Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/11201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/11201/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп», м. Київ

про стягнення 281 373,12 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» про стягнення основного боргу в сумі 131 679,19 грн, 3% річних в розмірі 14 592,64 грн, інфляційних втрат в сумі 69 261,69 грн та пені в розмірі 65 839,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №17/01-ПР/2020-ПП від 17.01.2020 підряду на виконання будівельно-монтажних робіт попередньо оплачених замовником в обсязі та строки, що визначені договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11201/24. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 16.09.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат надав заперечення. Зокрема, відповідачем наголошено, що строк позовної давності по стягненню пені за вказаний позивачем період сплинув 22.08.2023 тоді, як позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за вказаний період у вересні 2024року. Враховуючи викладене вище, на думку відповідача, вимоги про стягнення 65 839,60 грн. пені є безпідставними, такими, які заявлені поза строком позовної давності. Сторонами не було визначено умови та строк повернення надмірно сплачених грошових коштів, позивач не надсилав на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів, а тільки 27.01.2022 року сторонами договору шляхом укладення додаткової угоди до договору підряду було встановлено строки повернення залишкової суми коштів відповідно до узгодженого графіку. Як вказано у відзиві, враховуючи те, що повернення основної суми грошових коштів припало на час початку війни і фактичної зупинки господарської діяльності відповідача, неповернення примірника додаткової угоди від 27.01.2022 року, тобто, з об`єктивних причин відповідач не зміг вчасно повертати грошові кошти, починаючи з платежу, який мав бути внесений до 15.02.2022 року згідно графіку. Отже, саме з 16.02.2022, на думку відповідача, розпочинається прострочення відповідача, відповідно, саме з 16.02.2022 року має розпочатися нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Враховуючи незначну складність справи та малозначність спору, що передбачає спрощену процедуру провадження, невелику ціну позову, відповідач заперечив проти заявленої позивачем обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. в суді першої інстанції.

Рішенням від 30.10.2024 Господарського суду міста Києва позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» про стягнення основного боргу в сумі 131 679,19 грн, 3% річних в розмірі 14 592,64 грн, інфляційних втрат в сумі 69 261,69 грн та пені в розмірі 65 839,60 грн - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» основний борг в сумі 131 679,19 грн, 3% річних в розмірі 9690,49 грн, інфляційні втрати в сумі 38 185,20 грн, пеню в розмірі 4479,97 грн та судовий збір в сумі 2208,42 грн.

04.11.2024 представником відповідача було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також заяву про зменшення витрат на послуги адвоката, що заявлені позивачем.

У ст.244 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо доцільності ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат без виклику учасників справи у судове засідання.

Розглянувши подану відповідачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн позивачем представлено до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги від 27.06.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» та адвокатом Пановим Дмитром Ігоровичем, за умовами п.1.1. якого клієнт у порядку і на умовах, визначених цією угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесу вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта;

- додаткову угоду №3 від 27.06.2024, предметом якої є надання правової допомоги клієнту у господарській справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» за договором підряду №17/01-ПР/2020-ПП від 17.01.2020. Згідно п.2 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що вартість послуг адвокату за ведення цієї справи складатиме 40 000 грн. Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили;

- акт від 15.10.2024 наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 27.06.2024, згідно п.1.1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в рамках надання правової допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи №910/11201/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» про стягнення заборгованості за договором підряду №17/01-ПР/2020-ПП від 17.01.2020 щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів клієнта в суді, як позивача у даній справі, в суді першої інстанції в Господарському суді міста Києва. Вартість послуг адвоката складає 40 000 грн.;

- ордер на надання правової (правничої) допомоги;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідачем було подано заяву про зменшення витрат позивача на професійну правочину допомогу, в обґрунтування якої посилався на незначну складність справи та малозначність спору, що передбачає спрощену процедуру провадження, невелику ціну позову. Позивачем та його представником не подано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не можливо встановити, які ж саме послуги були виконані адвокатом Пановим Д.І. Відповідачем також наголошено, щоадвокатом не супроводжувалися та не вживалися заходи досудового врегулювання спору; в позовній заяві відсутні аналіз практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах, що б свідчило про затрату більшого часу на даний вид правової допомоги. Це підтверджує факт витрати невеликого проміжку часу для підготовки позовної заяви і навіть така підготовка позову саме адвокатом Пановим Д.І не підтверджена; не подано підтверджень збору додаткових доказів адвокатом Пановим Д.І. шляхом звернення до юридичних осіб чи фізичних осіб, подання запитів, витребування документів, інформації, які б впливали на обсяг витраченого часу і, відповідно, щоб могло впливати на розмір витрат на професійну правничу допомогу. Додані до позову документи були усі наявні у позивача. - Відсутність необхідності участі у судових засіданнях у зв`язку із спрощеною процедурою розгляду даного малозначного спору без виклику сторін.

Одночасно, відповідачем обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн надано суду:

- ордер на надання правової допомоги;

- договір №24/09 від 24.09.2024 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Адвокатським бюро «Катерини Кіндрась» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» за умовами п.1.1 якого клієнт доручає, а клієнт зобов`язується надати правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів клієнта в судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції при розгляді господарських справ №910/11198/24 та №910/11201/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт», а також в Міністерстві юстиції України, зокрема, органах державної виконавчої служби, перед підприємствами, установами, організаціями різних форм власності. Згідно п.3.1 договору вартість правової допомоги по даному договору по справі №910/11201/24 становить 20 000 грн;

- акт надання правової допомоги від 31.10.2024 на суму 20 000 грн, згідно змісту якого Бюро було надано клієнту наступну правову допомогу: вивчення матеріалів справи, розрахунків заявлених сум, нормативного обґрунтування позовних вимог - 7000 грн, консультування клієнта щодо способу захисту прав і інтересів у даній справі - 4000 грн, підготовка відзиву на позовну заяву - 7000 грн, складання розрахунку інфляційних втрат та 3% річних - 1000 грн, подання відзиву на позову заяву до суду та відповідачу через електронний суд - 1000 грн;

- платіжну інструкцію №52481 від 25.09.2024 на суму 20000 грн.

Позивачем проти заявленого до розподілу відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу надано заперечення, з огляду на те, що з аналізу прийнятого рішення суду першої інстанції можна прийти до висновку, що судом було задоволено 65,41 % позовних вимог від заявлених, тому саме відповідач має нести витрати на професійну правничу допомогу, а не позивач. Позивачем наголошено, що фактично надана правнича допомога адвоката зводиться лише до складання відзиву на позовну заяву по справі. Адвокатом по суті була надана одна послуга - це складання 1 (одного) процесуального документу, тому належним розміром витрат на професійну правничу допомогу, що заявлені Відповідачем вважаємо 1 000,00 грн. На думку позивача, дана справа є малозначною та розглядалася без виклику сторін, а судова практика щодо предмету позову є усталеною та не потребує додаткового аналізу, що засвідчує факт витрати невеликого проміжку часу адвоката на підготовку відзиву на позов. Адвокатом не подано якихось додаткових доказів щодо предмету спору, зокрема: подання адвокатських запитів, витребування доказів, подання інших клопотань тощо, які б впливали на обсяг витраченого часу адвокатом.

Оцінючи доводи сторін, господарський суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 статті 86 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 статті 86 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21. Зокрема, таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

фіксованого розміру,погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

У постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 Великої Палати Верховного Суду також наголошено, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Наразі, суд погоджується частково із запереченнями обох сторін, в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу в контексті тверджень про малозначність, нескладність справи й невелику ціну позовних вимог.

Одночасно, в контексті заперечень сторін суд критично ставиться до твердження позивача про те, що фактично правнича допомога адвоката відповідача зводить до подання відзиву, що вартує 1000 грн, оскільки в акті наданих послуг сторонами деталізовано перелік послуг, що надані адвокатом. До того ж, суд акцентує увагу на тому, що підготування відзиву без вивчення матеріалів справи, розрахунків заявлених сум, нормативного обґрунтування позовних вимог не є можливим.

До того ж, судом враховано, що дійсно позивачем взагалі не деталізовано переліку послуг, які надано адвокатом.

Оцінюючи доводи обох учасників справи, виходячи з предмету та підстав позовних вимог у справі, характеру спірних правовідносин та не складність спору, суд дійшов висновку, що дійсно обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн, як для позивача, так і для відповідача.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду справи, з урахуванням задоволення позовних вимог частково, враховуючи ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати сторін на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» (01103, м.Київ, Залізничне Шосе, буд.2А, офіс 31, ЄДРПОУ 37257721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (04112, м.Київ, вул.Тимофія Шамрила, буд.4-В, приміщення 295, ЄДРПОУ 37633636) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9810,90 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Моноліт» (04112, м.Київ, вул.Тимофія Шамрила, буд.4-В, приміщення 295, ЄДРПОУ 37633636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» (01103, м.Київ, Залізничне Шосе, буд.2А, офіс 31, ЄДРПОУ 37257721) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5189,10 грн.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 11.11.2024.

Суддя В.В. Князьков