Рішення

від 06.11.2024 по справі 902/1014/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2024 р. Cправа № 902/1014/23(145/200/22)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

представника позивача - Кебкала О.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про стягнення 305 582,88 грн.

в межах справи № 902/1014/23

за заявою: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про неплатоспроможність

В С Т А Н О В И В :

В провадження Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1014/23 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі № 902/1014/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходько Д.В.

16.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просила стягнути на її користь 305 582, 88 грн., з яких 273 578 отриманих грошових коштів у якості авансу за Попереднім договором; 23 527,71 грн. процентів річних від простроченої суми та 8 477, 17 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діяв на підставі довіреності, посвідченої Грицюк П.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 03.09.2019 зареєстрованим № 2752 ОСОБА_3 було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 72, відповідно до умов якого Продавець у строк до 30 грудня 2020 року зобов`язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_4 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_5 та Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діяв на підставі довіреності, посвідченої Грицюк П.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 03.09.2019 зареєстрованим № 2752 ОСОБА_3 було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 72, відповідно до умов якого Продавець у строк до 30 грудня 2020 року зобов`язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 20,1 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_5 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, електроенергії, газопостачання), в порядку та на умовах, передбачених цим та Основними договорами.

На підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 273 578, 00 грн.

Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця.

Всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу.

Оскільки у строк до 31.01.2021 боржник не повернув кредитору грошові кошти, позивач, крім суми боргу в розмірі 273 578,00 грн. отриманих грошових коштів у якості авансу за Попереднім договором, також просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.05.2022 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кебкал О.М. до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.08.2023 до суду надійшла заяву про збільшення розміру позовних вимог, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за Попереднім договором, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних становить 401 609, 62 грн., з яких 273 578 отриманих грошових коштів у якості авансу за Попереднім договором; 35 557,64 грн. процентів річних від простроченої суми та 92 473,98 грн. інфляційних втрат.

14.09.2023 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не відмовлявся та не ухилявся від укладання Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0032, що знаходиться в АДРЕСА_5 та 14.09.2023 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не відмовлявся та не ухилявся від укладання Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 20,1 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:0032, що знаходиться в АДРЕСА_5 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, електроенергії, газопостачання), в порядку та на умовах, передбачених цим та Основними договорами.

Предметом Попереднього договору є укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири (Основного договору). Передумовою для укладання такого договору має бути введений в експлуатацію будинок та оформлене право власності на квартиру на Відповідача. Враховуючи те, що Відповідач не мав у власності зазначену вище квартиру, а відповідно і не мав об`єктивної можливості укласти Основний договір, а відповідно і відсутні факти відмови чи ухилення Відповідача від укладання Основного договору та Позивачем, зі свого боку, не надано належних та допустимих доказів існування таких фактів та фактів існування інших підстав для повернення грошових коштів, сплачених в якості авансу згідно положень п. 5 Попереднього договору.

Відповідач обґрунтовано не мав можливості укласти з Позивачем у встановлений Попереднім договором термін Основний договір у зв`язку із відсутністю у Відповідача необхідних документів для укладання Основного договору, які будуть отримані останнім після закінчення будівництва.

Крім того, строк (термін) та порядок повернення грошових коштів по закінченню строку, передбаченого Попереднім договором для укладення Основного договору, сторонами визначено не було.

Обов`язок повернути грошові кошти сплачені Позивачем відповідно до п. 4 Попереднього договору мав би виникнути від дня отримання Вимоги Позивача від 05.01.2022, але у будь-якому разі не пізніше 20 січня 2022 року, а відповідно і відсутня була підстава для настання відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме факт прострочення грошового зобов`язання до 20 січня 2022 року.

Також у відзиві ОСОБА_2 вказує, що відповідач не отримував як від Позивача, так і від ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої Грицюк П.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 03 вересня 2019 року за реєстровим № 2752, грошові кошти, сплачені Позивачем в якості авансу за Попереднім договором у розмірі 273 578 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.09.2023 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 .

19.12.2023 до суду від третьої особи - ОСОБА_3 надійшли пояснення згідно яких останній заперечує позовні вимоги ОСОБА_1 , з тих підстав, що позивач не надав допустимих доказів на підтвердження настання обставин викладених у пункті 5 Договору, і після настання яких у відповідача виник обов`язок повертати аванс Позивачу.

