Постанова

від 07.11.2024 по справі 925/1404/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1404/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

позивача: Прилєпов О.А.

відповідача: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024

(головуючий - Тищенко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024

(суддя - Чевгуз О.В.)

у справі №925/1404/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

про стягнення 72 941 097,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ«Укренерго», позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ«Черкасиобленерго», відповідач) про стягнення основної заборгованості 63 .432. 544, 61 грн, пені - 4. 891 .910, 48 грн, 3 % річних - 402 .074, 78 грн, інфляційних втрат - 176 .368, 08 грн, штрафу - 4 038 199, 56 грн.

2. В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати наданих позивачем відповідачу, у період з травня 2023 року по серпень 2023 року, послуг з передачі електричної енергії за укладеним між сторонами договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0530-02041від 29.05.2019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 63.432.544,61 грн основної заборгованості, 402. 074, 78 грн 3 % річних та 822.118,72 грн судового збору. У решті позову щодо стягнення з відповідача 4.891.910,48 грн пені, 4.038.199,56 грн штрафу, 176.368,08 грн інфляційних втрат за період з 30.06.2023 -04.07.2023 відмовлено.

4.Суд першої інстанції встановив заборгованість відповідача перед позивачем, та вказав на наявність підстав для часткового задоволення позову. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу мотивовано тим, що спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» як між учасниками ринку електричної енергії, у зв`язку з чим постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині заявлених до стягнення пені та штрафу, які нараховані за період триваючого воєнного стану. В частині відмови позивачу у стягненні 176 368,08 грн інфляційних втрат за період з 30.06.2023 -04.07.2023 рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем неправильно виконано розрахунок інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 176.368,08 грн інфляційних втрат, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахування заяви про усунення недоліків) у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні 176.368,08 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

6. У касаційній скарзі, позивач зазначає, що судові рішення у справі в оскаржуваній позивачем частині, прийнято без врахування правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» (пункт 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»).

9. Отже, Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (пункт 3.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»).

10. Таким чином, позивач є правонаступником прав і обов`язків ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 від 21.05.2019, що учасниками спору не заперечувалось.

11. 29.05.2019 між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», як оператором системи передачі (ОСП), та публічним акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (відповідач), як користувачем, укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0530-02041 з додатками до нього, згідно з п. 1.1 якого ОСП зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору (далі - договір).

12. 06.09.2019 сторони договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 29.05.2019 № 0530-02041 уклали додаткову угоду до цього договору, якою з метою приведення договору у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2019 № 309 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 21.06.2019 № 1120, якою, в тому числі, внесено зміни до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії, виклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 29.05.2019 №0530-02041 в новій редакції.

13. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

14. Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.

15. Відповідно до постанов НКРЕКП № 1234 від 30.09.2022 та постанови НКРЕКП № 1305 від 11.10.2022 № 2027, між сторонами укладено додаткову угоду, якою сторони, виклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0530-02041 від 29.05.2019 в новій редакції.

16. Відповідно до п.3.1 договору Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті.

17. Відповідно до п. 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру (пункт 4.1 договору).

18. Відповідно до п. 5.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

19. У п. 5.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати поетапну попередню оплату планової вартості послуги оператора системи передачі наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

20. За умовами п.5.5 договору відповідач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів на надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються відповідачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

21. У випадку порушення користувачем термінів розрахунку, ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача (пункт 5.7 договору).

22. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 13.1 договору).

23. Судами встановлено, що умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0530-02041 неодноразово змінювались шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору та станом на момент виникнення спірних правовідносин договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0530-02041 діяв у редакції додаткової угоди, яка підписана в електронній формі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису 01.02.2023.

24. Як підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії: в травні 2023 року в обсязі 28241,275 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 14 580 970, 28, в червні 2023 року в обсязі 27013,058 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 13946841,84 грн.; в липні 2023 року в обсязі 30560,684 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 17 789 958,37 грн; в серпні 2023 року в обсязі 29400,720 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 17 114 747,12 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуги за серпень 2023 року від 31.08.2023.

25. За послуги, надані у травні - червні 2023 році, позивач застосовував тариф на послуги з передачі електричної енергії в розмірі 430,25 грн. без урахування ПДВ, у липні - серпні 2023 в розмірі 485,10 грн. встановлений п. 1 постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2023 рік», що набрала чинності з 01.01.2023.

26. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 63 432 544,61 грн, крім того, у зв?язку з невиконанням зобов`язань позивачем нараховано відповідачу на заборгованість 3 % річних, інфляційні втрати, пеню і штраф.

Позиція Верховного Суду

27. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

28. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4). . Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

29. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

30. Як вбачається з касаційної скарги, позивач оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні 176 368,08 грн інфляційних втрат, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, судові рішення в іншій частині касаційним судом не переглядаються.

31. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

32. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

33. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

34. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

35. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

36. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

37. Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

38. Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

39. Отже, передбачений частиною 2статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

40. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

41. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

42. Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).

43. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

44. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

45. З урахуванням зазначеного суди попередніх інстанцій дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат, перевірили поданий розрахунок щодо сум, строків і ставок нарахувань, зробили висновок, що нарахування інфляційних втрат позивачем здійснено невірно, оскільки відповідно до наданого позивачем періоду інфляційні втрати складають 0 грн а період нарахування інфляційних втрат позивачем вказано 5 днів, тому вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 176 368, 08 грн за період 30.06.2023 - 04.07.2023 (зазначений позивачем в розрахунку) не підлягає до задоволенню.

46. Таким чином, суди надавши належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам сторін, з урахуванням положень 86, 236, 237 ГПК України, прийняли обґрунтоване рішення про відмову у стягненні 176 368, 08 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення судів скаржником не оспорюється.

47. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав про те, що суд апеляційної інстанції застосовуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, не врахував правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19, а саме, що: «Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)».

48. Водночас, проаналізувавши такі доводи скаржника, касаційний суд зазначає, що такі доводи є безпідставними оскільки, незважаючи на те, що апеляційний суд не посилався на вказану постанову Верховного Суду, апеляційним судом враховано вказані правові висновки, щодо порядку розрахунку інфляційних втрат.

49. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів зазначає, що скарга позивача є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

51. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

52. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» необхідно залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/1404/23, залишити без змін.

Судові витрати

53. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/1404/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

О.О. Мамалуй