Ухвала

від 12.11.2024 по справі 918/1029/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" листопада 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1029/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: заступника керівника Рівненської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Рівненської міської ради

до відповідача 1: ОСОБА_1

до відповідача 2: ОСОБА_2

про: усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва

Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до відповідача 1 - ОСОБА_1 , відповідача 2 - ОСОБА_2 з позовом в якому просить:

- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві користування Рівненській міській раді, звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку, площею 11,71 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - приміщення, торгового приміщення площею 10,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2185251856101);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - приміщення, торгове приміщення площею 10,8 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2185251856101), із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2185251856101.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд встановив, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суд виходив з наступних обставин.

В обґрунтування підстав позову позивач вказує, що 30 вересня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Левчуком Ю.С. здійснено державну реєстрація права власності за ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна - приміщення площею 10,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54410159).

Згодом, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М., на підставі договору купівлі-продажу від 4 червня 2021 року, зареєстрував право власності на вказане приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію № 58568173 від 04.06.2021).

У позові стверджується, що державна реєстрація права приватної власності на приміщення по АДРЕСА_1 а проведена з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Так, ОСОБА_1 для державної реєстрації не подано жодних інших документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, та можуть бути підставою для реєстрації права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим у матеріалах позову стверджується, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась.

Окрім того з матеріалів позовної заяви видно, що у серпні 2021 року виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 5 грудня 2023 року позовну заяву виконувача обов`язки керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 5 жовтня 2020 року № 54410159, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 4 червня 2021 року №58568173 з одночасним припиненням права приватної власності на приміщення площею 10,8 кв.м.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 2 жовтня 2024 року, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 грудня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Причиною відмови у позові стало обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права.

Водночас постанова Верховного Суду не містить висновків про порушення правил визначення підвідомчості спору, що стосувався скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкту майна та припиненням права приватної власності.

Суд зауважує, що відповідачами у тій справі прокурор визначив тих же осіб, що і у цьому спорі.

Cуд також підкреслює, що вказуючи у реквізитах позову прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб яких визначено відповідачами, прокурор не навів вказівку на статус фізичної особи - підприємця, як того вимагають правила пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадку пред`явлення позову до фізичних осіб - підприємців.

Згідно з визначеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства видно, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приписами статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

З аналізу наведених вище норм матеріального права можна зробити висновок, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Таким чином, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17, від 27.11.2019 у справі № 340/385/17.

З матеріалів позову суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу (територіальній громаді). Разом з тим, прокурор вважає, що спірна ділянка використовувалася та продовжує використовуватися відповідачами як фізичними особами-підприємцями.

Суд не може погодитися з доводами прокурора, що цей спір виник із господарської діяльності суб`єктів господарювання з огляду на наступне.

Прокурор у позові обґрунтовує, що відповідачі у цьому спорі виступають як суб`єкти господарювання, тобто відповідачі є сторонами у відповідних правовідносинах саме як підприємці, а не лише як фізичні особи.

Зокрема прокурор вказує, що відповідачем-1 здійснено будівництво, а відповідачем-2 придбано об`єкт комерційного призначення - торгове приміщення, що свідчить про намір використання спірного об`єкту нерухомості виключно для цілей зайняття господарською діяльністю.

Натомість самовільне заняття земельної ділянки, самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці є протиправною діяльністю фізичної особи, яка може мати або не мати статус підприємця.

Перш за все даний спір виник зі стверджуваних прокурором протиправних дій, а не з підприємницької діяльності. Господарське призначення самовільно збудованої будівлі, на думку суду не є достатньою підставою для віднесення цього спору до категорії господарських.

Прокурор не надав належного обґрунтування, що відповідач 1 виступав у цих правовідносинах як суб`єкт господарювання, адже об`єкти нерухомого майна, в тому числі комерційного призначення, можуть перебувати у власності фізичних осіб які не є підприємцями. Прокурор не надав доказів використання відповідачем 1 самовільно збудованої будівлі у його підприємницькій діяльності.

Договір купівлі-продажу спірної будівлі (який прокурор вважає нікчемним) укладено відповідачами як фізичними особами, без вказівки, що вони вступають у договірні відносини як підприємці.

Суд зауважує, що відповідач 2 набув спірну будівлю на підставі договору купівлі-продажу від 4 червня 2021 року, в той час як державна реєстрація статусу фізичної особи підприємця відповідача 2 відбулася через понад два роки після вчинення спірного договору - 17 січня 2024 року.

Разом з тим поданий прокурором позов взагалі не містить належних доказів використання спірної ділянки чи спірної будівлі у підприємницькій діяльності кимсь із відповідачів.

Підсумовуючи суд зазначає, що установивши відсутність доказів використання відповідачами спірного приміщення та спірної земельної ділянки у господарській діяльності, а також установивши, що спір виник внаслідок ймовірних неправомірних дій відповідачів а не їх господарської діяльності, суд вважає, що цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2021 року у справі № 918/139/21.

У своєму позові прокурор посилається на висновки що були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №916/1261/18.

У вказаній постанові зазначено, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Проте, надані прокурором обґрунтування не підтверджують те, що відповідачі у відповідних правовідносинах виступають як суб`єкти господарювання, а правовідносини є господарськими.

Крім того суд звертає увагу, що прокурор вже ініціював судовий захист порушених інтересів територіальної громади в особі Рівненської міської ради до тих самих відповідачів, щоправда обравши інший спосіб захисту. Разом з тим така справа була розглянута судами в порядку цивільного судочинства, що також є підтвердженням належності цього спору до юрисдикції цивільного, а не господарського судочинства.

Такі обставини є додатковим підтвердженням того, що цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з правилами статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З врахуванням наведеного суд робить висновок, що позовні вимоги, які визначені прокурором стосуються цивільних правовідносин, а тому підлягають до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 175, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити заступнику керівника Рівненської окружної прокуратури у відкритті провадження у справі за позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Андрій КАЧУР