Окрім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідач ухилився від укладання основного договору, як і не надав доказів того, що наявна заборона на продаж майна продавцем, об`єкт будівництва визнано незаконно збудованим, з порушенням чинних норм.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.03.2024 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 401 609,62 грн. (у тому числі: 273 578 (двісті сімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок отриманих грошових коштів у якості авансу за Попереднім договором; 20507 (двадцять тисяч п`ятсот сім) гривень 10 копійок процентів річних від простроченої суми та 107524 (сто сім тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 52 копійки інфляційних втрат) та понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3055 (три тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 83 копійки.

Додатковим рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.03.2024 доповнено рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 у справі № 145/200/22 наступним: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Козирем С.В,, задоволено частково, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 14 березня 2024 року скасовано. Матеріали справи №145/200/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення коштів передано до Господарського суду Вінницької області, у провадження якого перебуває справа № 902/1014/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 .

Супровідним листом № 03.1-02/1683/2024 від 25.07.2024 Вінницьким апеляційним судом Вінницької області справу № 145/200/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів надіслано до Господарського суду Вінницької області.

26.07.2024 до Господарського суду Вінницької області від Вінницького апеляційного суду надійшла справа № 145/200/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.07.2024, справу № 145/200/22, розподілено судді Лабунській Т.І., з призначенням єдиного унікального номеру судової справи - № 902/1014/23(145/200/22).

Ухвалою суду від 31.07.2024 матеріали цивільної справи № 902/1014/23(145/200/22) прийнято до свого провадження суддею Лабунською Т.І. для розгляду в межах справи № 902/1014/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи № 902/1014/23(145/200/22) по суті призначено на 23.09.2024.

Ухвалою суду від 23.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 14.10.2024.

Разом з тим, у зв`язку з повітряною тривогою судове засідання по справі № 902/1014/23(145/200/22), призначене на 14.10.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 16.10.2024 розгляд справи № 902/1014/23(145/200/22) по суті призначено на 06.11.2024.

На визначену дату з`явився представник позивача.

Відповідач та третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав та за обставин, вказаних в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2023.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що 18.01.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що діє від імені ОСОБА_2 , на підставі довіреності посвідченої Грицюк П.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 03.09.2019 зареєстрованим № 2752 було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за №72.

Згідну п. 1 вказаного договору, у строк до 30 грудня 2020 Продавець зобов`язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру під АДРЕСА_6 , загальною площею 20,1 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що знаходиться в АДРЕСА_5 (двадцять три) та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, електроенергії, газопостачання), в порядку та на умовах, передбачених цим та Основним договором.

Відповідно до п. 3 Договору договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше тридцятого грудня дві тисячі двадцятого.

Ціна продажу - 273 678,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 11 309 доларів США. Ціна за 1 кв. м. квартири становить 13 616,00 грн.

Згідно п. 4 Договору при укладенні цього Договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 273 578,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 6 000 доларів США. Суму у розмірі 83 055 грн., що на день укладення договору еквівалентно 11 305 доларів США. Залишок суми у розмірі 100,00 грн. Покупець зобов`язується сплатити під час підписання Основного Договору.

У відповідності до п. 5 Договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим Договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкта будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 273 578,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 11 305 доларів США протягом одного місяця.

Відповідно до п. 11 Попереднього договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 12 Попереднього договору цей договір діє до моменту укладення Основного Договору.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

За умовами договору відповідач зобов`язався в строк 30.12.2020 передати у власність ОСОБА_1 з укладенням договору купівлі-продажу квартиру.

Крім того, відповідно до п. 4 Договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 273578, 00грн.

Однак, як встановлено судом при розгляді справи, всупереч умовам укладеного Попереднього договору, продавець не передав у власність покупця - ОСОБА_1 з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30.12.2020, так і станом на час розгляду справи.

Згідно п. 5 Попереднього договору, сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим Договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкта будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 273 578,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 11 305 доларів США протягом одного місяця.

Враховуючи викладене, суд встановив, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартири, позивач передав відповідачу 273 578,00 грн., як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкту нерухомого майна. Однак основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача фактично переданих відповідачу коштів.

Доказів того, що станом на 31.12.2020 була можливість у відповідача укласти основний договір, а позивач ухилявся від цього, матеріали справи не містять.

Отже, зобов`язання за попереднім договором між сторонами припинились, оскільки основний договір між ними не було укладено у строк, обумовлений у попередньому договорі.

Проте припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Враховуючи наведене суд вважає, що сума, яка названа в попередньому договорі та розписках є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст. 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти, а тому, порушене право позивача на повернення коштів (авансу) підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь переданих/отриманих грошових коштів в тому розмірі та сумі, в яких вони передавалися.

