Постанова
від 05.11.2024 по справі 913/79/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Харків Справа № 913/79/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю прокурора прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Полякова С.О. на підставі службового посвідчення (в залі суду)

за участю представників сторін:

від 1-го відповідача Філіпенко А.В., (в порядку самопредставництва) витяг з ЄДР (поза межами приміщення суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2030 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 (повний текст рішення складений 07.06.2021, суддя Голенко І.П.)

у справі № 913/79/21

за позовом Керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області, м.Старобільськ Луганської області,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,

та до 2-го відповідача: Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс", м.Старобільськ Луганської області,

про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та до Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 12.06.2019 № 1143-сг Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" для дослідних і навчальних цілей;

- скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, кадастровий номер 4423386600:08:003:0200, яке зареєстроване за ПЗ "Луганський навчально-виховний комплекс", про що державним реєстратором внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 32054200;

- зобов`язання ПЗ "Луганський навчально-виховний комплекс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 35,7609 га (кадастровий номер 4423386600:08:003:0200), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №917/79/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване висновком суду першої інстанції про те, що 2-ий відповідач, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з клопотанням про надання дозволу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки, надав належні та необхідні законом документи, які свідчать про те, що вказана юридична особа є закладом освіти, а тому має право на отримання земельної ділянки в користування для дослідних і навчальних цілей у відповідності вимог пункту "в" частини 3 статті 22, частини 2 статті 92 Земельного кодексу України, що свідчить про недоведеність доводів прокурора та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №917/79/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим прокурором доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

06.07.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/79/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі №913/79/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі № 917/79/21; призначено справу до розгляду на 29.07.2021 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань №117; встановлено строк до 23.07.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

26.07.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги керівника Старобільської місцевої прокуратури, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

26.07.2021 від Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 №917/79/21 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 у справі №913/79/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.08.2021 об 11год 00хв.

У зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.08.2021 для розгляду справи №913/79/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №913/79/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 05.10.2021 об 11:30 год.

У зв`язку з відпусткою судді Радіонової О.О. для розгляду справи №913/79/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Зубченко І.А., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі №913/79/21 задоволено клопотання відповідача, Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс", про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі №913/79/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

29.07.2024 від Старобільської окружної прокуратури Луганської області до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №913/79/21 у зв`язку з опублікуванням повного тексту постанови Верховного Суду у справі №925/1133/18.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.08.2024 для розгляду справи №913/79/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Медуниця О.Є., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 у справі №913/79/21 задоволено клопотання Старобільської окружної прокуратури Луганської області про поновлення провадження у справі №913/79/21; поновлено апеляційне провадження у справі №913/79/21; розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "03" вересня 2024 р. об 11:00 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; запропоновано учасникам справи протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №925/1133/18; визначено явку учасників справи в судове засідання необов`язковою; доведено до відома учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату.

15.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшли додаткові письмові пояснення, у відповідності до яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі №913/79/21 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про участь його представниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі № 913/79/21, призначене на "03" вересня 2024 р. об 11:00 год., та усі наступні судові засідання в даній справі встановлено провести за участю Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в особі його представниці - Філіпенко Аліси Володимирівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

22.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Старобільської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких остання просить задовольнити апеляційну скаргу прокуратури з урахуванням наведених нею доводів.

У зв`язку з відпустками суддів Медуниці О.Є. та Шутенко І.А. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.08.2024 для розгляду справи №913/79/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Плахов О.В.

03.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від другого відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №913/79/21 оголошено перерву в судовому засіданні до "01" жовтня 2024 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду встановлено здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) для представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - Філіпенко Аліси Володимирівни.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2030 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі № 913/79/21 відбудеться "29" жовтня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 у справі №913/79/21 у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2030 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі № 913/79/21 відбудеться "05" листопада 2024 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; доведено до учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду встановлено здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) для представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - Філіпенко Аліси Володимирівни; попереджено учасників справи, що відповідно до ч. 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення.

Другий відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу, поясненнях доводи, заслухавши представника апелянта та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.04.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" (далі - відповідач-2) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач-1) з клопотанням № 04/19 від 11.04.2019, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 35,7609 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується у Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області для передачі вищезазначеної земельної ділянки в постійне користування для дослідних та навчальних цілей. До вказаного клопотання було додано копія витягу з ЄДРПОУ, копія статуту, графічні матеріали (т. 1, а. с. 42).

За результатами розгляду вказаного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області видано наказ № 818-сг від 25.04.2019 «Про надання дозволу Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для дослідних та навчальних цілей», яким надано дозвіл Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) з кадастровим номером 4423386600:08:003:0200, площею 35,7609 га у постійне користування для дослідних та навчальних цілей (01.09), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - рілля (т. 1, а. с. 44).

06.06.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" звернувся до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) площею 35,7609 га, що розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області для ведення підсобного сільськогосподарського господарства та передати земельну ділянку з кадастровим номером 4423386600:08:003:0200 в постійне користування. До вказаної заяви відповідач-2 додав Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4403393352019 від 03.06.2019 та проект землеустрою. (т. 1, а. с. 154).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1143-сг від 12.06.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" для дослідних і навчальних цілей» було затверджено Проект землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) площею 35,7609 га у постійне користування для дослідних і навчальних цілей (01.09) Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс", розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області та передано у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" земельну ділянку, загальною площею 35,7609 га (кадастровий номер 4423386600:08:003:0200) для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді, угіддя - рілля, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області (т. 1, а. с. 88).

В подальшому 18.06.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" здійснив за собою державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 4423386600:08:003:0200, площею 35,7609 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується для дослідних і навчальних цілей, розташована на території Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, номер запису про інше речове право 32054200, що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 235747310 від 07.12.2020 (т. 1, а. с. 62-67).

Прокурор зазначає, що як на момент реєстрації, так і на момент отримання земельної ділянки та на даний час ПЗ "Луганський навчально-виховний комплекс" не отримав ліцензію у сфері освітньої діяльності, тому вказана юридична особа приватного права не є суб`єктом освітньої діяльності, а тому не може здійснювати наукову та навчальну діяльність, у зв`язку з чим у нього відсутні законні підстави для набуття права постійного користування на земельну ділянку державної форми власності для дослідних і навчальних цілей.

Вказане стало підстав для звернення прокурора із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та до Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" про:

Крім того, в обґрунтування підстав звернення до суду із самостійним позовом з метою захисту інтересів держави, прокурор посилався на те, що ГУ Держгеокадастру у Луганській області як повноважний орган у спірних правовідносинах, окрім порушень вимог законодавства щодо порядку передачі в користування земельної ділянки державної форми власності, у зв`язку з чим оскаржується його наказ, також не здійснює жодних заходів контролю за станом використання земельної ділянки.

Місцевий господарський суд з доводами прокурора не погодився та відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі №633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади та її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Отже, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку прокурор звернувся з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1143-сг від 12.06.2019, скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та зобов`язати Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області спірну земельну ділянку, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що використання спірної земельної ділянки здійснюється із порушенням вимог земельного законодавства шляхом її використання неналежним суб`єктом.

Поряд із зазначеним, прокурор наголошував на тому, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області як орган, уповноважений державою розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення на території області при прийнятті оспорюваного наказу №1143-сг від 12.06.2019, внаслідок допущення порушень чинного законодавства розпорядився земельною ділянкою сільськогосподарського призначення поза конкурентними засадами, тобто діяв всупереч інтересам держави.

Окрім порушень вимог чинного законодавства щодо порядку передачі в користування земельної ділянки державної форми власності, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не здійснює жодних заходів контролю за станом її використання, що, на думку прокурора, виключає можливість здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах такою особою, у спосіб, обраний прокурором.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала на те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у вказаній постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Натомість, у справі, що розглядається, прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, посилаючись на те, що відповідний орган, який має повноваження на захист порушених інтересів територіальної громади та держави, самостійно допустив порушення вказаних інтересів шляхом укладення незаконного наказу, розпорядження земельною ділянко, а тому такий орган визначений відповідачем у даній справі, та за відсутності інших органів, наділених повноваженнями на захист порушених інтересів держави.

Зважаючи на наведене, та беручи до уваги те, що прокурор в позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, в чому саме полягає порушення цих інтересів, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, вказавши на те, що відповідний орган, який є учасником спірних правовідносин, сам допустив порушення інтересів держави, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1143-сг від 12.06.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу Луганський навчально-виховний комплекс для дослідних і навчальних цілей, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів частини 1 статті 22 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (пункт в) частина 3 статті 22 Земельного кодексу України).

Положеннями частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (надалі Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (пп. 34 п. 4 Положення).

Отже, вказаними нормами законодавства передбачена можливість передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області у постійне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам.

При цьому, передача в постійне користування, в тому числі і навчальному закладу, земельної ділянки сільськогосподарського призначення в такому випадку зумовлена необхідністю здійснення ним дослідних та навчальних цілей, а також пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд зазначив про те, що другий відповідач під час звернення до першого відповідача з клопотанням № 04/19 від 11.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 35,7609 га, надав наступні документи - копія витягу з ЄДРПОУ, копія статуту, графічні матеріали (т. 1, а. с. 42).

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно інформації ЄДРПОУ Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" (код 38819007) має основний вид економічної діяльності - загальна середня освіта (85.31). У п. п. 1.1 Розділу 1 Статуту зазначено, що є закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (т.1, а. с. 159-167). Згідно доданих графічних матеріалів встановлено, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, перший відповідач в межах своїх повноважень правильно встановив, що другий відповідач є закладом освіти на підставі наданих документів, та відповідно має право на отримання земельної ділянки в користування, натомість законом не передбачено для цього надавати управлінню також ліцензію щодо надання послуг у сфері освіти, а також перевіряти, чи вказаний заклад здійснює або не здійснює освітню діяльність та відповідно чи є він саме суб`єктом освітньої діяльності.

Водночас, суд апеляційної інстанції з наведеними висновками суду першої інстанції не погоджується, зважаючи на наступне.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про освіту заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до статті 22 Закону України Про освіту юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Судова колегія зауважує, що згідно положень пунктів 2-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про освіту терміни навчальний заклад і заклад освіти є ідентичними, а термін заклад освіти, що вживається у цьому Законі та спеціальних законах, відповідає терміну "навчальний заклад", що вживається в Конституції України.

Поряд з цим, Закон України Про освіту також оперує поняттям суб`єкт освітньої діяльності, яким виступає фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність (пункт 27 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

З наведеного випливає, що суб`єкт освітньої діяльності є загальним поняттям по відношенню до закладу освіти, який є тотожним поняттю навчального закладу.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України Про освіту визначено, що освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.

Натомість, освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей (пункт 16 частини 1 статті 1 Закону України Про освіту).

Отже, заклад освіти, як суб`єкт освітньої діяльності, створений і діє з метою здійснення освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу як системи науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Таким чином, оскільки заклад освіти створюється саме для здійснення освітньої діяльності, то лише формальна реєстрація юридичною особою виду її економічної діяльності як 85.31 Загальна середня освіта та зазначення в Статуті про те, що вона є закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів не надає їй статусу закладу освіти, для якого відповідно до положень Закону України Про освіту основним видом діяльності є саме освітня діяльність.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що юридична особа для набуття статуту закладу освіти має обов`язково здійснювати таку освітню діяльність.

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах листа Старобільської районної державної адміністрації Луганської області №01-22/301 від 02.02.2021 наданого на запит прокурора, Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс відсутній у реєстрах та звітах щодо кількості дітей, які там навчаються, та жодного разу не звертався до відділу освіти Старобільської РДА з питань впровадження освітньої діяльності чи погодження рівня та обсягу загальної середньої освіти.

Відповідно до інформації, викладеної наданої Департаментом освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації в листі №01/07-24/00370 від 04.02.2021, Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс із заявою про отримання ліцензії за певними рівнями загальної середньої освіти до Луганської обласної державної адміністрації не звертався, тому питання видачі ліцензії на надання освітніх послуг за відповідними рівнями загальної середньої освіти не розглядалося. За відсутності ліцензії у ПЗ "Луганський НВК" орган ліцензування не має можливості здійснити планову та/або позапланову перевірку додержання закладом освіти вимог ліцензійних умов. Атестація педагогічних працівників ПЗ "Луганський НВК" не проводилась (т.1, а.с. 28-30).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 27.04.2021 у справі №913/1/21 (яке набрало законної сили на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення у даній справі), залишеним в подальшому без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та постановою Верховного Суду від 10.09.2024, позов виконувача обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1238-сг від 21.06.2019 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу Луганський навчально-виховний комплекс для дослідних і навчальних цілей. Скасовано державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради (район, область), кадастровий номер 4423386600:08:003:0199, яке зареєстровано за Приватним закладом Луганський навчально-виховний комплекс», про що державним реєстратором внесено запис про інше речове право №32235923 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зобов`язано Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 9,3303 га (кадастровий номер 4423386600:08:003:0199), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області.

В наведеному судовому рішенні судом встановлені наступні обставини, які не потребують доказування:

«За інформацією, наданою листом Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №01/03-35/00828 від 11.03.2021, за місцем провадження освітньої діяльності ПЗ Луганський НВК за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Лангемака, 65, ліцензія не надавалася. ПЗ ЛНВК протягом 2014-2021 років не надавав Звіту денного закладу загальної середньої освіти, який має подаватися до органу управління освітою за місцем його знаходження. Також від ПЗ Луганський НВК з 11.03.2019 і по теперішній час замовлення документів про освіту державного зразка не надходило, видача документів про освіту не здійснювалася. Луганською обласною державною адміністрацією як органом ліцензування рішення щодо видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності ПЗ Луганський НВК не приймалося, ліцензія не надавалася, тому здійснювати освітню діяльність цей заклад не має правових підстав».

Таким чином, судовою колегією встановлено, що ані на час звернення до Головного управління із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ані на час затвердження такого проекту та передачі в постійне користування Приватному закладу Луганський навчально-виховний комплекс спірної земельної ділянки, 2-відповідач освітньої діяльності не здійснював.

Більш того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що з моменту отримання в постійне користування спірної земельної ділянки 2-им відповідачем та на час розгляду даної справи 2-ий відповідач здійснює освітню діяльністю взагалі.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс здійснює освітню діяльність, судова колегія приходить до висновку, що вказана юридична особа не є суб`єктом освітньої діяльності у розумінні вимог Закону України Про освіту, та відповідно не є закладом освіти (навчальним закладом), що, в свою чергу, унеможливлює передачу йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для навчальних і дослідних цілей.

Оскільки передача в постійне користування земельної ділянки для навчальних і дослідних цілей Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс, який не лише не здійснював освітньої діяльності на момент передання такої земельної ділянки в постійне користування, але й не здійснює її наразі, не маючи для цього ані відповідного матеріально-технічного забезпечення, ані педагогічного персоналу, який і повинен провадити освітню діяльність, спотворює саму мету для якої вказана земельна ділянка надавалася йому у постійне користування.

Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків встановлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.

Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів (частина 1 статті 135 Земельного кодексу України).

Таким чином, в даному випадку, оскільки 2-ий відповідач - Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс не є закладом освіти (навчальним закладом) він міг реалізувати своє право на надання йому в користування (оренду) земельної ділянки, що перебуває у державній власності, виключно за результатами проведення земельних торгів.

Колегія суддів також враховує, що згідно інформації, що міститься в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності, як складової Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відсутня будь-яка інформація щодо такого cуб`єкта освітньої діяльності як Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс, що вбачається з інформації з даного реєстру (т. 1 а.с. 68-71).

