,00 грн скасуванню.

Керуючись статтями 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської міської ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 в частині стягнення штрафу у розмірі 3028,00 грн, задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 у справі №906/649/24 в частині стягнення штрафу у розмірі 3028,00 грн, скасувати.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.