Вказане також узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 в справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Що стосується вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Саме таких висновків щодо застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року №61-13891св18, від 5 грудня 2018 року №61-14162св18, від 12 грудня 2018 року № 61-13220св18.

Аналіз зазначених положень попереднього договору дає підстави для висновку, що в разі невиконання продавцем вимог щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири у строк до 30.12.2020, із вказаної дати у продавця виникає грошове зобов`язання щодо повернення суми авансу.

Суд вважає, що оскільки основний договір не був укладений у строк до 30.12.2020 з вини відповідача, який відповідно до вимог Попереднього договору у вказаний строк не виконав свої грошові зобов`язання та не повернув позивачу сплачені кошти, то з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок 3% річних та інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) нараховано за період з 31.01.2021 до 31.07.2023.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360", судом встановлено, що розрахунок позивача не перевищує розрахунку суду, тому інфляційні втрати підлягають задоволенню в сумі заявленій позивачем - 92 473,98 грн.

При цьому, при розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку в бік завищення.

За перерахунком суду розмір 3% річних за період з 31.01.2021 до 31.07.2023 становить 20 507,11 грн., і саме ця сума підлягає стягненню (розрахунок додається).

З урахуванням наведеного в частині стягнення 3% річних в сумі 15 050,53 грн. слід відмовити.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наведених вище мотивів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 865,59 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в копіях: договір про надання правничої допомоги № 100-ЦП/2021 від 30.12.2021, додаткову угоду № 1 від 01.11.2023 до договору про надання правничої допомоги № 100-ЦП/2021 від 30.12.2021, квитанції про оплату адвокатських послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Кебкала О.М. № 2381/10 від 30.10.2003 та ордер від 04.09.2024 АІ №1695102, виданий адвокатським об`єднанням «АТЕЙ» на ім`я адвоката Кебкала О.М. та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.03.2024.

З матеріалів справи вбачається, що20.12.2021 між Адвокатським об`єднанням «АТЕЙ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № 100-ЦП/2021, відповідно до якого визначено гонорар у розмірі 30 000 грн.

01.11.2023 між Адвокатським об`єднанням «АТЕЙ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 100-ЦП/2021 від 30.12.2021, за умовами якої розмір гонорару було зменшено до 25 000 грн. та встановлено графік для сплати суми невнесеного гонорару.

04.01.2022 за договором було сплачено гонорар у розмірі 15 000 грн., що стверджується випискою по рахунку за 04.01.2024.

Згідно квитанції № AEB3-K4AH-7B91-HP5T від 18.11.2023 ОСОБА_1 перерахувала на поточний рахунок Адвокатського об`єднання «АТЕЙ» грошові кошти у сумі 5 000,00 грн.

Згідно квитанції згідно квитанції № HP62-44K4-C2CT-XCKP від 22.12.2023 ОСОБА_1 перерахувала на поточний рахунок Адвокатського об`єднання «АТЕЙ» грошові кошти у сумі 5 000,00 грн.

Зазначені кошти надійшли на поточний рахунок Адвокатського об`єднання «АТЕЙ» 18.11.2023 та 22.12.2023, що стверджується виписками по рахунку.

07.03.2024 між Адвокатським об`єднанням «АТЕЙ» та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 47, яким підтверджено факт надання правничої допомоги клієнту та зазначена загальна сума гонорару в розмір 25 000,00 грн. Адвокатського об`єднання «АТЕЙ».

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яка підлягає розподілу між сторонами (ч. 5, ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, поряд з цим підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п`ятій-сьомій ст. 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідному частковому задоволенню підлягають і витрати сторін на професійну правову допомогу (у співвідношенні 96,25 % - задоволено та 3,75 % - відмовлено).

Отже, за рахунок ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню 24 062,50 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу у відсотковому відношенні задоволених вимог. Водночас залишенню за позивачем підлягають решта витрат на адвоката в сумі 937,50 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 15, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 273 578,00 грн. отриманих грошових коштів у якості авансу за Попереднім договором; 20 507,11 грн. - 3% річних та 92 473,98 грн. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 865,59 грн. та 24 062,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 15 050,53 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію рішення суду надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: представнику ОСОБА_1 , адвокату Кебкал О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ОСОБА_2 , адвокату Козиру С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4

Повне рішення складено 11 листопада 2024 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення);

3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення).