Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/9446/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/9446/24

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-

конструкторський інститут «Енергопроект»

про стягнення 2.310.991,58 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Качкурова С.В., адвокат за довіреністю № 28/09/22-01 від 28.09.2022

від відповідача Шедов І.В., самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

31.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про стягнення 2.310.991,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330714 від 19.12.2018 (далі - договір), внаслідок невиконання зобов`язань за яким у відповідача станом на 01.09.2023 виникла заборгованість у розмірі 2.332.138,94 грн. 27.09.2023 між сторонами укладено угоду № Р-330714/2023/09 (далі - угода) про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору. За умовами п. 2 угоди відповідач зобов`язався сплатити вказану суму заборгованості протягом жовтня 2023 року - березня 2024 року щомісячними сплатами до 25 числа кожного місяця. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання за угодою виникла заборгованість у розмірі 388.689,82 грн. Також відповідачем не виконуються умови договору внаслідок чого виникла заборгованість за період фактичного постачання теплової енергії з листопада 2023 року по березень 2024 року у розмірі 1.721.949,47 грн. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 423.006,34 грн, з яких 388.689,82 грн основного боргу, 11.011,10 грн пені, 19.434,49 грн штрафу, 2.720,83 грн інфляційних втрат, 1.150,10 грн 3% річних за неналежне виконання умов угоди № Р-330714/2023/09 від 27.09.2023 та 1.887.985,24 грн, з яких 1.721.949,47 грн основного боргу, 133.396,38 грн пені, 18.997,97 грн інфляційних втрат та 13.641,42 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 330714 від 19.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 07.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9446/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.08.2024.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.08.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.08.2024 о 15:53 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 26.08.2024 включно.

26.08.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує частково проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки затримка в оплаті спожитих послуг за спірним договором пов`язана з наслідками дії обставин, що не залежали від волі відповідача, а саме: з військовою агресією російської федерації проти України, масованими ракетними обстрілами, довготривалою несплатою контрагентами за послуги/роботи, що були надані/виконані відповідачем, оскільки саме внаслідок дії цих обставин відповідач не зміг вчасно виконати оплату за спожиті послуги за договором, а тому відповідач має право на часткове звільнення від відповідальності і просить суд про зменшення штрафних санкцій, які нараховані позивачем в його позовній заяві.

27.08.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.10.2024.

06.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач у відзиві визнає суму заборгованості у повному обсязі; нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних нараховані у відповідності до вмов договору та угоди та підлягають стягненню у повному обсязі.

01.10.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.10.2024.

15.10.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення на один рік з дня його ухвалення.

Позивач в судовому засіданні 22.10.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 22.10.2024 частково визнав позовні вимоги позивача.

В судовому засіданні 22.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2021, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 10.04.2018 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачем.

19.12.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація, позивач) та Акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (абонент, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330714 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Об`єктом постачання теплової енергії є будівля за адресою: м. Київ, просп. Берестейский (Перемоги), 4.

27.09.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» укладено угоду № Р-330714/2023/09 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.12.2018 № 330714 (далі - угода про реструктуризацію).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі з яких 388.689,82 грн основного боргу, 11.011,10 грн пені, 19.434,49 грн штрафу, 2.720,83 грн інфляційних втрат, 1.150,10 грн 3% річних за неналежне виконання умов угоди № Р-330714/2023/09 від 27.09.2023 та 1.887.985,24 грн, з яких 1.721.949,47 грн основного боргу, 133.396,38 грн пені, 18.997,97 грн інфляційних втрат та 13.641,42 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 330714 від 19.12.2018.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установ і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 2.3.2 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з п. 8.1 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 8.2 договору керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до п. 8.5. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано, тому договір вважається пролонгованим у відповідності до п. 8.5. договору та наразі діючим.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно закону України «Про заставу» як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК; акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 угоди про реструктуризацію споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за договором від 19.12.2018 № 330714 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.09.2023 загальною сумою 2.332.138,94 грн з врахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2 угоди про реструктуризацію споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом жовтень 2023 - березень 2024 року щомісячними сплатами згідно додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця, зокрема

Жовтень 2023 року - 388.689,84 грн;

Листопад 20023 року - 388.689,82 грн;

Грудень 2023 року - 388.689,82 грн;

Січень 2024 року - 388.689,82 грн;

Лютий 2024 року - 388.689,82 грн;

Березень 2024 року - 388.689,82 грн.

Відповідно до п. 8 угоди про реструктуризацію у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання Угоди про реструктуризацію у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за цією угодою.

Згідно з п. 9 угоди про реструктуризацію ця угода є невід`ємною частиною договору від 19.12.2018 № 330714 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідно до умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року на загальну суму 2.295.538,57 грн, що підтверджується відомостями обліку та не заперечується відповідачем, з яких відповідачем сплачено 573.589,10 грн та заборгованість відповідача становить 1.721.949,47 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію згідно графіку за угодою про реструктуризацію та за договором за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 388.689,82 грн та відповідно 1.721.949,47 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі не подано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 388.689,82 грн та відповідно 1.721.949,47 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за теплову енергію, проте при здійсненні розрахунку пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті спожитої теплоенергії за графіком погашення заборгованості за угодою про реструктуризацію та за договором у період з листопада 2023 року по лютий 2024 року відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 10.981,02 та відповідно 133.031,92 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 10.981,02 та відповідно 133.031,92 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано те, що 2024 рік складається із 366 днів.

Оскільки мало місце прострочення оплати платежів за угодою про реструктуризацію, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19.434,49 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача 5% від 388.689,82 грн).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2.720,83 грн інфляційних втрат, 1.150,10 грн 3% річних за неналежне виконання угоди про реструктуризацію та 18.997,97 грн інфляційних втрат та 13.641,42 грн 3% річних за неналежне виконання договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду (знаходяться в матеріалах справи) за неналежне виконання угоди про реструктуризацію інфляційні втрати становлять 777,38 грн, а 3% річних становлять 1.146,95 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання угоди про реструктуризацію задоволенню не підлягають, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем застосовано невірний розмір індексу інфляції та не враховано те, що 2024 рік складається із 366 днів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 18.997,97 грн інфляційних втрат та 13.641,42 грн 3% річних за неналежне виконання договору (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік відзначає наступне

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач зазначає, що він як відповідальний партнер АТ «НАЕК «Енергоатом» та його філій-відокремлених підрозділів (є основним замовником його робіт), виконує всі замовлення згідно календарних планів за проектними договорами. Дохід АТ КІЕП на 90% складається з виручки за проєктними договорами, що укладені з АТ «НАЕК «Енергоатом» та його філіями-відокремленими підрозділами. Проте, склалася така ситуація, що по виконаних роботах, відповідач систематично та у довготривалий період (прострочення понад 6 місяців) не отримує грошові кошти за виконані проєктні роботи. Загальна сума заборгованості АТ «НАЕК «Енергоатом» та його філій-відокремлених підрозділів станом на 30.09.2024 складає понад 55 млн. грн. Крім того, наявна заборгованість інших замовників (контрагентів) АТ КІЕП, що станом на 30.09.2024 складає понад 4 млн. грн. Таким чином, на даний час відповідач не має можливості розрахуватися по своїм зобов`язанням із заробітної плати з працівниками, податками (у т.ч. ЄСВ), комунальним та іншим важливим платежам. Зазначає, що станом на 14.10.2024 залишок коштів на рахунках відповідача не перевищує 4.000,00 грн, що підтверджується довідками банківських установ, що унеможливлює виконання рішення та може призвести до штучного банкрутства провідного проектного інституту України. Зазначає, що ним укладено ряд договорів по закінченню строку виконанню яких (грудень 2024 року та травень 2025 року) відповідач отримує грошові кошти, які будуть спрямовані на виконання рішення суду. Ще одним з джерел надходження грошових коштів для їх спрямування на виконання рішення суду у даній справі будуть грошові кошти, які відповідач отримує за судовими рішеннями про стягнення заборгованості у справах №№ 910/7092/24, 910/7094/24, 910/7483/24, 910/7655/24, 910/8547/24, які наразі оскаржені до Північного апеляційного господарського суду.

За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору, а тому вважає можливим відстрочити в цій частині виконання дане рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/9446/24 на шість місяців, тобто до 22.04.2025.

Суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення в частині стягнення коштів за неналежне виконання угоди про реструктуризацію, оскільки даною угодою відповідачу вже було відтерміновано строки виконання зобов`язань по сплаті за спожиту теплову енергію за договором.

Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/9446/24 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 4; код ЄДРПОУ 16392628) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) 388.689 (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 82 коп. основного боргу, 10.981 (десть тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн 02 коп. пені, 19.434 (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 49 коп. штрафу, 777 (сімсот сімдесят сім) грн 38 коп. інфляційних втрат, 1.146 (одну тисячу сто сорок шість) грн 95 коп. 3% річних за неналежне виконання угоди № Р-330714/2023/09 від 27.09.2023 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330714 від 19.12.2018, та 34.629 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 4; код ЄДРПОУ 16392628) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) 1.721.949 (один мільйон сімсот двадцять одну тисячу дев`ятсот сорок дев`ять) грн 47 коп. основного боргу, 133.031 (сто тридцять три тисячі тридцять одну) грн 92 коп. пені, 18.997 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 97 коп. інфляційних втрат, 13.641 (тринадцять тисяч шістсот сорок одну) грн 42 коп. 3% річних за неналежне виконання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330714 від 19.12.2018, відстрочивши в цій частині виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/9446/24 від 22.10.2024 до 22.04.2025.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.11.2024.

Суддя В.В.Сівакова