Поряд з цим, частиною 1 статті 74 Закону України Про освіту визначено, що у системі освіти діє Єдина державна електронна база з питань освіти - автоматизована система, функціями якої є збір, верифікація, оброблення, зберігання та захист інформації про систему освіти.

Обов`язковими складовими Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників. Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (частини 2-5 статті 74 Закону України Про освіту).

Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти (надалі - ЄДЕБО), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, а саме п. 7 розділу IV передбачено, що cуб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені структурні підрозділи, що надають освітні послуги: 1) вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію, визначену пунктами 5, 6 розділу ІІІ цього Положення, а також про: тип закладу освіти; форму власності суб`єкта освітньої діяльності; найменування органу, до сфери управління якого належить суб`єкт освітньої діяльності державної чи комунальної форми власності; перелік засновників (учасників) суб`єкта освітньої діяльності приватної форми власності; доведений обсяг державного та регіонального замовлення на підготовку фахівців; правила прийому до закладу освіти; контактні дані (адреси місцезнаходження, електронної пошти, номер телефону та факсу) приймальних (відбіркових) комісій закладів освіти; матеріально-технічне забезпечення освітньої діяльності; прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів освіти за спеціальностями, професіями, рівнями освіти, роками навчання, за окремими категоріями, визначеними розпорядником ЄДЕБО; звіти, передбачені законодавством; іншу інформацію, визначену розпорядником ЄДЕБО; 2) підтверджують зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; 3) здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу IV цього Положення органи управління у сфері освіти в межах компетенції контролюють своєчасність внесення підпорядкованими суб`єктами освітньої діяльності до ЄДЕБО повної, актуальної та достовірної інформації про здобувачів освіти, іншої інформації, визначеної законодавством.

Отже, відсутність в ЄДЕБО інформації про 2-го відповідача свідчить про те, що Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс, формально називаючись навчальним закладом, будь-якої освітньої діяльності не здійснює.

Щодо посилань господарського суду першої інстанції на наявність діючої ліцензії Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації серії АГ № 580334 від 30.08.2013 зі строком дії до 28.08.2024 та свідоцтво про атестацію № 020520 від 09.06.2014 (т. 1, а. с. 126-127), судова колегія зазначає, що вказані документи видані ПЗ "Луганський НВК" за попереднім місцем його реєстрації: 91011, Луганська обл., м. Луганськ, вул. Херсонська, буд. 5, і те, що строк їх дії не закінчився не доводить факту можливості здійснення ним освітньої діяльності за новим місцем реєстрації.

До того ж, з обставин, які викладені у листі Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №01/07-24/00370 від 04.02.2021 та №01/03-35/00828 від 11.03.2021 вбачається, що 2-й відповідач після перереєстрації в м. Старобільськ не звертався до нього як суб`єкта ліцензування з питань провадження освітньої діяльності за новою адресою та отримання дозвільних документів, які є необхідними для провадження такої діяльності згідно чинного законодавства. Ліцензія Приватному закладу Луганський навчально-виховний комплекс суб`єктом ліцензування не надавалась, тому здійснювати освітню діяльність 2-ий відповідач не має правових підстав.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що реєстрація 2-го відповідача в м.Старобільську по вул. Георгія Лангемака, 65, є суто формальною, оскільки в даному домоволодінні проживають фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується їх письмовими поясненнями (т. 1 а.с.206-207).

Вказані твердження 2-им відповідачем не спростовані, а його посилання на інших власників даного домоволодіння та їх згоду на реєстрацію ПЗ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , не спростовують пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживають в даному будинку, про те, що за цією адресою не існує та ніколи не існувало навчальних закладів.

Також, судова колегія зазначає, що в Україні діє Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України №2205 від 25.09.2020, вимоги якого обов`язкові для врахування при влаштуванні і обладнанні приміщень закладів освіти, що будуються та експлуатуються.

Так, пунктом 1 Розділу ІІІ вказаного регламенту передбачено, що будівля закладу освіти повинна забезпечувати оптимальні умови для організації освітнього процесу.

В свою чергу, очевидною є неможливість забезпечувати оптимальні умови для організації освітнього процесу в приватному домоволодінні, не пристосованому до здійснення освітньої діяльності.

Також, судова колегія враховує, що відповідно до інформації наданої ГУ ДПС у Луганській області в листі №2876/5/12-32-12-11 від 13.04.2021, станом на 13.04.2021 за період з 11.03.2019 по 08.04.2021 ПЗ "Луганський НВК" до контролюючого органу податкову та іншу звітність не подавав; від такого платника податків не надходили податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і утриманого з них податку; звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходи, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та повідомлення про прийняття працівників на роботу. В ГУ ДПС у Луганській області відсутня інформація щодо кількості зареєстрованих працівників, які перебували в трудових відносинах з ПЗ "Луганський НВК". Відомості про об`єкти оподаткування щодо кількості та видів зареєстрованої та/або орендованої сільськогосподарської техніки до контролюючого органу ПЗ "Луганський НВК" не надавались (т. 1 а.с. 237).

Крім того, згідно інформації наданої ГУ Держпродспоживслужби у Луганській області листом №01-11/1131 від 15.04.2021 станом на 14.04.2021 в Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів інформація щодо зареєстрованої сільськогосподарської (будівельної) техніки за ПЗ "Луганський НВК" відсутня (т. 1 а.с. 234).

Таким чином, наведене свідчить про те, що 2-ий відповідач Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" як на момент отримання спірної земельної ділянки в постійне користування, так і на даний час не має необхідного матеріально-технічного забезпечення та жодного працівника, який перебуває у трудових відносинах з вказаним закладом для використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей.

За наведених обставин, колегія суддів також вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про те, що положеннями земельного законодавства не передбачено подання Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області для отримання земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей інших документів, зокрема ліцензії щодо надання послуг у сфері освіти, свідоцтва про атестацію, доказів щодо наявності сільгосптехніки, наявність у штаті працівників тощо та зазначає наступне.

Так, зі змісту частини 2 статті 123 Земельного кодексу України вбачається, що положення вказаної статті забороняють 1-му відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, крім графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки), які додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, частина 15 статті 123 Земельного кодексу України унормовує, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області мало з`ясувати правовий статус 2-го відповідача - Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс, оскільки з`ясування вказаних обставин є суттєвим для видання ним наказу про надання земельної ділянки 2-му відповідачу, саме як закладу освіти (навчальному закладу), передбаченому статтею 22 Земельного кодексу України.

Отже, не зважаючи на законодавчу заборону вимагати додаткові матеріали та документи при розгляді клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, 1-ий відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, мав право відмовити в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в разі його не відповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Судовою колегією встановлено, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки у користування Приватному закладу Луганський навчально-виховний комплекс, оскільки останній на той момент, будучи юридичною особою приватного права, не був навчальним закладом (закладом освіти), в зв`язку з чим у Головного управління Держгеокадастру у Луганській області були відсутні підстави для затвердження такого проекту та передачі спірної земельної ділянки 2-му відповідачу.

У зв`язку з вищевикладеним, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області без проведення належної перевірки, всупереч вимог статей 22, 92, 116, 122-124, 134 Земельного кодексу України прийняло наказ №1143-сг від 12.06.2019, яким незаконно надало Приватному закладу Луганський навчально-виховний комплекс у користування, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, без проведення земельних торгів (аукціону).

Колегія суддів також враховує, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

У даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру в Луганській області.

Наведене свідчить про те, що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру в Луганській області), що не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Отже, належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав (висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Зважаючи на те, що оспорюваний наказ від 12.06.2019 №1143-сг вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога прокурора про визнання незаконним оспорюваного наказу не підлягає задоволенню з тих підстав, що такі вимоги не призведуть до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним та належним способом захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.02.2023 у справі №922/1832/19.

Щодо позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке зареєстровано за Приватним закладом "Луганський навчально-виховний комплекс" (ідентифікаційний код 38819007), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що 18.06.2019 Приватний заклад "Луганський навчально-виховний комплекс" здійснив за собою державну реєстрацію права постійного користування вказаною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, кадастровий номер 4423386600:003:0200, про що державним реєстратором внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №32054200 (т. 1 а. с. 62-67).

За приписами пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що наразі законом встановлено такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду у від 23.06.2020 у справі №905/633/19.

Таким чином, встановлення обставин незаконності наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1143-сг від 12.06.2019 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" для дослідних і навчальних цілей", як документа, на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав права постійного користування спірною земельною ділянкою має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, кадастровий номер 4423386600:003:0200, яке зареєстроване за Приватним закладом Луганський навчально-виховний комплекс, про що державним реєстратором внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №32054200, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку, судова колегія зазначає наступне.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Згідно положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Судова колегія зауважує, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегією суддів встановлено, що вимога прокурора про зобов`язання Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" (ідентифікаційний код 38819007) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 21,1000 га (кадастровий номер 4422583300:02:006:0009), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області, пов`язана з правом користування 2-им відповідачем цією земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Матеріали справи свідчать, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі її розпорядника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Таким чином, у зв`язку із встановленням незаконності наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1144-сг від 12.06.2019 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Приватному закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" для дослідних і навчальних цілей", а також скасуванням державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою, 2-ий відповідач втрачає статус користувача, тому має повернути спірну земельну ділянку, передану йому в постійне користування, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що вимога прокурора про зобов`язання Приватного закладу "Луганський навчально-виховний комплекс" (ідентифікаційний код 38819007) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 35,7609га (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2, ідентифікаційний код 39771244), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно дослідив та не надав оцінки вказаним обставинам, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, у зв`язку із чим помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс про скасування державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, та зобов`язання повернути вказану земельну ділянку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його часткового скасування.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з підстав викладених в мотивувальній частині постанови, а рішення господарського суду Луганської області від 18.06.2021 у справі №913/84/21 частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, та зобов`язання повернути вказану земельну ділянку із прийняттям нового рішення, про задоволення позовних вимог у вказаній частині. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 18.06.2021 у справі №913/84/21 слід залишити без змін, з підстав викладених в мотивувальній частині даної постанови.

У розумінні положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідачів пропорційно.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2030 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі № 9133/79/21 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/79/21 скасувати частково, а саме в частинах відмови в задоволенні позовних вимог про:

- скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, кадастровий номер 4423386600:003:0200, яке зареєстроване за Приватним закладом Луганський навчально-виховний комплекс (ідентифікаційний код 38819007), про що державним реєстратором внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №32054200;

- зобов`язання Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 35,7609га (кадастровий номер 4423386600:003:0200), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області.

Прийняти в цих частинах нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2021 у справі №913/79/21 залишити без змін з підстав, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« Позовні вимоги Керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей, розташованої на території Риб`янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, кадастровий номер 4423386600:003:0200, яке зареєстроване за Приватним закладом Луганський навчально-виховний комплекс (92701, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Георгія Лангемака, буд. 65, ідентифікаційний код 38819007), про що державним реєстратором внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №32054200.

Зобов`язати Приватний заклад Луганський навчально-виховний комплекс (92701, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Георгія Лангемака, буд. 65, ідентифікаційний код 38819007) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку загальною площею 35,7609га (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2, ідентифікаційний код 39771244), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Риб`янцівській сільській раді Новопсковського району Луганської області.

В задоволенні інших вимог позовної заяви відмовити».

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2, ідентифікаційний код 39771244) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270,00грн та 3405,00грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного закладу Луганський навчально-виховний комплекс (92701, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Георгія Лангемака, буд. 65, ідентифікаційний код 38819007) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270,00грн та 3405,00грн за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.11.2024
Оприлюднено	14.11.2024
Номер документу	122952914
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Гребенюк Наталія Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.11.2024 по справі 913/79/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —913/79/21

Постанова від 05.11.2024

Постанова
від 05.11.2024 по справі 913/79/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД